Окрема думка

від 07.04.2021 по справі 580/2586/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

07 квітня 2021 року

Київ

справа №580/2586/19

адміністративне провадження №К/9901/19999/20

06 квітня 2021 року Верховний Суд ухвалив постанову, якою задовольнив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області й направив справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, скасувавши ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року, якою, в свою чергу, на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 статті Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року.

Скасовуючи судове рішення і направляючи справу до апеляційного суду для продовження розгляду, колегія суддів більшістю голосів визнала помилковою позицію апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску податковим органом строку на апеляційне оскарження.

Не погоджуюсь з таким висновком колегії суддів та з урахуванням приписів статті 34 КАС України викладаю окрему думку.

Так, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Частина 3 статті 295 КАС України передбачає, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Стаття 296 КАС України встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, серед яких, є вимога надання документу про сплату судового збору.

У цій справі при зверненні податкового органу з апеляційною скаргою вперше, що відбулося 25 листопада 2019 року, не було дотримано визначених законодавством умов щодо сплати судового збору за її подання.

Апеляційний суд ухвалою від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишив без руху й надав десятиденний з часу вручення копії ухвали строк для сплати судового збору.

Копію цієї ухвали відповідач отримав 13 грудня 2019 року, однак доказів сплати судового збору не надав, а надіслав клопотання про продовження строку для усунення недоліку.

Апеляційний же суд ухвалою від 24 січня 2020 року відмовив в задоволенні заявленого Головним управлінням ДПС у Черкаській області клопотання та повернув апеляційну скаргу особі, що її подала.

Повторне звернення з апеляційною скаргою відбулось 20 березня 2020 року, а в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження Головне управління ДПС у Черкаській області лише зазначало, що вже зверталось з апеляційною скаргою, яка була повернута.

Вказані обставини були оцінені судом апеляційної інстанції як неповажні, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Усталеною є й судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку із цим, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.

Однак, при цьому, відповідну сплату здійснив лише 17 березня 2020 року, тобто поза межами наданого апеляційним судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху строку.

Вважаю, що сама по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Не заперечуючи як таке право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, вважаю, що воно, разом з тим, не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак у цій справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок тривалої несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції виконав вимоги зазначеної норми, надав скаржнику час для повідомлення інших (поважних та підтверджених документально) причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.

Однак в клопотанні про поновлення строку, поданому на виконання вимог ухвали суду від 03 квітня 2020 року (з врахуванням ухвали від 25 травня 2020 року про продовження строку для усунення недоліку), відповідач лише зазначав, що повернення первісної апеляційної скарги відбулось через фінансову неспроможність сплатити судовий збір, що, в свою чергу, не повинно позбавляти його можливості на оскарження судового рішення суду першої інстанції.

Вважаю, що наведені причини не доводять наявність підстав для поновлення строку, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у цій справі.

Поновлення строку на апеляційне оскарження при встановлених обставинах та з урахуванням значного часу, що сплинув від дати ухвалення судового рішення, також не відповідатиме і принципу правової визначеності як одного із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, вважаю, що Шостий апеляційний адміністративний суд при постановленні ухвали від 06 липня 2020 року не допустив порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги були відсутні, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року належало залишити без змін.

...........................

С.С. Пасічник ,

Суддя Верховного Суду