Постанова

від 07.04.2021 по справі 910/7386/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/7386/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дикунської С.Я.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.10.2020 (повний текст складено 19.10.2020)

у справі №910/7386/20 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд 2009"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державна аудиторська служба України

про стягнення 48438,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Трансбуд 2009 про стягнення 48438,00 грн. за договором ДПН-2017-06/02 від 15.06.2017 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування за адресою в м. Києві - бульвар Гашека,18,17 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Позовні вимоги обгрунтовані тим що, Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" виявило недонарахування оплати за послуги з надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування у відповідності до умов договору ДПН-2017-06/02 від 15.06.2017 на суму у розмірі 48 438, 00 грн. 00 коп., тоді як відповідачем було отримано відповідні послуги, цим самим не було дотримано умов п. 6.1 вищезазначеного Договору. Позивач зазначав, що Актом планової ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності комунального підприємства "Київтранспарксервіс" за період 01.01.2017 по 30.09.2019 № 06-21/64 від 28.12.2019 підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю Трансбуд 2009 не донараховано коштів та як наслідок втрачено надходження від укладання даного договору у розмірі 48 438, 00 грн. 00 коп., що є порушенням п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/7386/20 відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд 2009" про стягнення 48438,00 грн. за договором ДПН-2017-06/02 від 15.06.2017 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування за адресою в м. Києві - бульвар Гашека,18,17 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, не доведено наявність збитків як таких, що спричинені діяльністю саме відповідача, крім того, позивачем не надано суду жодного первинного документу в підтвердження фактів що викладені у поданому витягу з акта ревізії. Також позивачем не було подано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували позовні вимоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/7386/20 повністю, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги в оскаржуваній частині рішення зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи що привело до неправильного вирішення спору.

Скаржник посилався на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної заяви КП "Київтранспарксервіс" неправильно застосовано норми матеріального права, не вірно віднесено заборгованість за Договором надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування ДПН-2017-06/02 від 15.06.2017 до збитків, оскільки в даному випадку необхідно застосовувати положення цивільного законодавства про зобов`язання. Вищезазначені підстави призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Станік С.Р., судді Дикунська С.Я., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/7386/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: привести форму та зміст апеляційної скарги (зокрема прохальну частину) у відповідність до пункту 4 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України.

01.12.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено апеляційну скаргу, яка відповідає вимогам пункту 4 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України.

Ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 4 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (станом на день звернення з апеляційною скаргою) встановлено, що з 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102,00 грн.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 210200,00 грн (2102,00 грн * 100 = 210200,00 грн).

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення 48 438,00 грн., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/7386/20, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 отримана позивачем (скаржником) згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411632528159 та 0407322861454, а відповідачем - згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411632528132 та 0209608493103, а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - згідно рекомендованого поштового повідомлення 0411632528124.

Враховуючи, що відповідач отримав ухвалу про відкриття апеляційного провадження, але відзив чи запечерень на адресу Північного апеляційного господарського суду не направив, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами.

Також, 28.12.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) надійшло пояснення стосовно апеляційної скарги від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а саме Державної аудиторської служби України. У свої поясненнях, Державна аудиторська служба України зазначила, що за результатами ревізії КП Київтранспарксервіс" було надіслано лист-вимогу від 20.01.2020 №06-14/22-2020 про усунення виявлених порушень. Ревізією повноти надходження, достовірності, правильності визначення та відображення в обліку доходів встановлено, що протягом 2017 року КП Київтранспарксервіс" за укладеним договором з Товариством з обмеженою відповідальністю Трансбуд 2009 від ДПН-2017-06/02 від 15.06.2017 не нарахувало оплату за надані послуги, визначені умовами договору.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, з урахуванням пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", строк на подання учасниками справи відзивів, додаткових заяв та клопотань - сплив.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Матеріалами справи підтверджується, що 15.06.2017 між Комунальним підприємством Київтранспарксервіс (сторона-1 за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трансбуд 2009 (сторона-2 за договором) укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від № ДПН-2017-06/02 (далі - Договір), відповідно до умов якого сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 54 (п`ятдесяти чотирьох) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 (шести) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Дніпровський район, бульвар Гашека Я. 18,17, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - Фіксовані місця для паркування ), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

За умовами пункту 1.2. Договору, під Фіксованими місцями для паркування в цьому договорі визначено експлуатацію 54 (п`ятдесяти чотирьох) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 6 (шести) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. бульвар Гашека Я. 18,17, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Згідно з пунктом 1.3. Договору, Фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію сторони-2 з моменту набрання чинності договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору становить 6,50 (шість грн 50 копійок) за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу в тому числі: - вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 0,82 (0 грн 82 коп.); - ПДВ - 0,16 (0 грн 16 коп.); - збір за місця для паркування транспортних засобів - 5,52 (п`ять грн 52 коп.).

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що розрахунок за цим договором здійснюється шляхом оплати стороною-2 стороні-1 у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа поточного місяця, відповідно до графіку платежів (додаток 1 до даного договору).

У відповідності до пункту 3.6. Договору, плата сторони-2 стороні-1, визначена в пункті 3.1. Договору, може бути змінена у випадках зміни розміру податків та зборів, з яких формується плата за Фіксовані місця для паркування . В цьому випадку сторони зобов`язуються переукласти договір виходячи зі змінених розмірів податків та зборів.

У пункті 3.7. Договору сторони визначили, що оплата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати набрання чинності договору по дату фактичного повернення стороні-1 Фіксованих місць для паркування .

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у разі порушення Стороною-2 (відповідачем) строків здійснення оплати, встановлених цим Договором, Сторона-1 (позивач) набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Цей Договір вступає в силу з 15 серпня 2017 року і діє до 31 грудня 2017 року (пункт 6.1. Договору).

Також, в матеріалах справи наявний Акт Державної аудиторської служби України від 28.12.2019 № 06-21/64 планової перевірки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КП Київтранспарксервіс за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, в якому зафіксовано наступні обставини: ревізією встановлено, що згідно з бухгалтерським обліком КП Київтранспарксервіс за рахунком 361 Розрахунок з вітчизняними покупцями підприємством нараховано оплату за послуги з надання права на експлуатацію місць для паркування відповідно до умов Договору, проте, ревізією встановлено, що у відомостях бухгалтерського обліку Підприємства за період з 15.08.2017 по 31.12.2017 відсутні нарахування за послуги з надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування на суму 48 438,00 грн.

Проте, відповідно до умов Договору № ДПН-2017-06/02 вартість послуг з надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування за період з 15.08.2017 по 31.12.2017 складає суму у розмірі 48 438,00 гривень.

Як зазначав позивач у позові, ревізією встановлено, що позивачем не донараховано коштів відповідно до умов Договору № ДПН-2017-06/02 та як наслідок втрачено надходження від укладання даного договору у розмірі 48 438,00 грн., що є порушенням п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 629 Цивільного кодексу України та Закону України Про господарські товариства , які підлягають донарахуванню та стягненню на користь КП Київтранспарксервіс .

Згідно додатку до Акту Державної аудиторської служби України від 28.12.2019 № 06-21/64, за 54 (п`ятдесяти чотири) місця для платного паркування транспортних засобів, а також 6 (шести) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, плата за користування за період з 15.08.2017 по 31.12.2017 складає загалом 48 348,00 грн., виходячи з узгодженого договором тарифу 6,5 грн. за 1 добу.

30.01.2020 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №053/05-348 щодо виконання зобов`язань за договором ДПН-2017-06/02 від 15.06.2017, направлення якого підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та накладної. Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для зверненян до суду з відповідним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства в межах доводів апеляційної скарги, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, не доведено наявність збитків як таких, що спричинені діяльністю саме відповідача, крім того, позивачем не надано суду жодного первинного документу в підтвердження фактів, що викладені у поданому витягу з акта ревізії. Також позивач не подав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували позовні вимоги, оскільки відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку. Разом з цим їх розмір підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України.

Чинним законодавством України передбачено, що за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх передчасними та такими, що зроблені без врахування усіх обставин справи в сукупності, а також судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами на підставі Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування.

Оскільки, при дослідженні змісту укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відтак, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі такого договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини надання послуг.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У силу норм статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як підтверджується матеріалами справи, при вирішенні даного спору суду слід виходити з умов Договору від ДПН-2017-06/02 від 15.06.2017, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ст. 530 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що розрахунок за договором здійснюється шляхом оплати стороною2 стороні 1 у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 15 числа, наступного за звітним місяцем, відповідно до графіку платежів.

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, з урахуванням правової природи правовідносин сторін спору щодо надання послуг, що врегульовано главою 63 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що предметом спору у даній справі є, зокрема, стягнення заборгованості відповідача з оплати щомісячних платежів за право на експлуатацію фіксованих місць для паркування згідно Договору у період з 15.08.2017 по 31.12.2017 року в загальній сумі 48 438, грн 00 коп., зі сплати яких відповідачем допущено порушення виконання зобов`язань.

У зв`язку з наведеним, висновки суду першої істанції про те, що правова природа заявленої до стягнення суми 48 348,00 грн. - є збитками, - визнаються судом апеляційної інстанції помилковими, як і застосування до спірних правовідносин ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що визначення учасниками спору, зокрема і позивачем, конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17). Повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів проти держави, є законодавчо визначеними, а тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

При цьому, заявлений до стягнення розмір заборгованості складається з заборгованості щодо надання послуги з користування за 54 (п`ятдесяти чотири) місця для платного паркування транспортних засобів, а також 6 (шести) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, плата за користування за період з 15.08.2017 по 31.12.2017(138 діб), і що складає загалом 48 348,00 грн., виходячи з узгодженого договором тарифу 6,5 грн. за 1 добу ((54 місця для платного паркування х 6,5 грн. тариф, узгоджений договором)х138 діб = 48 348,00 грн.).

Крім того, в силу приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, з урахуванням п. 3.3 Договору, строк оплати послуг за заявлений позивачем період з 15.08.2017 по 31.12.2017, в сумі 48 348,00 грн. - є таким, що настав.

При цьому, згідно з Актом Державної аудиторської служби України від 28.12.2019 № 06-21/64 планової перевірки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КП Київтранспарксервіс за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, підприємством нараховано оплату за послуги з надання права на експлуатацію місць для паркування відповідно до умов Договору, проте, ревізією встановлено, що у відомостях бухгалтерського обліку Підприємства за період з 15.08.2017 по 31.12.2017 відсутні нарахування за послуги з надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування на суму 48 438,00 грн.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 3.1. Договору плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного Договору становить 6,50 (шість грн 50 копійок) за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу в тому числі: вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 0,82 (0 грн 82 коп.); ПДВ - 0,16 (0 грн 16 коп.); збір за місця для паркування транспортних засобів - 5,52 (п`ять грн 52 коп.).

Враховуючи умови пунктів 1.1., 1.2., 3.1., 3.3. Договору, відповідач мав сплати щомісячні платежі за надане на підставі Договору право на організацію та експлуатацію 60 місць для платного паркування транспортних засобів з визначеною платою 6,50 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу відповідно до кількості днів у місяці, і що складає 48 348,00 грн. за період з 15.08.2017 по 31.12.2017(138 діб), виходячи з узгодженого договором тарифу 6,5 грн. за 1 добу ((54 місця для платного паркування х 6,5 грн. тариф, узгоджений договором)х138 діб).

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що із преамбули Договору ДПН-2017-06/02 від 15.06.2017 вбачається, що при його укладенні сторони керувались рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 Про Правила благоустрою міста Києва .

Відповідно до пункту 17.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених наведеним рішенням Київської міської ради, Правилами паркування транспортних засобів у м. Києві, які є розділом XVII Правил благоустрою міста Києва, визначається єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва з метою, зокрема, підвищення дисципліни сплати збору за послуги паркування, збільшення фінансових, надходжень до бюджету м. Києва.

Згідно пункту 17.2. Правил благоустрою міста Києва, плата за послуги паркування включає в себе ставку збору за паркування, відшкодування витрат на утримання та обслуговування місць для платного паркування, забезпечення планового прибутку уповноваженої особи (оператора) та може включати інвестиційну складову у разі затвердження Київською міською радою інвестиційної програми, якою передбачена зазначена складова; збір за паркування транспортних засобів - місцевий податок, який згідно із законом запроваджується і зупиняється Київською міською радою на території міста Києва та зараховується до бюджету м. Києва; платники збору за паркування автотранспортних засобів - водії чи відповідні юридичні особи, що паркують транспортні засоби у відведених або спеціально обладнаних для цього місцях.

Відповідно до пункту 17.3.1. Правил благоустрою міста Києва, організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Згідно пункту 10.2.1. статті 10 Податкового кодексу України, збір за місця для паркування транспортних засобів належить до місцевих податків.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (пункт 10.5. статті 10 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 268-1.3.1 статті 268-1 Податкового кодексу України, ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 кв. метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі до 0,075 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві , установлено у м.Київі місцеві податки і збори, зокрема, збір за місця для паркування транспортних засобів (п.п. 1.4 п. 1), а також затверджено Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923), пунктом 3 якого щодо ставки збору визначено, що ставка збору встановлюється за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі розмірі 0,03 відсотка у межах третьої територіальної зони міста Києва для визначення ставок збору за місця для Паркування транспортних засобів.

Разом з цим, пунктом 3.1. Договору передбачено, що плата Сторони-2 (відповідача) Стороні-1 (позивачу) згідно умов даного Договору становить 6,50 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу.

Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача з оплати за період з 15.08.2017 по 31.12.2017 складає суму у розмірі 48 438,00 грн., і яка не сплачена відповідачем, що підтверджується Актом Державної аудиторської служби України від 28.12.2019 № 06-21/64 планової перевірки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КП Київтранспарксервіс за період з 01.01.2017 по 30.09.2019

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 48 438, 00 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також суд апеляційної інстанції бере до уваги той факт, що відповідач під час розгляду апеляційної скарги не погасив заборгованість за Договором.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та віднесено заборгованість за Договором надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування № ДПН-2017-06/02 від 15.06.2017 до збитків, але враховуючи вищезазначені обставини, необхідно застосовувати положення цивільного законодавства про зобов`язання.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № ДПН-2017-06/02 від 15.06.2017 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування в сумі 48 438,00 грн.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд 2009" про стягнення 48438,00 грн. за договором № ДПН-2017-06/02 від 15.06.2017 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування за адресою в м. Києві - бульвар Гашека,18,17 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, не вірно віднесено заборгованість за Договором до збитків, оскільки в контексті спірних правоіносин необхідно застосовувати положення цивільного законодавства про зобов`язання, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права (ст. ст. 14, 76, 77, 78, 86, 79, 80 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовані норми матеріального права (ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст. 526, 901, 903 Цивільного кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення - підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення 48 438,00 грн. у повному обсязі, за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат за наслідками оскарження рішення суду першої інстанції наступним чином:

- судовий збір за подачу позову в розмірі 2 102,00 грн. покладаються судом на відповідача.

- судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 153,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача;

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/7386/20 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/7386/20 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення: позов Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд 2009" про стягнення 48 438 (сорок вісім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 00 коп. заборгованості за договором ДПН-2017-06/02 від 15.06.2017 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування -задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд 2009" (02096, м.Київ, вул.Сімферопольська 5/1, офіс 4 код ЄДРПОУ 36558363) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (02096, м.Київ, вул.Леонтовича 6, код ЄДРПОУ 35210739) 48 438 (сорок вісім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 00 коп. заборгованості за договором ДПН-2017-06/02 від 15.06.2017 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору за подачу позову та 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Матеріали справи №910/7386/20 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши останньому видати накази на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.Я. Дикунська

О.В. Тищенко