УХВАЛА
15 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/11298/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.
розглянув матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Макаренка Валерія Сергійовича
на постанову Східного апеляційного господарського сулу від 26.07.2021
у складі колегії суддів: Мартюхіної Н. О. (головуючої), Крестьянінова О. О., Плахова О.В.
та на рішення Господарського суду Донецької області від 23.03.2021
у складі судді Бокової Ю. В.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД МУД"
до Фізичної особи-підприємця Макаренка Валерія Сергійовича
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЧЕМПІОН"
про стягнення 36 540,00 грн
ВСТАНОВИВ:
01.09.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Макаренка Валерія Сергійовича (далі - ФОП Макаренко В. С., скаржник) на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 та на рішення Господарського суду Донецької області від 23.03.2021 у справі № 910/11298/20.
Одночасно, скаржником подано клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 23.03.2021 у справі № 910/11298/20.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/11298/20 визначено склад колегії суддів: Банасько О. О. (головуючий), судді Пєсков В. Г., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.09.2021.
02.09.2021 до Верховного Суду від скаржника надійшли доповнення до касаційної скарги, в яких в тому числі скаржником порушено питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, заявлене скаржником, суд приймає до уваги таке.
Оскаржувана постанова Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 (повний текст складено 26.07.2021 ) отримана скаржником 30.07.2021, на підтвердження чого до касаційної скарги долучено копію поштового конверта та роздруківку з вебсайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення.
Частиною другою статті 288 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
За результатом дослідження на вебсайті АТ "Укрпошта" за трек-номером, зазначеним на копії поштового конверта - 6102256022094, встановлено, що відповідне поштове відправлення було отримано 30.07.2021, тоді як з касаційною скаргою ФОП Макаренко В. С. звернувся 15.08.2021, а доповнення до касаційної скарги подано 16.08.2021, тобто в межах 20-ти денного строку встановленого частиною другою статті 288 ГПК України.
З огляду на зазначене та виходячи з положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до суду та пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України про забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що строк на касаційне оскарження у даному випадку підлягає поновленню.
Разом з тим, перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Суд зазначає, що в даному випадку об`єктом оскарження є рішення Господарського суду Донецької області від 23.03.2021 у справі № 910/11298/20, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021, яким задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД МУД" до ФОП Макаренка В. С. про стягнення 36 540,00 грн.
Оскільки, як встановлено з оскаржуваних судових рішень позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУД МУД" до суду першої інстанції подано у 2020 році, відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня було встановлено у розмірі 2 102,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відтак, предметом позову у цій справі є стягнення 36 540,00 грн , що є меншим ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні наведених вище положень ГПК України справа № 910/11298/20 є малозначною.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 293 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Колегія суддів, проаналізувавши зміст касаційної скарги звертає увагу, що звертаючись до суду, ФОП Макаренко В. С., обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі, зазначає, що вказана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
В обґрунтування вказаного, скаржником, з-поміж іншого, зазначено про необхідність вирішення проблеми застосування категорій стандартів доказування, зокрема стандарту "вірогідності доказів" (стаття 79 ГПК України), що має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики, адже впливатиме на загальні підходи до критеріїв доказування й оцінки доказів у розгляді господарських справ.
Крім того, у поданих доповненнях до касаційної скарги, скаржник також зазначає про необхідність вирішення правової проблеми щодо застосування принципів добросовісності та несуперечливості поведінки в контексті можливості застосування статей 12112, 1214 Цивільного кодексу України у випадках вчинення однією із сторін договору добровільної переплати за договором, що має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики.
Розглянувши наведені доводи щодо наявності правових підстав для розгляду цієї справи у касаційному порядку, суд вважає їх необґрунтованими оскільки фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми (аналогічний правовий висновок викладений в ухвалах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 922/1990/20, від 10.03.2021 у справі № 904/3935/20, від 10.03.2021 у справі № 911/239/20 тощо).
У касаційній скарзі скаржником зазначено, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо правильного застосування статей 13, 79 ГПК України в частині застосування принципу змагальності сторін та необхідності застосування категорій стандартів доказування.
Однак, подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст судових рішень, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судових рішень попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними. Вивчивши доводи та твердження скаржника, Верховний Суд дійшов висновку, що викладені у касаційній скарзі питання потребують дослідження та оцінки доказів у даній справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та враховано межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.
Колегія суддів відзначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів" (аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 22.03.2021 у справі № 922/3160/19).
Разом з тим, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, посилання не нерелевантну судову практику та є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено (аналогічний правовий висновок викладений в ухвалах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 916/2438/19, від 22.03.2021 у справі № 918/551/19).
До того ж тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. Проте наявності таких випадків з обставин даної справи не вбачається, а скаржником не наведено та не обґрунтовано.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/11298/20 за касаційною скаргою ФОП Макаренка В. С. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 та на рішення Господарського суду Донецької області від 23.03.2021.
З огляду на відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 23.03.2021 у справі № 910/11298/20 судом не розглядається.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
УХВАЛИВ:
1 . Клопотання Фізичної особи-підприємця Макаренка Валерія Сергійовича про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Поновити Фізичній особі-підприємцю Макаренку Валерію Сергійовичу пропущений строк на подання касаційної скарги.
3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Макаренка Валерія Сергійовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 та на рішення Господарського суду Донецької області від 23.03.2021 у справі № 910/11298/20.
4 . Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати Фізичній особі-підприємцю Макаренку Валерію Сергійовичу.
5 . Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. Г. Пєсков
В. Я. Погребняк
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 15.09.2021 |
Оприлюднено | 17.09.2021 |
Номер документу | 99647720 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Банасько О.О.
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Мартюхіна Наталя Олександрівна
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Мартюхіна Наталя Олександрівна
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Мартюхіна Наталя Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні