Рішення
від 24.12.2020 по справі 921/186/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 грудня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/186/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув справу в порядку загального позовного провадження

За позовом Фізичної особи підприємця Чайчук Віталія Івановича, АДРЕСА_1

до відповідача Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс", вул. Грушевського, 8, м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача : Тернопільська обласна рада, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль

про визнання договору оренди індивідуального визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 11.11.2013, недійсним.

За участю учасників судового процесу:

від позивача: не з"явився,

від відповідача: Осів П.В. - адвокат,

від третьої особи: Кузьма Г.Р. - представник.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Фізична особа підприємець Чайчук Віталій Іванович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" про визнання договору оренди індивідуального визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 11.11.2013, недійсним.

Відкриття провадження у справі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2020, для розгляду справи визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 23.03.2020 відкрито провадження у справі №921/186/20 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.04.2020.

Також, ухвалою суду від 23.03.2020 на підставі статті 50 ГПК України, залучено до участі у справі №921/186/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Тернопільську обласну раду.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначене на 22.04.2020.

Ухвалою суду від 22.04.2020 підготовче засідання відкладалося на 21.05.2020 з підстав, викладених у ній.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Протокольними ухвалами суду від 21.05.2020, від 11.06.2020 та від 24.06.2020 підготовчі засідання відкладались на 11.06.2020, на 24.06.2020 та на 14.07.2020 з підстав, викладених в них.

Ухвалами суду від 14.07.2020 та від 04.08.2020 підготовчі засідання відкладалися на 04.08.2020 та на 24.09.2020 з підстав, викладених в них.

Ухвалою суду від 24.09.2020 продовжено строк на подання відзиву; продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/186/20 на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні у справі № 921/186/20 до 13.10.2020 з підстав, викладених в ній.

Протокольними ухвалами суду від 13.10.2020 та від 29.10.2020 підготовчі засідання відкладалися відповідно на 29.10.2020 та на 16.11.2020 з підстав, викладених в них.

Ухвалою суду від 19.11.2020 підготовче засідання призначено на 30.11.2020 з підстав, викладений в ній.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 30.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/186/20 до судового розгляду по суті на 14.12.2020.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні - 14.12.2020 розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 14.12.2020 оголошувалась перерва до 24.12.2020, про що зазначено в протоколі судового засідання.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, його вступне слово та заперечення представника відповідача та представника третьої особи , його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 24.12.2020, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, проведення судових дебатів, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", загальнонаціональний карантин запроваджений з 12.03.2020 до 03.04.2020, який продовжено до 31.12.2020 (востаннє).

При цьому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

У подальшому, на підставі Закону України №731-IХ від 18.06.2020, п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України викладено в такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З врахуванням карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) строк розгляду даної справи судом продовжено з урахуванням розумності тривалості розгляду справи по суті.

При цьому, суд, враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає що є усі підстави завершити розгляд у справі № 921/186/20 та прийняти у ній рішення, і що таке не порушить будь - яких прав жодного із учасників у справі.

Інші процесуальні дії.

19.06.2020 ФОП Чайчук В.І. звернувся до Господарського суду Тернопільської області із клопотанням (вх. №3856) про витребування доказів, в якому просить суд: - витребувати у КП ТОР "Архбудсервіс" документи на підтвердження права першого підпису в.о. керівника КП ТОР "Архбудсервіс" Лазаренка Ю.В.; копію акту прийому - передачі майна (гідроспоруд дільниці Швайківці) від Тернопільської обласної ради до КП ТОР "Архбудсервіс" ; річну фінансову звітність КП ТОР "Архбудсервіс" за період з 2013 по 2020 роки; повідомлення органів ГУ ДПС у Тернопільській області по формі 20-ОПП КП ТОР "Архбудсервіс" про наявність майна.

Також 31.07.2020 ФОП Чайчук В.І. звернувся до Господарського суду Тернопільської області із клопотанням (вх. №4996) про витребування доказів, в якому просить суд: витребувати у Головного управління ДПС у Тернопільській області: річну фінансову звітність КП ТОР "Архбудсервіс" за період з 2013 по 2020 роки; інформацію про наявність майна у КП ТОР "Архбудсервіс" код 31384002, а саме: гідротехнічних споруд дільниці Швайківці, відповідно до поданих звітів по формі 20-ОПП за період з 2013 по 2020 роки; повідомлення органів ГУ ДПС в Тернопільській області по формі 20-ОПП КП ТОР "Архбудсервіс" код 31384002 - про наявність майна.

Ухвалою суду від 04.08.2020 клопотання ФОП Чайчука В.І. про витребування доказів, задоволено. Витребувано у Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" документи на підтвердження права першого підпису в.о. керівника КП ТОР "Архбудсервіс" Лазаренка Ю.В.; копію акту прийому - передачі майна (гідроспоруд дільниці Швайківці) від Тернопільської обласної ради до КП ТОР "Архбудсервіс" ; річну фінансову звітність КП ТОР "Архбудсервіс" за період з 2013 по 2020 роки; повідомлення органів ГУ ДПС у Тернопільській області по формі 20-ОПП КП ТОР "Архбудсервіс" про наявність майна.

Також, витребувано у Головного управління Держаної податкової служби у Тернопільській області: річну фінансову звітність КП ТОР "Архбудсервіс" за період з 2013 по 2020 роки; інформацію про наявність майна у КП ТОР "Архбудсервіс" код 31384002, а саме: гідротехнічних споруд дільниці Швайківці, відповідно до поданих звітів по формі 20-ОПП за період з 2013 по 2020 роки; повідомлення органів ГУ ДПС в Тернопільській області по формі 20-ОПП КП ТОР "Архбудсервіс" код 31384002 - про наявність майна.

На виконання вимог ухвали суду від 04.08.2020, ГУ ДПС у Тернопільській області надано витребувані документи (вх.№ 6239 від 14.09.2020).

Також, КП ТОР "Архбудсервіс" надано витребувані документи ( вх. №6626 від 24.09.2020).

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови договору оренди індивідуально визначеного майна від 11.11.2013.

В обґрунтування правових підстав позову посилається на статтю 287 ГК України , статтю 227 ЦК України та статтю 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Зокрема зазначає, що ФОП Чайчук В.І. передано тільки гідротехнічні споруди, а документи на такі споруди не передали, зокрема технічний паспорт та паспорт гідротехнічних споруд. Також вказує, що ФОП Чайчук В.І. як користувач об"єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці , не мав змоги у повному обсязі реалізувати свої права передбачені параграфом 6 Договору, оскільки вважає, що користувач споруд неодмінно має вступати у відносини , що стосуються земельної ділянки на якій знаходиться орендований об"єкт. Відсутність земельної ділянки, на якій знаходяться гідроспоруди , відсутність технічного паспорта та паспорта гідротехнічних споруд нівелювало право Орендаря використовувати майно за його цільовим призначенням - використання водного об"єкта. У зв"язку з чим, ФОП Чайчук В.І. звернувся у відповідні установи для виготовлення проєкту землеустрою на земельну ділянку, однак йому було відмовлено, оскільки КП ТОР "Архбудсервіс" та Тернопільська обласна рада не є власниками гідротехнічних споруд. Окрім того, зазначає, що правочин вчинений без відповідного дозволу (ліцензії).

Стверджує, що КП ТОР "Архбудсервіс" та Тернопільська обласна рада не мали права передавати нерухоме майно у користування іншим особам, у зв"язку з чим просить суд визнати договір оренди від 11.11.2013 недійсним.

У судовому засіданні 14.12.2020 представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача заперечує щодо позову з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№.6629 від 24.09.2020).

Просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності у справі №921/186/20 та у задоволенні позову відмовити.

Пояснення третьої особи.

Представник третьої особи заперечує щодо позову з підстав, викладених у письмових поясненнях (вх. №2780 від 04.05.2020) та додаткових поясненнях (вх. №4040 від 25.06.2020).

Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідь на пояснення третьої особи.

11.06.2020 позивачем надано відповідь на пояснення третьої особи (вх. №3593).

Фактичні обставини, встановлені судом.

11 листопада 2013 року між Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" (Орендодавець/відповідач) та Фізичною особою - підприємцем Чайчуком Віталієм Івановичем (Орендар/позивач) укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області (Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - гідротехнічні споруди дільниці "Швайківці", які розташовані у с. Швайківці Чортківського району Тернопільської області ( Майно), що перебуває на балансі Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс", згідно з актом приймання - передачі і експертною оцінкою 75 620 гривень без ПДВ. Майно передається в оренду з метою використання водного об`єкта, з передбаченням місць для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство) (п. 1.1Договору).

Згідно п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі Майна.

Власником майна залишається Тернопільська обласна рада , а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.3 Договору).

Пунктом 2.6 Договору сторони домовились, що обов`язок по складанню акту приймання - передачі покладається на Орендодавця.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 Договору, останній укладено строком на 1095 днів, що діє з 11 листопада 2013 року до 10 листопада 2016 року включно. У випадку якщо за 1 місяць до закінчення строку визначеного у п. 10.1 даного договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення оренди, то строк дії договору оренди продовжується на наступні 2 роки на тих самих умовах.

На виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв орендоване майно, про що свідчить Акт приймання - передачі в оренду майна від 11.11.2013, підписаний представниками сторін та скріплений печаткою юридичної особи (Орендодавця).

Як стверджує позивач, відповідно до Договору оренди ФОП Чайчук В.І. передано тільки гідротехнічні споруди, а документи на такі споруди не передано, зокрема технічний паспорт та паспорт гідротехнічних споруд.

Також позивач вказує, що ФОП Чайчук В.І. як користувач об"єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці , не мав змоги у повному обсязі реалізувати свої права передбачені параграфом 6 Договору, оскільки вважає, що користувач споруд неодмінно має вступати у відносини , що стосуються земельної ділянки на якій знаходиться орендований об"єкт.

Позивач вважає, що відсутність земельної ділянки, на якій знаходяться гідроспоруди , відсутність технічного паспорта та паспорта гідротехнічних споруд нівелювало право Орендаря використовувати майно за його цільовим призначенням - використання водного об"єкта.

У зв"язку з чим, ФОП Чайчук В.І. звернувся у відповідні установи для виготовлення проєкту землеустрою на земельну ділянку, однак йому було відмовлено, оскільки КП ТОР "Архбудсервіс" та Тернопільська обласна рада не є власниками гідротехнічних споруд.

Як стверджує позивач, в порушення вимог статті 227 ЦК України, статті 287 ГК України та статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" КП ТОР "Архбудсервіс" та Тернопільська обласна рада не мали права передавати нерухоме майно у користування іншим особам, у зв"язку з чим просить суд визнати договір оренди від 11.11.2013 недійсним.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, та заперечення відповідача та третьої особи, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням договору оренди від 11.11.2013, який за правовою природою є договором оренди, які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграф 5 глави 30 Господарського кодексу України .

З огляду на те, що у даній справі розглядається спір стосовно орендованого майна, що належить до комунальної власності, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Норми права, які застосував суд.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Як визначено статтею 3 Цивільного кодексу України , загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 стаття 179 Господарського кодексу України).

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (стаття 760 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Аналогічне положення містить стаття 823 Господарського кодексу України, якою визначено за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об`єктом оренди можуть бути зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно із частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог статті 227 Цивільного кодексу України , правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна " від 10.04.1992 за № 2269-ХІІ регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності. Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (в редакції чинній на момент укладення спірного договору).

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна " встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як визначено статтею 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об`єктами оренди за цим Законом є: цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об`єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс. Грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України, а інші оборотні матеріальні засоби викуповуються орендарем. Порядок викупу оборотних матеріальних засобів та використання грошових коштів, одержаних від їх викупу, а також грошових коштів, наданих орендареві на умовах кредиту відповідно до цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України; нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); захисні споруди цивільного захисту із збереженням їх цільового призначення, крім зазначених у частині другій цієї статті.

Нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних органів і органів доходів і зборів, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Не можуть бути об`єктами оренди:

цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), що здійснюють діяльність, передбачену частиною першою статті 4 Закону України "Про підприємництво"; цілісні майнові комплекси казенних підприємств; цілісні майнові комплекси структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) казенних підприємств, що здійснюють діяльність, передбачену частиною першою статті 4 Закону України "Про підприємництво"; об`єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам`яток культурної спадщини, нерухомих об`єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників та гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, причалів морських портів), а також об`єкти, включені до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 29 червня 2004 року; майно, що забезпечує цілісність об`єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління; майно підприємств урядового, фельд`єгерського та спеціального зв`язку; майно підприємств, що провадять діяльність у сфері метрології, сертифікації та стандартизації; об`єкти космічної діяльності; захисні споруди цивільного захисту: в яких розташовані пункти управління; призначені для укриття працівників підприємств, що мають об`єкти підвищеної небезпеки; розташовані у зонах спостереження атомних електростанцій та призначені для укриття населення під час радіаційних аварій; установи виконання покарань та слідчі ізолятори; полігони, будови, споруди, устаткування для захоронення твердих промислових та побутових відходів, скотомогильники; автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам до першого розгалуження їх за межами території цих підприємств; злітно-посадкові смуги, що мають стратегічне значення; акваторії портів, гідрографічні споруди, захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи) та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури і споруди зв`язку, енерговодопостачання та водовідведення, залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флоти; водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми); магістральні та міждержавні електричні мережі (лінії електропередачі); магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговує потреби держави в цілому; магістральні нафто-, газо-, аміакопроводи та підземні нафто- та газосховища.

Окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об`єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Обмеження, встановлені цією статтею, не поширюються на передачу в оренду державного майна у складі магістральних газопроводів та підземних сховищ газу, що входять до Єдиної газотранспортної системи України, підприємству або підприємствам на строковій платній основі без права відчуження для здійснення функцій оператора Єдиної газотранспортної системи України та/або оператора підземного сховища газу. Зазначена передача майна в оренду може здійснюватися виключно з метою та на виконання зобов`язань, взятих Україною відповідно до Закону України "Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства" на підставі договору і на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням принципів додержання економічної безпеки держави.

Законодавчими актами України може бути доповнено перелік підприємств, майнові комплекси яких не можуть бути об`єктами оренди.

Орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна ( стаття 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Статтею 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 2 статті 327 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Як визначено статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (стаття 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Положеннями статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини та матеріали справи, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Правовідносини сторін виникли на підставі Договору оренди, які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України .

Як визначено статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічне положення містить стаття 283 Господарського кодексу України.

Як слідує із матеріалів справи, 11 листопада 2013 року між Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" (Орендодавець/відповідач) та Фізичною особою - підприємцем Чайчуком Віталієм Івановичем (Орендар/позивач) укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області (Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - гідротехнічні споруди дільниці "Швайківці", які розташовані у с. Швайківці Чортківського району Тернопільської області ( Майно), що перебуває на балансі Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс", згідно з актом приймання - передачі і експертною оцінкою 75 620 гривень без ПДВ. Майно передається в оренду з метою використання водного об`єкта, з передбаченням місць для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство) (п. 1.1Договору).

Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 Договору, останній укладено строком на 1095 днів, що діє з 11 листопада 2013 року до 10 листопада 2016 року включно. У випадку якщо за 1 місяць до закінчення строку визначеного у п. 10.1 даного договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення оренди, то строк дії договору оренди продовжується на наступні 2 роки на тих самих умовах.

На виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв орендоване майно, про що свідчить Акт приймання - передачі в оренду майна від 11.11.2013, підписаний представниками сторін та скріплений печаткою юридичної особи (Орендодавця).

З огляду на те, що у даній справі розглядається спір стосовно орендованого майна, що належить до комунальної власності, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.