Ухвала

від 07.04.2021 по справі 639/217/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/217/20

Провадження № 2/639/221/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Труханович В.В.,

за участю секретаря - Безбородько І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу № 639/217/20 за позовною заявою Приватного підприємства Творчі майстерні до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебуває вищезазначена цивільна справа.

31 березня 2021 року від представника позивача по справі - адвоката Таш`ян Романа Івановича надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю, відповідно до якого він просив суд передати цивільну справу № 639/217/20 за позовною заявою Приватного підприємства Творчі майстерні до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати на розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова, у зв`язку із розташуванням спірного майна на території цього району.

Представник позивача в судовому засіданні заявлене клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні при розгляді клопотання поклалася на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вищезазначену цивільну справу необхідно передати до іншого суду у зв`язку з наступним.

Судом було встановлено, що 16 січня 2020 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник Приватного підприємства Творчі майстерні з позовом до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати та зобов`язання звільнити приміщення, в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за користування творчою майстернею студією за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 20 634, 50 грн., а також зобов`язати відповідача звільнити індивідуальну творчу майстерню студію.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року позовні вимоги Приватного підприємства Творчі майстерні до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати та зобов`язання звільнити приміщення - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Творчі майстерні заборгованість за користування творчою майстернею студією за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 20 634, 50 грн. (двадцять тисяч шістсот тридцять чотири гривні 50 копійок).

Зобов`язано ОСОБА_1 протягом 15 днів з дня набрання рішенням суду законної сили звільнити індивідуальну творчу майстерню студію за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Творчі майстерні судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 травня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року у цивільній справі № 639/217/20 за позовною заявою Приватного підприємства Творчі майстерні до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати та зобов`язання звільнити приміщення - задоволено.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року у цивільній справі № 639/217/20 за позовною заявою Приватного підприємства Творчі майстерні до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати та зобов`язання звільнити приміщення - скасовано.

Цивільну справу № 639/217/20 за позовною заявою Приватного підприємства Творчі майстерні до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати та зобов`язання звільнити приміщення призначено до розгляду в судове засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2021 року клопотання позивача про відмову від частини позовних вимог - задоволено.

Закрито провадження у цивільній справі № 639/217/20 за позовом Приватного підприємства Творчі майстерні до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати та зобов`язання звільнити приміщення в частині зобов`язання відповідача ОСОБА_1 протягом 5-ти днів з дня набрання рішенням суду законної сили звільнити творчу майстерню-студію за адресою: м. Харків, вул. Культури, 9-а.

Продовжено розгляд цивільної справи № 639/217/20 за позовом Приватного підприємства Творчі майстерні до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати.

31 березня 2021 року від представника позивача по справі - адвоката Таш`ян Романа Івановича надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю, відповідно до якого він просив суд передати цивільну справу № 639/217/20 за позовною заявою Приватного підприємства Творчі майстерні до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати на розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова, у зв`язку із розташуванням спірного майна на території цього району.

Положеннями параграфу 3 глави 2 ЦПК України встановлено вимоги щодо територіальної юрисдикції (підсудності) цивільних справ.

Виключна підсудність це особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

В постанові Верховного суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 було висловлено правову позицію, згідно з якою словосполучення з приводу нерухомого майна у частині третій статті 30 ГПК України (та ст. 30 ЦПК України) необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України (та ст. 30 ЦПК України).

З матеріалів справи, яка перебуває на розгляді у суді вбачається, що спір виник з приводу стягнення орендної плати за користування нерухомим майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до адміністративно-територіального розподілу м. Харкова, будинок АДРЕСА_1 знаходиться на території Шевченківського району м. Харкова, що відноситься до юрисдикції Дзержинського районного суду м. Харкова.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч.2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

При цьому відповідно до ч.1 ст.378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Стаття 6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини передбачає, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Практика Європейського суду щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 § 1, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Отже, враховуючи передбачені ст. 30 ЦПК України правила виключної підсудності, оскільки спір виник з приводу нерухомого майна, а саме будинку, розташованого не на території, що належить до територіальної (юрисдикції) підсудності Жовтневого районного суду м. Харкова, суд приходить до висновку, що цивільна справа № 639/217/20 за позовною заявою Приватного підприємства Творчі майстерні до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати, не підсудна Жовтневому районному суду м. Харкова і підлягає передачі на розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова, оскільки належить до територіальної юрисдикції (підсудності) даного суду.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 30, 31, 32, 378 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Цивільну справу № 639/217/20 за позовною заявою Приватного підприємства Творчі майстерні до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати - передати на розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 07.04.2021 року.

Суддя В.В. Труханович