Рішення

від 06.04.2021 по справі 199/8285/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/8285/20

Провадження № 2/204/831/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ніколайф ЛТД про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю АВІКО , в якій просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по компенсації за невикористану відпустку у розмірі 6 045,81 грн. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення суду. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що з 01 липня 2010 року по 28 лютого 2020 року вона працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю АВІКО на посаді головного бухгалтера. 28 лютого 2020 року вона була звільнена за власним бажанням. Однак, при звільненні з нею не було проведено остаточний розрахунок, а саме не було виплачено компенсацію за невикористані 38 днів щорічної відпустки у розмірі 6 045,81 грн. Такі дії відповідача є неправомірними. Крім того, оскільки відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок при звільненні, то відповідач також зобов`язаний сплатити на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення суду, розмір якого за розрахунками позивача станом на момент звернення до суду становить 52 297,71 грн. У зв`язку з цим позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23 березня 2021 року до участі у справі як правонаступника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АВІКО було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Ніколайф ЛТД (ЄДРПОУ 36207114).

У судове засідання позивач не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 липня 2010 року працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю АВІКО на посаді головного бухгалтера, що підтверджується копією її трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 42-44) та наказом № 4к від 01 липня 2010 року (а.с. 45).

28 лютого 2020 року ОСОБА_1 на підставі наказу № 13-к від 28 лютого 2020 року була звільнена з Товариства з обмеженою відповідальністю АВІКО за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією її трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Звернувшись до суду з даним позовом позивач наполягала на тому, що у день звільнення та до теперішнього часу Товариство з обмеженою відповідальністю АВІКО не провело з нею остаточний розрахунок та заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 045,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Разом з цим, з розрахункового листка по заробітній платі за лютий 2020 року вбачається, що за лютий 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю АВІКО було нараховано позивачу 12 648,96 грн., утримано 2 466, 54 грн., до виплати належить 10 182,42 грн., при цьому заборгованість підприємства на кінець місяця - 6 045,81 грн. (а.с. 11).

Жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України того, що Товариством з обмеженою відповідальністю АВІКО позивачу було виплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 6 045,81 грн., матеріали справи не містять.

При цьому, з урахуванням даних, що містяться у розрахунковому листку по заробітній платі за лютий 2020 року вбачається, що заборгованість у розмірі 6 045,81 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю АВІКО визначена вже за вирахуванням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів та є сумою, яка належить позивачу до виплати.

Судом також встановлено, що рішенням учасника № 03/12 Товариства з обмеженою відповідальністю АВІКО (ідентифікаційний код 36207114) від 03 грудня 2020 року змінено назву даного Товариства на Ніколайф ЛТД та змінено юридичну адресу на наступну: 02034, м. Київ, вул. Градинська, буд. 6/1 (а.с. 80).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11 січня 2021 року вбачається, що ЄДРПОУ Товариства з обмеженою відповідальністю АВІКО 36207114 є ідентичним ЄДРПОУ Товариства з обмеженою відповідальністю Ніколайф ЛТД . Тобто, назву Товариства з обмеженою відповідальністю АВІКО змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю Ніколайф ЛТД , а також змінено юридичну адресу.

Отже, з викладеного вбачається, що правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю АВІКО є Товариство з обмеженою відповідальністю Ніколайф ЛТД .

За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ніколайф ЛТД на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 6 045,81 грн., а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 визначено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

З наявного в матеріалах справи Табеля обліку використаного робочого часу за лютий 2020 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 у лютому 2020 року не працювала, оскільки перебувала у відпустці та 28 лютого 2020 року була звільнена з Товариства з обмеженою відповідальністю АВІКО за власним бажанням (а.с. 65).

Отже, середня заробітна плата має обчислюватись виходячи з виплат за грудень 2019 року та січень 2020 року.

Згідно з довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-7 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу (а.с. 46), вбачається, що у грудні 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю АВІКО позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 5 700,00 грн., а у січні 2020 року - 5 800,00 грн.

Середньоденна заробітна плата позивача становить: грудень 2019 року - 5 700,00 грн., січень 2020 року - 5 800,00 грн., що разом складає (5 700,00 грн. + 5 800,00 грн. = 11 500,00 грн.) поділеної на кількість робочих днів за ці два місяці (21 + 21 = 42 дні) = 273,81 грн.

Враховуючи наведене суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 29 лютого 2020 року і по день розгляду справи судом, тобто по 06 квітня 2021 року, оскільки розрахунок з позивачем на день розгляду справи судом не проведено.

Кількість робочих днів за період з 29 лютого 2020 року по 06 квітня 2021 року включно складає 275 днів: березень 2020 року - 21 день, квітень 2020 року - 21 день, травень 2020 року - 19 днів, червень 2020 року - 20 днів, липень 2020 року - 23 дні, серпень 2020 року - 20 днів, вересень 2020 року - 22 дні, жовтень 2020 року - 21 день, листопад 2020 року - 21 день, грудень 2020 року - 22 дні, січень 2021 року - 19 днів, лютий 2021 року - 20 днів, березень 2021 року - 22 дні, квітень 2021 року - 4 дні.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 29 лютого 2020 року по 06 квітня 2021 року включно складає: 275 днів х 273,81 грн. = 75 297,75 грн.

З урахуванням викладеного суд приходить до переконливого висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю Ніколайф ЛТД на користь ОСОБА_1 слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 75 297,75 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині також підлягають задоволенню.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Крім того, оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за які позивачем було сплачено судовий збір, задоволені на загальну суму 75 297,75 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за позовними вимогами майнового характеру у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 115, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 1, 21, 24 Закону України Про оплату праці , ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 273, 352, 430 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ніколайф ЛТД про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ніколайф ЛТД (місцезнаходження: м. Київ, вул. Градинська, буд. 6/1, ЄДРПОУ 36207114) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 6 045,81 грн. (шість тисяч сорок п`ять гривень, 81 копійка).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ніколайф ЛТД (місцезнаходження: м. Київ, вул. Градинська, буд. 6/1, ЄДРПОУ 36207114) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 75 297,75 грн. (сімдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто сім гривень, 75 копійок), з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ніколайф ЛТД (місцезнаходження: м. Київ, вул. Градинська, буд. 6/1, ЄДРПОУ 36207114) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень, 80 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ніколайф ЛТД (місцезнаходження: м. Київ, вул. Градинська, буд. 6/1, ЄДРПОУ 36207114) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень, 80 копійок) на користь держави.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез