Постанова

від 06.04.2021 по справі 916/1852/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1852/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;

За участю представників сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудзв`язок» - Іванченко Є.О., ордер серія ОД № 431842, від 06.01.21;

від Одеської обласної державної адміністрації - Леоненко Ю.А., на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

від прокуратури - Коломійчук І.О., посвідчення № 058842, від 21.12.20;

Представник учасник судового процесу від Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2020

по справі №916/1852/20

за позовом Керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудзв`язок»

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області

про зобов`язання повернути земельну ділянку,

(суддя першої інстанції: Желєзна С.П., дата та місце ухвалення рішення: 12.10.2020, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, просп.Шевченка, 29)

Керівник Котовської місцевої прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рембудзв`язок» (далі - ТОВ „Рембудзв`язок» ) про зобов`язання відповідача повернути на користь позивача земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,9926 га, вартість якої складає 1 115 658,00 грн. та яка розташована на території Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області за межами населеного пункту.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом використання відповідачем земельної ділянки державної власності з метою видобування піску за відсутності укладеного договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.10.2020 по даній справі у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив про недоведеність прокурором факту використання ТОВ „Рембудзв`язок» земельної ділянки, яка належить до земель державної власності. Крім того, приймаючи до уваги ненадання прокурором належних до достатніх доказів точного розташування земельної ділянки та її меж, господарський суд дійшов висновку про недоведеність прокурором факту порушення прав Одеської обласної державної адміністрації, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених керівником Котовської місцевої прокуратури Одеської області позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Одеська обласна прокуратура звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2020 по даній справі скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність факту використання ТОВ Рембудзв`язок земельної ділянки, яка належить до земель державної власності.

Прокурор вказує, що ТОВ Рембузв`язок на території Петрівської сільської ради Кодимського району використовує земельну ділянку 0,9926 га для видобування надр (піску) на території Олександрівського родовища та ця земельна ділянка відноситься до земель державної власності

На думку заявника апеляційної скарги, ТОВ Рембудзв`язок та Петрівською сільською радою під час розгляду справи надано суду відомості про іншу земельну ділянку, іншої площі, конфігурації та місця розташування, аніж та, що є предметом спору по справі №916/1852/20.

Прокурор зазначає, що відповідач протягом тривалого часу, а саме з 2007 по 2020 роки, використовує спірну земельну ділянку площею 0,9926 га без правовстановлюючих документів, що безумовно порушує інтереси держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, яка є розпорядником земельної ділянки.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції безпідставно відхилено доводи відповідача у справі, що призвело до передчасного прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2020 по справі №916/1852/20 залишено без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження по справі №916/1852/20 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2020.

15.01.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ „Рембудзв`язок» надійшов відзив на апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 призначено розгляд апеляційної скарги на: 15.03.2021 року о 15-00 год.

В судовому засіданні 15.03.2021 оголошено перерву по справі №916/1852/20 до 06.04.2021 до 14-00 год.

В судовому засіданні 06.04.2021 представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово. Представник Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.1995 Петрівською радою народних депутатів колективному сільськогосподарському підприємству „Абомеліково» було видано державний акт серії ОД-12-13 про право колективної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2867,4 га.

13.06.2007 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано ТОВ „Рембудзв`язок» спеціальний дозвіл на користування надрами №4269, термін дії якого складає 20 років. При цьому, вказаний дозвіл надає право відповідачу здійснювати видобування піску на території Олександрівського родовища, яке розташоване в Одеській області, Кодимському районі, на території південно-західної околиці с. Олександрівка.

19.09.2008 Одеською обласною радою видано ТОВ „Рембудзв`язок» акт про надання гірничого відводу з метою видобування пісків Олександрівського родовища.

Розпорядженням Кодимської районної державної адміністрації №735 від 08.09.2008 надано ТОВ „Рембудзв`язок» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Олександрівського родовища піску в оренду терміном на 10 років для видобування корисних копалин (піску) на території Петрівської сільської ради згідно спеціального дозволу на користування надрами від 13.06.2007.

Пунктами 2 та 3 вказаного розпорядження ТОВ „Рембудзв`язок» рекомендовано погодити відведення земельних ділянок з власниками земельних часток (паїв), на яких розташоване Олександрівське родовище піску для подальшого укладення договорів оренди та замовити проект рекультивації порушених земель для повернення власникам земельних часток (паїв) у стані придатному для використання.

Розпорядженням Кодимської районної державної адміністрації №150/А-2009 від 17.03.2009 пункт 1 розпорядження №735 від 08.09.2008 був викладений у новій редакції, пункт 2 розпорядження - виключений. Відповідно до п. 1 розпорядження №735 від 08.09.2008 (в редакції розпорядження №150/А-2009 від 17.03.2009р.) ТОВ „Рембудзв`язок» було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Олександрівського родовища піску загальною площею 1,8758 га в оренду терміном на 10 років для видобування корисних копалин (піску) на території Петрівської сільської ради згідно спеціального дозволу на користування надрами від 13.06.2007.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2010 по справі №24-32/56-06-2282 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Абомеліково» (код ЄДРПОУ 03766814), ліквідовано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Абомеліково» , провадження у справі припинено, кредиторську заборгованість списано як безнадійну.

Листом №10 від 21.02.2011 ТОВ „Рембудзв`язок» звернулось до Одеської обласної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Олександівського родовища піску площею 1,8758 га (т. 1, а. с. 162). Вказаний проект згідно листа Одеської обласної державної адміністрації від 29.04.2011 був повернутий на доопрацювання.

Розпорядженням Кодимської районної державної адміністрації №493/А-2011 від 19.08.2011 було викладено пункт 1 розпорядження №735 від 08.09.2008 у новій редакції, відповідно до якої ТОВ „Рембудзв`язок» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Олександрівського родовища піску загальною площею 0,9926 га в оренду терміном на 10 років для видобування корисних копалин (піску) на території Петрівської сільської ради згідно спеціального дозволу на користування надрами від 13.06.2007.

Крім того, розпорядженням №493/А-2011 від 19.08.2011 вирішено вважати розпорядження Кодимської районної державної адміністрації №150/А-2009 від 17.03.2009 таким, що втратило чинність.

31.01.2013 між Петрівською сільською радою та ТОВ „Рембудзв`язок» укладено тимчасову угоду №1 про плату за фактичне користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,9926 га, яка розташована за межами населеного пункту.

Листом №2-10-15/4950 від 03.10.2013 Головним управлінням Держземагентсва в Одеській області відмовлено ТОВ „Рембудзв`язок» у затвердженні проекту щодо відведення земельної ділянки площею 1,8758 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Петрівської сільської ради з посиланням на включення бажаної земельної ділянки до земель колективної власності, відносно яких видавався державний акт серії ОД-12/13 від 17.11.1995 (т. 1, а. с. 157).

Крім того, з плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність, складеного інженером-землевпорядником вбачається, що земельна ділянка, яка була запроектована до відведення ТОВ „Рембудзв`язок» згідно розпорядження Кодимської районної державної адміністрації, мала відводитись за рахунок земель колективної власності (т. 1, а. с. 203-205).

Листом від 25.07.2014 Головного управління Держземагентсва в Одеській області у відповідь на звернення Одеської обласної державної адміністрації було повідомлено про відсутність інформації щодо припинення дії державного акта про право колективної власності на землю серії ОД-12/13 від 17.11.1995 у зв`язку із банкрутством КСП „Абомеліково» .

Листом від 28.07.2017 Одеською обласною державною адміністрацією повернуто заяву ТОВ „Рембудзв`язок» про укладення договору оренди земельної ділянки Олександрівського родовища піску. При цьому, позивачем було вказано, що згідно наявної у нього інформації бажана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення та відводиться за рахунок земель колективної власності, право на розпорядження якою не входить до компетенції обласної адміністрації (т. 1, а. с. 165).

10.11.2015 Петрівською сільською радою та ТОВ „Рембудзв`язок» було укладено тимчасову угоду №4 про плату за фактичне користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,9926 га, яка розташована за межами населеного пункту.

10.02.2016 Петрівською сільською радою та ТОВ „Рембудзв`язок» було укладено тимчасову угоду про плату за фактичне користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,9926 га, яка розташована за межами населеного пункту.

16.01.2017 Петрівською сільською радою та ТОВ „Рембудзв`язок» було укладено тимчасову угоду про плату за фактичне користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,9926 га, яка розташована за межами населеного пункту.

16.02.2018 Петрівською сільською радою та ТОВ „Рембудзв`язок» було укладено тимчасову угоду про плату за фактичне користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,9926 га, яка розташована за межами населеного пункту.

Листами №02-12/139 від 12.12.2018 та №02-12/200 від 20.12.2019 Петрівська сільська рада у відповідь на звернення прокурора повідомила про укладення з ТОВ „Рембудзв`язок» угоди про тимчасове користування земельною ділянкою з метою промислової розробки родовища піску.

Відповідно до довідки №14 від 30.01.2019, виданої Петрівською сільською радою, ТОВ „Рембудзв`язок» орендує земельну ділянку площею 0,9926 га, яка належить до земель несільськогосподарського призначення, розташована за межами населеного пункту та надана відповідачу у користування для видобутку піску.

Крім того, листом №02-12/41 від 08.02.2019 Петрівською сільською радою у відповідь на звернення прокурора було повідомлено, що заходи з метою стимулювання ТОВ „Рембудзв`язок» оформлення права на земельну ділянку (розроблення проекту, укладення договору) сільською радою не вживались, оскільки згідно положень Земельного кодексу України розпорядження землями за межами населеного пункту віднесені до компетенції райдержадміністрації.

Листом №43/109-19 від 08.02.2019 Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення прокурора було повідомлено про надходження 21.08.2013 від ТОВ „Рембудзв`язок» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8758 га, на який відділом було надано негативний висновок. До вказаного листа Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області було додано викопіювання щодо земельною ділянки площею 0,9926 га., на якому Відділом було позначено приблизне розташування земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ „Рембудзв`язок» (т. 1, а. с. 57).

Листом №01-24/434 від 20.02.2019 Кодимською районною державною адміністрацією у відповідь на звернення прокурора повідомлено, що договори оренди земельної ділянки між адміністрацією та ТОВ „Рембудзв`язок» не укладались.

Листом №01-24/549 від 13.03.2019 Кодимською районною державною адміністрацією у відповідь на звернення прокурора повідомлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок Олександрівського родовища піску, а також проекти рекультивації адміністрацією не затверджувались.

25.06.2019 між Петрівською сільською радою та ТОВ „Рембудзв`язок» укладено тимчасову угоду про плату за фактичне користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,9926 га, яка розташована за межами населеного пункту.

Листом №400/109-19 від 19.12.2019 Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення прокурора було повідомлено про ненадходження від ТОВ „Рембудзв`язок» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,9926 на території Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області.

Листом №3258/9-15-32-55-07-17 від 11.02.2020 Головним управлінням ДПС в Одеській області у відповідь на запит прокурора повідомлено про відсутність у ТОВ „Рембудзв`язок» заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою площею 0,9926 га.

Листом №56/109-20 від 27.02.2020 Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення прокурора повідомлено, що земельна ділянка Олександрівського родовища піску площею 0,9926 га, яка розташована за межами населеного пункту віднесена до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, вид угідь - під господарськими будівлями та дворами (т. 1, а. с. 50).

Листом №5295/2/01-46/4379/2-20 від 17.06.2020 Одеською обласною державною адміністрацією у відповідь на звернення прокурора було повідомлено про надходження від ТОВ „Рембудзв`язок» у 2011 заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустроюм щодо відведення земельної ділянки Олександрійського родовища піску, яка була повернута відповідачу на доопрацювання.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №21351287 від 23.06.2020 вбачається, що ТОВ „Рембудзв`язок» орендує земельну ділянку площею 3,5461 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петрівської сільської ради, орендодавцем земельної ділянки виступає ОСОБА_1

01.07.2020 за участю сільського голови Петрівської сільської ради, депутата сільської ради та спеціаліста-землевпорядника Басюк Л.В. було складено акт обстеження земельної ділянки, з якого вбачається, що ТОВ „Рембудзв`язок» проводить роботи із видобування піску на земельній ділянці державної власності площею 0,9926 га за мажами населеного пункту Олександрівка (Олександрівське родовище піску) (т. 1, а. с. 84).

Листом №93/109-20 від 13.07.2020 Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення сільської ради було повідомлено, що земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні ТОВ „Рембудзв`язок» орієнтованою площею 1,00 га перебуває у комунальній власності.

Листом №02-12/85 від 13.07.2020 Петрівською сільською радою було повідомлено про допущення в акті обстеження від 01.07.2020 помилки, оскільки замість правильної форми власності земельної ділянки - комунальна, комісією було помилково зазначено - державна форма власності. При цьому, Петрівською сільською радою також було надано суду викопіювання із планово-картографічного матеріалу сільської ради щодо земельною ділянки, яка перебуває у користування відповідача (т. 1, а. с. 115).

Слід зазначити, що приблизне розташування земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ „Рембудзв`язок» згідно викопіювання, складеного Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, є відмінним від розташування земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ „Рембудзв`язок» згідно викопіювання, складеного Петрівською сільською радою.

Листом №99/109-20 від 26.08.2020 Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення ТОВ „Рембудзв`язок» було повідомлено, що земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні ТОВ „Рембудзв`язок» орієнтованою площею 0,9926 га перебуває у комунальній власності згідно Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 №2498-VIII.

Листом від 16.09.2020 Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у відповідь на звернення ТОВ „Рембудзв`язок» було повідомлено, що виїзд спеціаліста, який мав брати участь у слідчих діях з метою визначення точного розташування земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні відповідача, не відбувався.

Листом №41/1/4714 від 19.08.2020 Кодимським відділенням поліції Балтського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області було повідомлено голову Петрівської сільської ради про неможливість надання акту огляду земельної ділянки Олександівського родовища піску від 12.08.2020.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Рембудзв`язок» про зобов`язання повернути земельну ділянку, прокурором було наголошено про відсутність у відповідача права користування земельною ділянкою державної форми власності, що свідчить про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути на користь позивача земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 0,9926 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області за межами населеного пункту.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, положення ст. ст. 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Так, предметом позовниз вимог у даному випадку прокурором визначено земельну ділянку державної форми власності, площею 0,9926 га, право розпорядження кої належить позивачу.

Враховуючи обґрунтування заявлених прокурором позовних вимог фактом використання ТОВ „Рембудзв`язок» земельної ділянки державної власності за відсутності передбачених чинним законодавством правових підстав, факт приналежності якої до земель державної форми власності, а також заперечення відповідачем факту використання вказаної земельної ділянки, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно зі ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Положеннями ч. ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

01.01.2013 набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2012, ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно з ч. 4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2012 у державній власності залишаються а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

01.01.2019 набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 № 2498-VIII, яким, зокрема, було внесено зміни до Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції Закону №2498-VIII) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Так, прокурор зазначає, що земельна ділянка, яа використовується відповідачем по справі, є земельною ділянкою державної форми власності, у зв`язку з чим право розпорядження відноситься до компетенції Одеської обласної державної адміністрації.

Прокурор посилається на лист Відділу у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №43/109-19 від 08.02.2019, розпорядження Кодимської районної державної адміністрації №493/А-2011 від 19.08.2011, а також відповіді Відділу у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Одеської обласної державної адміністрації, які містяться в матеріалах справи.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що зазначені листи не містять відомостей про приналежність спірної земельної ділянки до земель державної власності.

Крім того, як вбачається з наявник в матеріалах справи документів: з листа Головного управління Держземагентсва в Одеській області №2-10-15/4950 від 03.10.2013, листа Відділу у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №99/109-20 від 26.08.2020 та листа Одеської обласної державної адміністрації від 28.07.2017 вбачається факт перебування земельної ділянки у комунальній власності.

Земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої був наданий ТОВ „Рембудзв`язок» згідно розпорядження Кодимської районної державної адміністрації №735 від 08.09.2008, виділялась за рахунок земель, наданих колективному сільськогосподарському підприємству „Абомеліково» , що, в тому числі, підтверджується листами Головного управління Держземагентсва в Одеській області. Проте, як було встановлено господарським судом, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Абомеліково» було ліквідовано згідно ухвали суду від 10.03.2010р. по справі №24-32/56-06-2282.

З огляду на вищевикладене, враховуючи ліквідацію підприємства, за рахунок земель якого ТОВ „Рембудзв`язок» було виділено земельну ділянку та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, господарський суд доходить висновку, що земельна ділянка колективного підприємства згідно вимог Закону від 10.07.2018 №2498-VIII може вважатись власністю територіальної громади, на території якої вона розташована (крім земельних ділянок колективного підприємства, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності).

Судовою колегією не приймаються до уваги посилання апелянта на наявне в матеріалах справи викопіювання щодо земельної ділянки площею 0,9926 га., на якому Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області було позначено приблизне розташування земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ „Рембудзв`язок» , оскільки в матеріалах справи відсутні достеменні докази точного розташування земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні відповідача.

Наявний в матеріалах справи акт обстеження від 01.07.2020 висновки суду про недоведеність прокурором використання відповідачем земельної ділянки саме державної власності не спростовує.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається за можливе встановити точне розташування земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ТОВ „Рембудзв`язок» , її площу та межі. Вказані обставини унеможливлюють задоволення позовних вимог про зобов`язання повернути земельну ділянку.

Крім того, вказані обставини в разі задоволення позовних вимог про повернення земельної ділянки унеможливлюють виконання судового рішення шляхом повернення конкретної земельної ділянки, яка повинна мати конкретне місце розташування на місцевості.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судова колегія зазначає, що в даному випадку позивачем не надано до суду беззаперечних доказів використання відповідачем земельної ділянки, яка перебуває у державній власності.

Матеріали справи не місять будь-якого акту обстеження земельної ділянки, проведеного за участю представників сторін та відповідних землевпорядних організацій з встановленням конкретного місця розташування земельної ділянки, що використовується відповідачем з визначенням її меж та позначенням її розташування на місцевості.

Прокурором в останньому судовому засіданні під час розгляду справи по суті заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи в якості доказу Технічного звіту з геодезичних вишукувань з визнанням поважними причин його неподання разом з позовною заявою та під час розгляду судом першої інстанції.

Зазначаючи про поважність причин неподання вказаного доказу, прокурор вказує, що ним на підставі договору від 15.03.2021 замовлено виготовлення вказаного технічного звіту. При цьому, прокурор посилається на те, що 03.09.2020 ним заявлялося клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, у зв`язку з необхідністю проведення ГУ Держгеокадастру в Одеській області огляду спірної земельної ділянки, що мало б беззаперечне значення для розгляду справи, проте вказане клопотання судом було відхилено.

Відповідно до ч.3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

В даному випадку судова колегія не вбачає підстав для визнання поважними причин неподання прокурором до суду першої інстанції в якості доказу Технічного звіту, оскільки останнім не доведено неможливість подання таких доказів разом з позовною заявою, як і не доведено неможливість отримання цих доказів при зверненні до суду з позовом та розгляді справи в суді першої інстанції.

Крім того, судова колегія враховує, що наданий прокурором Технічний звіт було складено вже під час апеляційного перегляду, а прокурором не зазначено, що заважало замовити відповідний висновок при зверненні до суду або під час підготовчого засідання.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає за необхідне відмовити в задоволенні зазначеного клопотання прокурора.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, приймаючи до уваги ненадання прокурором належних до достатніх доказів точного розташування земельної ділянки та її меж, судова колегія погоджується з висновком місцевого про недоведеність прокурором факту використання ТОВ „Рембудзв`язок» земельної ділянки, яка належить до земель державної власності.

У зв`язку з зазначеним, враховуючи недоведеність прокурором факту порушення прав Одеської обласної державної адміністрації, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні заявлених керівником Котовської місцевої прокуратури Одеської області позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Таким чином, доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони вірних висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2020 по справі №916/1852/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2020 по справі №916/1852/20 залишається без змін з мотивів, викладених у постанові суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2020 по справі №916/1852/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2020 по справі №916/1852/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст. ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.04.2021 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош