Постанова

від 16.06.2021 по справі 536/37/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/37/19 Номер провадження 22-ц/814/1282/21Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 березня 2021 року (час ухвалення судового рішення не зазначено, дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена) у справі за позовами:

ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування;

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа: Третя Кременчуцька державна нотаріальна контора - про визнання права власності на спадкове майно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області та ОСОБА_2 , після уточнення вимог, просила встановити факт постійного проживання разом з її сином ОСОБА_3 , спадкодавцем, на час відкриття спадщини, визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 3,91 га, кадастровий номер 5322480800:003:000:0144 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в селі Гориславці Кременчуцького району Полтавської області на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, що належала на праві власності ОСОБА_3 відповідно до державного акту 111-ПЛ № 027804, виданого Гориславською сільською радою 05.11.2002 року.

Заявлені вимоги мотивувала тим, що є матір`ю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час його смерті вона проживала разом з ним, займалась його похованням. Після смерті сина відкрилася спадщина на земельну ділянку. 14 грудня 2018 року нотаріус відмовив їй в оформлені прав на спадкове майно у зв`язку з пропуском шестимісячного строку та відсутністю підтвердження факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно, після уточнення вимог, просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку загальною площею 3,91 га, кадастровий номер 5322480800:003:000:0144 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів Піщанської сільської територіальної громади, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії 111-ПЛ № 027804, виданого Гориславською сільською радою 05.11.2002 року.

В обґрунтування зустрічного позову вказувала, що є дружиною спадкодавця і своєчасно подала заяву до нотаріальної контори для прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю державного акту на землю, який перебуває у його матері.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 повторно виклала доводи і обставини, зазначені у позовній заяві, стверджуючи, що з разом із сином вела спільне господарство, проживала однією сім`єю як в його будинку в с.Гориславці, так і в с.Пузиково, де вона була зареєстрована з її співмешканцем, обробляли присадибну земельну ділянку та разом користувались урожаєм і продуктами з цієї ділянки.

В апеляційній скарзі звертається увага, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що її син хворів на цироз печінки в 2016-2017 роках, пенсії не отримував і перебував на повному її утриманні та утриманні її співмешканця, потребував догляду та дієтичного харчування, тому її присутність у його житті була необхідною, так як з дружиною він не проживав останні шість років і вона не цікавилась його життям.

Також зазначається, що суд першої інстанції неправильно оцінив покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які ніби-то повідомили, що її відносини із сином зводились до періодичних відвідувань.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що вони є родичами ОСОБА_2 , свідок ОСОБА_10 спілкувався з покійним лише до 2012 року в той час, коли вони працювали разом на млині і він не є сусідом останнього.

Учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 18 квітня 1961 року ОСОБА_1 є рідною матір`ю ОСОБА_3 (а.с.10).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 06.03.2018 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є подружжям з 01 жовтня 1999 року, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького районного управління юстиції Полтавської області зроблено відповідний запис № 2 (а.с.63).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у віці 56 років, про що складено актовий запис № 128 та 01.12.2017 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.11).

За життя ОСОБА_3 був власником земельної ділянки загальною площею 3.91 га, кадастровий номер 5322480800:003:000:0144 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в селі Гориславці Кременчуцького району Полтавської області, що розташована на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулась до Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в установлений законом строк. Державним нотаріусом Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори Гуртовою О.С. заведено спадкову справу № 107/2018 (а.с.65).

ОСОБА_1 також звернулась до Кременчуцької районної державної нотаріальної контори Полтавської області із заявою для оформлення спадкових прав та видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом.

14 грудня 2018 року нотаріусом винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_3 , в зв`язку з пропуском ОСОБА_1 шестимісячного строку для прийняття спадщини та відсутністю документального підтвердження реєстрації проживання разом з померлим на час відкриття спадщини (а.с.13).

Актом від 20 грудня 2018 року, підписаним головою домогосподарства ОСОБА_1 та депутатом виборчого округу Корзун І.В., за участю свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , підтверджене фактичне проживання ОСОБА_3 , 1961 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_1 , 1938 р.н., з 2016 року по теперішній час (а.с.14).

Згідно листа управління соціального захисту населення Глобинської РДА №1754/1-2 від 04 квітня 2019 року протягом 2015 - 2017 років ОСОБА_1 перебувала у складі сім`ї ОСОБА_12 , отримувала субсидії на житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.104).

Згідно листа виконавчого комітету Пузиковської сільської ради №02-36/223 від 02 травня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 19 лютого 1996 року по 10 квітня 2018 року (а.с.106).

Згідно листа виконавчого комітету Піщанької сільської ради № 02-24/165 від 23.01.2019 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.43).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано достатніх доказів на підтвердження факту постійного проживання разом із сином на час відкриття спадщини, оскільки характер відносин позивача зі своїм сином зводився до періодичних відвідувань з метою його догляду та матеріальної підтримки, що зокрема підтверджується показами свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 пояснили, що за життя ОСОБА_3 повідомляв їм, що живе один, його матір не бачили.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що вона є дружиною ОСОБА_3 , не позбавлена можливості отримати свідоцтво на спадкове майно у позасудовому порядку.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частинами першою та другою статті 1269 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦКУкраїни).

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК Україниє необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є матір`ю покійного ОСОБА_3 , проживала постійно з ним на час його смерті однією сім`єю, вони вели спільне господарство. ОСОБА_1 не заперечувала той факт, що мала зареєстроване місце проживання і проживала у АДРЕСА_2 , тоді як син був зареєстрований і проживав у АДРЕСА_1 .

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції дотримався правил оцінки доказів та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту постійного проживання позивача із спадкодавцем на час його смерті.

Допитані судом першої інстанції свідки пояснили:

Свідок ОСОБА_4 , що є сусідкою покійного ОСОБА_3 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Знає ОСОБА_2 , однак ніяких відносин з нею не має, тоді як зі ОСОБА_1 перебуває в добрих сусідських стосунках. ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 - це дружина покійного, яка з 2012 року пішла від нього і він проживав разом з матір`ю, ніде не працював, не мав будь якого доходу і перебував на утриманні своєї мами.

ОСОБА_3 разом зі ОСОБА_1 взимку мешкали у ОСОБА_1 та її співмешканця в с.Пузиково, оскільки в с.Гориславець у будинку відсутній газ і треба топити хату дровами.

З весни до пізньої осені ОСОБА_3 мешкав в с. Гориславці, а мати приїжджала раз на тиждень, інколи раз на два тижня, привозила продукти, допомагала саджати город, домовлялась щоб йому давали хліб у магазині у борг, а вона потім кошти віддавала.

Іноді взимку ОСОБА_3 приїжджала в с.Гориславці, свідок бачила світло, яке горіло у вікнах його будинку, і він ночував там, а взагалі взимку за будинком приглядала їх родичка - невістка старшого сина ОСОБА_1 .

Про смерть ОСОБА_3 свідок дізналась, коли перебувала на роботі - їй зателефонували сусіди і повідомили, а вона, в свою чергу, зателефонувала матері померлого і повідомила про сумну звістку, ОСОБА_1 приїхала тоді в с.Гориславці для поховання.

Свідок ОСОБА_5 , що є дружиною старшого сина ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не бачила з того часу, як остання пішла від ОСОБА_3 і взагалі не приїжджала до чоловіка.

ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_3 , купувала йому одежу, домовлялась у магазині, щоб він брав там хліб і пельмені у борг, а вона потім кошти віддавала, оскільки останній пиячив та мав захворювання цирозу печінки і ніхто його не лікував. Взимку ОСОБА_13 забирала сина до себе, а вона за його будинком дивилась. Влітку господарство вели, город ростили.

В теплу пору року ОСОБА_3 постійно проживав в с.Гориславці, а його мати лише приїжджала.

ОСОБА_3 напередодні своєї смерті приїхав у с.Гориславці, однак з вини її сина він не зміг своєчасно виїхати в с. Пузиково до своєї матері і затримався десь на неділю.

З ранку дня смерті ОСОБА_3 вона його бачила в с.Гориславці, він живий був, а ввечері її повідомили сусіди про смерть і вона зателефонувала ОСОБА_1 .. Остання приїхала з с.Пузиково.

Ховала сина ОСОБА_1 сама, а зі сторони його дружини ніхто не допоміг.

ОСОБА_1 зі ОСОБА_2 не спілкувалась, остання не допомагала нічим своєму чоловікові.

Свідок ОСОБА_7 , що ОСОБА_1 є співмешканкою його батька на протязі 23 років і вони проживали разом в с.Пузиково.

ОСОБА_1 постійно утримувала свого сина ОСОБА_3 , в літній період він мешкав в с.Гориславці, а в зимку - в с.Пузиково разом з його батьком та ОСОБА_1 .

Коли ОСОБА_3 проживав окремо від своєї матері, то остання постійно передавала мною йому продукти харчування та кошти чи сама по суботам їздила допомагала йому по господарству, саджали город та слідкували за ним. ОСОБА_3 підробляв, допомагаючи сусідам.

В день своєї смерті ОСОБА_3 перебував в с.Гориславці, оскільки ОСОБА_7 привіз йому дрова і їх треба було занести та скласти, однак він не встиг їх занести, а знайшли його лежачім на підлозі його будинку з пультом у руці.

Він чув, що ОСОБА_3 любив випити, однак коли мешкав у його батька, то не вживав спиртні напої і допомагав його батьку.

Свідок ОСОБА_6 , що знала ОСОБА_2 недовго і після того, як вона пішла від свого чоловіка ОСОБА_3 вона її більше не бачила.

Взимку ОСОБА_1 забирала сина до себе в с.Пузиково, а в літку часто (кожні вихідні) їздила до нього в с.Гориславці, привозила продукти харчування, садила разом з ним город, робили все разом, пару років тому навіть свиней тримали, а останні роки лише курей та качок.

Перед смертю ОСОБА_3 дві неділі в с.Пузиково перебувала, а потім приїхав в с.Гориславці і вони думали забрати його, однак не встигли.

Свідок ОСОБА_8 , що ОСОБА_3 він знає, оскільки він одружений на сестрі його дружини, і проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

В гостях у ОСОБА_3 він був вперше ще в той час, коли ОСОБА_3 проживав зі своєю дружиною - ОСОБА_2 , а потім був у гостях у 14-15 році ( ОСОБА_3 хотів в оренду пай свій здати, однак через деякий час, коли він його зустрів, то останній сказав, що в нього документи забрали, тому слід забути за нього.)

Коли був у гостях у ОСОБА_3 , то вони випивали і розмовляли (15-17 роки), жіночих чи будь яких речей він не бачив, останній жалівся на те, що самотній, нікому не потрібний, без роботи і ніхто йому не допомагає і після перенесеної аварії в нього все життя шкереберть пішло. Тоді в будинку було дуже брудно, посуду не було і чистих речей, один диван в залі, може ще якась кровать в іншій кімнаті, він не знає. Перед тим, як іти до нього до дому, він питав чи є хто вдома і якби була його мати, то він би нікуди не пішов.

В с.Гориславцях в нього є родичі, які мешкають неподалік від будинку ОСОБА_3 , десь на відстані 1-1.2 км, і тому майже кожен раз, коли він приїжджав до них у гості, він зустрічав ОСОБА_3 .

Помер ОСОБА_3 у 2017 році і на час своєї смерті проживав сам. Його друг ОСОБА_14 , який мешкає у с.Гориславці розповідав, що напередодні смерті ОСОБА_15 , вони у нього пиячили, а на слідуючий день, коли він прийшов до нього, то останній сидів у кріслі з пультом в руці вже мертвий.

Коли почали подавати позов до суду, то він допомагав шукати свідків, які знали ОСОБА_3 і можуть пояснити про його життя

Свідок ОСОБА_16 , що ОСОБА_2 знає, оскільки остання її свекруха і проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_3 її чоловік однак проживав за іншою адресою.

ОСОБА_2 пішла від свого чоловіка десь у 12-14 роках (точно не пам`ятає), так як хворіла дуже, а ОСОБА_3 приходив до них до дому і просив свою дружину повернутись до нього, оскільки він самотній і йому треба їсти варити.

Бачила ОСОБА_3 постійно у селі біля магазину брудного і п`яного, він постійно у неї просив 20-30 грн. на сигарети чи на питво не вистачало.

Сам ОСОБА_3 говорив їй у 16-17 роках (точно не пам`ятає), що взимку 2015 року його мати забирала до себе в с.Пузиково перезимувати, бо ОСОБА_17 дуже холодна була і більше на забирала його.

Хто знайшов мертвим ОСОБА_3 вона не знає. Ховала його мати - ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 не приймала участі у цьому, оскільки перебувала у лікарні з відірваним тромбом і коштів на його поховання також не надавала.

Свідок ОСОБА_10 , що ОСОБА_3 знає з 2002 року і постійно спілкувався з ним, а ОСОБА_2 знає лише до 2012 року, оскільки вона пішла від останнього і не поверталась до нього. Він мешкав сам, пиячив разом з ним і ніяких жінок з 2012 року у будинку ОСОБА_15 він не бачив.

Коли був вихідним, вони пиячили біля магазину, розташованого біля будинку ОСОБА_3 чи вдома у останнього.

ОСОБА_3 розповідав йому, що у нього є мати, яка мешкає у с.Пузиково з дідом якимсь.

Один раз у 2015 році ОСОБА_3 забрала його мати до себе у с.Пузиково і оскільки там був контроль постійний, то ОСОБА_18 більше туди не поїхав.

Знайшов ОСОБА_3 . ОСОБА_19 , вони напередодні пиячили, а на слідуючий день він його знайшов мертвим. Хто ховав не знає.

Наведені показання свідків у сукупності не доводять факту постійного проживання позивачки разом із сином на час його смерті, вони підтверджують лише те, що мати піклувалася про нього, забирала тимчасово до себе за місцем свого постійного проживання.

За таких обставин акт від 20 грудня 2018 року (а.с.14) не є достатнім доказом у розумінні ст.80 ЦПК України.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 17 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 16 червня 2021 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов