Рішення

від 09.12.2020 по справі 910/11125/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2020Справа № 910/11125/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря"

до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

1. Дочірнього підприємства "Альтернатива"

2. Київської міської ради

3. Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин"

про скасування державної реєстрації земельної ділянки,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 09.12.2020,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" (далі - позивач, Фабрика) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі - відповідач, Держгеокадастр) про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснено реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015, що унеможливило реєстрацію позивачем права користування на земельну ділянку за номером 8000000000:78:214:0002 через їх співпадіння.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 12.09.2019, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство "Альтернатива" (далі - третя особа 1, Підприємство) та встановив строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

06.09.2019 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярії) суду представником відповідача подано документи на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі. Від третьої особи надійшли пояснення та заява про залучення третьої особи. Представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 12.09.2019 Господарський суд міста Києва залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Київську міську раду та Комунальне підприємство "Київський інститут земельних відносин", відклав підготовче засідання на 02.10.2019 та запропонував сторонам подати докази, письмові пояснення, заперечення.

20.09.2019 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.09.2019 до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення по справі.

26.09.2019 до канцелярії суду представником позивача подано клопотання про призначення експертизи та клопотання про відкладення розгляду справи.

01.10.2019 представником Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин" до канцелярії суду подано пояснення третьої особи щодо спору.

Ухвалою від 02.10.2019 суд продовжив підготовче провадження у справі № 910/11125/19 на 30 днів до 18.11.2019 (включно) та відклав підготовче засідання у справі № 910/11125/19 на 24.10.2019.

За наслідками судового засідання 24.10.2019 судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи на 30.10.2019 та повторно запропоновано сторонами надати свої письмові пояснення щодо заявленого позивачем клопотання про призначення експертизи.

За наслідками судового засідання 30.10.2020 судом була постановлена ухвала, якою клопотання Приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" про призначення експертизи було задоволено частково. Вказаною ухвалою була призначена судова експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, місто Київ, вулиця Смоленська, 6).

27.02.2020 та 04.05.2020 до суду надійшли клопотання експерта.

Ухвалою від 22.05.2020 було поновлено провадження у справі № 910/11125/19, надано згоду для проведення експертизи у межах справи № 910/11125/19 з метою виконання комплексу топографо-геодезичних робіт на залучення до виконання земельно-технічної експертизи інженерів-геодезистів: Салтанової Вікторії Вікторівни та Дощечкіна Олександра Івановича, з якими КНДІСЕ укладені відповідні трудові угоди, доручено сторонам забезпечити прибуття та повернення експерта з експертної, безперешкодний доступ до об`єктів дослідження на дослідження 05.06.2020 з 11-00; провадження в справі № 910/11125/19 на час проведення експертизи зупинено. Матеріали справи скеровано до експертної установи для подальшого проведення експертизи.

Після проведення експертного дослідження до суду було повернуто матеріали справи та висновок експертизи.

Ухвалою від 26.08.2020 сторін викликано для участі у судовому засіданні 09.09.2020.

08.09.2020 до канцелярії суду представником позивача подано пояснення по справі.

09.09.2020 суд ухвалив поновити провадження у справі 910/11125/19.

За наслідками підготовчого засідання 09.09.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі № 910/11125/19 на 30.09.2020 та повторно запропонувати відповідачу та третім особам подати до суду письмові пояснення за результатами проведення експертного дослідження.

28.09.2020 до канцелярії суду надійшли пояснення відповідача щодо висновку експертизи.

Судове засідання 30.09.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці.

Ухвалою від 01.10.2020 підготовче засідання у справі призначено на 12.11.2020.

У підготовче засідання 12.11.2020 прибули представники позивача, відповідача та третьої особи 1 та надали пояснення.

Треті особи 2, 3 представників у судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені у встановленому чинним законодавством порядку.

За наслідками судового засідання 12.11.2020 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи до розгляду по суті в судовому засіданні 26.11.2020.

У судовому засіданні 26.11.2020 судом була оголошена перерва до 09.12.2020.

Під час судового засідання 09.12.2020 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У свою чергу представник Держгеокадастру та Підприємства проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Інші учасники судового процесу не направили своїх представників для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись із позовом до суду, Приватне акціонерне товариство Київська поліграфічна фабрика Зоря зазначає, що є власником об`єктів нерухомого майна за адресою вул. Лугова, 1-А, що належним чином зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та були оформлені у відповідності до законодавства, що діяло на час набуття їх у власність, за ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря Київським міським бюро технічної інвентаризації на підставі акту передачі акцій від 22.05.1996 № 123, про що свідчить реєстраційне посвідчення БТІ від 07.08.1996 та запис в реєстровій книзі за № 152-з.

Також позивач стверджує, що є користувачем земельної ділянки за вказаною адресою.

Так, відповідно до плану Головного архітектурно-планувального управління м. Києва від 08.07.1992 на підставі рішень Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 27.03.1948 № 807, від 17.03.1953 № 431, від 22.04.1963 № 412 та від 27 .02.1968 № 273 було відведено в користування Київській етикетно-друкарській фабриці відповідну земельну ділянку площею 3 та для розміщення фабрики. Межі цієї земельної ділянки позначені у вказаному плані.

Київська етикетно-друкарська фабрика з 01.08.1973 реорганізована в Головне підприємство Виробничого об`єднання Зоря відповідно до наказу Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі (Держкомвидав УРСР) від 10.07.1973 № 150.

У подальшому, Головне підприємство Виробничого об`єднання Зоря перетворено у Відкрите акціонерне товариство Київська поліграфічна фабрика Зоря відповідно до наказу Державного комітету України по харчовій промисловості від 12.08.1994 № 80 та указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 Про корпоратизацію державних підприємств .

У 1996 році вказана земельна ділянка перейшла в користування ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря на підставі статті 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 в редакції від 22.06.1993. Норми вказаної статті передбачали автоматичний перехід прав на земельну ділянку у разі переходу прав на будівлю: при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Таким чином, в момент переходу до позивача права власності на об`єкти нерухомого майна, інші будівлі та споруди за адресою вул. Лугова, 1 -А на підставі акта передачі акцій від 22.05.1996 № 123, до ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти нерухомого майна були розміщені.

У 2002 році були створені Дочірні підприємства. Частина об`єктів нерухомого майна позивача перейшла до Дочірнього підприємства Альтернатива в якості внеску до статутного фонду, а саме: спецспоруди цивільної оборони (позначена на плані літерою У) площею 458,5 кв. м.; корпусу глибокого друку, цеху № 6, складу-підвалу (літера Л) - 1 642,20 кв. м. та склад-ангара (літера И) - 166,60 кв. м. При цьому інші будівлі та споруди, інженерні комунікації не передавалися.

Позивач стверджує, що земельна ділянка, на якій розміщувались вказані вище об`єкти нерухомого майна Дочірньому підприємству Альтернатива не передавались. Таким чином, як вказує Фабрика, право користування земельною ділянкою ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря не припинилось у зв`язку з передачею частини належних їй об`єктів нерухомого майна до статутного фонду Дочірнього підприємства Альтернатива .

У подальшому Відкрите акціонерне товариство Київська поліграфічна фабрика Зоря змінило організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство, а згодом на Приватне акціонерне товариство.

За твердженнями Фабрики, позивач є користувачем усієї земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, будівлі та споруди, що передані йому за актом передачі акцій від 22.05.1996 № 123, в тому числі, об`єкти нерухомого майна, які зараз належать Дочірньому підприємству Альтернатива . Позивач вказував, що після підписання акта передачі акцій від 22.05.1996 року № 123 за ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря (як правонаступником) була зареєстрована земельна ділянка з кодом ділянки 78:214:0002, яка є частиною земельної ділянки, зображеної на плані Головного архітектурно-планувального управління м. Києва від 08.07.1992.

У подальшому, з метою здійснення необхідних заходів для оформлення свого права землекористування позивач звернувся до Київської міської ради із клопотанням, яке зареєстроване за №К-23205 від 24.09.2014 року, про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, розробив проект проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 78:214:0002 та отримав позитивний висновок Департаменту містобудування та архітектури КМДА.

Разом з тим, позивач не зміг внести до ДЗК конфігурацію земельної ділянки з кадастровим номером 78:214:0002 через наявність спору з суміжним землекористувачем - Дочірнім підприємством Альтернатива .

02.11.2016 відповідач, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 25.10.2016, що був розроблений на замовлення Дочірнього підприємства Альтернатива , зареєструвало земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 з відповідною конфігурацією земельної ділянки, після чого внесення конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0002, поданої ПрАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря до ДЗК стало неможливим через накладення земельних ділянок, як і подальше вирішення питання щодо відведення земельної ділянки, а отже наявність державної реєстрації земельної ділянки 8000000000:78:214:0015 у Державному земельному кадастрі порушує права позивача.

Позивач вважає дії щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 та саму державну реєстрацію протиправними та необґрунтованими з огляду на те, що мало місце порушення вимог щодо погодження меж земельної ділянки, оскільки з Фабрикою не погоджувались межі земельної ділянки, хоча деякі об`єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015, навіть мають спільні стіни з об`єктами нерухомого майна, які належать позивачу (зокрема, трансформаторна підстанція (літера Л' на плані земельної ділянки), яка має спільну стіну з об`єктом нерухомого майна - (літера Л на плані земельної ділянки), а суміжна земельна ділянка 8000000000:78:214:0002 зареєстрована за ПрАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря , тобто позивач у будь-якому випадку є суміжним землекористувачем.

Крім того, опис меж земельної ділянки є недостовірним та складений з порушенням законодавства, зокрема, опис ділянки не містить достовірних відомостей щодо власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, як того вимагає пункт 2.8 Інструкції № 376, що додатково свідчить про незаконність технічної документації та реєстрації земельної ділянки. Такі доводи позивача ґрунтуються на тому, що об`єкти нерухомого майна ПрАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря належним чином зареєстровані та були оформлені у відповідності до законодавства, що діяло у той час за ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря Київським міським бюро технічної інвентаризації на підставі акту передачі акцій від 22.05.1996 № 123, про що свідчить реєстраційне посвідчення БТІ від 07.08.1996 та запис в реєстровій книзі за № 152-3. Дочірнє підприємство Альтернатива у 2002 році була створена саме ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря , як дочірнє підприємство, якому передано за актом частину нерухомого майна в якості внеску до статутного фонду, а саме: спецспоруди цивільної оборони (позначена на плані літерою У) площею 458,5 кв. м.; корпусу глибокого друку, цеху № 6, складу-підвалу (літера Л) - 1 642,20 кв. м.; складу-ангара (літера И) - 166,60 кв. м. У чинному законодавстві України діє принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розташовані (зазначений принцип в Україні також діяв в період з 1992 по 2004 роки), однак в описі меж зазначено, що нібито землі від Є до А - це міські землі, що не надані у власність чи користування, у той час як від точки Є до точки А знаходиться не тільки вищевказана земельна ділянка, а й безпосередньо об`єкти нерухомого майна (зокрема, об`єкт нерухомого майна - трансформаторна підстанція (літера Л').

Фабрика зазначає, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 були визначені не по фактичному використанню об`єктів, які знаходяться на цій земельній ділянці, а також за наявності в її межах частини іншої земельної ділянки з будівлями та спорудами, парканом та каналізаційною мережею, якими володіє та користується позивач. Фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельної ділянки не відповідає правовстановлюючим документам третьої особи.

Таким чином, реєстрація в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки кадастровий № 8000000000:78:214:0015 по вул. Лугова, 1-А у м. Києві, яка належить до комунальної власності, здійснена без відповідної правової підстави та порушує права позивача тим, що частина вказаної земельної ділянки належить на праві постійного користування позивачу і ніколи з користування позивача не вилучалася. Вказані обставини стали підставою звернення із даною позовною заявою до суду, в межах якої просить суд скасувати реєстрацію в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 0,4386 га, кадастровий номер 8000000000:78:214:0015 та запис в Поземельній книзі, а також зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві перенести відомості щодо земельної ділянки площею 0,4386 га, кадастровий номер 8000000000:78:214:0015, до архівного шару Національної кадастрової системи України.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та неодноразово під час удових засідань заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначав наступне. Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві було розглянуто, розроблений комунальним підприємством Київський інститут земельних відносин , проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки дочірньому підприємству Альтернатива для експлуатації та обслуговування виробничих будівель на вул. Луговій, 1а в Оболонському районі м. Києва, погоджено та надано висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 06.10.2016 № 1064/41-16. Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , 02.11.2016 було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015, площею 0,4386 та, яка розташована за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, вулиця Лугова, 1а. Цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості, оскільки проект землеустрою відповідав чинному законодавству. Крім того, Держгеокадастр заперечував проти доводів Фабрики щодо факту реєстрації земельної ділянки 78:214:0002 за Фабрикою, як землекористувачем.

Підприємство у своїх поясненнях та під час судового розгляду заперечувало проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що проведення державної реєстрації земельної ділянки 8000000000:78:214:0015 було зроблено на підставі документів , які відповідають вимогам закону, а тому дії відповідача при реєстрації земельної ділянки здійснені у відповідності до вимог Закону України Про Державний земельний кадастр . Також Підприємство вказувало, що спори між сторонами щодо спірних земельних ділянок неодноразово передавались на розгляд суду, зокрема, судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 17/268-23/124 від 12.05.2006 ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря було зобов`язано погодити та підписати акт встановлення та узгодження в натурі меж земельної ділянки ДП Альтернатива по вулиці Лугова 1-А м. Київ від 07.06.2005. Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2006. Також третя особа зазначила, що у липні 2017 року ПрАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Дочірнього підприємства Альтернатива в якому просив суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення третьої сесії восьмого скликання Київської міської ради №973/1977 від 23.02.2017 Про передачу Дочірньому підприємству Альтернатива земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничих будівель на вул. Луговій, 1-А, в Оболонському районі м Києва ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки за адресою: вул. Лугова, 1-а (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер 8000000000:78:214:0015), укладений між відповідачами на підставі рішення Київської міської ради №973/1977 від 23.02.2017, посвідчений приватним нотаріусом Кравченко Н.П. 14.06.2017 за номером 178;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за адресою: вул. Лугова, 1-А (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер 8000000000:78:214:0015), за ДП Альтернатива .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" було відмовлено, вказане рішення залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019.

У своїх поясненнях КП Київський інститут земельних відносин проти задоволення позовних вимог заперечував, та зазначив, що у розумінні Земельного кодексу України та Закону України Про державний земельний кадастр , землекористувачем є особа, якою вчинено всіх необхідних дій за результатом яких, укладено договір оренди та здійснена державна реєстрація земельної ділянки. Підтвердженням реєстрації земельної ділянки є присвоєння їй кадастрового номера та отримання витягу Державного земельного кадастру. Таким чином, КП Київський інститут земельних відносин не зобов`язано погоджувати межі земельної ділянки з Фабрикою. Розроблений проект землеустрою та погоджений структурним підрозділом Київської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури та територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, відповідно до статті 186 1 Земельного кодексу України. Після чого, земельна ділянка була зареєстрована за кадастровим номером 8000000000:78:214:0015.

У межах даної справи судом була призначена судова експертиза, на вирішення якої було поставлене питання: Чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 на земельну ділянку з кодом 78:214:0002, яка була зареєстрована за ВАТ "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" відповідно до технічного звіту про встановлення зовнішніх меж земельної ділянки від 12.12.2000?

За наслідками експертного дослідження був складений висновок експерта № 5203/20-41 від 08.07.2020, в якому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 повністю накладається на земельну ділянку з обліковим номером 78:214:0002, яка була зареєстрована за ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря відповідно до технічного звіту про встановлення зовнішніх меж земельної ділянки від 12.12.2000.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 79 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає V визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі здійснюється за процедурою встановленою Законом України Про Державний земельний кадастр та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Відповідно до положень статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та пунктів 107-111 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Згідно частини 5 статті 5 Закону України Про Державний земельний кадастр забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 186 1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади , що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві було розглянуто, розроблений КП Київський інститут земельних відносин проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Дочірньому підприємству Альтернатива для експлуатації та обслуговування виробничих будівель на вул. Луговій, 1а в Оболонському районі м. Києва, погоджено та надано висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 06.10.2016 № 1064/41-16.

Згідно статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою : - особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; - власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; - органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності). Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: - заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; - оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; - документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: - перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; - за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку . Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , 02.11.2016 було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 , площею 0,4386 та, яка розташована за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, вулиця Лугова, 1а. Цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості, оскільки проект землеустрою відповідав чинному законодавству.

З системного аналізу викладеного слідує, що відповідач, здійснюючи державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015, діяв виключно в межах чинного законодавства.

Суд відзначає, що доводи Фабрики про порушення вимог законодавства щодо погодження меж земельної ділянки нівелюються, тим, що позивач безпідставно ухилявся від погодження та підписання Акту встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки ДП „Альтернатива", по вул. Лугова, 1-А від 07.06.2005, чим порушував право Підприємства на користування вищевказаною земельною ділянкою. Вказані обставини були встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 12.05.2006 у справі № 17/268-23/124, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2006, яка у свою чергу залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2006. У силу приписів частини 4 статті 75 ГПК України вказані обставини не доказуються в межах даної справи, а також були підставою ухвалення рішення про зобов`язання ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря погодити та підписати Акт встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки Дочірнього підприємства Альтернатива по вул. Лугова, 1-А від 07.06.2005.

При цьому, наявний в матеріалах справи висновок експерта № 5203/20-41 від 08.07.2020, в якому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 повністю накладається на земельну ділянку з обліковим номером 78:214:0002, яка була зареєстрована за ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря відповідно до технічного звіту про встановлення зовнішніх меж земельної ділянки від 12.12.2000, засвідчує факт відповідності параметрів земельної ділянки, зовнішні межі якої були узгоджені внатурі.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що в силу вимог статей 1, 16, 24 Закону України Про державний земельний кадастр та пунктами 29, 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів:

НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, тобто дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - номер кадастрового кварталу, тобто тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999); НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Система нумерації кадастрових зон (НКЗ) і кварталів (НКК) є єдиною на всій території України. Структурні елементи номера кадастрової зони, кварталу і кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою. Аналогічні положення щодо структури кадастрового номеру містилися також у пунктах 2, 3, 3 1 , 8 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 749 (діяв до 01.01.2013).

З викладеного слідує, відповідно до положень Закону України Про Державний земельний кадастр та Порядку ведення Державного земельного кадастру 78:214:0002 не є кадастровим номером земельної ділянки.

З системного аналізу статті 79 1 ЗК України та статей 1, 24, 38 Закону України Про Державний земельний кадастр слідує, що підтвердженням факту державної реєстрації земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера в Державному земельному кадастрі є витяг з Державного земельного кадастру (створений за допомогою єдиної інформаційної системи Державного земельного кадастру), підписаний Державним кадастровим реєстратором територіального органу Держгеокадастру, адміністратором центру надання адміністративних послуг або нотаріусом та завірений їх печаткою.

Таким чином, витяги з бази даних міського земельного кадастру від 09.09.2008 та від 29.07.2019 про земельну ділянку з кодом 78:214:002 та технічний звіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки з кодом 78:214:002, які наявні в матеріалах справи не є належними доказами підтвердження наявності в Державному земельному кадастрі кадастрового номеру земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Лугова, 1А.

Водночас, згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Окрім цього, статтею 126 Земельного кодексу України (у редакції до 01.01.2013) чітко встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку або державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України (у редакції чинній з 01.01.2013) право власності, право постійного користування або право оренди земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Крім цього, статтею 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (у редакції чинній 22.06.1993) також визначалося, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Разом з тим, статтями 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (у редакції чинній 22.06.1993) чітко встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Таким чином, в силу вимог статей 79, 79-1, 125, 126 Земельного кодексу України (чинного з 2002 року) та статей 22, 23, ЗО Земельного кодексу України (у редакції чинній станом на 22.06 1993) документами, які посвідчують право власності/користування відповідною земельною ділянкою є державний акт на право власності/користування земельною ділянкою, а також документи з Державного реєстру прав на нерухоме майно, в яких зазначено кадастровий номер земельної ділянки .

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись вказаним, Фабрикою до суду не надано належних доказів на підтвердження набуття права користування на земельну ділянку, яка знаходиться у м. Києві по вул. Лугова, 1А в Оболонському районі міста Києва.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника , внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення , невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (статтею 74 ГПК України).

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З системного аналізу викладеного суд дійшов висновку про те, що сама по собі наявність у Фабрики охоронюваного законом інтересу щодо спірних земельних ділянок, не може бути покладена в основу позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки, а тому позов задоволенню не підлягає.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на позивача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Дочірнього підприємства "Альтернатива", Київської міської ради, Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин" про скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом справу покладаються на Приватне акціонерне товариство "Київська поліграфічна фабрика "Зоря".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26.03.2021.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ