Постанова

від 30.04.2010 по справі 2-а-1021/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

30 квітня 2010 р.                              Справа № 2-а-1021/10/0270                              м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,

при секретарі судового засідання: Ваталінській Марині Анатоліївні

за участю прокурора Гембери С.В.

представників сторін:

позивача      :  Скопчака Я.В., Слуцької Т.В.

відповідача :   Люлькіс І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: прокурора Калинівського району Вінницької області в інтересах держави в особі Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції   

до:   сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іванівський"  

про: стягнення податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб

ВСТАНОВИВ :

До суду звернувся прокурор Калинівського району Вінницької області в інтересах Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – позивач) з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу “Іванівський” (далі – відповідач) про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у сумі 228177,12 грн., в т.ч.: 224224,18 грн. – недоїмки, 3952,94 грн. – пені.

Позов мотивовано тим, що за результатами перевірки відповідача податковим органом складено довідку, в якій зафіксовано порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: встановлено залишок не перерахованого податку з доходів фізичних осіб станом на 01.01.2010 року в сумі 224224,18 грн. та, крім того, нараховано пеню в сумі 3952,94 грн. Зазначені суми відповідачем добровільно сплачені не були, що зумовило звернення з даним позовом до суду.        

Прокурор та представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини та надані у справу докази, просили їх задовольнити.

Представник відповідача надала суду свої заперечення проти позову (а.с.51-55), у відповідності до яких позов не визнала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В судовому засіданні подані письмові заперечення підтримала, заявивши, що позивач намагається стягнути заборгованість на підставі неналежного документа (довідки), нехтуючи при цьому вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 №327, а також положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, представник відповідача надала суду заяву про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого п. 2 ст. 99 КАС України (а.с.56).

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши докази і їх сукупності, встановив наступне.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 19.01.2010 року сільськогосподарський виробничий кооператив “Іванівський” включений до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код - 03732241, місцезнаходження: 22432, Вінницька область, Калинівський район, с. Іванів, вул. Гагаріна, 1 (а.с.7).

Судом встановлено, що посадовими особами Козятинської ОДПІ на підставі направлень №150 від 30.09.2008 р. та №155 від 28.10.2008 р. було проведено виїзну документальну перевірку сільськогосподарського виробничого кооперативу «Іванівський» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб.

За результатами вказаної перевірки встановлено, що у кооперативу залишок не перерахованого податку з доходів фізичних осіб станом на 01.01.2010 р. становить 224224,18 грн., про що складено довідку від 17.11.2008 р. №219/17-03732241 (а.с.10-15) та одночасно акт перевірки №219/2301/03732241 від 17.11.2008 р. (а.с. 67-93), який в судовому засіданні був наданий представником позивача та долучений до матеріалів справи.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень представника відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 №327 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок оформлюється акт, в разі відсутності порушень податкового, валютного, та іншого законодавства – довідка.

В цьому ж пункті визначено, що акт -  це службовий  документ,  який  стверджує  факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки      фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової  інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

Враховуючи дійсні обставини, судом встановлено, що Козятинською ОДПІ при складанні довідки та одночасно акту і подальших діях, направлених на примусове стягнення податкового боргу, порушено ряд положень чинного законодавства.

Так, відповідно до вищезазначеного пункту Порядку за результатами виявлених порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання складається акт. Однак, в даному випадку працівниками контролюючого органу при виявленні зазначеного порушення складено і довідку, і акт, що не узгоджується з положеннями п. 1.3 Порядку.

Крім того, відповідно ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання - це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг - це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

У відповідності до ст. 5 зазначеного Закону податкове зобов’язання вважається узгодженим – у разі самостійного визначення платником податків у податковій декларації – з дня подання такої декларації, а у разі, якщо податкове зобов’язання нараховане податковим органом – у день отримання платником податкового повідомлення.

Враховуючи те, що подання податкової декларації по податку з доходів фізичних осіб не передбачено законом, а податкове повідомлення контролюючим органом відповідачу не направлялось, суд приходить до висновку, що заборгованість зі сплати вказаного податку, яку позивач намагається стягнути з відповідача, не є узгодженим податковим зобов’язанням, і як наслідок, не є податковим боргом.

Окрім того, згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як встановлено в судовому засіданні, податкові вимоги, як і податкове повідомлення, не направлялись на адресу відповідача.

З огляду на викладене, Козятинська ОДПІ в порушення процедури узгодження податкового боргу, визначену положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», намагається примусово стягнути неузгоджене податкове зобов'язання, яке не є податковим боргом.

Суд не знаходить виправдання таким діям відповідальних посадових осіб податкового органу, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.          

Оцінюючи заяву представника відповідача про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Довідка і акт перевірки, як вбачається, є єдиною підставою для звернення до суду, складені 17.11.2008 року. До суду прокурор звернувся 12.03.2010 року. Дослідивши наявні докази та встановивши дійсні обставини справи суд приходить до висновку про відсутність поважних причин пропущення строку звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, та встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України.  

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні документально підтверджені судові витрати відповідача, суд приходить до висновку про неможливість їх відшкодування з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені адміністративного позову прокурора Калинівського району Вінницької області в інтересах держави в особі Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іванівський" (код ЄДРПОУ 03732241, с. Іванів, вул.. Гагаріна, 1, Калиновського району Вінницької області) щодо стягнення податкового боргу в сумі 228 177 (двісті двадцять вісім тисяч сто сімдесят сім) грн. 12 коп. по податку з доходів фізичних осіб відмовити повністю.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   05.05.10  

Суддя                                                                        Вільчинський Олександр Ванадійович