Постанова

від 24.06.2021 по справі 910/11125/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2021 р. Справа№ 910/11125/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 24.06.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 (повний текст підписано 26.03.2021)

у справі №910/11125/19 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря"

до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Дочірнього підприємства "Альтернатива" (третя особа - 1)

Київської міської ради (третя особа - 2)

Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин" (третя особа - 3)

про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

В судовому засіданні 24.06.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем здійснено реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015, що унеможливило реєстрацію позивачем права користування на земельну ділянку за номером 8000000000:78:214:0002 через їх співпадіння.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/11125/19 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження набуття права користування на земельну ділянку, яка знаходиться у м. Києві по вул. Лугова, 1А в Оболонському районі міста Києва.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 16.04.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права, не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- земельна ділянка ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря була повністю виділена в натурі (на місцевості) із присвоєнням їй координат та межових знаків. Відсутність доказів державної реєстрації в Державному земельному кадастрі за позивачем права постійного землекористування земельною ділянкою не припиняє зазначене право позивача, як правонаступника, на раніше надану фабриці на підставі відповідних актів - рішень Виконкому Київської міської Ради народних депутатів земельної ділянки;

- з позивачем не погоджувались межі земельної ділянки 8000000000:78:214:0015, хоча деякі об`єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015, навіть мають спільні стіни з об`єктами нерухомого майна, які належать позивачу (мова йде про об`єкт нерухомого майна - трансформаторну підстанцію (літера Л' на плані земельної ділянки), яка має спільну стіну з об`єктом нерухомого майна - (літера Л на плані земельної ділянки), а суміжна земельна ділянка 78:214:0002 зареєстрована за ПрАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря , тобто позивач у будь-якому випадку є суміжним землекористувачем.

Законодавство передбачає, що складання та підписання акту погодження меж є обов`язковим при виготовленні проекту землеустрою (стаття 198 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України Про землеустрій , Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, що затверджена наказом Держкомзему від 18 травня 2010 р. № 376, тощо);

- має місце проведення державної реєстрації земельної ділянки на підставі документів, які не відповідають вимогам Закону, а тому дії відповідача при реєстрації оскаржуваної земельної ділянки здійснені з порушенням вимог Закону, оскільки подані документи (технічна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки) не відповідали вимогам п. 2.8 Інструкції №386 та ст. 22 Закону України Про державний земельний кадастр ;

- відповідач зареєстрував земельну ділянку за третьою особою попри наявність в її межах частини іншої земельної ділянки, якою користується позивач, а також будівель та споруд (нерухомого майна), які належать позивачу. Відповідно до частини 6 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, серед іншого, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Відповідно до плану Головного архітектурно-планувального управління м. Києва від 08 липня 1992 року на підставі рішень Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 27 березня 1948 року № 807, від 17 березня 1953 року № 431, від 22 квітня 1963 року № 412 та від 27 лютого 1968 року № 273 було відведено в користування Київській друкарській фабриці відповідну земельну ділянку для розміщення фабрики. У подальшому саме за ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря (як правонаступника) була зареєстрована земельна ділянка з обліковим кодом ділянки 78:2014:0002. Земельна ділянка 78:2014:0002 була зареєстрована за ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря також на підставі технічного звіту про встановлення зовнішніх меж землекористування від 2000 року, що був розроблений з метою виконання рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 17.02.92 №162 Про проведення в м. Києві інвентаризації земель і ведення земельного державного кадастру ;

- межі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 були визначені не по фактичному використанню об`єктів, які знаходяться на цій земельній ділянці, а також за наявності в її межах частини іншої земельної ділянки з будівлями та спорудами, парканом та каналізаційною мережею, якими володіє та користується позивач. Реєстрація в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки кадастровий № 8000000000:78:214:0015 по вул. Лугова, 1-А у м. Києві, яка належить до комунальної власності, здійснена без відповідної правової підстави та порушує права позивача тим, що частина вказаної земельної ділянки разом з капітальною спорудою належить на праві постійного користування позивачу і ніколи з користування позивача не вилучалася;

- враховуючи невідповідність технічної документації із землеустрою щодо відведення вимогам чинного законодавства України, що регулює земельні правовідносини, вважає, що державна реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:214:0015, що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Лугова, 1-А, підлягає скасуванню, відповідно і запис у Поземельній книзі у розділі 3 Земельна ділянка. Право власності, постійного користування. Запис про виникнення права власності має бути скасовано Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду про скасування державної реєстраційної земельної ділянки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує доводи апеляційної скарги, просить її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

В поясненнях на апеляційну скаргу третя особа - 3 заперечувала доводи апелянта, посилаючись на те, що проект землеустрою розроблений у відповідності до норм чинного законодавства, погоджений відповідними органами та зареєстрований в ДЗК, у зв`язку з чим права позивача третьою особою порушені не були.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 повернуто матеріали справи № 910/11125/19 до Господарського суду міста Києва для дооформлення. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/11125/19 до надходження належним чином оформлених матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

17.05.2021 матеріали справи №910/11125/19 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/11125/19 та призначено розгляд справи на 24.06.2021.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.06.2021 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційну скаргу просив відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники третіх осіб - 2,3 в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.06.2021 апеляційну скаргу просили відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач та третя особа -1 в судове засідання апеляційної інстанції 24.06.2021 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки представника третьої особи -1 суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Позивач та третя особа -1 були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

17.06.2021 через відділ документального забезпечення суду від Приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" за підписом голови правління Шевчук К.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №910/11125/19, яка призначена на 24.06.2021, у зв`язку з перебуванням адвокатів позивача Бородкіна Д.І. та Саленко В.Ю. у зазделегідь запланованих відпустках.

Долучені до клопотання копії роздруківок про резервування 21.05.2021 на ім"я Дмитра Бородкіна квитка на літак на 19.06.2021, та бронювання з 22.06.2021 апартаментів у Затоці Променад Провас на сайті booking.com на імя Володимира Саленко, без належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме вказані особи здійснювали таке бронювання, оплату квитків на літак та відпочинку в Затоці, та дійсний їх виліт /виїзд за вказаними маршрутами на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції 24.06.2021, а тому оцінюються судом критично.

Отже, вказане клопотання колегією суддів відхилено з огляду на те, що керівник позивача не був позбавлений можливості забезпечити в судове засідання явку уповноважених представників або представляти інтереси підприємства самостійно, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та третьої особи -1 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Звертаючись із позовом до суду, Приватне акціонерне товариство Київська поліграфічна фабрика Зоря зазначає, що є власником об`єктів нерухомого майна за адресою вул. Лугова, 1-А, що належним чином зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та були оформлені у відповідності до законодавства, що діяло на час набуття їх у власність, за ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря Київським міським бюро технічної інвентаризації на підставі акту передачі акцій від 22.05.1996 № 123, про що свідчить реєстраційне посвідчення БТІ від 07.08.1996 та запис в реєстровій книзі за № 152-з.

Також позивач стверджує, що є користувачем земельної ділянки за вказаною адресою.

Так, відповідно до плану Головного архітектурно-планувального управління м. Києва від 08.07.1992 на підставі рішень Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 27.03.1948 № 807, від 17.03.1953 № 431, від 22.04.1963 № 412 та від 27.02.1968 № 273 було відведено в користування Київській етикетно-друкарській фабриці відповідну земельну ділянку площею 3 га для розміщення фабрики. Межі цієї земельної ділянки позначені у вказаному плані.

Київська етикетно-друкарська фабрика з 01.08.1973 реорганізована в Головне підприємство Виробничого об`єднання Зоря відповідно до наказу Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі (Держкомвидав УРСР) від 10.07.1973 № 150.

У подальшому, Головне підприємство Виробничого об`єднання Зоря перетворено у Відкрите акціонерне товариство Київська поліграфічна фабрика Зоря відповідно до наказу Державного комітету України по харчовій промисловості від 12.08.1994 № 80 та указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 Про корпоратизацію державних підприємств .

У 1996 році вказана земельна ділянка перейшла в користування ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря на підставі статті 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 в редакції від 22.06.1993. Норми вказаної статті передбачали автоматичний перехід прав на земельну ділянку у разі переходу прав на будівлю: при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Таким чином, в момент переходу до позивача права власності на об`єкти нерухомого майна, інші будівлі та споруди за адресою вул. Лугова, 1 -А на підставі акта передачі акцій від 22.05.1996 № 123, до ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти нерухомого майна були розміщені.

У 2002 році були створені Дочірні підприємства. Частина об`єктів нерухомого майна позивача перейшла до Дочірнього підприємства Альтернатива в якості внеску до статутного фонду, а саме: спецспоруди цивільної оборони (позначена на плані літерою У) площею 458,5 кв. м.; корпусу глибокого друку, цеху № 6, складу-підвалу (літера Л) - 1 642,20 кв. м. та склад-ангара (літера И) - 166,60 кв. м. При цьому інші будівлі та споруди, інженерні комунікації не передавалися.

Позивач стверджує, що земельна ділянка, на якій розміщувались вказані вище об`єкти нерухомого майна, Дочірньому підприємству Альтернатива не передавались. Таким чином, як вказує Фабрика, право користування земельною ділянкою ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря не припинилось у зв`язку з передачею частини належних їй об`єктів нерухомого майна до статутного фонду Дочірнього підприємства Альтернатива .

У подальшому Відкрите акціонерне товариство Київська поліграфічна фабрика Зоря змінило організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство, а згодом на Приватне акціонерне товариство.

За твердженнями Фабрики, позивач є користувачем усієї земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, будівлі та споруди, що передані йому за актом передачі акцій від 22.05.1996 № 123, в тому числі, об`єкти нерухомого майна, які зараз належать Дочірньому підприємству Альтернатива . Позивач вказував, що після підписання акта передачі акцій від 22.05.1996 року № 123 за ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря (як правонаступником) була зареєстрована земельна ділянка з кодом ділянки 78:214:0002, яка є частиною земельної ділянки, зображеної на плані Головного архітектурно-планувального управління м. Києва від 08.07.1992.

У подальшому, з метою здійснення необхідних заходів для оформлення свого права землекористування позивач звернувся до Київської міської ради із клопотанням, яке зареєстроване за №К-23205 від 24.09.2014 року, про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 78:214:0002 та отримав позитивний висновок Департаменту містобудування та архітектури КМДА.

Разом з тим, позивач не зміг внести до ДЗК конфігурацію земельної ділянки з кадастровим номером 78:214:0002 через наявність спору з суміжним землекористувачем - Дочірнім підприємством Альтернатива .

02.11.2016 відповідач, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 25.10.2016, що був розроблений на замовлення Дочірнього підприємства Альтернатива , зареєструвало земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 з відповідною конфігурацією земельної ділянки, після чого внесення конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0002, поданої ПрАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря до ДЗК стало неможливим через накладення земельних ділянок, як і подальше вирішення питання щодо відведення земельної ділянки, а отже наявність державної реєстрації земельної ділянки 8000000000:78:214:0015 у Державному земельному кадастрі порушує права позивача.

Позивач вважає дії щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 та саму державну реєстрацію протиправними та необґрунтованими з огляду на те, що мало місце порушення вимог щодо погодження меж земельної ділянки, оскільки з Фабрикою не погоджувались межі земельної ділянки, хоча деякі об`єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015, навіть мають спільні стіни з об`єктами нерухомого майна, які належать позивачу (зокрема, трансформаторна підстанція (літера Л' на плані земельної ділянки), яка має спільну стіну з об`єктом нерухомого майна - (літера Л на плані земельної ділянки), а суміжна земельна ділянка 8000000000:78:214:0002 зареєстрована за ПрАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря , тобто позивач у будь-якому випадку є суміжним землекористувачем.

Крім того, опис меж земельної ділянки є недостовірним та складений з порушенням законодавства, зокрема, опис ділянки не містить достовірних відомостей щодо власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, як того вимагає пункт 2.8 Інструкції № 376, що додатково свідчить про незаконність технічної документації та реєстрації земельної ділянки. Такі доводи позивача ґрунтуються на тому, що об`єкти нерухомого майна ПрАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря належним чином зареєстровані та були оформлені у відповідності до законодавства, що діяло у той час за ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря Київським міським бюро технічної інвентаризації на підставі акту передачі акцій від 22.05.1996 № 123, про що свідчить реєстраційне посвідчення БТІ від 07.08.1996 та запис в реєстровій книзі за № 152-3. Дочірнє підприємство Альтернатива у 2002 році було створене саме ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря , як дочірнє підприємство, якому передано за актом частину нерухомого майна в якості внеску до статутного фонду, а саме: спецспоруди цивільної оборони (позначена на плані літерою У) площею 458,5 кв. м.; корпусу глибокого друку, цеху № 6, складу-підвалу (літера Л) - 1 642,20 кв. м.; складу-ангара (літера И) - 166,60 кв. м. У чинному законодавстві України діє принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розташовані (зазначений принцип в Україні також діяв в період з 1992 по 2004 роки), однак в описі меж зазначено, що нібито землі від Є до А - це міські землі, що не надані у власність чи користування, у той час як від точки Є до точки А знаходиться не тільки вищевказана земельна ділянка, а й безпосередньо об`єкти нерухомого майна (зокрема, об`єкт нерухомого майна - трансформаторна підстанція (літера Л').

Фабрика зазначає, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 були визначені не по фактичному використанню об`єктів, які знаходяться на цій земельній ділянці, а також за наявності в її межах частини іншої земельної ділянки з будівлями та спорудами, парканом та каналізаційною мережею, якими володіє та користується позивач. Фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельної ділянки не відповідає правовстановлюючим документам третьої особи.

Таким чином, реєстрація в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки кадастровий № 8000000000:78:214:0015 по вул. Лугова, 1-А у м. Києві, яка належить до комунальної власності, здійснена без відповідної правової підстави та порушує права позивача тим, що частина вказаної земельної ділянки належить на праві постійного користування позивачу і ніколи з користування позивача не вилучалася. Вказані обставини стали підставою звернення із даною позовною заявою до суду, в межах якої просить суд скасувати реєстрацію в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 0,4386 га, кадастровий номер 8000000000:78:214:0015 та запис в Поземельній книзі, а також зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві перенести відомості щодо земельної ділянки площею 0,4386 га, кадастровий номер 8000000000:78:214:0015, до архівного шару Національної кадастрової системи України.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначав наступне. Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві було розглянуто розроблений комунальним підприємством Київський інститут земельних відносин проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки дочірньому підприємству Альтернатива для експлуатації та обслуговування виробничих будівель на вул. Луговій, 1а в Оболонському районі м. Києва, погоджено та надано висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 06.10.2016 № 1064/41-16. Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , 02.11.2016 було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015, площею 0,4386 та, яка розташована за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, вулиця Лугова, 1а. Цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості, оскільки проект землеустрою відповідав чинному законодавству. Крім того, Держгеокадастр заперечував проти доводів Фабрики щодо факту реєстрації земельної ділянки 78:214:0002 за Фабрикою, як землекористувачем.

Підприємство заперечувало проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що проведення державної реєстрації земельної ділянки 8000000000:78:214:0015 було зроблено на підставі документів, які відповідають вимогам закону, а тому дії відповідача при реєстрації земельної ділянки здійснені у відповідності до вимог Закону України Про Державний земельний кадастр . Також Підприємство вказувало, що спори між сторонами щодо спірних земельних ділянок неодноразово передавались на розгляд суду, зокрема, судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 17/268-23/124 від 12.05.2006 ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря було зобов`язано погодити та підписати акт встановлення та узгодження в натурі меж земельної ділянки ДП Альтернатива по вулиці Лугова 1-А м. Київ від 07.06.2005. Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2006. Також третя особа зазначила, що у липні 2017 року ПрАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Дочірнього підприємства Альтернатива , в якому просило суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення третьої сесії восьмого скликання Київської міської ради №973/1977 від 23.02.2017 Про передачу Дочірньому підприємству Альтернатива земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничих будівель на вул. Луговій, 1-А, в Оболонському районі м Києва ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки за адресою: вул. Лугова, 1-а (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер 8000000000:78:214:0015), укладений між відповідачами на підставі рішення Київської міської ради №973/1977 від 23.02.2017, посвідчений приватним нотаріусом Кравченко Н.П. 14.06.2017 за номером 178;

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за адресою: вул. Лугова, 1-А (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер 8000000000:78:214:0015), за ДП Альтернатива .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" було відмовлено, вказане рішення залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019.

У своїх поясненнях КП Київський інститут земельних відносин проти задоволення позовних вимог заперечував, та зазначив, що у розумінні Земельного кодексу України та Закону України Про державний земельний кадастр , землекористувачем є особа, якою вчинено всіх необхідних дій, за результатом яких укладено договір оренди та здійснена державна реєстрація земельної ділянки. Підтвердженням реєстрації земельної ділянки є присвоєння їй кадастрового номера та отримання витягу Державного земельного кадастру. Таким чином, КП Київський інститут земельних відносин не зобов`язано погоджувати межі земельної ділянки з Фабрикою. Розроблений проект землеустрою та погоджений структурним підрозділом Київської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури та територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України. Після чого, земельна ділянка була зареєстрована за кадастровим номером 8000000000:78:214:0015.

У межах даної справи судом була призначена судова експертиза, на вирішення якої було поставлене питання: Чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 на земельну ділянку з кодом 78:214:0002, яка була зареєстрована за ВАТ "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" відповідно до технічного звіту про встановлення зовнішніх меж земельної ділянки від 12.12.2000

За наслідками експертного дослідження був складений висновок експерта № 5203/20-41 від 08.07.2020, в якому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 повністю накладається на земельну ділянку з обліковим номером 78:214:0002, яка була зареєстрована за ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря відповідно до технічного звіту про встановлення зовнішніх меж земельної ділянки від 12.12.2000.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі здійснюється за процедурою, встановленою Законом України Про Державний земельний кадастр та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Відповідно до положень статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та пунктів 107-111 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Згідно частини 5 статті 5 Закону України Про Державний земельний кадастр забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві було розглянуто розроблений КП Київський інститут земельних відносин проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Дочірньому підприємству Альтернатива для експлуатації та обслуговування виробничих будівель на вул. Луговій, 1а в Оболонському районі м. Києва, погоджено та надано висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 06.10.2016 № 1064/41-16.

Згідно статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: - особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; - власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; - органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності). Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: - заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; - оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; - документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: - перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; - за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , 02.11.2016 було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015, площею 0,4386 га, яка розташована за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, вулиця Лугова, 1а. Цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості, оскільки проект землеустрою відповідав чинному законодавству.

З системного аналізу викладеного слідує, що відповідач, здійснюючи державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015, діяв виключно в межах чинного законодавства.

Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що доводи Фабрики про порушення вимог законодавства щодо погодження меж земельної ділянки нівелюються тим, що позивач безпідставно ухилявся від погодження та підписання Акту встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки ДП „Альтернатива", по вул. Лугова, 1-А від 07.06.2005, чим порушував право Підприємства на користування вищевказаною земельною ділянкою. Вказані обставини були встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 12.05.2006 у справі № 17/268-23/124, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2006, яка у свою чергу залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2006. У силу приписів частини 4 статті 75 ГПК України вказані обставини не доказуються в межах даної справи, а також були підставою ухвалення рішення про зобов`язання ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря погодити та підписати Акт встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки Дочірнього підприємства Альтернатива по вул. Лугова, 1-А від 07.06.2005.

При цьому, наявний в матеріалах справи висновок експерта № 5203/20-41 від 08.07.2020, в якому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 повністю накладається на земельну ділянку з обліковим номером 78:214:0002, яка була зареєстрована за ВАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря відповідно до технічного звіту про встановлення зовнішніх меж земельної ділянки від 12.12.2000, засвідчує факт відповідності параметрів земельної ділянки, зовнішні межі якої були узгоджені в натурі.

В силу вимог статей 1, 16, 24 Закону України Про державний земельний кадастр та пунктів 29, 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів:

НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, тобто дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - номер кадастрового кварталу, тобто тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999); НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Система нумерації кадастрових зон (НКЗ) і кварталів (НКК) є єдиною на всій території України. Структурні елементи номера кадастрової зони, кварталу і кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою. Аналогічні положення щодо структури кадастрового номеру містилися також у пунктах 2, 3, 31, 8 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 749 (діяв до 01.01.2013).

З викладеного слідує, що відповідно до положень Закону України Про Державний земельний кадастр та Порядку ведення Державного земельного кадастру 78:214:0002 не є кадастровим номером земельної ділянки.

З системного аналізу статті 79-1 ЗК України та статей 1, 24, 38 Закону України Про Державний земельний кадастр слідує, що підтвердженням факту державної реєстрації земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера в Державному земельному кадастрі є витяг з Державного земельного кадастру (створений за допомогою єдиної інформаційної системи Державного земельного кадастру), підписаний Державним кадастровим реєстратором територіального органу Держгеокадастру, адміністратором центру надання адміністративних послуг або нотаріусом та завірений їх печаткою.

Таким чином, витяги з бази даних міського земельного кадастру від 09.09.2008 та від 29.07.2019 про земельну ділянку з кодом 78:214:002 та технічний звіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки з кодом 78:214:002, які наявні в матеріалах справи, не є належними доказами підтвердження наявності в Державному земельному кадастрі кадастрового номеру земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Лугова, 1А.

Водночас, згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Окрім цього, статтею 126 Земельного кодексу України (у редакції до 01.01.2013) чітко встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку або державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України (у редакції чинній з 01.01.2013) право власності, право постійного користування або право оренди земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Крім цього, статтею 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (у редакції чинній 22.06.1993) також визначалося, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Разом з тим, статтями 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (у редакції чинній 22.06.1993) чітко встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Таким чином, в силу вимог статей 79, 79-1, 125, 126 Земельного кодексу України (чинного з 2002 року) та статей 22, 23, 30 Земельного кодексу України (у редакції чинній станом на 22.06.1993) документами, які посвідчують право власності/користування відповідною земельною ділянкою є державний акт на право власності/користування земельною ділянкою, а також документи з Державного реєстру прав на нерухоме майно, в яких зазначено кадастровий номер земельної ділянки.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, Фабрикою до суду не надано належних доказів на підтвердження набуття права користування на земельну ділянку, яка знаходиться у м. Києві по вул. Лугова, 1А в Оболонському районі міста Києва.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі

Згідно вимог статті 186-1 ЗК України (у редакції чинній станом на момент державної реєстрації спірної земельної ділянки), відповідність проекту землеустрою щодо відведення Дочірньому підприємству Альтернатива земельної ділянки на вул. Луговій, 1-а в Оболонському районі м. Києва вимогам чинного законодавства підтверджено висновком Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 06.10.2016 № 1064/41-16 та висновком Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 09.09.2016 № 90007/0/12-4/09-16 (є в матеріалах справи у складі зазначеного вище проекту землеустрою).

Зазначені вище висновки про погодження вказаного проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у встановленому законодавством порядку (в тому числі в судовому порядку ) не скасовані, а отже всупереч висновкам апелянта, вказаний проект землеустрою відповідає вимогам чинного законодавства.

Посилання апелянта на невідповідність вказаного вище проекту землеустрою вимогам чинного законодавства через відсутність погодження меж із позивачем також є безпідставними з огляду на наступне.

В матеріалах даної судової справи та у висновку експерта КНДІСЕ Шишова М.А. від 08.07.2020 № 5203/20-41 відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які відповідно до законодавства посвідчують право власності/користування земельною ділянкою та які б свідчили, що ПрАТ Київська поліграфічна фабрика Зоря є законним землекористувачем земельної ділянки з обліковим номером 78:214:0002.

Оскільки проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки Дочірньому підприємству Альтернатива не повинен був погоджуватись з апелянтом, та відповідав вимогам чинного законодавства (в ньому були наявні висновки про його погодження) та в межах спірної земельної ділянки були відсутні інші зареєстровані в Державному земельному кадастрі та оформлені у власність/користування земельні ділянки, відповідачем 02.11.2016 було правомірно здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015, площею 0,4386 га, яка розташована за адресою: м. Київ, Оболонський р-н, вулиця Лугова, 1а. Цільове призначення - 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості, оскільки проект землеустрою відповідав чинному законодавству) .

Отже, державна реєстрація спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 здійснена у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме: статей 79, 79-1, 186-1 ЗК України (у редакції чинній станом на момент державної реєстрації спірної земельної ділянки), статей 1, 3, 5, 22, 23, 24, 25, 31 Закону України Про Державний земельний кадастр (у редакції чинній станом на момент державної реєстрації спірної земельної ділянки) та пунктів 73, 74, 107-115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, а тому Державний кадастровий реєстратор своїми діями жодним чином не порушив прав та інтересів апелянта.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що апелянт у встановленому законодавством порядку набув права користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Луговій, 1-а, у зв`язку з чим доводи позивача, викладені у позовній заяві та в апеляційній скарзі, про те що він є землекористувачем вказаної земельної ділянки на підставі витягу з міського земельного кадастру є помилковими та такими, що протирічать нормам законодавства і у розумінні вимог статей 73, 74, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України та статей 79-1, 120, 125, 126 ЗК України не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

З урахуванням зазначеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у м. Києві під час державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:214:0015 діяв виключно у межах чинного законодавства, оскільки на момент її державної реєстрації право власності на земельну ділянку з кодом 78:214:0002 скаржником не набуто, а у Державному земельному кадастрі була відсутня інформація про межі, площу та кадастровий номер земельної ділянки з кодом 78:214:0002.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про відмову у позові, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову у позові.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/11125/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київська поліграфічна фабрика "Зоря" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/11125/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі № 910/11125/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11125/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 01.09.2021.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко