Рішення

від 17.03.2021 по справі 536/37/19

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/37/19

Провадження № 2/536/24/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Пасєчнікової В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за об`єднаними в одне провадження позовами:

- ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 - про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування;

- ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа: Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора - про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована зокрема тим, що вона є рідною матір`ю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До дня смерті син проживав в будинку АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності. На день смерті сина вона проживала з ним однією сім`єю, але не була зареєстрована за цією адресою. Доглядала за ним, утримувала його, готувала їжу, слідкувала за одягом, а після смерті сина поховала його за свої кошти.

Її син за життя був власником земельної ділянки загальною площею 3.91 га, кадастровий номер 5322480800:003:000:0144 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в селі Гориславці Кременчуцького району Полтавської області, що розташована на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Після смерті сина відкрилася спадщина на його майно, у тому числі на зазначену земельну ділянку.

Після смерті, сина ОСОБА_3 , вона звернулась до Кременчуцької районної державної нотаріальної контори Полтавської області з заявою для оформлення спадкових прав та видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом. Також з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 , яка перебувала з її сином в зареєстрованому шлюбі, але не проживала з ним на протязі останніх шести років.

Але, 14 грудня 2018 року державним нотаріусом їй в оформленні права власності на майно відмовлено та винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_3 , в зв`язку з пропущенням нею шестимісячного строку на прийняття спадщини та відсутність документального підтвердження реєстрації проживання разом з померлим на час відкриття спадщини.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд ухвалити рішення, яким:

- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із її сином, спадкодавцем ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини після смерті останнього.

- визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 3.9099 га, кадастровий номер 5322480800:02:000:0250 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в селі Гориславці Кременчуцького району Полтавської області, на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, що належала на праві власності ОСОБА_3 відповідно до державного акту ІІІ-ПЛ № 027804, виданого Гориславською сільською радою 05.11.2002 р.

25 березня 2019 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, який обґрунтовано зокрема тим, що вона заперечує факт спільного проживання позивача ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 з 2016 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки такі твердження не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місцем проживання вважається місце, де особа через свою працю, постійне заняття або знаходження свого майна постійно або переважно проживає.

Позивач ОСОБА_3 не проживала зі своїм сином ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 . Позивач проживала окремо в с. Пузиково Глобинського району Полтавської області. Проживала вона в с. Пузиково зі своїм співмешканцем, там вела господарство, отримувала пенсію.

До свого сина ОСОБА_3 позивач іноді приїздила на декілька днів. В 2014-2015 роках ОСОБА_3 на зимній період їздив до матері у с. Пузиково. З 2016 року припинив їздити до матері і постійно проживав у с. Гориславці один. Проживав він один до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі вказаного просила суд відмовити в задоволення позову.

10 квітня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, який обґрунтовано тим, що її син, ОСОБА_3 до дня своєї смерті проживав з нею однією сім`єю як в її будинку в с. Гориславці, так і в с. Пузиково, де вона була зареєстрована. Взимку вони проживали в с. Пузиково, оскільки так було вигідніше вирішувати питання опалення, а влітку проживали в с. Гориславці, обробляли присадибну земельну ділянку. Син не міг проживати один, оскільки в 2016-2017 р.р. хворів на цироз печінки. В 2017 році його стан різко погіршився і з цим діагнозом він і помер. Син потребував догляду, дієтичного харчування, тому її постійна присутність була необхідна.

Відповідач ОСОБА_2 також не заперечує факт їхнього сумісного проживання, проте вказує, що це було періодично: взимку син приїздив в с. Пузиково, а влітку вона приїздила в с. Гориславці.

При цьому, сама ОСОБА_2 не проживала з її сином на протязі останніх шести років, вигнавши його з свого дому та на протязі цього часу не цікавлячись ним, його здоров`ям та потребами.

25 березня 2019 року від представника ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява про визнання права власності на спадкове майно, яка обґрунтована зокрема тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 являється дружиною ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 3,91 га, кадастровий номер 5322480800:03:000:0144, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_2 подала до Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Державним нотаріусом Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори Гуртовою О.С. було заведено спадкову справу № 107/2018.

Інші особи в установлений законом шестимісячний строк не зверталися із заявою про прийняття спадщини.

На підставі вищевикладеного просила суд ухвалити рішення, яким:

- визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку загальною площею 3,91 га, кадастровий номер 5322480800:03:000:0144 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів Піщанської сільської територіальної громади, згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ПЛ № 027804 від 05.11.2002 року.

27 червня 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічний позов ОСОБА_2 , який зокрема обґрунтований тим, що до дня смерті ОСОБА_3 проживав в будинку АДРЕСА_1 ., що належить мені, його матері, на праві власності.

Її син за життя був власником земельної ділянки загальною площею 3.91 га, кадастровий номер 5322480800:003:000:0144 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в селі Гориславці Кременчуцького району Полтавської області, що розташована на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, про що свідчить державний акт на право приватної власності на землю, виданий на його ім`я, 05 листопада 2002 року, серія ИІ-ПЛ №027804.

Його дружина ОСОБА_2 в установлений законом 6-місячний строк подала заяву до Третьої державної нотаріальної контори м. Кременчука про прийняття спадщини, за наслідками якої державним нотаріусом Гуртовою О. заведено спадкову справу № 107/2018. Рішення щодо видачі свідоцтва про право на спадщину або відмову в його видачі ОСОБА_2 , нотаріусом до цього часу не прийняте.

ОСОБА_2 не додержано порядок вирішення питання отримання свідоцтва на спадкове майно нотаріальною конторою перед зверненням до суду.

Крім цього, ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на земельну ділянку в повному обсязі. Ніяким чином не може погодитись з цією вимогою. Навіть, якщо б даний спір підлягав розгляду в судовому порядку, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 мала б право лише на 1/2 частину земельної ділянки, а не всю, оскільки вона також є спадкоємицею першої черги за законом після смерті сина.

ОСОБА_3 до дня своєї смерті проживав з ОСОБА_5 однією сім`єю як в її будинку в с. Гориславці, так і в с. Пузиково, де вона була зареєстрован. Взимку вони проживали в с. Пузиково, оскільки так було вигідніше вирішувати питання опалення, а влітку проживали в с. Гориславці, обробляли присадибну земельну ділянку. Син не міг проживати один, оскільки в 2016-2017 р.р. хворів на цироз печінки. В 2017 році його стан різко погіршився і з цим діагнозом він і помер. Син потребував догляду, дієтичного харчування, тому його постійна присутність була необхідна. Зі своєю дружиною син не проживав на протязі останніх шести років. Вона його не доглядала, спільне господарство з ним не вела.

Таким чином, на день смерті її сина, вона проживала з ним однією сім`єю, що підтверджується Актом про фактичне проживання від 20.12.2018 року, та набула право на спадщину на підставі ч.З ст.1268 ЦК України, як спадкоємець за законом першої черги.

На підставі вищевикладеного просила суд відмовити в задоволені зустрічного позову.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися. Від представник надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися. Від представник надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить наступного висновку.

Так, ОСОБА_1 вказувала, що вона є рідною матір`ю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними свідоцтвами.

Її син за життя був власником земельної ділянки загальною площею 3.91 га, кадастровий номер 5322480800:003:000:0144 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в селі Гориславці Кременчуцького району Полтавської області, що розташована на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Після смерті сина відкрилася спадщина на його майно, у тому числі на зазначену земельну ділянку.

Після смерті, сина ОСОБА_3 , вона звернулась до Кременчуцької районної державної нотаріальної контори Полтавської області з заявою для оформлення спадкових прав та видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом. Також з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 , яка перебувала з її сином в зареєстрованому шлюбі, але не проживала з ним на протязі останніх шести років.

Але, 14 грудня 2018 року державним нотаріусом їй в оформленні права власності на майно відмовлено та винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_3 , в зв`язку з пропущенням нею шестимісячного строку на прийняття спадщини та відсутність документального підтвердження реєстрації проживання разом з померлим на час відкриття спадщини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначала, що до дня смерті син проживав в будинку АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності. На день смерті сина вона проживала з ним однією сім`єю, але не була зареєстрована за цією адресою. Доглядала за ним, утримувала його, готувала їжу, слідкувала за одягом, а після смерті сина поховала його за свої кошти, на підтвердження спільного проживання на час смерть надала акт про фактичне проживання її та сина в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Суд, досліджуючи вказані обставини, вважає, що лише самої довідки без інших доказів, які б підтверджували факт того, що вона, як спадкоємець постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - не достатньо, з огляду на те, що саме по собі визначення постійне проживання зводиться зокрема до того, що певні особи протягом значного часу перебувають у таких відносинах, які б незалежний спостерігач мав змогу оцінити як постійне проживання таких осіб. Зокрема це охоплюється введенням спільного господарства; наявністю спільних витрат; наявність спільного бюджету; наявність спільного харчування, купівлі певного майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують постійне проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем.

В той час, як встановлено в судовому засідання, характер відносин позивача зі своїм сином зводився до періодичних відвідувань з метою його догляду та матеріальної підтримки, що зокрема підтверджується показами свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 пояснили, що за життя ОСОБА_3 повідомляв їм, що живе один, його матір не бачили.

Таким чином, ОСОБА_1 не надано достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, тому, за таких обставин позов задоволення не підлягає.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 , судом встановлено, що вона являється дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом.

Після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_2 подала до Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Державним нотаріусом Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори Гуртовою О.С. було заведено спадкову справу № 107/2018.

Рішення щодо видачі свідоцтва про право на спадщину або відмову в його видачі ОСОБА_2 , нотаріусом до цього часу не прийняте.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , вирішуючи питання про те, чи підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам потрібно враховувати наступне.

Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування" (далі - ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7).

Отже, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це є підставою для відмови у позові.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.08. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права власності, вказані спори вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, ОСОБА_2 не додержано порядок вирішення питання отримання свідоцтва на спадкове майно нотаріальною конторою перед зверненням до суду, за таких обставин позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1268 ЦК України, ст. 76, 82, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 273, 280, 287, 352 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 - про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа: Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора - про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський