Рішення

від 17.03.2021 по справі 916/3194/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3194/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" (193232, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пр. Більшовиків, буд. 34, корпус 2, літ. А)

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Колопенюк Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 )

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Феникс-Импорт" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25, оф. 113)

про стягнення 400 000 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Роман В.С. - ордер № 537446 від 04.11.2020

від відповідача 1: Нестерова О.В. - ордер №01019793 від 09.12.2020

від відповідача 2: не з`явився

Історія справи.

1. Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница".

09.11.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Колопенюк Тетяни Іванівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Феникс-Импорт", в якій просить суд стягнути з відповідачів-1 та 2 компенсацію за порушення авторського права у розмірі 100 000 грн та 300 000 грн відповідно.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про витребування у Державної митної служби України копій документів, що супроводжували митне оформлення товарів "Арт. 1717 гра мала настільна ENFANT" імпортера ТОВ "Феникс-Импорт" станом на 2018-2019 роки; у ФОП Колопенюк Т.І. копій документів (накладні, договори, акти приймання-передачі), відповідно до яких було отримано контрафактний товар "Гра настільна ENFANT"; у ФОП Іщенко М.В. копій документів (накладні, договори, акти приймання-передачі), відповідно до яких було отримано контрафактний товар "Гра настільна ENFANT".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2020 відкрито провадження у справі № 916/3194/20, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 09.12.2020 об 11:30.

Ухвалою суду від 16.11.2020 зобов`язано Державну митну службу України надати до Господарського суду Одеської області копії документів, що супроводжували митне оформлення товарів "Арт. 1717 Гра мала настільна ENFANT" імпортера ТОВ "Феникс-Импорт" станом на 2018-2019 роки, у строк до 30.11.2020, та уповноважено належного представника позивача отримати витребувані ухвалою докази.

30.11.2020 від Держаної митної служби України надійшла відповідь (т.2 а.с.24), згідно якої зазначено, що інформація щодо митного оформлення товарів ТОВ "Феникс-Импорт" за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в базах даних Держмитслужби відсутня.

30.11.2020 до суду також надійшов лист від Одеської митниці Держмитслужби (т.2 а.с.26), яким повідомлено, що згідно електронної бази митних декларацій Одеської митниці Держмитслужби фактів митного оформлення товару "Гра мала настільна ENFANT", Арт.1717 на адресу ТОВ "Феникс-Импорт" за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 не виявлено.

09.12.2020 від позивача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із погіршенням стану здоров`я представника позивача (т.2 а.с.32-33).

В судове засідання 09.12.2020 з`явився представник відповідача-1, який просив суд відкласти підготовче засідання та надати час для підготовки відзиву на позовну заяву.

Протокольною ухвалою судом було задоволено клопотання сторін та оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.12.2020 о 14:20. Крім того, судом було встановлено відповідачу-1 строк для подання відзиву на позовну заяву до 21.12.2020.

Про відкладення підготовчого засідання позивача та відповідача-2 було повідомлено ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України.

21.12.2020 до суду від ФОП Колопенюк Т.І. надійшов відзив на позовну заяву (т.2 а.с.46-51).

В судовому засіданні 21.12.2020 представник позивача просив суд надати йому час для ознайомлення із відзивом та наданням відповіді на відзив

Протокольною ухвалою судом було задоволено усне клопотання позивача та відкладено підготовче засідання у справі №916/3194/20 на 13.01.2021 о 10:45.

Про відкладення підготовчого засідання відповідача-2 судом було повідомлено ухвалою в порядку ст.120 ГПК України.

04.01.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.64-72).

13.01.2021 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про продовження йому строку на підготовку та подання заперечень на відповідь на відзив, а також заперечень на клопотання про витребування доказів у ФОП Колопенюк Т.І.

У судовому засіданні 13.01.2021 суд, вислухавши пояснення представників сторін, відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача-1 документів з підстав недоведеності наявності витребуваних доказів у відповідача-1, а також з урахуванням наданих представником відповідача-1 пояснень щодо відсутності таких документів.

Крім того у вказаному судовому засіданні судом протокольною ухвалою судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 01.02.2021р. о 12:30, про що присутніх представників сторін було повідомлено безпосередньо у судовому засіданні під розпис, а також було встановлено відповідачу-1 строк для надання заперечень до 22.01.2021р.

Відповідача-2 про розгляд справи було повідомлено шляхом надіслання ухвали суду в порядку ст.120 ГПК України та шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судової влади України.

25.01.2021 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив (т.2 а.с.110-113).

В судовому засіданні 01.02.2021 представником позивача було надано суду письмові пояснення (т.2 а.с.119-123), а також заявлено усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів у ФОП Іщенко М.В., яке протокольною ухвалою було задоволено судом.

Ухвалою суду від 01.02.2021 судом було закрито підготовче провадження у справі №916/3194/20 та призначено справу №916/3194/20 до розгляду по суті в засіданні суду на 17.02.2021 о 10:30.

17.02.2021р. до суду від відповідача-1 надійшли додаткові письмові пояснення (т.2 а.с.135-140) із доданими до них додатковими доказами.

У судовому засіданні судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву при розгляді справи по суті до 10.03.2021 о 12 год 00 хв., про що відповідача-2 було повідомлено ухвалою суду в порядку ст.120 ГПК України.

У судовому засіданні 10.03.2021 судом було оголошено протокольну ухвалу, якою прийнято до розгляду доданий до додаткових письмових пояснень доказ, та в подальшому оголошено перерву при розгляді справи по суті до 17.03.2021 о 12 год. 30 хв., про що віповідача-2 повідомлено ухвалою суду в порядку ст. 120 ГПК України.

У судовому засіданні 17.03.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача-1 проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах про суті справи.

Відповідач-2, ТОВ "Феникс-Импорт", про розгляд судом справи повідомлявся належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2 а.с.2-4).

Як вбачається з матеріалів справи, надіслані судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" судові ухвали були повернуті поштовою установою з відбитком календарного штемпелю на конвертах та відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (т.2 а.с.19-23, 42-45, 60-63, 106-109,130-134,155-158).

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою у зв`язку із відсутністю адресата, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач-2 має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница".

ТОВ "Студия студия анимационного кино "Мельница" є власником виключних прав на зображення персонажів та аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що підтверджується прокатним посвідченням Державного реєстру кіно і відеофільмів від 27 жовтня 2011 року, в якому зазначено, що кіновідеофільм "Барбоскіни" випущено в 2011 році, а права на фільм належать ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" на строк дії авторського права на твір; посвідченням національного фільму №18012, відповідно до якого продюсером анімаційного фільму "Барбоскіни" (перші 130 серій) є ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница"; примірником аудіовізуального твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", на якому зазначено інформація про правовласника твору (знак копірайту Q).

TOB "Студия анимационного кино "Мельница", як правовласник аудіовізуального твору, вправі використовувати твір, дозволяти використання твору, а також забороняти будь-яким особам неправомірне використання аудіовізуального твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та його самостійних складових частин, зображення персонажів.

ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" жодних дозволів на розповсюдження аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та його складових частин - зображень персонажів " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", " ІНФОРМАЦІЯ_8 " ані ФОП Колопенюк Т.І., ані ТОВ "Феникс-Импорт" не надавалось.

Водночас, ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" стало відомо, що в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 52, в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП Колопенюк Т.І., незаконно розповсюджується контрафактний товар з використанням складових частин аудіовізуального твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " - мальованих зображень персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_2", " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", "ІНФОРМАЦІЯ_6", " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", " ІНФОРМАЦІЯ_8 ", а саме " ІНФОРМАЦІЯ_10 ".

02.07.2019 представником ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" було здійснено фіксацію розповсюдження спірного товару, що підтверджується: товарним та банківськими чеками від 02.07.2019, відеофіксацією купівлі товару від 02.07.2019 року.

Після виявленого факту порушення на ім`я ФОП Колопенюк Т.І. було направлено лист щодо припинення порушення авторського права та мирового врегулювання спору, за результатом розгляду якого між сторонами не було досягнуто позасудового врегулювання спору.

Доказів підтвердження того, що відповідачем-1 контрафактний товар було придбано легально ФОП Колопенюк Т.І. не надано.

Порушення ФОП Колопенюк Т.І. виключних майнових прав ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" шляхом розповсюдження (продажу) контрафактного товару з зображенням персонажів мультиплікаційного серіалу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", які є частинами цього аудіовізуального твору, стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з ФОП Колопенюк Т.І. суми компенсації у розмірі 100 000 грн.

Вимоги до ТОВ "Феникс-Импорт" заявлено з урахуванням того, що придбаний контрафактний товар у відповідача 1 містить інформацію щодо імпортера, а саме: ТОВ "Феникс-Импорт", 67663, Одеська область, Біляївський район, сільрада Усатівська, 8-1 км, + 100 м траси Одеса-Київ.

Факт імпорту контрафактного товару на територію України з зображенням персонажів мультиплікаційного серіалу "Барбоскіни" і його розповсюдження є порушенням виключних майнових права ТОВ "Студня анимационного кино "Мельница", що і стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача-2 компенсації у розмірі 300 000 грн.

Компенсація у розмірі 100 000 та 300 000 грн розрахована, виходячи з того, яка б сума винагороди була б одержана за звичайних обставин, якби порушники звернулися із заявою про надання дозволу на використання об`єктів авторського права.

При визначенні суми компенсації ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" було враховано розмір ліцензійної винагороди, яка сплачується ТОВ "Той-Марк" на підставі укладеного договору №28-10 про надання ліцензії та використання фільму від 02.08.2010.

При цьому також враховується, що відповідач 2 не звернувся до позивача ні за дозволом на використання творів, ні за інформацією про вартість ліцензії на використання фільму, а свідомо та умисно ввів контрафактний товар в цивільний обіг.

Щодо доводів відповідача-1 стосовно того, що компенсація в даному випадку може надаватися шляхом визначення реальних збитків, понесених власником авторського права в результаті порушення, ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" зазначає, що норма ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначає три самостійні способи захисту порушеного права, як збитки, стягнення доходу та стягнення компенсації за порушення авторського права.

Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права, а розмір збитків та причино-наслідковий зв`язок суб`єкт такого права доводити не зобов`язаний.

Таким чином правовласники, що заявляють до стягнення суму компенсації при порушенні авторських прав, не повинні доводити розміру понесених збитків.

Хибними є доводи відповідача-1 також стосовно того, що положення п."г" ч.2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зобов`язують позивача довести перед судом, що саме з відповідачем-1 за певну суму було б укладено ліцензійний договір та надано дозвіл на використання товарів.

Головним критерієм для визначення компенсації у відповідності до означеної норми є саме винагорода, ліцензійні платежі, які правовласники отримують за звичайних обставин з ліцензіатів, які правомірно використовують твори.

Стаття 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" не містить вимоги способу обґрунтування компенсації, як доведення того факту, що сума авторської винагороди (ліцензійні платежі), яку отримують правовласники відповідно до ліцензійних договорів, була би сплачена саме визначеними правопорушниками.

3.2. Доводи Фізичної особи-підприємця Колопенюк Тетяни Іванівни.

Відповідач не визнає факту порушення авторських прав, так як у підтвердження порушення позивачем надано нефіскальний чек від 02.07.2019 року, з якого встановити, чи дійсно він видавався саме відповідачем-1, не є можливим.

До моменту пред`явлення цього позову протягом півтора роки позивач не звертався до відповідача із будь-якими претензіями та вимогами, доказів зворотного позивачем суду не надано.

З метою перевірки посилань позивача ФОП Колопенюк Т.І. перевірено наявність такої номенклатури товару, як "Гра настільна ENFANT", та встановлено, що за період з 01.01.2019 року "Гра настільна ENFANT" була оприбуткована відповідачем-1 16.02.2019 року в кількості одна одиниця, вартістю 35,15 грн., та була реалізована роздрібному покупцю 02.07.2019. Відповідна гра була оприбуткована відповідачем-1 в кількості однієї одиниці і подальшому не закуповувалась та не продавалась.

Незважаючи на співпадіння номенклатури товару із заявленим в позові, відповідач-1 не визнає, що на "Грі настільній ENFANT" використовувалося зображення персонажів мультфільму Барбоскіни . На чеку або в системі обліку товару відповідача-1 не позначено будь-яким чином, чи було нанесено зображення Барбоскіних на грі, назва гри не містить будь-яких посилань на об`єкт авторського права, а тому стверджувати та визнавати, що на "Грі настільній ENFANT", яка була оприбуткована відповідачем-1, були нанесені зображення персонажів мультфільму не можна.

Оприбуткування лише однієї одиниці товару "Гра настільна ENFANT" свідчить про те, що обсяг порушення, якщо це порушення взагалі мало місце, не носить системного або повторюваного характеру.

З урахуванням того, що номенклатура гри не містить посилання на назву персонажів мультфільму, відповідач-1 не могла при закупці гри ідентифікувати гру, як таку, на якій нанесено будь-які об`єкти авторського права.

Надане позивачем суду зображення товару, який нібито було придбано у відповідача, містить інформацію про імпортера товару на території України, що свідчить про те, що товар був перевірений митними органами на предмет можливого порушення авторських прав та такого порушення не було виявлено.

Враховуючи те, що товар не містить в своїй номенклатурі будь-яких ознак наявності на товарі об`єктів авторського права, та був наявним у відповідача-1 в кількості всього однієї одиниці, у поєднанні із тим, що товар придбаний відповідачем-1 в легальний офіційний спосіб, а на товарі нанесено інформацію про імпорт товару, цілком очевидно, що відповідач-1 не мав наміру порушувати авторські права.

Позивачем не заявлено в позові посилань на неналежну якість товару, викривлення зображення товару, або інших ознак очевидної контрафактності товару, що свідчить про те, що сам по собі товар відповідав вимогам якості, а тому не міг негативно вплинути на думку споживача або об`єм ринку, а отже і нанести збитків позивачу.

Наведене у сукупності свідчить, що розмір компенсації, заявленої позивачем, є неспівмірним із об`ємом порушення, а відсутність наміру відповідача вчиняти порушення та вини відповідача свідчить про неможливість покладення на відповідача надмірної відповідальності, яка є неспівмірною із отриманим прибутком.

Розмір заявлених позивачем вимог, зокрема до відповідача 1, є необґрунтованим та не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, які визначені пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України

Так, позивачем не підтверджено належними доказами розмір плати, яку б він міг отримати, якщо б віповідач-1 уклав з ним договір.

За субліцензійним договором, охоронювані елементи фільму є не лише образи/зображення персонажів Фільму ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , але і решта юридично значимих охоронюваних елементів Фільму, що є об`єктами, які, згідно субліцензійного договору, сукупно становлять єдине ціле поняття - Охоронювані елементи Фільму .

Тобто, визначений пунктом 5 Фінансової угоди, що є Додатком №2-1 до Субліцензійного договору №02/06/2016 року від 01.06.2016, розмір мінімальної гарантованої суми (мінімальної гарантії) в сумі 2000414,24 рублів, стосується всіх охоронюваних елементів фільму, як єдиного цілого.

Отже не є можливим встановлення розміру компенсації, яка б була передбачена за використання виключно образів/зображень персонажів Фільму ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , як окремого самостійного Охоронюваного елементу Фільму.

Відповідно до Субліцензійного договору територією розповсюдження є РФ, Білорусь, Україна, Молдова, Литва, Латвія, Естонія, Абхазія, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан. Додатком 1 до Субліцензійного договору передбачено перелік та мінімальний обсяг продукції.

Тим самим, гарантійний платіж в розмірі 2000414,24 рублів формується, виходячи саме із сукупності таких характеристик як обсяг об`єктів авторського права, територія розповсюдження та продукція, тим самим гарантійний платіж включає в себе весь обсяг прав, який складається із сукупності охоронюваних елементів, території її розповсюдження та обсягу продукції, на яку дозволено нанесення охоронюваних елементів.

Відповідач-1 здійснює свою діяльність в межах одного магазину, що свідчить, що ФОП Колопенюк Т.І. ніколи б не уклала подібний ліцензійний договір з позивачем та не погодила вартість ліцензії у розмірі 360 674,69 грн.

При обґрунтуванні позовних вимог, зокрема до відповідача-1, позивачем не надано жодних доказів отримання ним винагороди за ліцензійним договором, як то звітів ліцензіата про використання фільму за відповідні звітні періоди, актів про виконання Ліцензіатом зобов`язань за відповідні звітні періоди, рахунків-фактур, що були б видані Ліцензіатом на їх підставі, квитанцій про здійснення Ліцензіаром оплати суми Роялті Ліцензіару.

Компенсація в даному випадку може надаватися шляхом визначення реальних збитків, понесених власником авторського права в результаті порушення.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

У підтвердження наявності у ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" виключних прав на зображення персонажів та аудіовізуальний твір - анімаційний серіал " ІНФОРМАЦІЯ_1 " позивачем надано суду Прокатне посвідчення Державного реєстру кіно і відеофільмів за № 214013511 від 27.10.2011 року, а також посвідчення національного фільму Міністерства культури Російської Федерації №18012.

У підтвердження придбання ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" 02.07.2019 в магазині "Канцкораллы", що розташований за адресою: м.Одеса, вул.Люстдорфська дорога, буд.52, товару "Гра настільна ENFANT" позивачем надано суду товарний чек №51535 від 02.07.2019 та банківський чек від 07.07.2019 (т.1 а.с.124), диск з відеозаписом процесу придбання товару (т.1 а.с.121), копію зображення гри (т.1 а.с.122).

Досліджуючи наданий позивачем товарний чек, суд зазначає, що останній містить таку інформацію: 1) "Канц Кораллы", адреса: Люстдорфська дорога, 52, 2) особа, що здійснює підприємницьку діяльність - Фізична особа-підприємець Колопенюк Тетяна Іванівна, ІПН НОМЕР_1 , 3) назва товару - "Гра настільна ENFANT", 4) вартість 46,87 грн.

Банківський чек на суму 46,87 грн також містить назву магазину "Канцкорали", адреса: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 52.

Судом також було оглянуто наданий позивачем диск відеофіксації придбання спірного товару. З відеозапису судом встановлено, що особою, яка зазначає, що є представником позивача, було придбано товар "Гра настільна ENFANT" із зображенням героїв з мультиплікаційного серіалу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який є загальновідомим дитячим серіалом. Придбаний товар, що був зафіксований на відеозаписі, збігається із фотокопією товару, наявною у матеріалах справи. До того ж, на даному відеозаписі зафіксовано товарний та банківські чеки, які містяться у матеріалах справи.

Крім того позивачем також надано суду копію зображення етикетки, яка розміщена на товарі "Гра настільна ENFANT", та містить наступну інформацію: 1) Арт.1717 "Гра настільна ENFANT", 2) найменування товару: дитяча іграшка, 3) виробник - YUANGUANG TRADING CO, Китай, 4) товар сертифіковано на території України, 5) Імпортер - ТОВ "Феникс-Импорт", 6766, Одеська область, Біляївський район, сільрада Усатівська, 8-й км+100м траси Одеса-Київ, 6) дата виготовлення 2018, термін придатності не обмежений.

Відповідачем-1 факт продажу спірного товару 02.07.2019 визнається.

5. Позиція суду.

5.1. Щодо предмету доведення.

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, позовні вимоги ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" направлені на стягнення з відповідачів суми компенсації у зв`язку із порушенням виключних авторських прав ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" ФОП Колопенюк Т.І. шляхом розповсюдження контрафактного товару із зображенням персонажів мультиплікаційного серіалу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", як частин цього аудіовізуального твору, права на який належать ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница", без дозволу останнього, та ТОВ "Феникс-Импорт" шляхом імпорту на територію України та розповсюдження контрафактного товару з зображенням персонажів мультиплікаційного серіалу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", які є частинами цього аудіовізуального твору.

Підставою заявленого позову є визначені позивачем обставини порушення авторського права та положення ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", згідно з якою при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Визначаючи в порядку ст.238 ГПК України предмет доказування, враховуючи висновки, викладені у п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", суд вказує, що доведенню підлягає належність позивачу авторського права, факт використання об`єктів даних прав відповідачем та додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору.

При цьому, ч.2 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачає, що суд має право постановити рішення чи ухвалу, зокрема, про:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

г) виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов`язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Таким чином, з урахуванням внесення змін до Закону України "Про авторське право і суміжні права" щодо форм відповідальності за порушення авторського права і суміжних прав, а саме щодо порядку розрахунку компенсації, передбаченої п. "г" ч.2 ст. 52 Закону, суд зауважує, що предметом доведення у справі є також і обґрунтованість застосування такої форми відповідальності за порушення як компенсація, та її розмір.

Враховуючи зазначене, суд вказує, що тягар доказування покладається на сторони наступним чином: позивач має довести наявність у нього авторського права, яке на його думку порушено, факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а також обґрунтувати необхідність застосування обраної ним форми відповідальності та її розмір, а відповідач, в свою чергу, має довести правомірність використання ним об`єкту авторського права.

5.2. Щодо наявності у ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" авторського права на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", та його частини, а саме персонажі: "ІНФОРМАЦІЯ_2", " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", " ІНФОРМАЦІЯ_8 ".

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 статті 433 ЦК України, зокрема встановлено, що об`єктами авторського права є твори, а саме: літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.

Поряд з цим статтею 435 ЦК України встановлено, що первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Прокатного посвідчення Державного реєстру кіно і відеофільмів за № 214013511 від 27.10.2011 року (а.с.44), анімаційний серіал "Барбоскіни" випущено в Російській федерації в 2011 році, а права на фільм належать ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" на строк дії авторського права на твір.

Крім того, в матеріалах справи наявне посвідчення національного фільму Міністерства культури Російської Федерації №18012, відповідно до якого продюсером анімаційного фільму "Барбоскіни" є ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" (а.с.47-48).

За змістом ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Статтею 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Крім того, ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої постановою Верховної ради України 19 грудня 1992 року, учасниками якої є Україна та Російська Федерація, передбачено, що документи, видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав без будь-якого спеціального посвідчення.

Документи, які на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядаються як офіційні документи, мають на території інших держав - учасниць Співдружності доказову силу офіційних документів.

Частиною 2 статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, учасниками якої є України та Російська Федерація, встановлено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про наявність у ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір анімаційний серіал " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та на його складові частини, в тому числі і на персонажі "ІНФОРМАЦІЯ_2", " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", " ІНФОРМАЦІЯ_8 ", а отже і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Суд також враховує, що обставини щодо належності позивачу виключних прав на персонажів аудіовізуального твору анімаційного серіалу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та на його складові частини, в тому числі і на персонажі " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", "ІНФОРМАЦІЯ_8", відповідачами не заперечувались.

5.3. Щодо контрафактності спірного товару "Гра настільна ENFANT".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом зазначає, що придбаний ним товар "Гра настільна ENFANT" є контрафактним, оскільки містить зображення персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_2", " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", "ІНФОРМАЦІЯ_5", "ІНФОРМАЦІЯ_6", " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", " ІНФОРМАЦІЯ_8 " з мультиплікаційного серіалу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", дозвіл на використання яких ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" не надавався.

Надаючи оцінку таким твердженням позивача, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" контрафактним визнається примірник твору, відтворений і/або розповсюджуваний з порушенням авторського права.

Відповідно до п.17 ст.4 Митного кодексу України (в редакції станом на момент придбання спірного товару) контрафактним товаром є товар, що містить об`єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території є порушенням прав інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Під час розгляду справи судом з позиції споживача було оглянуто фотографію придбаного позивачем товару "Гра настільна ENFANT", зображення на якій співпадає із зображенням гри на відеозапису процесу придбання такої гри у магазині, та встановлено, що товар "Гра настільна ENFANT" містить на собі зображення героїв загальновідомого мультиплікаційного серіалу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". При цьому судом встановлено відсутність на виробі знаку охорони авторського права, який, зокрема, містить елемент - латинську літеру "c", обведену колом.

Судом також враховано, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності у виробника та імпортера спірного товару дозволу на відтворення персонажів мультиплікаційного серіалу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Наведене у сукупності за висновком суду свідчить, що спірний товар "Гра настільна ENFANT" є контрафактним, тобто таким, що виготовлений та ввезений на митну території України без дозволу правовласника.

5.4. Щодо факту використання об`єктів авторського права відповідачами та додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору, суд вказує таке.

Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема: відтворення творів, а також розповсюдження творів шляхом першого продажу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер; розповсюдженням об`єктів авторського права і (або) суміжних прав є будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об`єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об`єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Відповідно до статті 441 ЦК України використанням твору є його опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Згідно частин першої-третьої статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.

Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору. За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

За приписами пункту а частини першої статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування позовних вимог докази, а саме, товарний та банківський чеки, диск з відеофіксацією моменту придбання спірного товару, фотокопію зображення придбаного товару суд, враховуючи також відсутність заперечень з боку відповідача-1 щодо продажу 02.07.2019 товару "Гра настільна ENFANT", дійшов висновку про доведення позивачем обставини продажу саме відповідачем-1 спірного товару.

Щодо імпортера спірного товару, суд враховує, що відповідно до положень ч.1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію повинна містити, зокрема: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; відомості про умови зберігання; правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача , а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

У відповідності до ч.2 ст.15 Закону України "Про захист прав споживачів" інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці , а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Наведені положення Закону дають споживачу підстави вважати та розраховувати на те, що інформація, відображена на етикетці товару, є достовірною.

З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави вважати недостовірною інформацію, відображену на товарі "Гра настільна ENFANT" щодо імпортера спірного товару.

Враховуючи наведене у сукупності, проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування позовних вимог докази, суд дійшов висновку, що обставина, яка входить до предмету доказування, а саме факт використання ФОП Колопенюк Т.І. та ТОВ "Феникс-Импорт" майнових прав позивача на зображення персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_2", " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", "ІНФОРМАЦІЯ_6", "ІНФОРМАЦІЯ_7", " ІНФОРМАЦІЯ_8 ", як частин аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", без дотримання положень законодавства шляхом розповсюдження та відповідно імпорту контрафактного товару "Гра настільна ENFANT", є доведеною.

5.5. Щодо стягнення з ТОВ "Феникс-Импорт" суми компенсації у розмірі 300 000 грн.

Положеннями ч.1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено можливість звернення в установленому порядку суб`єктів авторського права та суміжних прав до суду та інших органів відповідно до їх компетенції за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав.

Як вже було зазначено судом, при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

При зверненні до суду за захистом свого порушеного права, позивачем з поміж інших форм відповідальності за порушення авторського права і суміжних прав обрано саме компенсацію.

Положеннями ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що судом може бути прийнято рішення про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна (одноразова, фіксована (ст.15 Закону) сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

Отже, із змісту наведених норм випливає, що, обираючи таку форму відповідальності, як сплата компенсації, позивач має довести, що саме зазначена сума могла бути сплачена порушником у разі його правомірної поведінки, тобто звернення до правовласника про надання відповідного дозволу на використання права замість безпідставного використання об`єкту авторського права.

Так, з метою доведення розміру заявленої до стягнення суми компенсації, ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" надано суду договір про надання ліцензії на використання фільму, укладений 02.08.2010 з ТОВ "Той-Марк" (далі - Договір-1) (т.1 а.с.52-55), та субліцензійний договір про надання виключної ліцензії від 01.06.2016 (далі - Договір 2) (т.1 а.с.61-67), укладений між ТОВ "Той-Марк" та ЗАТ "Європа Уно Трейд".

Предметом Договору 1 є надання ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" ліцензіату - ТОВ "Той-Марк" ліцензії на використання фільму "Барбоскіни", згідно п. 3.1. договору, на протязі ліцензійного строку на ліцензійній території. Ліцензіат в свою чергу приймає ліцензію та виплачує роялті у відповідності до розділу 4 договору у розмірі 50% від доход ліцензіата.

За умовами п.3.1. Договору -1 ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" надає ТОВ "Той-Марк" ліцензію на використання фільму, зокрема, персонажів фільму таким чином, що будь-яка особа може отримати доступ до них з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором з моменту вступу в силу цього договору і на весь термін дії виключного права на фільм.

Пунктом 3.2. Договору 1 передбачено, що ТОВ "Той-Марк" вправі передавати право на використання ліцензії на фільм третім особам на виключній або не виключній основі (укладати субліцензійні договори) в межах ліцензійного строку та ліцензійної території в межах умов, встановлених даним договором.

Дохід, 50% від якого і визначається, за думкою позивача, паушальна сума у розумінні ст.52 Закону, останнім визначено саме на підставі субліцензійного договору про надання виключної ліцензії від 01.06.2016, укладеного між ТОВ "Той-Марк" та ЗАТ "Європа Уно Трейд".

Як вбачається з матеріалів справи, предметом цього субліцензійного договору (договір 2), є надання субліцензіаром субліцензіату виключної ліцензії на використання в продукції (додаток№1 до договору) охоронюваних елементів фільму "Барбоскіну" на узгодженій території і в узгоджений термін. Субліцензіат в свою чергу зобов`язався виплачувати субліцензіару винагороду, передбачену цим договором.

На підставі виключної ліцензії та з дотриманням умов, передбачених в додатках до цього договору, субліцензіат має право використовувати охоронювані елементи фільмів наступними способами: відтворювати охоронювані елементи фільмів в продукції; поширювати продукцію, виготовлену з використанням охоронюваних елементів фільму; імпортувати продукцію, виготовлену з використанням охоронюваних елементів фільмів, з метою поширення.

Відповідно до п. 3.1. Договору 2 за надання ліцензії на умовах даного договору субліцензіат зобов`язався сплачувати субліцензіару винагороду. Розмір винагороди або порядок її визначення, а також строки та порядок виплати винагороди визначаються сторонами у фінансовій угоді, яка є додатком №2 до даного договору.

Додатком №1 до Договору 2 (т.1 а.с.76-77) сторонами погоджено асортимент продукції, під час виробництва якої використовуються елементи фільму " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Додатковою угодою №3 до договору 2 (т.1 а.с.99) від 30.11.2018 сторонами було продовжено строк дії субліцензійного договору до 30.11.2020.

Крім того 01.12.2018 ТОВ "Той-Марк" та ЗАТ "Європа Уно Трейд" було підписано також додаток №1/1 до договору 2 (т.1 а.с.102-103), яким погоджено новий асортимент продукції, під час виробництва якої використовуються елементи фільму " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Пунктом 4 фінансової угоди №1 (т.1 а.с.81-83) сторонами погоджено, що в рахунок ліцензійної винагороди на період дії договору субліцензіат зобов`язується виплатити субліцензіару мінімальну гарантовану суму (мінімальну гарантію) у розмірі 1 500 671,59 рублів (ПДВ не включено), яка складає 11% від ціни погодженого сторонами тиражу продукції. При цьому пунктом 9 угоди сторонами було погоджено певний порядок сплати мінімальної гарантії. Термін дії вказаної фінансової угоди сторонами було погоджено з 01.06.2016 по 30.11.2018.

01.12.2018 між ТОВ "Той-Марк" та ЗАТ "Європа Уно Трейд" було підписано фінансову угоду №2 (т.1 а.с.107-110), якою погоджено, що в рахунок ліцензійної винагороди на період дії договору субліцензіат зобов`язується виплатити субліцензіару мінімальну гарантовану суму (мінімальну гарантію) у розмірі 2 000 414,24 рублів (ПДВ не включено), яка складає 11% від ціни погодженого сторонами тиражу продукції. Пунктом 9 угоди сторонами було погоджено і новий порядок сплати мінімальної гарантії. Термін дії вказаної фінансової угоди сторонами було погоджено з 01.12.2018 по 30.11.2020.

Як встановлено судом з позовної заяви та пояснень позивача, 50% від цієї суми складає заявлену позивачем суму у розмірі 1 000 207,12 рублів, що з урахуванням валютного курсу Національного банку України на день подання позовної заяви становить 360 674,69 грн.

Таким чином, здійснивши системний аналіз положень договорів та фінансових угод, суд зазначає, що за змістом останніх надана ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" ліцензія фактично дозволяє особі, яка її отримала, здійснювати відтворення певного персонажу, як частини аудіовізуального твору - фільму " ІНФОРМАЦІЯ_1 " при виробництві продукції, імпортувати таку продукцію та в подальшому здійснювати її розповсюдження (реалізацію).

Як встановлено судом, ТОВ "Феникс-Импорт" є імпортером спірного контрафактного товару, жодних доказів у спростування означених обставин відповідачем-2 суду не надано.

Імпорт та розповсюдження відповідачем-2 контрафактного товару, який до того пройшов сертифікацію на території України (інформація щодо сертифікації відображена на етикетці спірного товару (т.1 а.с.123), свідчить про умисне протиправне введення ТОВ "Феникс-Импорт" в цивільний обіг товарів з використанням об`єктів авторського права позивача, дозвіл на використання яких останнім не надавався, що призвело до порушення прав ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница".

За таких обставин, враховуючи встановлення судом порушення відповідачем-2 виключних майнових прав позивача шляхом здійснення імпорту невизначеної кількості спірного контрафактного товару та його розповсюдження, відсутність будь-яких доказів звернення відповідача-2 до позивача за дозволом на використання об`єктів авторського права, суд вважає вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Феникс-Импорт" компенсації у сумі 300 000 грн обґрунтованими, співмірними навмисно вчиненому правопорушенню та такими, що підлягають задоволенню.

5.6. Щодо стягнення з ФОП Колопенюк Т.І. суми компенсації у розмірі 100 000 грн.

Враховуючи чинну редакцію ч.2 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суд зазначає, що дискреційні повноваження суду щодо визначення суми компенсації кореспондуються з обов`язком позивача надати докази на підтвердження суми винагороди або комісійних платежів, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права.

Як встановлено судом, та доказів у спростування таких висновків, сторонами не надано, у відповідача-1 обліковувалась та в подальшому була реалізована одна одиниця контрафактного товару "Гра настільна ENFANT".

При цьому, з урахуванням наданих позивачем доказів та встановлених судом обставин, обставина того, що ФОП Колопенюк Т.І. не є виробником та імпортером контрафактного товару, доведенню не підлягає.

Суд підкреслює, що до оригіналу чи примірників творів, правомірно введених у цивільних обіг, застосовується „принцип вичерпання прав", натомість, розповсюдження контрафактних примірників творів у будь-якому разі є порушенням виключних майнових прав на твір.

В той же час за змістом чинного законодавства та договорів від 02.08.2010 та від 01.06.2016 ТОВ "Той-Марк" та ЗАТ "Європа Уно Трейд" не могло бути надано дозвіл на реалізацію контрафактного товару, на якому неправомірно його виробником використано об`єкт авторського права, у зв`язку з чим посилання позивача на можливість отримання у разі звернення ФОП Колопенюк Т.І. заявленої суми винагороди, виходячи з логічної побудови норми ст.52 Закону, не можуть бути прийняті судом як обґрунтовані.

З огляду на вищевикладені висновки, на думку суду, в даному випадку застосування форми відповідальності у вигляді стягнення компенсації не є обґрунтованим, водночас, з огляду на встановлення судом факту порушення авторського права правовласник не позбавлений можливості звернення до суду з позовом про відшкодування збитків (матеріальної шкоди) або стягнення доходу, отриманого відповідачем внаслідок такого порушення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що суд при розгляді справи, відповідно до ст.11 ГПК України, керується, перш за все, принципом верховенства права, а також загальними засадами цивільного законодавства, якими, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд вказує, що аналіз змісту Договору 01.06.2016 разом з фінансовими угодами, на підставі яких позивачем і визначено розмір компенсації, свідчить про надання ЗАТ "Європа Уно Трейд" права на використання всіх охоронюваних елементів мультиплікаційного серіалу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " із можливістю їх відтворення, зокрема, на свічках, мильних бульбашках, стаканах скатертинах та ін., імпорту та реалізації такого товару.

При цьому, суд зауважує, що підписуючи, зокрема, фінансову угоду №2 сторонами було погоджено також мінімальний тираж усієї продукції та загальну ціну тиражу на рівні 18 185 584 рублів.

За переконанням суду, стягнення з відповідача-1 за встановлених у справі обставин (реалізація контрафактного товару вартістю 46,87 грн) компенсації у заявленому позивачем розмірі, розрахованому на підставі договору-2, жодним чином не відповідає вищезазначеним принципам здійснення правосуддя, а також принципу справедливості та розумності.

Суд також зауважує, що стягнення компенсації, так само як і стягнення збитків чи стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, з одного боку є мірою відповідальності за вчинення правопорушення, яка в тому числі направлена на спонукання винної сторони не допускати у майбутньому порушення авторських права, а з іншого має на меті відновлення майнового стану, тобто створення такого становища, в якому знаходилася б особа, якби порушення її права не відбулося. При цьому заявлена до стягнення сума має відповідати заподіяній шкоді, тобто має бути адекватною та за жодних підстав не може бути направлена на безпідставне збагачення потерпілої сторони.

Суд також вважає за необхідне відмітити, що з відкритих джерел інформації - мережі Інтернет судом було встановлено (вказана обставина з`ясовувалась при розгляді по суті справи №916/3598/19, позивачем у якій також було ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница"), що розмір компенсації при розгляді аналогічних справ в Російській федерації у переважній більшості випадків заявляється ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" у мінімально можливому розмірі та становить 10 000 рублів, що еквівалентно приблизно 3750 грн.

Водночас наведені обставини не є застосуванням судової практики Російської Федерації, натомість з`ясовувалися з метою надання оцінки усім обставинам справи, зокрема щодо добросовісності поведінки позивача, та в жодному разі не впливають на попередні висновки суду щодо необґрунтованості заявленого позивачем позову до Фізичної особи-підприємця Колопенюк Тетяни Іванівни.

Враховуючи задоволення позовних вимог позивача до ТОВ "Феникс-Импорт" в повному обсязі, судові витрати зі сплаті судового збору у розмірі 4 500 грн згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-2.

При цьому, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" до ФОП Колопенюк Т .І ., судовий збір в цій частині згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Феникс-Импорт" задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Феникс-Импорт" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 25, оф. 113, код ЄДРПОУ 35117135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" (193232, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пр. Більшовиків, буд. 34, корпус 2, літ. А, ІНН 7825124659, КПП 781101001, ОДРН 1037843046141) компенсацію за порушення авторського права у сумі 300 000 /триста тисяч/ грн, судовий збір у сумі 4 500 /чотири тисячі п`ятсот/ грн.

3. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" до Фізичної особи-підприємця Колопенюк Тетяни Іванівни відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку із перебуванням судді Щавинської Ю.М. з 24.03.2021 по 05.04.2021 на лікарняному, повне рішення складено 06 квітня 2021 р.

Суддя Ю.М. Щавинська