Рішення

від 25.03.2021 по справі 200/11016/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2021 р. Справа№200/11016/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бєломєстнова О.Ю.

при секретарі: Щербак Ю.В.

за участю сторін:

представників позивача - Норочевського О.О., Ковальова О.Г.

представника відповідача - Голуб М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "Гром" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

26.11.2020 року позивач - Селянське (фермерське) господарство "Гром" (код ЄДРПОУ: 22021132, місцезнаходження: Донецька область, Костянтинівський район, с. Новодмитрівка, вул. Клари Цеткін, 92) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 43142826, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області форми "С" № 0001913201 від 21.08.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.08.2020 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001913201 про застосування до СФГ "Гром" штрафних санкцій, передбачених п.п. 54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та абз.8 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у розмірі 500 000,00 грн. Підставою для його прийняття став акт перевірки №0169/05/99/36/32/22021132 від 27.07.2020 року, згідно якого було встановлено, що СФГ "Гром" здійснював зберігання пального без наявності відповідної ліцензії, чим були порушені ч.ч. 1, 8 ст. 15 вищезазначеного Закону. Проте, ознайомившись з даним рішенням, позивач не може погодитися з ним з наступних підстав.

24.04.2020 року відповідачем було видано позивачеві ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання (термін дії ліцензії до 24.04.2025 року). Оскільки з початком циклу сільськогосподарського виробництва позивач потребує споживання паливно-мастильних матеріалів, а ним була замовлена та оплачена партія дизельного пального, 17.04.2020 року його керівником було видано наказ № 5. Згідно з ним було вирішено дизельне пальне (доставку якого було здійснено 21.04.2020 року) розподілити між технікою господарства та здійснити її заправлення безпосередньо з ємності постачальника без злиття до ємності для його зберігання. Зберігання пального в паливних баках транспортних засобів/технічному обладнанні/пристроях не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки дані резервуари не являються нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Враховуючи те, що станом на 21.04.2020 року позивач не здійснював зберігання дизельного палива у розумінні Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", до нього не повинні бути застосовані санкції, передбачені п.п. 54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та абз.8 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у розмірі 500000,00 грн.

29.12.2020 року засобами електронного зв`язку позивачем були надані доповнення підстав позову, з яких слідує наступне. У відповідача були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки позивача, оскільки ним не було вчинено дій, які є підставою для хоча б одного із зазначених випадків відповідно до ч.80.2 ст.80 Податкового кодексу України. В разі застосування першої та/або четвертої підстави для проведення фактичної перевірки позивача (ч.80.2 ст.80 вказаного Кодексу), відповідач повинен був мати або отримати не щось абстрактне, а матеріалізовану на певних носіях або в електронному вигляді інформацію, яка вказує на наявність порушень з боку позивача. Ця умова обов`язково повинна бути відображена у наказі на проведення перевірки, як фактична підстава для її проведення. Однак, відповідачем цього зроблено не було, що призвело до проведення ним незаконної перевірки. Вважає проведення 27.07.2020 року фактичної перевірки позивача відповідачем незаконною.

Ухвалою суду від 01.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.02.2021 року продовжено на 30 днів строк проведення підготовчого провадження у справі.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

15.12.2020 року відповідач засобами електронного зв`язку надав відзив на адміністративний позов, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що фактична перевірка проведена на підставі відповідного наказу та виданих направлень на перевірку, оформлена відповідним актом, на підставі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, а відтак відповідач, здійснюючи фактичну перевірку, діяв на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Враховуючи отримання підприємством ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки від 24.04.2020 № 05360414202000630 з терміном дії ліцензії з 24.04.2020 до 24.04.2025, письмові пояснення директора СФГ "Гром" ОСОБА_1 від 22.07.2020 підтверджують висновки фактичної перевірки щодо зберігання дизельного пального у кількості 10209,39 літрів з 01.04.2020 по 24.04.2020 у ємності об`ємом 10600 літрів за адресою: АДРЕСА_1 без наявності ліцензії, тобто всупереч частини 1 статті 15 Закону України № 481 "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Господарська діяльність СФГ "Гром" зі зберігання дизельного пального за адресою: Донецька область, Костянтинівський район, с. Кіндратівка, вул. Заборського, буд.101, для використання у заправленні власного автотранспорту для забезпечення господарської діяльності відповідає поняттю "зберігання пального", наведеному у Законі № 481, а автостоянка з нежитловими приміщеннями та ємністю об`ємом 10600 літрів відповідає поняттю місця зберігання пального. Відповідно, господарська діяльність СФГ "Гром" зі зберігання пального підлягає ліцензуванню відповідно до Закону № 481.

Крім того, зазначає, що в матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) від 21.04.2020 року № 43, яка складена у відповідності до п.п.5.4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску, та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 року №281/171/578/155. Так, приписами зазначеної Інструкції не передбачено відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в топливні баки транспортних засобів, таке відвантаження з автоцистерни відбувається безпосередньо в спеціальні резервуари. Отже, суб`єктам господарювання, які здійснюють зберігання пального з 01.04.2020, для уникнення фінансової санкції необхідно проводити зазначений вид діяльності виключно за наявності відповідних ліцензій.

12.01.2021 року відповідач засобами електронного зв`язку надав доповнення до відзиву щодо підстав на проведення фактичної перевірки. У наказі від 15.07.2020 року №810 "Про проведення фактичної перевірки Селянське (фермерське) господарство "Гром" ЄДРПОУ 22021132" зазначені підстави для цього, у тому числі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, а саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Крім того, зазначає, що фактична перевірка охоплює питання в тому числі, щодо наявності ліцензій на зберігання підакцизних товарів.

01.02.2021 року позивач засобами електронного зв`язку надав письмові пояснення, з яких слідує наступне. Відповідач у доповненні до відзиву стверджує, що підставою для проведення ним фактичної перевірки позивача стало саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Проте, відповідач не мав права проводити фактичну перевірку позивача саме на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, оскільки той є тільки зберігачем, а не виробником або продавцем пального.

Також зазначає, що проведена 27.07.2020 року відповідачем фактична перевірка позивача не може об`єктивно та достовірно встановлювати вчинення ним порушення норм законодавства щодо зберігання пального. Те, що голова позивача - ОСОБА_1 підтвердив в своїх поясненнях факт зберігання пального у певній ємності не може вважатися підтвердженням факту порушення, оскільки в той момент позивач вже мав ліцензію та здійснював зберігання пального в спеціальній ємності повністю правомірно. Факт наявності палива в цій ємності позивача в період до отримання ним ліцензії відповідачем не встановлювався. Отже вважає, що висновок відповідача про здійснення зберігання позивачем палива до отримання ліцензії є сумнівним.

Представники позивача у судовому засідання підтримали позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві. Додали, що пояснення керівника позивача були підписані ним без усвідомлення наслідків. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні докази, встановив наступне.

Позивач - Селянське (фермерське) господарство "Гром" (код ЄДРПОУ: 22021132) зареєстроване як юридична особа і знаходиться за адресою: Донецька область, Костянтинівський район, с. Новодмитрівка, вул. Клари Цеткін, 92, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 25990200 від 25.11.2020 року.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує функції, передбачені ст.19-1 Податкового кодексу України.

Позивачем надано копію договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 78 від 11.03.2019 року, укладеного між ТОВ "ДЛ Петрол" і позивачем.

Згідно товарно-транспортної накладної форми № 1-ТТН (нафтопродукт) № 43 від 21.04.2020 року позивач одержав дизельне пальне об`ємом 8484 кг. від ТОВ "ДЛ Петрол".

СФГ "Гром" видана ліцензія на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки реєстраційний номер №05360414202000631, яка зареєстрована 24.04.2020 року, з терміном дії з 24.04.2020 року до 24.04.2025 року, адреса місця зберігання: АДРЕСА_2 , загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 10 000.

15.07.2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області було видано наказ № 810 про проведення фактичної перевірки Селянське (фермерське) господарство "Гром" (ЄДРПОУ 22021132) за адресою: АДРЕСА_1, з 21.07.2020 тривалістю не більше 10 діб. Період діяльності, який перевіряється - з 01.07.2019 по 30.07.2020. Перевірка призначена з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, відповідно до Закону № 481, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 218, та інших законодавчих актів.

На підставі наказу від 15.07.2020 року № 810 Головним управлінням ДПС у Донецькій області видані направлення від 15.07.2020 року № 933, 934 щодо проведення фактичної перевірки Селянського (фермерського) господарства "Гром" за адресою: АДРЕСА_1.

Вказані направлення і наказ 22.07.2020 року отримав голова СФГ "Гром" ОСОБА_1 , що підтверджується підписом останнього у направленнях.

За результатами проведеної Головним управлінням ДПС у Донецькій області фактичної перевірки складений акт № 0169/05/99/36/32/22021132 від 27.07.2020 року, відповідно до якого встановлено порушення статті 15 Закону України від 19.12.95 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в частині зберігання пального без придбання відповідної ліцензії на право зберігання пального.

В акті № 0169/05/99/36/32/22021132 від 27.07.2020 року зазначено, що СФГ "Гром" має у наявності ємність для зберігання пального виключно для потреб власного споживання за адресою: АДРЕСА_1, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 10600. Згідно з відомостями інформаційних баз даних ДПС України, Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено, що за період перевірки СФГ "Гром" здійснювало придбання дизельного пального, а саме 21.04.2020 року - об`ємом 10209,39 літрів у ТОВ "ДЛ Петрол" без отримання ліцензії на право зберігання пального, виданого для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Згідно наданого пояснення голови СФГ "Гром" ОСОБА_1 зазначено, що усе отримане пальне від постачальників зберігається у ємності об`ємом 10600 літрів за адресою: АДРЕСА_1, та використовується виключно для потреб власного споживання.

Фактично в ході перевірки встановлено порушення ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" із змінами в частині зберігання пального без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області також складений акт №0169/05/99/36/32/1/22021132 від 27.07.2020 року про відмову від підписання та отримання акта перевірки керівником Селянського (фермерського) господарства "Гром" - ОСОБА_1.

21.08.2020 року відповідачем на підставі вказаного акта перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001913201, відповідно до якого за порушення ст. 15 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.95 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 Податкового кодексу України і ч. 2 ст. 17 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.95 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 500 000,00 грн.

Позивач оскаржує дане податкове повідомлення-рішення у повному обсязі, зокрема, з підстав порушення відповідачем процедурних норм при проведенні перевірки.

Оцінюючи значущість їх додержання для висновків про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення суд виходить з правового висновку, що міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2020 року по справі №826/17123/18.

Згідно з ним незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Виконуючи рекомендації суду касаційної інстанції суд вважає за необхідне зазначити, що абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При дослідженні правових підстав для проведення спірної перевірки судом встановлено, що в обґрунтування права на проведення перевірки у наказі № 810 від 15.07.2020 року про проведенян фактичної перевірки СФГ "Гром" відповідач зазначив, що вона проводиться з метою здійснення функцій, визначених законодавством України в сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Підпунктом 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України передбачено право відповідача проводити фактичні перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Семантичний аналіз цієї норми дозволяє визначити умови виникнення вказаного права, до яких відноситься наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині:

виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;

цільового використання спирту платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Окремою підставою для проведення перевірки можливо визнати здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Даний висновок слідує з логічної неможливості поєднання такої підстави з першою частиною речення - "наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині" ... "здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального".

Застосування сполучника "а також" у даному випадку виконує суто граматичну роль, а єдиний факт такого застосування у реченні додатково вказує на відокремлення такої підстави від інших.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку, що п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України визначені дві окремі групи правових підстав для проведення фактичної перевірки: "наявність та/або отримання інформації про порушення вимог законодавства ..." та "здійснення функцій, визначених законодавством...".

Як встановлено судом, на підставі наказу відповідача №810 від 15.07.2020 перевірка була призначена з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Даному формулюванню відповідають такі функції контролюючих органів, що наведені у п. 19.1 ст. 19-1 ПК України:

19-1.1.4. - здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

19-1.1.16. - здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

19-1.1.17. - проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Ці функції відповідають перевірці дотримання вимог Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №481/95-ВР), яка проводилася відповідачем згідно з наказом №810 від 15.07.2020 року. Зважаючи на це, у відповідача були достатні правові підстави для її проведення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність у відповідача на момент винесення наказу про проведення перевірки інформації про порушення законодавства саме з боку позивача. Як зазначено вище, наявність такої інформації не вимагається у разі проведення перевірки з метою реалізації функцій контролюючого органу в у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Стосовно суті порушень, покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення № 0001913201 від 21.08.2020 року, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Приписами п. 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону Закон № 481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Приписами ст. 15 Закону № 481/95-ВР установлено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Частинами 1-3 ст. 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Також ст. 18 Закону № 481/95-ВР установлено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Приписами п. п. 5.1.1 п. 5.1, п. 7.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281/171/578/155), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 2 вересня 2008 року за № 805/15496, передбачено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

Згідно з підпунктами 7.5.1, 7.5.8 і 7.5.9 п. 7.5 Інструкції № 281/171/578/155 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Відповідно до п. п. 10.2.6 п. 10.2 і п. п. 10.3.2.1 п. п. 10.3.2 п. 10.3 Інструкції № 281/171/578/155 передбачено, що нафтопродукти повинні бути прийняті в резервуари за їх марками та видами (дизельне паливо за масовою часткою сірки).

Приписами Інструкції № 281/171/578/155 не передбачений відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в топливні баки транспортних засобів. За змістом положень вказаної Інструкції таке відвантаження з автоцистерни відбувається безпосередньо в спеціальні резервуари.

Як раніше зазначено, 11.03.2019 року між ТОВ "ДЛ Петрол" і позивачем укладено договору купівлі-продажу товарів № 78, щодо поставки нафтопродуктів.

Згідно товарно-транспортної накладної форми № 1-ТТН (нафтопродукт) № 43 від 21.04.2020 року, позивач здійснив придбання дизельного палива об`ємом 10140 літрів у ТОВ "ДЛ Петрол". Приймання товару по кількості здійснювалося згідно з Інструкцією № 281/171/578/155.

Суду не надано доказів згоди ТОВ "ДЛ Петрол" на відвантаження дизельного пального позивачу всупереч правилам, встановленим Інструкцією № 281/171/578/155.

Суд критично ставиться до наданого позивачем наказу № 5 від 17.04.2020 року, у якому зазначено, зокрема:

розподілити закуплене у ТОВ "ДЛ Петрол" дизельне паливо (доставка очікується 21 квітня 2020 року) між сільськогосподарською технікою господарства;

здійснити заправлення сільськогосподарської техніки СФГ "Гром" безпосередньо з ємностів ТОВ "ДЛ Петрол";

закуплене у ТОВ "ДЛ Петрол" в ємність для зберігання дизельного палива не заливати.

Цей наказ підписаний тільки головою СФГ "Гром" ОСОБА_1 , у той час як господарська операція з постачання пального має щонайменше двох учасників, у тому числі постачальника. Суду не доведена практика прийняття відповідачем наказів про порядок прийняття пального кожного разу перед його одержанням.

Крім того, надані суду лімітно-забірні картки №№ 1-40 на отримання матеріальних цінностей (дизельного пального) за квітень 2020 року також містять тільки підписи голови СФГ "Гром" ОСОБА_1 , завідувача складом ОСОБА_2 та водіїв СФГ "Гром", тобто працівників позивача.

Суд звертає увагу також на пояснення голови СФГ "Гром" ОСОБА_1 , які були надані під час проведення відповідачем перевірки, з яких слідує, що пальне, яке отримується від постачальників, зливається в ємність, використовується для обслуговування власного транспорту. Трактора та інша техніка заправляється через роздавальну колонку.

У цьому наказі не наведене конкретне постачання, за яким відбувається прийняття пального у вказаний у ньому спосіб. Водночас, у поясненнях не наведені виключення з такого порядку прийняття пального на підприємстві. Тому вони можуть охоплювати усі випадки прийняття пального від постачальників. Відступ від такого порядку підлягає доведенню окремо.

Виходячи зі змісту Акту перевірки позивача № 0169/05/99/36/32/22021132 від 27.07.2020 року, слідує, що наказ голови СФГ "Гром" ОСОБА_1 № 5 від 17.04.2020 року та лімітно-забірні картки №№ 1-40 на отримання матеріальних цінностей (дизельного пального) за квітень 2020 року, не були надані ГУ ДПС під час фактичної перевірки. Вказані документи були надані лише під час звернення до суду.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі № 803/1184/17 зазначив, що суд повинен досліджувати правомірність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень на момент їх прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися в майбутньому.

З огляду на викладене, суд відхиляє вказані документи як докази постачання (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в топливні баки транспортних засобів.

Суд дійшов висновку, що на підставі встановлених під час проведення фактичної перевірки і зазначених в акті № 0169/05/99/36/32/22021132 від 27.07.2020 року обставин відповідачем обґрунтовано встановлене порушення щодо зберігання позивачем пального без наявності ліцензії у періоді до 24.04.2020 року, а тому відповідачем правомірно застосовані до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу за зберігання пального без наявності ліцензії в розмірі 500000,00 гривень.

Стосовно посилань позивача на податкову консультацію від 15.08.2019 року з зазначенням того, що суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального саме у стаціонарних цистернах/ємностях, а не паливних баках машин, суд зазначає наступне.

Дійсно у зазначеній консультації, зокрема, було зазначено, що у розумінні Закону №481 суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального саме у стаціонарних цистернах/ємностях.

Разом з тим, встановлені судом вищенаведені фактичні обставини щодо зберігання позивачем пального у стаціонарній ємності доводять порушення ним ст. 15 Закону № 481, тому суд зазначене твердження позивача не приймає до уваги.

Зважаючи на наведене позовні вимоги з наведених у позовній заяві підстав не підлягають задоволенню.

Заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу у сумі 20 000 грн., судовий збір у сумі 7 500 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду відповідно до ст. 139 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 5-10, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Селянського (фермерського) господарства "Гром" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001913201 від 21.08.2020 року - відмовити.

У судовому засіданні 25 березня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення буде виготовлений та підписаний 05 квітня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Бєломєстнов О.Ю.