Рішення

від 30.03.2021 по справі 569/22521/19

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/22521/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Корнійчук А.В.

з участю:

відповідачки - ОСОБА_1

законного представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа без самостійних вимог Відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому про виселення з житлового приміщення ,-

в с т а н о в и в:

АТ Альфа-Банк звернулося до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа без самостійних вимог Відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому про виселення з житлового приміщення . Свої вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ Укрсоцбанк правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків є АТ Альфа-Банк . Правонаступництво щодо майнових прав та обов`язків АТ Укрсоцбанк виникає у АТ Альфа-Банк з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ Альфа-Банк та рішенням єдиного акціонера АТ Укрсоцбанк , а саме з 15 жовтня 2019 року. 20.12.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку УКРСОЦБАНК ( Кредитор ) та громадянин України ОСОБА_3 уклали Договір кредиту № 259 М . Відповідно до п.1.1. Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 53000,00 дол. США. Також, 20.12.2007 року, в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором був укладений Іпотечний договір № 259 М/1, відповідно до якого передано в іпотеку Кредитору нерухоме майно, а саме: Домоволодіння, загальною площею 167,9 кв.м., та земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0993 кадастровий номер 5610100000:01:065:009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У порушення умов Іпотечного договору, ОСОБА_3 свої зобов`язання належним чином не виконував, в результаті чого Банк прийняв рішення звернути стягнення на заставне майно, в рахунок погашення боргу. 19.10.2010 року, Рівненський міський суд Рівненської області виніс рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: Домоволодіння, загальною площею 167,9 кв.м. та земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0993 га, кадастровий номер 5610100000:01:065:009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , по справі № 2-1716/2010, та видав виконавчий лист Рівненського міського суду Рівненської області. Після звернення стягнення на предмет іпотеки в житловому будинку, який є предметом іпотеки, зареєстровані мешканці, включаючи малолітню дитину. Згідно Інформації, що зазначена в довідці Управління державної міграційної служби в Рівненській області від 28.02.2019 № 16013- зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Таким чином, подальша реєстрація ОСОБА_2 , в житловому будинку, що є предметом іпотеки, унеможливлює його реалізацію, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси Іпотекодержателя. Малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в зазначеному житловому приміщенні, після укладення договору іпотеки, тобто передача її в іпотеку Банку відбулась раніше за реєстрацію в ній малолітньої особи. Просили виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з домоволодіння, загальною площею 167,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідачів судові витрати. Представник позивача за довіреністю № 014079/20 від 18.11.2020 р. адвокат Мелянчук В.А. в судове засідання подав заяву в якій просив розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, згідно поданого до суду відзиву вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав. У справі, що розглядається, банк, який є іпотекодержателем, не може повною мірою розпорядитись належними йому правами, оскільки особи, які проживають в іпотечному майні, в тому числі і неповнолітня дитина, відмовляються виселятися з нього. Оскільки, Відповідачі не є особами, які придбали іпотечне майно за рахунок кредитних коштів, постійно проживають у вказаному будинку, тому Відповідачі не можуть бути виселені без надання їм іншого постійного житла. Крім того, Позивачем не представлено відомостей, чи є у неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 інше житло, оскільки за таких умов виселення дитини без надання іншого житла призведе до звуження обсягу існуючих прав малолітнього. Як вбачається з довідки Управління державної міграційної служби в Рівненській області від 28.02.2017 року № 16013 (наданої Позивачем до матеріалів позовної заяви), за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Відповідно до Розпорядження міського голови №609-р від 18.06.2019 та рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради від 12.06.2019 Рівненському міському відділу державної виконавчої служби відмовлено в наданні дозволу на реалізацію майна, в якому зареєстрована малолітня дитина. Таким чином, оскільки Позивач не ставить питання про виселення Відповідачів з наданням їм іншого постійного житла, та з метою захисту прав та законних інтересів неповнолітньої дитини, позовні вимоги Акціонерного товариства Альфа-банк про виселення задоволенню не підлягають. Окрім цього, відповідно до вимог ст. 40 Закону України Про іпотеку , одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Таке , аналогічне, рішення за заявою Позивача вже було прийняте Рівненським міським судом у справі 2-1716/10, на яку посилається Позивач у своїй позовній заяві. А саме, розглядаючи справу за позовом цього ж Позивача , Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , до цих же відповідачів : ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , суд відмовив Позивачу (ПАТ Укрсоцбанк ) в задоволенні вимоги про виселення мешканців з будинку, який є предметом застави. Позивач (АКБ Укрсоцбанк ) подавав позов до Рівненського міського суду Рівненської області з вимогою про виселення мешканців з предмету іпотеки (позовна заява від 30.10.2009 вих.№02-06/705) за фактами, які є предметом спору у даній справі, та отримав відмову в задоволенні позовної вимоги щодо виселення мешканців з будинку, що є предметом застави, рішення по справі №2-1716/10. Отже, рішення, на яке посилається Позивач у своїй заяві (справа №2-1716/10) набрало законної сили, прийняте за тими самими обставинами та з того самого питання, що є предметом спору і у даній справі, за участю тих самих осіб в т.ч. Позивача, не потребує доказування, оскільки вже існує рішення за даними фактами. Окрім цього, судове рішення може бути скасовано виключно у встановленому законом порядку та не може бути скасоване судом тієї ж інстанції. Просив в задоволенні вимоги про виселення з домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь Позивача судового збору - відмовити в повному обсязі. Відповідачем до відзиву також долучено копії письмових документів, на які відповідач посилається як на докази та які були досліджені в судовому засіданні. В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та як законний представник відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Представник третьої особи - Відділу опіки та піклування Служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому за довіреністю № 08-15 від 04.01.2021 р. ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву згідно якої просила відмовити у задоволенні позову та ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням інтересів неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Справу розглянути без участі представника служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому. Ухвалою суду від 19.12.2019 року прийнято позовну заяву АТ Альфа-Банк до розгляду. Відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче провадження у справі. Ухвалою суду від 04.11.2020 року постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу за позовом Акціонерного Товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа без самостійних вимог Відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому про виселення із житлового приміщення до розгляду по суті. Заслухавши пояснення відповідачки ОСОБА_1 у своїх інтересах та як законного представника неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 , дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до наступних висновків. Судом встановлено, що 20.12.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку УКРСОЦБАНК та громадянин України ОСОБА_3 уклали Договір кредиту № 259 М. Відповідно до п.1.1. Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 53000,00 дол. США. Також , 20.12.2007 року, в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором був укладений Іпотечний договір № 259М/1, відповідно до якого передано в іпотеку Кредитору нерухоме майно, а саме: Домоволодіння, загальною площею 167,9 кв.м., та земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0993 кадастровий номер 5610100000:01:065:009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Як встановлено судом, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ Укрсоцбанк правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків є АТ Альфа-Банк . Правонаступництво щодо майнових прав та обов`язків АТ Укрсоцбанк виникає у АТ Альфа-Банк з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ Альфа-Банк та рішенням єдиного акціонера АТ Укрсоцбанк , а саме з 15 жовтня 2019 року. З наданого відповідачем рішення Рівненського міського суду від 19.10.2010р. у справі № 2-1716/2010 вбачається, що було частково задоволено позов ПАТ КБ Укрсоцбанк у справі за позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: домоволодіння, загальною площею 167,9 м 2 та житловою площею 95 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 6353377 та земельної ділянки загальною площею 0,0993 га, кадастровий номер - 5610100000:01:065:0009, що знаходиться за тією ж адресою для задоволення грошових вимог АКБ Укрсоцбанк в особі Львівської обласної філії за договором кредиту в сумі 76606 дол. США 13 центів та 11230,70 грн., що в загальній сумі, в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на 29.10.2009 р. становить 624661 гривня 95 копійок, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 763105 гривень 00 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено. 10.06.2011 року Рівненським міським судом видано видано виконавчий лист у справі. Як вбачається зі змісту мотивувальної частини рішення суду, даний спір виник у зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 умов Договору кредиту № 285 Д від 29.09.2007р. Саме на виконання зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист , який подано позивачем до суду як доказ щодо стягнення з відповідачів рішенням суду боргу за невиконання Договору кредиту № 259М від 20.12.2007р. і який не стосується правовідносин які виникли між сторонами у даній справі і підтверджується оглянутим судом рішенням Рівненського міського суду від 19.10.2010р. (справа № 2-1716/2010р). Згідно Інформації, що зазначена в довідці Управління державної міграційної служби в Рівненській області від 28.02.2019 № 16013- зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . З оглянутого судом до Розпорядження міського голови №609-р від 18.06.2019 та рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради від 12.06.2019 вбачається, що Рівненському міському відділу державної виконавчої служби відмовлено в наданні дозволу на реалізацію майна, в якому зареєстрована малолітня дитина.

Статтею 47 Конституції України передбачено право кожного на житло і закріплено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Європейський суд з прав людини вказує, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року). Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві… (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 42, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року). Втручання у право на повагу до житла відповідача буде відповідати Конвенції не лише тоді, коли таке втручання здійснюється згідно із законом, але й якщо для такого втручання існують легітимні цілі, вичерпний перелік яких наведений у пункті другому статті 8 Конвенції. Обґрунтування пропорційності виселення Європейський суд з прав людини вважає обов`язковою умовою належного застосування статті 8 Конвенції (див. mutatis mutandis Dakus v. Ukraine , № 19957/07, § 50-51, ЄСПЛ від 14 грудня 2017 року). Отже, право на житло є конституційним правом людини, яке гарантується Основним Законом України , Конвенцією, а тому позбавлення цього права, в тому числі шляхом виселення, можливо лише на підставі закону, мати легітимну мету та відповідати принципу пропорційності втручання. Відповідно до положень статей 39 , 40 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Згідно зі статтею 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Таким чином, нормами статті 109 ЖК Української РСР , які застосовуються у взаємозв`язку зі статтею 40 Закону України Про іпотеку , передбачено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, яке повинно бути зазначено в рішенні суду. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Указана позиція відповідає правовому висновку, висловленому в постановах Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) підтверджено, що правовий висновок Верховного Суду України про належне застосування статті 40 Закону України Про іпотеку та статті 109 ЖК Української РСР , викладений у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, є законним та обґрунтованим, враховує вимоги як вітчизняного, так і міжнародного законодавства про дотримання положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини, а також ураховує, що такі обмеження неволодіючого власника встановлені законом, яким є стаття 109 ЖК Української РСР , та закріплює правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення, вони є необхідними в демократичному суспільстві та застосовуються з дотриманням балансу інтересів сторін спірних правовідносин, оскільки наявні інші ефективні способи захисту прав неволодіючого власника. Судом встановлено, що кредитні кошти за кредитним договором № 259М від 20.12.2007 року надавалися не на придбання домоволодіння, яке було предметом іпотеки. Конституційним правом кожної дитини є право на житло (ст.47 Конституції України). Ст.18 Закону України Про охорону дитинства забезпечує право дитини на проживання в житлових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Право дитини на житло є одним з основних прав, адже без мінімальної забезпеченості житлом і майном нормальне існування дитини просто неможливе. Реєстрація місця проживання здійснюється відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру". Реєстрація місця проживання дитини проводиться за місцем проживання її батьків/одного з батьків або ж законних представників. Судом не встановлено інформації щодо наявності у батьків неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іншого житла, де можливо було б зареєструвати неповнолітню дитину. Згідно ст.40 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Письмової вимоги, адресованої відповідачам щодо звільнення приміщення, суду не надано Відповідно до ст. 77 ЦПК - Належність доказів 1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування 2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що наданий позивачем виконавчий лист у справі № 2-1716/2010 , виданий 10.06.2011р. згідно рішення Рівненського міського суду від 19.10.2010р. у справі за позовом ПАТ КБ Укрсоцбанк до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення заборгованості, виселення, встановлення порядку виконання рішення є неналежним доказом, окільки дане рішення було ухвалене у зв`язку з невиконанням Кредитного договору №285Д від 29.09.2007р., тоді як у даній справі Кредитний договір було укладено 20.12.2007р. за № 259М.

Отже, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позивача щодо наявності рішення суду про звернення стягнення на заставне майно у зв`язку з невиконання Кредитного договору № 259 М від 20.12.2007р. суду не надано, а судом наявність такого рішення, не встановлено.

Окрім того, суду не надано належних та достовірних доказів, які підтверджують, що внаслідок реорганізації АТ "Укрсоцбанку" у правонаступника АТ "Альфа-Банк" виникло майнове право та обов`язки щодо Договору кредиту № 259Д від 20.12.2007р., укладеного між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 .. Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що передбачених законом підстав для виселення відповідачів із зазначеного житлового будинку без надання їм іншого постійного житла не вбачається, оскільки в іпотеку передано житловий будинок, який був придбаний не за рахунок отриманих від позивача кредитних коштів, при цьому позивач як при зверненні до суду, так і під час розгляду справи в суді не зазначив інше житло, яке має бути надано відповідачам, один з яких є неповнолітнім, одночасно з виселенням з будинку. Таким чином, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши належні та допустимі докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог. У зв`язку з відмовою в задоволенні позову стягненню з відповідачів не підлягає і сплачений позивачем судовий збір, відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України . На підставі вищевикладеного, Постанови Другої судової палати Касаційного цивільного суду ВС у справі № 607/12696/18 від 08.10.2020 р., керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Акціонерному Товариству "Альфа-Банк" відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа без самостійних вимог Відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому про виселення з житлового приміщення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:Акціонерне Товариство "Альфа-Банк", місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, 100, КОД ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач : ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - невідомий. Третя особа: Відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому, місцезнаходження: 33000, м. Рівне, вул. Поштова, 2, КОД ЄДРПОУ 25675397. Повний текст рішення виготовлено - 05.04.2021 р.

Суддя: О.В.Панас