Рішення

від 23.03.2021 по справі 910/11298/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.03.2021 Справа № 910/11298/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД МУД" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 97-Б, офіс 6; код ЄДРПОУ: 42428319)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Макаренко Валерія Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЧЕМПІОН" (03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9, кімната 414; код ЄДРПОУ:33944030).

про стягнення 36 540,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

В провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД МУД" до фізичної особи-підприємця Макаренко Валерія Сергійовича про стягнення 36 540,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "ГУД МУД" посилається на те, що на виконання умов договору №09/04-2020 від 09.04.2020 позивачем було сплачено 211 416,00 грн., проте відповідно до актів здачі-прийняття робіт сторони договору погодили загальну вартість робіт в розмірі 174 876,00 грн., внаслідок чого, на думку позивача, виникла переплата в розмірі 36 540,00 грн.

Представник позивача під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача під час розгляду даної справи проти задоволення позовних вимог заперечував. У відзиві на позовну заяву (а.с. 61-66) відповідач зазначив, що заборгованість ФОП Макаренко В.С. перед ТОВ ГУД МУД за договором №09/04-2020 від 09.04.2020 відсутня. Заявка № 7903 була сплачена позивачем лише через 2 місяця після прибуття транспортного засобу. За цією заявкою відповідачем було укладено договір з перевізником ТОВ Сервіс-Чемпіон . Відповідач наголошує на тому, що ТОВ ГУД МУД суму, яку трактує як переплата за договором № 09/04-2020 від 09.04.2020 фактично обізнано сплатило за штрафні санкції ТОВ Сервіс-Чемпіон на підставі рахунку №7903/1 в розмірі 36 540,00 грн. Всі інші заявки за спірним договором відбулися без затримок платежів з боку позивача. Також у вказаному відзиві відповідач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Представник третьої особи в жодне судове засідання не з`явився та не надав жодних пояснень по даній справі.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

09.04.2020 між фізичною особою-підприємцем Макаренко Валерієм Сергійовичем (далі-виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ГУД МУД" (далі - замовник) було укладено договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні № 09/04-2020 (далі - договір), згідно п.1.2. якого виконавець зобов`язується від свого імені та за рахунок коштів замовника здійснити комплекс робіт з організації перевезень вантажів автомобілями в міжнародному та внутрішньому сполученні, для цих цілей виконавець має право залучати транспорт третіх осіб.

Відповідно до п. 2.1. договору замовник зобов`язаний надати виконавцю заявку, яка є невід`ємною частиною цього договору, електронна копія заявки дійсна для обох сторін.

Замовник зобов`язаний своєчасно повідомити одержувачів про майбутнє завезення їм вантажів, а в разі відмови одержувачів від прийому вантажів відшкодовувати витрати, які виникли в результаті цього (п. 2.5. договору).

Згідно п. 2.6. договору замовник зобов`язаний провести завантаження/розвантаження, митне оформлення вантажу протягом 48 годин на території РФ та країн Європи і 48 годин на території України.

Виконавець зобов`язаний здійснити перевезення вантажу у взаємно узгоджені терміни, згідно заявки замовника (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору виконавець зобов`язаний провести доставку вантажу за узгодженим із замовником маршрутом і за адресою, вказаною в TIR, CMR/TTH.

Згідно п. 3.6. договору виконавець зобов`язаний негайно інформувати замовника про вимушені затримки транспортних засобів в дорозі, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу, вживати заходів щодо якнайшвидшої доставки вантажу.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата за надані автотранспортні послуги здійснюється в національні валюті на рахунок виконавця.

Вартість фрахту і форми оплати обумовлюються в заявці на кожен рейс (п. 4.2. договору).

Згідно п. 4.3. договору у разі якщо сторони визначать у заявці на перевезення вантажу, що оплата повинна бути проведена до моменту виконання перевезення, підставою для оплати є заявка і рахунок виконавця.

За прострочення платежу замовник виплачує виконавцю штраф в розмірі 0,2 % від суми фрахту за кожну прострочену добу (п. 4.4. договору).

Згідно п. 5.1. договору виконавець і замовник у випадку невизнання або неналежного виконання зобов`язань, що випливають із цього договору, несуть взаємну матеріальну відповідальність.

Відповідно до п. 5.2. договору за кожен розпочатий день простою транспортного засобу замовник виплачує виконавцю штраф, якщо час завантаження (розвантаження) та митного оформлення перевищує 48 годин на території Росії та країн Європи, в розмірі 100 євро, і 48 годин на території України в розмірі 50 євро, якщо інше не обумовлено в заявці. Затримка (зупинка транспортного засобу через відсутність або неправильне оформлення вантажно-супровідних документів вважається простоєм. Вихідні - святкові дні не вважаються простоєм, але в разі якщо нормативний час (48/48 годин) при вантажно-розвантажувальних роботах, а також час митного оформлення закінчується до початку вихідних - святкових днів, вихідні - святкові дні вважаються простоєм.

У разі відмови однієї із сторін від виконання взятих на себе договірних зобов`язань, винна сторона виплачує неустойку в розмірі 20 % (двадцять) від вартості фрахту при нормативному часу простою, наднормативний простій транспортного засобу виконавця вказаний в пункті 5.2. цього договору, додається до неустойки (20 %) та виплачується винною стороною. Подача транспорту під завантаження в разі відмови оплачується з розрахунку 28 гривень 00 копійок за один кілометр в обидві сторони. Підтвердженням подачі транспортного засобу є дані дисків тахографа даного транспортного засобу (п. 5.6 договору).

Відповідно до п. 9.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2020.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначеного договору позивачем на адресу відповідача було направлено чотири заявки на здійснення міжнародного перевезення.

За умовами заявки №7892 від 09.04.2020 позивач замовив перевезення вантажу за маршрутом Варна - Київ. Дата завантаження 09.04.2020, дата розвантаження 15.04.2020. Вартість перевезення за вказаною заявкою визначена 43 719,00 грн. безготівковим розрахунком із оплатою 100 % за фактом прибуття.

За умовами заявки №7897 від 09.04.2020 позивач замовив перевезення вантажу за маршрутом Варна - Київ. Дата завантаження 09.04.2020, дата розвантаження 15.04.2020. Вартість перевезення за вказаною заявкою визначена 43 719,00 грн. безготівковим розрахунком із оплатою 100 % за фактом прибуття.

За умовами заявки №7903 від 10.04.2020 позивач замовив перевезення вантажу за маршрутом Варна - Київ. Дата завантаження 14.04.2020, дата розвантаження 17.04.2020. Вартість перевезення за вказаною заявкою визначена 43 719,00 грн. безготівковим розрахунком із оплатою 100 % за фактом прибуття.

За умовами заявки №7893 від 09.04.2020 позивач замовив перевезення вантажу за маршрутом Варна - Київ. Дата завантаження 14.04.2020, дата розвантаження 15.04.2020. Вартість перевезення за вказаною заявкою визначена 43 719,00 грн. безготівковим розрахунком із оплатою 100 % за фактом прибуття.

Також 10.04.2020 між фізичною особою-підприємцем Макаренко Валерієм Сергійовичем (далі - експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-ЧЕМПІОН було укладено договір-доручення № 7903 транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі - договір 2), відповідно до п. 1.1. якого експедитор, діючи від імені та за рахунок коштів третьої сторони - замовника, привертає перевізника для доставки вантажів автомобілями в міжнародних сполученнях, перевізник доставляє заявлені експедитором вантажі, а експедитор оплачує послуги перевізника з коштів замовника на узгоджених нижче умовах.

Перевізник має право представляти інтереси експедитора у взаємовідносинах з третіми особами з питань, що виникають під час перевезення і транспортно-експедиційне обслуговування експедитора (п. 3.1.1. договору 2)

Згідно п. 3.1.11 договору 2 перевізник зобов`язаний нести повну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його від вантажовідправника і до моменту передачі його одержувачу вантажу.

Відповідно до п. 4.2. договору 2 розрахунки за виконані послуги здійснюються протягом 5 банківських днів з моменту отримання експедитором оригіналу рахунку, СМR, актів виконаних робіт, якщо інше не обумовлено в заявці.

Перевізник відповідає за виконання умов перевезень вантажів відповідно до Міжнародної Конвенції Автомобільних перевезень вантажів з моменту прийняття вантажів до перевезення від вантажовідправника до моменту передачі вантажоодержувачу (п. 5.3. договору).

Згідно п. 5.9. договору 2 нормативний простій на території України та іноземній території при завантаженні/митному оформленні - 48 годин, і вивантаження/митному оформленні - 48 годин, якщо інше не обумовлено в заявці. За кожну повну добу наднормативного простою транспортного засобу експедитор виплачує перевізнику штраф у розмірі 800 гривень, і 800 грн. по території країн Європи.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

У зв`язку з наданням послуг з перевезення вантажу за договором № 09/04-2020 від 09.04.2020 між позивачем та відповідачем було підписано акти на загальну суму 174 876,00 грн., а саме: № 7903 від 10.06.2020 на суму 43 719,00 грн., № 7893 від 14.04.2020 на суму 43 719,00 грн., № 7897 від 14.04.2020 на суму 43 719,00 грн. та № 7892 від 14.04.2020 на суму 43 719,00 грн. Також на виконання умов вказаного договору відповідачем було виставлено рахунки № 7903 від 14.04.2020 на суму 43 719,00 грн., № 7893 від 09.04.2020 на суму 43719,00 грн., № 7897 від 09.04.2020 на суму 43 719,00 грн. та № 7892 від 09.04.2020 на суму 43 719,00 грн.

Позивач наголошував на тому, що ним на виконання умов вказаного договору було здійснено оплату на загальну суму 211 416,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 31 від 10.06.2020 на суму 36 640,00 грн., № 25 від 25.05.2020 на суму 43 719,00 грн., № 24 від 29.05.2020 на суму 43 719,00 грн., № 23 від 27.05.2020 на суму 43719,00 грн. та № 14 від 21.05.2020 на суму 43 719,00 грн. Разом із тим, згідно актів наданих послуг вартість послуг з міжнародного перевезення за договором № 09/04-2020 від 09.04.2020 становить 174 876,00 грн. Таким чином, наявна переплата за вказаним договором у розмірі 36 540,00 грн.

Як зазначає позивач, він звертався до відповідача з досудовою претензією № 13/06 від 13.06.2020 з проханням повернути переплату за договором № 09/04-2020 від 09.04.2020 в сумі 36 540,00 грн., яка залишена відповідачем без відповіді.

Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як встановлено судом, на підставі заявок до договору № 09/04-2020 від 09.04.2020 відповідач (перевізник) зобов`язався надати замовнику автотранспортні послуги на перевезення вантажу, а позивач прийняв на себе зобов`язання у встановлені в заявках строки сплатити за надані послуги з перевезення відповідну плату.

Статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, учасниками якої є Україна та Республіка Білорусь, вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, м.Женева (Швейцарія), ратифікованою Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів Україною" від 01.08.2006, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.

За змістом частин 11, 12 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

За приписами ст.ст.4- 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; k) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначає відповідач та не спростовує позивач, останнім належним чином виконано зобов`язання за заявками №7897 від 09.04.2020, № 7892 від 09.04.2020 та № 7893 від 09.04.2020 щодо оплати послуг з міжнародного перевезення за договором № 09/04-2020 від 09.04.2020.

За умовами заявки №7903 від 10.04.2020 позивач замовив перевезення вантажу за маршрутом Варна - Київ. Дата завантаження 14.04.2020, дата розвантаження 17.04.2020. Вартість перевезення за вказаною заявкою визначена 43 719,00 грн. безготівковим розрахунком із оплатою 100 % за фактом прибуття.

Як вбачається зі змісту наданої позивачем товарно-транспортної накладної CMR № 1149645 від 14.04.2020 (а.с. 149), вантаж перебував під митним контролем Чернівецької митниці ДФС з 15.04.2020; вантаж було отримано замовником 10.06.2020, що підтверджується печаткою у вказаній міжнародній товарно-транспортній накладній.

Позивач під час розгляду даної справи наполягав на тому, що оплата за доставлений вантаж відбулася в момент отримання вантажу 10.06.2020, як це і передбачено в договорі, на підставі якого відбулась переплата, а саме п. 4.3. договору.

Суд зазначає, що у заявці № 7903 сторонами було узгоджено дату розвантаження 17.04.2020. Як свідчать матеріали справи, відповідачем на підставі вказаної заявки було виставлено рахунок № 7903 від 14.04.2020, який був сплачений позивачем лише 29.05.2020, що підтверджується платіжним дорученням №24 від 29.05.2020. Факт прийняття позивачем послуг з міжнародного перевезення за заявкою № 7903 підтверджується актом № 7903 від 10.06.2020.

Стаття 920 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вже зазначалося, згідно п. 5.2. договору за кожен розпочатий день простою транспортного засобу замовник виплачує виконавцю штраф, якщо час завантаження (розвантаження) та митного оформлення перевищує 48 годин на території Росії та країн Європи, в розмірі 100 євро, і 48 годин на території України в розмірі 50 євро, якщо інше не обумовлено в заявці. Затримка (зупинка транспортного засобу через відсутність або неправильне оформлення вантажно-супровідних документів вважається простоєм. Вихідні - святкові дні не вважаються простоєм, але в разі якщо нормативний час (48/48 годин) при вантажно-розвантажувальних роботах, а також час митного оформлення закінчується до початку вихідних - святкових днів, вихідні - святкові дні вважаються простоєм.

Судом встановлено, що договором № 09/04-2020 від 09.04.2020 сторони передбачили можливість залучення виконавцем (відповідачем) третіх осіб для виконання умов даного договору.

Як вже зазначалося, 10.04.2020 між фізичною особою-підприємцем Макаренко Валерієм Сергійовичем та товариством з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-ЧЕМПІОН було укладено договір-доручення № 7903 транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

В матеріалах справи наявний акт надання послуг № 2103 від 27.05.2020, згідно якого на підставі замовлення покупця № 2288 від 27.05.2020 ТОВ Сервіс-Чемпіон було виконано, а ФОП Макаренко В.С. прийнято послуги з міжнародного перевезення вантажів за договором № 7903 від 10.04.2020.

У зв`язку із затримкою розвантаження вантажу на 38 днів ТОВ Сервіс-Чемпіон було виставлено ФОП Макаренко В.С рахунок на оплату по замовленню № 2289 від 27.05.2020 на суму 34 375,00 грн. (а.с. 81).

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, оскільки позивач не розрахувався за доставку вантажу у строк до 17.04.2020, який був узгоджений заявкою № 7903, перевізник - ТОВ СЕРВІС-ЧЕМПІОН відмовився розвантажувати вантаж за товарно-транспортною накладною CMR № 1149645 від 14.04.2020, у зв`язку з чим не розвантажений автомобіль з вантажем ТОВ ГУД МУД простоював до 29.05.2020, тобто до фактичної оплати позивачем фрахту за заявкою № 7903 в сумі 43 719,00 грн. У зв`язку з викладеним, відповідачем на підставі п. 5.2. договору № 09/04-2020 від 09.04.2020 було виставлено позивачу рахунок № 7903/1 на суму 36 540,00 грн. за затримку розвантаження вантажу.

Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 31 від 10.06.2020, із призначення платежу якого вбачається, що сума 36 540,00 грн. була сплачена ТОВ ГУД МУД на підставі рахунку № 7903/1 від 27.05.2020 згідно договору № 09/04-2010 від 09.04.2020 (а.с. 7). Разом із тим, копія вказаного рахунку в матеріалах справи відсутня, що зумовлює неможливість перевірки судом того факту, за що саме було сплачено вказані грошові кошти.

З аналізу договору № 09/04-2010 від 09.04.2020 вбачається, що вартість фрахту і форми оплати обумовлюються в заявці на кожен рейс.

Заявкою від 10.04.2020 № 7903 сторони визначили дату розвантаження, а саме 17.04.2020, а також термін оплати - 100 % за фактом прибуття. Пунктом 3.4. договору встановлено обов`язок виконавця провести доставку вантажу за узгодженим із замовником маршрутом і за адресою, вказаною в TIR, CMR/TTH.

Як вбачається зі змісту наданої позивачем товарно-транспортної накладної CMR № 1149645 від 14.04.2020 (а.с. 149), місцем розвантаження товару визначено м. Київ, Україна. Вантаж було отримано замовником 10.06.2020, що підтверджується печаткою у вказаній міжнародній товарно-транспортній накладній, а також актом виконаних робіт від 10.06.2020 № 7903, підписаним представниками сторін без зауважень (а.с. 72).

Проаналізувавши умови договору № 09/04-2020 суд дійшов висновку, що оплата за надані послуги з міжнародного перевезення пов`язана саме з прибуттям вантажу до узгодженого місця розвантаження вантажу, вказаного у товарно-транспортній накладній, а саме: м. Київ, пр. Ак. Глушкова, 1.

Таким чином, твердження відповідача, що затримка виконання послуг з перевезення вантажу була викликана саме неоплатою їх позивачем, внаслідок чого виник простій, є безпідставним.

Матеріалами справи підтверджується, що мав місце простій, однак з наданих відповідачем доказів неможливо встановити, внаслідок чиїх винних дій він виник.

Відповідачем не доведено, що простій виник внаслідок винних дій позивача.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, просив стягнути з відповідача 36 540,00 грн. як безпідставно отримані грошові кошти.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2020 у справі №916/1577/19, від 15.04.2020 у справі №904/2018/19, від 04.05.2018 у справі №927/468/17, від 07.05.2018 у справі №921/512/17-г, а також у постановах Верховного Суду України №6-2978цс15 від 23.03.2016 та №6-100цс15від 03.06.2015.

Таким чином, правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів нерозривно пов`язана із відсутністю правових підстав набуття відповідачем спірної суми коштів.

Судом було створено усі умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав на подання належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції. Так, ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі №910/11298/20. В подальшому, ухвалою суду від 08.12.2020 Господарським судом Донецької області призначено справу №910/11298/20 до розгляду за правилами загального позовного провадження. Враховуючи, що розгляд даної справи неодноразово відкладався, суд дійшов висновку, що сторони мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема шляхом надання доказів на підтвердження своїх правових позицій.

З доданого до позовної заяви платіжного доручення № 31 від 10.06.2020 вбачається, що сума 36 540,00 грн. була сплачена ТОВ ГУД МУД на підставі рахунку № 7903/1 від 27.05.2020 згідно договору № 09/04-2010 від 09.04.2020 (а.с. 7). Разом із тим, копія вказаного рахунку в матеріалах справи відсутня. Також в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем на адресу позивача претензії про сплату штрафних санкцій за простій на вказану суму. Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що грошові кошти в сумі 36 540,00 грн. були ним отримані в якості штрафних санкцій за договором № 09/04-2010 від 09.04.2020.

Водночас, матеріалами справи підтверджується отримання позивачем послуг з міжнародного перевезення за договором № 09/04-2010 від 09.04.2020 на підставі заявок у розмірі в сумі 174 876,00 грн., що не спростовано відповідачем, та сплата позивачем грошових коштів за вказаним договором у розмірі 211 416,00 грн., тобто з переплатою у розмірі 36 540,00 грн.

Наведені обставини зумовлюють висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судові витрати на підставі ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД МУД" до фізичної особи-підприємця Макаренко Валерія Сергійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЧЕМПІОН", про стягнення 36 540,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Макаренко Валерія Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД МУД" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 97-Б, офіс 6; код ЄДРПОУ: 42428319) переплату у розмірі 36 540,00 грн., судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 23.03.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2021

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова