Рішення

від 18.12.2015 по справі 308/3834/14-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/3834/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2015 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., представника позивача Радь І., представника відповідачаа ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області, Баранинська сільська рада Закарпатської області, треті особи Управління Держземагенства у м. Ужгороді та Ужгородському районі Головного управління Держземагенства у Закарпатській області, Ужгородскье міськрайонне управління юстиції у Закарпатській області про визнання недійсним розпорядження Ужгородської районної державної адміністрації, визнання недійсним рішення Баранинської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_3 з позовною заявою до ОСОБА_4 , Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області, Баранинська сільська рада Закарпатської області, треті особи Управління Держземагенства у м. Ужгороді та Ужгородському районі Головного управління Держземагенства у Закарпатській області, Ужгородскье міськрайонне управління юстиції у Закарпатській області про визнання недійсним розпорядження Ужгородської районної державної адміністрації, визнання недійсним рішення Баранинської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову вказує, що 27.03.1995 року Розпорядженням №135 голови Ужгородської районної ради Закарпатської області громадянці ОСОБА_3 (далі - позивач) виділено земельну ділянку та надано право будівництва індивідуальних житлових будинків в мікрорайоні Східний , як працівнику відділення Укдержстраху. 19.09.1995 року рішенням Ужгородської районної ради Закарпатської області було затверджено розпорядження голови Ужгородської районної ради Закарпатської області від 27.03.1995р. за №135 та виділено позивачці земельну ділянку площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Позивачка на підставі вказаних вище актів індивідуальної дії уклала договір з землевпорядною організацією на виготовлення документів з землеустрою та отримала в порядку визначеному законодавством державний акт на право приватної власності на землю серії ІУ-ЗК №026928 від 22.04.1997р. зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №903. Після отримання вказаного вище правовстановлюваного документа на землю, позивачка отримала відповідну документацію на проведення забудови земельної ділянки. Таким документом є проект забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку, генеральний план забудови, паспорт на забудову земельної ділянки в населеному пункті від 17.10.1994р., дозвіл на право виконання будівельних робіт.

28.04.2000 року Розпорядженням №191 Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області (далі - відповідач 2) у зв`язку з невикористанням більше двох років позивачкою земельної ділянки площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в мікрорайоні Східний вилучено вказану вище земельну ділянку та позбавлено її права будівництва індивідуального житлового будинку на підставі п. 8 ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції діючій на той час).

Таке розпорядження відповідача 2 вважає грубим порушенням права позивача на власність, визначеним Конституцією та Законами України.

На підставі наведеного вище розпорядження відповідача 2 №191 від 24.04.2000 року, Баранинська сільська рада Закарпатської області (далі - відповідач 3) своїм рішенням 12 сесії 4 скликання від 14.05.2004 року земельну ділянку, яку незаконно було вилучено у позивача, передано у приватну власність ОСОБА_4 (далі - відповідач 1) вже з площею в 0,09 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована вже в межах АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення відповідача 3 ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №031776 від 28.11.2006р., зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на відповідне право за №2124880301-0106071000320.

Позивач вважає, що вказане вище рішення відповідача 3 12 сесії 4 скликання від 14.05.2004 року та державний акт відповідача 1 на право власності на земельну ділянку серії ЗК №031776 від 28.11.2006р., зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на відповідне право за №2124880301-0106071000320 підлягають скасуванню, як такі що прийняті та оформлені на підставі неправомірного розпорядження відповідача 2 №191 від 24.04.2000 року, порушують права позивача на користування, використання та розпорядження земельною ділянкою, яка їй належить, позивачка позбавлена можливості здійснити реалізацію свого права на землю. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №031776 від 28.11,2006р., зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на відповідне право за №2124880301-0106071000320, який виданий відповідачу 1 підлягає скасування.

В підтвердження позиції позивача у справі, за зверненням Ужгородської міжрайонної прокуратури було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області, за наслідками складено акт від 04.03.2014р., згідно з яким відповідач 2 порушив вимоги земельного законодавства щодо порядку припинення земельних прав позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України, надання земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку передбаченому Законом.

Крім того, перевіркою встановлено, що відповідачем 3 не приймалось рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, як цього вимагає ст. 118 ЗК України.

Враховуючи вище наведене, позивач, просить визнати недійсним Розпорядження №191 Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 10) від 24.04.2000 року, визнати недійсним Рішення 12 сесії 4 скликання Баранинської сільської ради Закарпатської області (89425, Закарпатська обл., Ужгородський р-н., с. Баранинці, вул. Центральна, буд. 42) від 14.05.2004 року; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №031776 від 28.11.2006р., зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на відповідне право за №2124880301-0106071000320, виданий ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , Податковий номер НОМЕР_1 ). Стягнути солідарно з відповідачів судові витрати та витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача ОСОБА_5 підтримав позов повністю.

Представники відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечили проти позову, просили відмовити, з підстав зазначених в письмових запереченнях, просили застосувати строк позовної давності.

В судове засідання представник відповідача Баранинської сільської ради Закарпатської області, не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. На адресу суду направив свої заперечення проти позовних вимог, просив відмовити в позові.

В судове засідання представник відповідача Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області, не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. На адресу суду направив свої заперечення проти позовних вимог, просив відмовити в позові.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Держземагенства у м. Ужгороді та Ужгородському районі Головного управління Держземагенства у Закарпатській області - в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. На адресу суду надійшли письмові пояснення, згідно яких підтримують позовні вимоги.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Ужгородскье міськрайонне управління юстиції у Закарпатській області - в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, зокрема із правочинів, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України в редакції 2003 року).

27.03.1995 року Розпорядженням №135 голови Ужгородської районної ради Закарпатської області громадянці ОСОБА_3 виділено земельну ділянку та надано право будівництва індивідуальних житлових будинків в мікрорайоні Східний , як працівнику відділення Укдержстраху.

19.09.1995 року рішенням Ужгородської районної ради Закарпатської області було затверджено розпорядження голови Ужгородської районної ради Закарпатської області від 27.03.1995р. за №135 та виділено позивачці земельну ділянку площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Позивачка на підставі вказаних вище актів індивідуальної дії уклала договір з землевпорядною організацією на виготовлення документів з землеустрою та отримала в порядку визначеному законодавством державний акт на право приватної власності на землю серії ІУ-ЗК №026928 від 22.04.1997р. зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №903.

Після отримання вказаного вище правовстановлюваного документа на землю, позивачка отримала відповідну документацію на проведення забудови земельної ділянки. Таким документом є проект забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку, генеральний план забудови, паспорт на забудову земельної ділянки в населеному пункті від 17.10.1994р., дозвіл на право виконання будівельних робіт.

Згідно ч. 1 ст. 79 чинного Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень ч. 1, 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або за результатами аукціону.

Згідно ч. 3, 4 ст. 6 Земельного кодексу України 1990 року, що діяв на момент державної реєстрації права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , права власності на земельну ділянку, передача земельних ділянок у власність громадян провадилася місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно передавалися у власність громадян, серед іншого, земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства та для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Згідно ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації від 28.04.2000 року № 191 у зв`язку з невикористанням більше двох років позивачкою земельної ділянки площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в мікрорайоні Східний було вилучено дану земельну ділянку на підставі п. 8 ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції станом що діяв на момент винесення оскаржуваного рішення).

У відповідності до п. 8 ч.1 ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції станом що діяв на момент винесення оскаржуваного рішення) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб. Дана частина норми цього кодексу передбачає припинення права користування земельною ділянкою, а не права власності. Крім того, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ЗК №026928 від 22.04.1997р. ОСОБА_3 землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Крім того, згідно ч.3 ст. 28 Земельного кодексу України (в редакції станом що діяв на момент винесення оскаржуваного рішення) в разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті (припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу), припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що винесені оскаржуваного розпорядження голови Ужгородської районної державної адміністрації від 28.04.2000 року № 191 та при вилученні даної земельної ділянки був порушений порядок припинення права власності на землю передбачений законодавством України, тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі заяви відповідача 1, як ветерана афганської війни - учасника бойових дій, посвідчення серії НОМЕР_2 , до голови Ужгородської РДА про виділення земельної ділянки, та на підставі повноважень наданих рішенням 15-ї сесії 21 скликання та 7-ї сесії 22 скликання Ужгородської районної ради народних депутатів від 23.03.1994р. та 26.04.1996р., голова Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області 03.05.2001 розпорядився виділити земельну ділянку площею 0,09 га та надати право будівництва індивідуального житлового будинку з необхідними господарськими будівлями та спорудами в мікрорайоні Східний - ОСОБА_4 (відповідач 1), мешканцю м. Ужгород, працівнику СМП Карпатінвесттара (копія витягу з розпорядження голови Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області №210 від 03.05.2001).

Рішенням 12 сесії 4 скликання Баранинської сільської ради Закарпатської області від 14.05.2004, у відповідності до ст. 121 Земельного кодексу України (в редакції 2004 року) передано ОСОБА_4 (відповідач 1) у приватну власність земельну ділянку площею 0,09 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку.

ОСОБА_4 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0900 га (кадастровий номер 2124880301:03:005:0106), розташована в АДРЕСА_1 , що посвідчується Державним актом Серії ЗК№ 031776 від 28.11.2006, зареєстрованого за № 2124880301-0106071000320(а.с. 29-30 Т.1).Державний акт видано на підставі рішення 12 сесії 4 скликання Баранинської сільської ради від 14.05.2004.

Згідно Державного акту довжини ліній на земельній ділянці, належній ОСОБА_4 є такими (у метрах): 42,88; 59,20; 42,00. Суміжниками земельної ділянки згідно Державного акту є: від А до Б - гр. ОСОБА_6 ; від Б до В - ОСОБА_4 ; від В до А - землі загального користування.

Згідно даних технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_4 , розробленої у 2006 році ДП Центр Державного земельного кадастру (а.с. 140-145, 214-217 Т.1), яка у відповідності до Закону України Про землеустрій та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженою Наказом Держкомзему України від 04.05.1999 № 43, яка діяла на момент видачі ОСОБА_4 державного акту, передувала видачі державного акту, земельна ділянка є незабудованою.

З огляду на інформацію, викладену в Державному акті, проекті забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку в мкрн. Східний ОСОБА_4 від 03.05.2001 (а.с. 95 Т.1) та збірному кадастровому плані, що є складовою частиною технічної документації із землеустрою, розробленої у 2006 році ДП Центр Державного земельного кадастру (а.с. 142 Т.1) земельна ділянка ОСОБА_4 примикає до АДРЕСА_1 в частині сумісництва на Державному акті від В до А . Крім того, поруч розташована інша вулиця (без назви) - в частині сумісництва на Державному акті від Б до В (через землекористування ОСОБА_4 ).

В рішенні Баранинської сільської ради від 14.05.2004 відсутнє посилання на розпорядження відповідача 2 №191 від 28.04.2000 року як підстави його прийняття.

На підставі вказаного рішення Баранинської сільської ради, відповідач 1 у встановленому законодавством порядку отримав відповідну документацію на проведення забудови наданої йому земельної ділянки, якими являються: паспорт на забудову земельної ділянки, ордер на виконання земляних робіт, дозвіл на право виконання будівельних робіт, акт про відведення земельної ділянки у межах села та проект забудови земельної ділянки індивідуального житлового будинку.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 026928 від 22.04.1997, зареєстрованого за № 903 посвідчується право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,08 га в мікрорайоні Східний для обслуговування житлового будинку. Державний акт видано на підставі рішення 6 сесії 22 скликання Ужгородської районної Ради народних депутатів від 19.09.1995 (а.с. 12-13 Т. 1).

Згідно Державного акту довжини ліній на земельній ділянці, належній ОСОБА_3 є такими (у метрах): 45,0; 31,0; 27,0; 22,0. Суміжниками земельної ділянки згідно Державного акту були: від А до Б - гр. ОСОБА_7 ; від Б до В - землі загального користування; від В до Г - землі запасу районної Ради; від Г до А - землі загального користування.

Також в Державному акті зазначено, що земельна ділянка з одного боку примикає до АДРЕСА_3 , а з протилежного боку - до АДРЕСА_4 , які неподалік від земельної ділянки пересікаються.

В матеріалах цивільної справи містяться схема розташування вулиць мкрн. Східного (вул. Ужанської, вул. Княгині Ольги та вул. Головної) (а.с. 99-100 Т.1) та схема розташування вулиць мкрн. Східний із зображенням прив`язки мкрн. Східний до головної магістральної дороги - об`їзної дороги м. Ужгорода (а.с. 68-69 Т.2), що надані Баранинською сільською радою, та містять назви основних вулиць мікрорайону.

В результаті прив`язки названих схем до місцевості, експертом встановлено, що місце проходження основних вулиць - Головної, Княгині Ольги та Ужанської, - з невеликими відхиленнями відповідає їх розташуванню, відображеному на згадуваних схемах розташування вулиць.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.10.2014 - призначено земельно-технічну експертизу по цивільній справі № 308/3834/14-ц, яку доручено здійснити судовому експерту Савчак Вікторії Владиславівні.

На підставі вказаної Ухвали суду від 16.10.2014, судовим експертом Савчак В.В. проведено експертизу, за наслідками якої 24.06.2015 року складено висновок земельно-технічної експертизи №14/14.

Висновком земельно-технічної експертизи №14/14 від 24 червня 2015 року встановлено, що орієнтовним (приблизним) розташуванням земельної ділянки ОСОБА_3 на місцевості згідно Державного акту серії ІV-ЗК № 026928 від 22.04.1997 є її розташування в мкрн. Східний по АДРЕСА_3 на відстані 8,00 метрів від осі (середини) існуючого твердого покриття вулиці, впритул до залізобетонної огорожі, розташованої із східного боку земельної ділянки. (Додаток 3 до Висновку (салатовим кольором позначено межі земельної ділянки ОСОБА_3 згідно Державного акту). Встановити відповідність каталогу координат земельної ділянки ОСОБА_3 з технічної документації по виготовленню державного акту на право власності на землю її фактичному розташуванню на місцевості (координати кутів повороту меж земельної ділянки) не уявляється можливим.

Встановити фактичні розміри земельної ділянки ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 та земельної ділянки ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 , не є можливим, у зв`язку з чим відсутня інформація, необхідна для її порівняння на відповідність Державним актам.

Згідно правовстановлюючих документів встановити наявність/відсутність накладання між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розташованими в мкрн. Східний с. Баранинці, не уявляється можливим через відсутність на Державному акті Серії ЗК№ 031776 від 28.11.2006, виданому ОСОБА_4 , координат поворотних точок земельної ділянки.

Разом з тим, виконано співставлення орієнтовно визначеного місцязнаходження земельної ділянки ОСОБА_3 згідно Державного акту та даних про координати поворотних точок земельної ділянки ОСОБА_4 з документації із землеустрою. В результаті співставлення встановлено, що між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 існує накладання, ймовірна площа якого становить 0,0685 га (685 м2). (Додаток 5 до Висновку (салатовим кольором позначено земельну ділянку ОСОБА_3 , рожевим кольором - земельну ділянку ОСОБА_4 ).

Встановити причини накладання земельних ділянок між собою в межах даної цивільної справи не є можливим виходячи із положень п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 зі змінами і доповненнями, згідно яких експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з`ясування питань права.

Розміщення земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на місцевості повинне відповідати правовстановлюючим документам на земельні ділянки.

Орієнтовне місце розташування земельної ділянки ОСОБА_3 згідно Державного акту на місцевості відповідає її місцюзнаходженню в АДРЕСА_1 , поряд з пересіченням вулиць Княгині Ольги та Ужанської, впритул до залізобетонної огорожі, розташованої із східного боку земельної ділянки. (Додаток 4 до Висновку).

Місцерозташування земельної ділянки ОСОБА_4 згідно Державного акту повинне відповідати присвоєній адресі - АДРЕСА_1 . Встановити де є конкретно відведене місце розташування даної земельної ділянки не уявляється можливим, оскільки відсутні тверді орієнтири на місцевості, до яких є можливим виконати прив`язку.

Згідно дослідницької частини висновку земельно-технічної експертизи №14/14 від 24 червня 2015 року встановлено, що між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розташованими в мкрн. Східний с. Баранинці, існує накладання. В силу орієнтовно визначеного місцязнаходження земельної ділянки ОСОБА_3 , ймовірна площа накладання між ділянками становить 0,0685 га (685 м2).

Крім того, в ході проведення судової експертизи встановлено, що місце розташування земельної ділянки, належної ОСОБА_4 , згідно координат поворотних точок, визначених технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_4 , розробленою у 2006 році ДП Центр Державного земельного кадастру , не відповідає її місцю розташуванню, визначеному згідно Державного акту.

Зокрема, згідно Державного акту земельна ділянка ОСОБА_4 повинна знаходитися в АДРЕСА_1 (поряд з пересіченням з іншою вулицею без назви). При цьому, згідно координат дана земельна ділянка розміщена в АДРЕСА_3 , за місцем розташування, яке відповідає орієнтовному місцюзнаходженню земельної ділянки ОСОБА_3 .

При цьому, АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 ) (а.с. 99-100 Т.1) та схеми розташування вулиць мкрн. Східний із зображенням прив`язки мкрн. Східний до головної магістральної дороги - об`їзної дороги м. Ужгорода (а.с. 68-69 Т.2), що надані Баранинською сільською радою,не має пересічення з вулицею Княгині Ольги.

Отже, дослідженими судом доказами, встановлено факт часткового накладання, земельної ділянки ОСОБА_3 та земельної ділянки ОСОБА_4 , ймовірна площа якого становить 0,0685 га (685 м2).

В судовому засіданні судовим експертом Савчак В.В. підтверджено висновки проведеної експертизи.

Судом з урахуванням положень ст.ст.10, 11 ЦПК України , ставилось на обговорення питання про призначення додаткової експертизи, однак сторони судового засідання категорично відмовились від проведення такої.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 ЗК України в редакції, чинній на момент видачі державного акта відповідача 1, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Таким чином, зазначені норми встановлювали нерозривний зв`язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов`язковим одержанням її власником державного акта, який посвідчував його право власності.

Крім того, суд враховує також те, що під час передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4 не приймалося рішення щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення йому спірної земельної ділянки.

При цьому ст.118 ЗК України, безпосередньо визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, який включає в себе подання заяви відповідному компетентному органу, розгляд цим органом заяви, вирішення питання розроблення проекту землеустрою та/або підготовки інших матеріалів, у необхідних випадках також і проведення експертизи землевпорядної документації та прийняття відповідного рішення компетентним органом, а ст.122 ЗК України закріплює повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування передавати відповідні земельні ділянки державної чи комунальної власності у приватну власність громадян.

Статями 26,59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.12, п.12 розділу X ЗК України встановлено, що виключно на засіданнях ради приймаються рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян відповідно до ЗК України.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюється в порядку, встановленому ст.151 ЗК України.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Безумовним обов`язком держави є забезпечення гарантій захисту лише законно набутого права приватної власності на землю, тобто такого, яке набуте внаслідок прийняття компетентним органом законного рішення, ухваленого в результаті неухильного додержання порядку передачі земельної ділянки у приватну власність як самим суб`єктом, що набув права власності, так і компетентним органом, який передав земельну ділянку суб`єкту в приватну власність.

Статтею 50 Закону України Про землеустрій , яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначалось, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.50 Закону України Про землеустрій постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №667 затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , який визначає механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі - проект відведення земельної ділянки).

Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Таким чином, у разі передачі в приватну власність земельної ділянки із земель державної, комунальної власності, межі якої не встановлені в натурі обов`язковим є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як встановлено судом, рішення Баранинської сільської Ради про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 не приймалося.

Таким чином, реалізуючи визначені ст.122 ЗК України повноваження, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому зобов`язаний виконувати конституційний припис право власності на землю набувається і реалізується виключено відповідно до закону і додержуватися порядку передачі земельної ділянки у приватну власність, визначеного ЗК України.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Ст. 152 ЗК України передбачає, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Ст. 158 ЗК України передбачає, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Позиція Верховного суду України, яка викладена в Постанові №7 від 16.04.2004р. Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ передбачає, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що за результатами судової земельно-технічної експертизи експертом встановлено часткове накладення земельної ділянки, яка згідно державного акту на право приватної власності належить ОСОБА_4 , на земельну ділянку, яка згідно державного акту на приватної власності належить ОСОБА_3 , тому рішення Баранинської сільської ради про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки та державний акт на право власності на земельну ділянку слід визнати недійсними та скасувати.

В запереченнях представник відповідача ОСОБА_4 покликався на практику Європейського суду з прав людини, в яких виносились рішення на користь заявника, однак вони не можуть братись до уваги, оскільки не стосуються даного випадку. В даному спорі обставини справи є відмінними від тих, які наведені в рішеннях Європейського суду.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 7 грудня 1976 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 січня 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Обставини справ Федоренко проти України і Стретч проти Сполученого Королівства та справи, яка переглядається, істотно різняться, а тому висновки щодо справедливої рівноваги між інтересами суспільства і особи в кожній з цих справ не можуть бути тотожними, а висновок Європейського суду з прав людини про порушення прав заявника не може бути безумовним прецедентом при розгляді справи, яка розглядається.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п. 54 рішення).

Саме така правова позиція висловлена і у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі № 6-92цс13.

Стосовно строку звернення до суду, слід зазначити наступне.

Відповідно, до долучених матеріалів вбачається, що починаючи з грудня 2013 року, позивач, дізнавшись про порушення свого права звернулась до Ужгородської міжрайонної прокуратури про встановлення відповідних обставин та з`ясування обставин. Причиною для звернення до прокуратури стало саме отримання позивачкою інформації про порушення її права. Після звернення до Ужгородської міжрайонної прокуратури та Баранинської сільської ради з проханням повідомити законність таких дій, в тому числі й відповідача 2 на що отримала відповідні відповіді.

Крім того, суд враховує, що позивач до звернення до Ужгородської міжрайонної прокуратури та Баранинської сільської ради сплачувала відповідний земельний податок, що підтверджується долученими до позовної заяви квитанціями про прийом податкових платежів за сплату земельного податку за період з 2004 по 2009 рік, а з 2010 року як пенсіонер була звільнена від сплати такого податку. В підтвердження прийому вказаних платежів по земельному податку позивачкою також додано довідку №506 від 19.03.2014 р. видану Баранинською сільською радою.

Частиною 1 статті 261 ЦК України, як і статтею 76 ЦК УРСР передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Заперечення представників відповідачів в цій частині не заслуговують уваги, оскільки іншим шляхом, передбаченим чинним законодавством поновити порушене право неможливо.

Оскільки судом встановлено, що позивачка дізналася про існування спірних рішень в грудні 2013р., що підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що строк позовної давності нею не пропущено.

На підставі викладеного, керуючись ст.9, ст.41, ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, ст.ст. 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст.10, 11, 58, 59, 60, 61, 88, 209, 212, 213-215, 218, 222 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Ужгородська районна державна адміністрація Закарпатської області, Баранинська сільська рада Закарпатської області, треті особи Управління Держземагенства у м. Ужгороді та Ужгородському районі Головного управління Держземагенства у Закарпатській області, Ужгородскье міськрайонне управління юстиції у Закарпатській області про визнання недійсним розпорядження Ужгородської районної державної адміністрації, визнання недійсним рішення Баранинської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Ужгородської районної державної адміністрації від 28.04.2000 року № 191 про вилучення земельної ділянки площею 0,08 га та позбавлення права будівництва індивідуальних житлових будинків в мікрорайоні Східний ОСОБА_3 .

Визнати недійсним та скасувати рішення 12 сесії 4 скликання Баранинської сільської ради Закарпатської області від 14.05.2004 року, про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,09 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №031776 від 28.11.2006 року, зареєстрованого за № 2124880301-0106071000320, виданий ОСОБА_4 .

Стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати з ОСОБА_4 в розмірі 243, 60 гривень, з Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області в розмірі 243, 60 гривень, з Баранинської сільської ради Закарпатської області в розмірі 243, 60 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош