Постанова

від 07.04.2021 по справі 903/930/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2021 місто Дніпро Справа № 903/930/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 (повний текст складений 10.12.2020, суддя Крижний О.М.) у справі №903/930/19

за позовом Заступника військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України, м. Луцьк Волинської області в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Луцьк, Волинська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Постач", с. Широке, Криворізький район, Дніпропетровська область

про стягнення неустойки у розмірі 195 538,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Постач" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України 195 538,50 грн. неустойки за невиконання договірних зобов`язань.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 у справі №903/930/19 позов задоволено частково: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Постач" стягнуто на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України 3 990,00 грн. пені, 59,85 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №164-19 від 24.06.2019 на закупівлю товарів за державні коштів в частині своєчасної поставки товару.

Враховуючи наявність прострочення зобов`язання з поставки товару (картоплі) у кількості 3000 кг. на суму 28 500,00 грн., місцевий господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 990,00 грн. пені за період з 05.07.2019 по 23.08.2019.

Розглянувши вимоги про стягнення штрафу, передбаченого пунктом 7.4 договору, місцевий господарський суд дійшов до висновку про відмову у його стягненні з огляду на те, що правова природа штрафу не передбачає можливості його нарахування за кожен день прострочення, передбачений у пункті 7.4 договору штраф за правовою природою є пенею.

Як зазначено в рішенні місцевого господарського суду, у випадку стягнення і пені, і штрафу (який за правовою природою є пенею), відбудеться подвійне стягнення пені, оскільки умовами договору визначено "додаткове" стягнення, тобто, відповідач понесе подвійну відповідальність, що не відповідає статті 61 Конституції України. При цьому, місцевим господарським судом зазначено про неможливість самостійного переходу на стягнення у даній справі пені у розмірі 0,1% від суми недопоставленого товару за період з 24.08.2019 по 16.09.2019, оскільки таким чином суд вийде за межі позовних вимог, що є недопустимим (частина 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України); термін "додатково", за пунктом 7.4 договору, означає передбачення сторонами можливості нарахування одночасно і пені, і штрафу (який за правовою природою є також пенею). Таке формулювання унеможливлює самостійне стягнення судом за вказаний період як пені у розмірі 0,1%, так і пені (названої штрафом) у розмірі 7%, оскільки другу санкцію неможливо стягнути у зв`язку з існуванням першої (подвійна відповідальність), а першу неможливо стягнути, оскільки її стягнення не заявлено у позові за вказаний період.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 у справі №903/930/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд за наявності позиції відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заява та не стосувалась доводів стосовно штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.4 договору, ухвалив рішення, яким самовільно зменшив розмір ціни позову та не врахував вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7% за кожен день прострочки поставки товару. Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд самовільно, без заперечень відповідача, прирівняв визначений у пункті 7.4 договору штраф до пені, що не відповідає засадам господарського судочинства та є виходом за межі позовних вимог.

У зв`язку з тим, що договір №164-19 від 24.06.2019 на даний час не скасований, не визнаний протиправним чи незаконним, апелянт вважає, що вимога про стягнення штрафу у розмірі 7% за кожен день прострочки поставки товару підлягає задоволенню.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021 (колегією суддів: головуючий Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді: Широбокова Л.П., Чус О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 у справі №903/930/19, розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Постач" відзиву на апеляційну скаргу не надало, про розгляд скарги повідомлялося шляхом направлення копії ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021 на електронну адресу 41505858@ukr.net та телефонограмою, яку отримано представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Постач" Кондратенко Н.Г. 08.02.2021 о 14:08 год.

Заступник військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України відзиву на апеляційну скаргу не надав, про розгляд скарги повідомлявся шляхом направлення копії ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021 на електронну адресу lu@vpzhr.gov.ua,

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Чус О.В. відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2021 визначено для розгляду справи №903/930/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді: Широбокова Л.П., Подобєд І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2021 справу №903/9303/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В (доповідача), суддів: Широбокової Л.П., Подобєда І.М.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)

Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 24.06.2019 між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд Постач" (постачальник) укладено договір №164-19 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити у 2019 році замовнику у власність товар, зазначений у пункті 1.2 договору, а замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування товару: картопля рання у кількості 12 000,00 кг. на суму 114 000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що обсяги товару за цим договором та відповідно і сума договору можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника. Виникнення бюджетних зобов`язань за договором настає у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань (пункт 1.4 договору).

Постачальник повинен передати (поставити) замовнику товар, якість якого повинна відповідати національним стандартам, технічним умовам виробника, технічним вимогам замовника та підтверджуватись відповідними документами (декларація виробника, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати відповідності та/або інші необхідні за діючим законодавством документи) на кожну партію товару, які надаються під час доставки товару. За наявності ГМО у складі продукту у будь-якій кількості, продукція постачанню не підлягає. Можливе покращення якості товару, якщо таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору загальна сума договору складає 114 000,00 грн. у тому числі ПДВ 19 000,00 грн.

Згідно з пунктом 4.1 договору платником та одержувачем товару за цим договором є замовник. Розрахунки за товар, що поставляються, проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до п`ятнадцяти робочих днів (пункт 4.2 договору).

До кожної партії товару, що поставляється, постачальник обов`язково надає замовнику накладні (у двох примірниках) та рахунок-фактуру з підписом особи постачальника, уповноваженої на підписання господарських та фінансових документів (пункт 4.4 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено строк (термін) поставки товару: частинами (партіями) до 31.08.2019 за попередньою заявкою замовника, але не пізніше 5 робочих днів з моменту подання заявки замовника. Заявка замовника подається шляхом надсилання її на поштову адресу, або на електронну адресу 4105858@ukr.net постачальника з подальшим підтвердженням телефонним зв`язком за телефоном НОМЕР_2 . Постачальник зобов`язаний підтвердити заявку замовника шляхом відправлення скан-копії з підписом відповідальної особи про дату та час отримання на бланку заявки або лист підтвердження на електронну адресу (lutsk_zadin@dpsu.gov.ua) замовника.

Місце поставки: Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 6 (пункт 5.2 договору).

Відповідно до пункту 10.1 цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019.

Луцький прикордонний загін звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Постач" з листом №722/7348 від 26.06.2019, в якому просив поставити картоплю ранню в кількості 3 000,00 кг до 04.07.2019. Вказане повідомлення передано 27.06.2019 об 11:20 год.

05.07.2019 Луцький прикордонний загін листом №722/7617 повторно просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Постач" поставити картоплю ранню у кількості 3 000,0 кг та зазначав, що за порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.1 договору постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки відповідно до пункту 7.4 договору.

09.07.2019 Луцький прикордонний загін звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Постач" з листом №722/7768 в якому повідомив, що вантаж, який прибув 09.07.2019, повернутий у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують кількість товару, а саме накладної (у двох примірниках), рахунку-фактури з підписом особи постачальника, уповноваженої на підписання господарських та фінансових документів (пункт 5.5 договору). Крім того, з пояснень водія стало відомо, що він не є представником постачальника. По даному факту складено акт повернення продуктів харчування постачальнику. Замовник повторно просив поставити продукцію у кількості 3 000,00 кг. відповідно до раніше поданої заявки.

17.07.2019 Луцький прикордонний загін звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Постач" з листом №722/8120, в якому просив поставити всю кількість картоплі ранньої, а саме 12 000,00 кг. Повідомлення передано 18.07.2019 о 12:37 год.

27.08.2019 Луцький прикордонний загін звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Постач" з листом №722/9611 в якому просив поставити всю кількість картоплі ранньої, а саме 12 000,00 кг.

16.09.2019 Луцький прикордонний загін звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Постач" з листом №722/10489, в якому повідомив, що у зв`язку із невиконанням жодної заявки замовника, відповідно до пункту 6.2 договору повідомляє про дострокове розірвання договору через невиконання постачальником своїх зобов`язань. Одночасно, відповідно до пункту 7.4 договору замовник просив постачальника сплатити пеню та штраф у розмірі 195 538,50 грн. Вказане повідомлення передано 16.09.2019 о 18:43 год.

Предметом спору є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Постач" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України 195 538,50 грн. неустойки за невиконання договірних зобов`язань (4 018,50 грн. пені за період з 04.07.2019 по 23.08.2019 та 191 520,00 грн. штрафу за період з 24.08.2019 по 16.09.2019).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 7.4 договору за порушення строків поставки товару, зазначеного у пункті 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки. У випадку порушення строку поставки замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.

Враховуючи відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнет", наданого на запит Господарського суду Дніпропетровської області, про те, що до електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_3 з електронної скриньки lutsk_zagin@dpsu.gov.ua надходили листи 27.06.2019, 09.07.2019 та 18.07.2019; листи 05.07.2019 та 28.08.2019 з до електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_4 на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходили, місцевий господарський суд відхилив доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Постач" про те, що строк поставки не настав та встановив факт отримання відповідачем заявок на поставку 3000 кг та 12000 кг картоплі.

За порушення строків поставки товару прокурором заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 4 018,50 грн. пені за період з 04.07.2019 по 23.08.2019 та 191 520,00 грн. штрафу за період з 24.08.2019 по 16.09.2019.

Враховуючи, що у листі від 26.06.2019 позивач просив поставити товар до 04.07.2019, то відповідно прострочка виконання зобов`язання виникла з 05.07.2019.

Таким чином, нарахування пені за прострочення поставки картоплі у кількості 3 000 кг. на суму 28 500,00 грн. має здійснюватися з 05.07.2019.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3990,00 грн. за загальний період з 05.07.2019 по 23.08.2019.

Одночасне стягнення штрафу та пені є можливим (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Місцевим господарським судом встановлено, що статтею 549 Цивільного кодексу України, якою визначено поняття "штраф" та "пеня", зазначено, що нарахування пені відбувається за кожен день прострочки виконання зобов`язання, а нарахування штрафу можливе лише у розмірі передбаченого у договорі % від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання.

При цьому, штраф не нараховується "за кожен день прострочення". Правова природа штрафу не передбачає можливості його нарахування за кожен день прострочення.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що передбачений у пункті 7.4 договору штраф за правовою природою є пенею, тому у випадку стягнення і пені, і штрафу (який за правовою природою є пенею), відбудеться подвійне стягнення пені, оскільки умовами договору визначено "додаткове" стягнення, тобто, відповідач понесе подвійну відповідальність, що не відповідає статті 61 Конституції України.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення штрафу та вказав про неможливість самостійного переходу на стягнення у даній справі пені у розмірі 0,1% від суми недопоставленого товару за період з 24.08.2019 по 16.09.2019, оскільки таким чином суд вийде за межі позовних вимог, що є недопустимим (частина 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому місцевий господарський суд звернув увагу, що термін "додатково" у пункті 7.4 договору означає передбачення сторонами можливості нарахування одночасно і пені, і штрафу (який за правовою природою є також пенею). Таке формулювання унеможливлює самостійне стягнення судом за вказаний період як пені у розмірі 0,1%, так і пені (названої штрафом) у розмірі 7%, оскільки другу санкцію неможливо стягнути у зв`язку з існуванням першої (подвійна відповідальність), а першу неможливо стягнути, оскільки її стягнення не заявлено у позові за вказаний період. За вказаний період може нараховуватися пеня у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочки на підставі пункту 7.4 договору, однак її стягнення не є предметом даного позову. Також прокурор та позивач не заявляли вимог про стягнення штрафу у розмірі 7% від суми непоставленого товару на підставі статті 231 Господарського кодексу України.

Апелянт не погоджується із відмовою у стягненні штрафу, посилаючись на те, що місцевий господарський суд за наявності позиції відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заява та не стосувалась доводів стосовно штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.4 договору, ухвалив рішення, яким самовільно зменшив розмір ціни позову та не врахував вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7% за кожен день прострочки товару. Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд самовільно, без заперечень відповідача, прирівняв визначений у пункті 7.4 договору штраф до пені, що не відповідає засадам господарського судочинства та є виходом за межі позовних вимог. Договір №164-19 від 24.06.2019 на даний час не скасований, не визнаний протиправним чи незаконним, тому, на думку апелянта, заявлений до стягнення штраф у розмірі 7% за кожен день прострочки товару підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При ухваленні рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (частина 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України).

З наведеного вбачається, що під час ухвалення рішення місцевим господарським судом вирішуються питання, передбачені статтею 237 Господарського процесуального кодексу, у сукупності, в тому числі й щодо визначення правової норми, яку належить застосувати до спірних правовідносин.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що передбачений у пункті 7.4 договору штраф за правовою природою є пенею, тому одночасне стягнення і пені, і штрафу (який за правовою природою є пенею) призведе до подвійного стягнення пені, враховуючи, що умовами договору визначено "додаткове" стягнення штрафу (який за правовою природою є пенею), тобто, відповідач понесе подвійну відповідальність, що не відповідає статті 61 Конституції України.

Також місцевим господарським судом правильно зазначено про неможливість самостійного переходу на стягнення у даній справі пені у розмірі 0,1% від суми недопоставленого товару за період з 24.08.2019 по 16.09.2019, оскільки таким чином суд вийде за межі позовних вимог, що є недопустимим (частина 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №917/889/17.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського сул про відсутність підстав для стягнення 191 520,00 грн. штрафу за період з 24.08.2019 по 16.09.2019.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, що місцевий господарський суд повинен був надати оцінку лише запереченням відповідача з огляду на приписи статей 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суд, приймаючи рішення, надає оцінку всім доказам у справі, в тому числі й щодо обґрунтованості та правовірності заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 у справі №903/930/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 у справі №903/930/19 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 08.04.2021.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі №903/930/19 поштою не надсилаються.

Надіслати копії цієї постанови на електронні адреси (за наявної в матеріалах справи інформації) Заступника військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України (lu@vpzhr.gov.ua), ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Постач" (41505858@ukr.net).