Постанова

від 06.04.2021 по справі 280/5353/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5353/20 (суддя Татаринов Д.В., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства Шаповал на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №280/5353/20 за позовом приватного підприємства Шаповал до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Шаповал 07 серпня 2020 року звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 25 червня 2020 року № 38249-54 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 липня 2020 року № 39010-54.

Позов обґрунтовано тим, що ГУ ДПС у Запорізькій області не має ліцензійних комп`ютерних програм або діючих ліцензій на їх використання. Оскаржувані рішення базуються на неналежних доказах, отриманих з порушенням авторського права, зокрема на акті документальної позапланової виїзної перевірки № 106/08-01-13-06/32064903 від 04 грудня 2018 року. Вказує, що акт документальної позапланової виїзної перевірки №106/08-01-13-06/32064903 від 04 грудня 2018 року, податкова вимога від 25 червня 2020 року № 38249-54 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10 липня 2020 року № 39010-54 були виготовлені ГУ ДПС у Запорізькій області протиправно, з використанням програмного забезпечення без дозволу власника авторських прав на ці програми (комп`ютерне піратство).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи наявний борг у позивача з єдиного внеску та податковий борг, відповідачем у відповідності до вимог законодавства винесено стосовно позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 липня 2020 року № 39010-54 та податкову вимогу від 25 червня 2020 року № 38249-54. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на використання податковим органом комп`ютерних програм, не беруться судом до уваги, оскільки це не звільняє позивача від відповідальності перед податковим законодавством, а також не звільняє від сплати сум податкового боргу, який наявний у позивача у відповідності до податкових повідомлень-рішень прийнятих на підставі акта перевірки від 05 червня 2018 року № 106/108-01-13-06/32064903.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про те, що судом першої інстанції не надано обґрунтувань відмови у задоволенні позову, враховуючи підстави цього позову щодо відсутності у відповідача ліцензійних комп`ютерних програм або діючих ліцензій на їх використання.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 23 червня 2020 року у ПП Шаповал виник податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у сумі 95543,14 грн. та військового збору 7961,98 грн. у результаті не сплати у граничний термін узгоджених у судовому порядку грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 22 грудня 2018 року №№ 0034781306, 0034791306 (за результатами документальної позапланової виїзної перевірки (акт від 05 червня 2018 року № 106/108-01-13-06/32064903)), які були оскаржені боржником в Запорізькому окружному адміністративному суді.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі №280/990/19 позовні вимоги ПП Шаповал про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Запорізькій області від 22 грудня 2018 року №№0034781306, 0034791306 задоволені у повному обсязі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі №280/990/19 задоволено апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області, скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ПП Шаповал до ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 280/990/19 ПП Шаповал відмовлено у відкритті касаційного провадження.

На такій підставі сформовано та направлено боржнику податкову вимогу від 25 червня 2020 № 38249-54 (а.с.6).

23 червня 2020 року у ПП Шаповал внаслідок несплати сум донарахованого єдиного внеску та штрафної санкції за результатами документальної позапланової виїзної перевірки (акт від 05 червня 2018 року № 106/108-01-13-06/32064903) виник борг з єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності у сумі 101716,97 грн.

10 липня 2020 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ю-39010-54 на суму 101716,97 грн (а.с.5).

Законність та обґрунтованість вищезазначених вимог є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до вимог пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За змістом підпунктів 1, 2 розділу ІІ "Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.

Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

При цьому, підпунктом 3 ІІ цього Порядку визначено, що протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Так, позивачем до суду не надано доказів того, що податкову вимогу від 25 червня 2020 року №38249-54 сформовано з порушенням вимог чинного податкового законодавства.

Також, позов не містить обґрунтувань з посиланнями на докази відсутності у позивача податкового боргу на підставі якого сформовано податкову вимогу від 25 червня 2020 року №38249-54.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 липня 2020 року № 39010-54, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-ІV Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464).

Частиною 1 статті 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно - правовими договорами (крім цивільно - правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців), у т.ч. філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до зазначених норм, боржник є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок не пізніше 20 числа наступного місяця (частина 8 статті 9 Закону № 2464) незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону № 2464).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Згідно з пунктом 3, пунктом 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 зі змінами та доповненнями у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та (або) борги зі сплати фінансових санкцій, орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Так, позивачем до суду не надано доказів того, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 липня 2020 року № 39010-54 сформовано з порушенням чинного податкового законодавства.

Також, позов не містить обґрунтувань з посиланнями на докази відсутності у позивача боргу зі сплати єдиного внеску на підставі якого сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 липня 2020 року №39010-54.

Щодо підстав позову про відсутність у відповідача ліцензійних комп`ютерних програм або діючих ліцензій на їх використання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист шляхом передбаченим цією нормою.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Тобто, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

Таким чином, обов`язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому, положення статті 160 КАС України вимагають від позивача зазначення викладу обставин якими він обґрунтовує свій позов.

Так, ПП Шаповал в обґрунтування свого позову посилається на відсутність у ГУ ДПС у Запорізькій області ліцензійних комп`ютерних програм або діючих ліцензій на їх використання, однак ні позовна заява, ні апеляційна скарга не містить конкретизації, які саме системи, позивач вважає, використовуються відповідачем незаконно.

Не зазначення позивачем конкретної системи, яку він вважає використовується відповідачем незаконно, не надає відповідача можливості надати відзив на такий позов з відповідним обґрунтування щодо конкретної системи та як наслідок надати оцінку таким доводам під час судового розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що використання ліцензійних комп`ютерних програм або діючих ліцензій без права на їх використання є наслідком притягнення винних в цьому осіб до відповідальності у встановленому законом порядку.

Проте, метою адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів, а не поновлення правопорядку в державі.

При цьому, позивач ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не зазначає обставин встановлення правоохоронними органами використання відповідачем таких систем без дозволу встановленого законом.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що ці доводи позивача є безпідставними, а отже не можуть бути підставою для задоволення цього позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи в частині судового рішення, що оскаржується позивачем, об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Шаповал - залишити без задоволення., а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №280/5353/20 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2021 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко