Постанова

від 16.06.2021 по справі 921/186/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2021 р. Справа №921/186/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

секретар судового засідання Гунька О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чайчука Віталія Івановича б/н від 06.04.2021 (вх. №01-05/1230/20 від 08.12.2020)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.12.2020 (повний текст рішення складено 08.04.2021, суддя Боровець Я.Я.)

у справі №921/186/20

за позовом Фізичної особи підприємця Чайчука Віталія Івановича, АДРЕСА_1

до відповідача Комунального підприємства Тернопільської обласної ради Архбудсервіс , вул. Грушевського, 8, м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача : Тернопільська обласна рада, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль

про визнання договору оренди індивідуального визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 11.11.2013, недійсним

за участю представників:

від позивача: адвокат Півторак В.М.

від інших учасників: не з`явились

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.12.2020 у справі №921/186/20 у задоволенні позову Фізичної особи підприємця Чайчука Віталія Івановича до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради Архбудсервіс про визнання договору оренди індивідуального визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 11.11.2013, недійсним, відмовлено, судові витрати покладено на позивача.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку для подання апеляційної скарги, прийняти скаргу до розгляду, скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.12.2020 у справі №921/186/20, постановити нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди від 11.11.2013, укладений між Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради Архбудсервіс та Фізичною особою підприємцем Чайчуком В.І., про оренду індивідуально визначеного майна (гідротехнічні споруди дільниці Швайківці , які розташовані у с. Швайківці, Чортківського району Тернопільської області).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2021 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 12.05.2021.

На адресу суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу від Тернопільської обласної ради №07-714 від 26.04.2021 (вх. №01-04/3087/21 від 28.04.2021) та Комунального підприємства Тернопільської обласної ради Архбудсервіс б/н від 06.05.2021 (вх. №01-04/3372/21 від 11.05.2021).

14.06.2021 апелянт подав доповнення до апеляційної скарги із додатками.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 за клопотанням апелянта розгляд справи відкладено на 16.06.2021.

В судове засідання 16.06.2021 з`явився представник апелянта, відповідач та третя особа явки повноважних представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що явка сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, відповідач і третя особа скористались правом подання відзиву на апеляційну скаргу, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі відповідача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник апелянта в судовому засіданні надав суду пояснення щодо фактичних обставин справи, доводів, викладених в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просив оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Фізична особа підприємець Чайчук Віталій Іванович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Комунального підприємства Тернопільської обласної ради Архбудсервіс про визнання договору оренди індивідуального визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 11.11.2013, недійсним.

В обґрунтування правових підстав позову позивач покликався на статтю 287 ГК України, статтю 227 ЦК України та статтю 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Позивач вказував, що за договором оренди йому було передано гідротехнічні споруди дільниці Швайківці , розташовані у с. Швайківці Чортківського району Тернопільської області, без відповідних документів, зокрема, технічного паспорту та паспорту гідротехнічних споруд, а також орендарю було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку, оскільки КП ТОР Архбудсервіс та Тернопільська обласна рада не є власниками гідротехнічних споруд. Відсутність земельної ділянки, на якій знаходяться гідроспоруди, відсутність технічного паспорта та паспорта гідротехнічних споруд нівелювало право орендаря використовувати майно за його цільовим призначенням - використання водного об`єкта. Окрім того, позивач стверджував, що правочин вчинений без відповідного дозволу (ліцензії) орендодавця.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2020 про відкриття провадження у справі №921/186/20 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Тернопільську обласну раду.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, у поясненні щодо позовної заяви проти задоволення позовних вимог заперечила, зазначила, що на підставі рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів від 16.07.1992 Рибо-водно-меліоративна станція за адресою с.Шманьківчики Чортківського району Тернопільської області віднесена до комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області. Вказане рішення є чинним, реєстрація права власності на вказане майно не була проведена внаслідок відсутності відповідної законодавчої вимоги на момент набуття права власності Тернопільською обласною радою. У 1999 році ставки дільниці Швайківці увійшли до переліку об`єктів цілісного майнового комплексу Тернопільської обласної рибоводно-меліоративної станції, що не підлягали приватизації, відповідно вказані об`єкти не виключалися з переліку об`єктів комунальної власності Тернопільської області. В 2011 році було проведено інвентаризацію вказаних об`єктів, а у 2012 році рішенням Тернопільської обласної ради від 23.10.2012 №1437 балансоутримувачем гідротехнічних споруд ставків Тернопільської обласної рибоводно-меліоративної станції було визначено комунальне підприємство Тернопільської обласної ради Архбудсервіс . Таким чином, третя особа вважає безпідставними твердження позивача про відсутність у відповідача права на передачу нерухомого майна у користування іншим особам.

Окрім того, третя особа просила суд врахувати, що Тернопільська обласна рада є власником майна та надає дозвіл на його передачу в оренду, водночас КП ТОР Архбудсервіс самостійно укладає договори і угоди, набуває відповідних прав та зобов`язань, а процедура укладення оспорюваного договору відбулась у чіткій відповідності до рішення Тернопільської обласної ради від 05.01.2012 №1312 Про порядок надання в оренду, методику розрахунку і порядок використання орендної плати за майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області .

Також третя особа зазначила, що сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, передача документів на гідротехнічні споруди в договорі передбачена не була, однак, позивач погоджувався з умовами договору, оскільки здійснював часткову оплату.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, встановив, що матеріали справи не містять доказів недотримання відповідачем під час укладення оспорюваного правочину вимог ст.203 Цивільного кодексу України та дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позивачем позову та відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що відсутність земельної ділянки, на якій знаходяться гідроспоруди, відсутність технічного паспорта та паспорта гідротехнічних споруд нівелювала право орендаря використовувати майно за його цільовим призначенням - використання водного об`єкта. Окрім того, орендодавцем може бути лише власник майна або особа, якій належать майнові права на річ. Також скаржник вказує, що до пояснень третьої особи не було додано акт прийому-передачі індивідуально визначеного майна (гідроспоруд дільниці Швайківці) на баланс КП ТОР Архбудсервіс , тому неможливо встановити чи було передано на баланс відповідача майно, що є предметом спірного договору.

Тернопільська обласна рада у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, наведених у поясненні на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, зазначає, що в апеляційній скарзі не наведено підстав для скасування рішення, натомість дублюються доводи, викладені у позовній заяві.

У доповненні до апеляційної скарги скаржник зазначає, що на момент звернення до суду апеляційної інстанції він не був ознайомлений з повним текстом рішення та просить взяти до уваги додаткові обґрунтування до апеляційної скарги. Зазначає, що акт інвентаризації, який суд першої інстанції взяв до уваги як доказ наявності права власності на орендоване майно, не є встановленою законом підставою набуття права власності Тернопільською обласною радою на гідротехнічні споруди. Оспорюваний договір було укладено 11.11.2013, однак, право власності на об`єкт оренди не зареєстроване ні за Тернопільською обласною радою ні за КП ТОР Архбудсервіс як до моменту укладення договору так і на сьогодні, хоча гідротехнічні споруди підлягають державній реєстрації. Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що в зведеному акті Інвентаризації гідротехнічних споруд відсутні підписи заступника голови комісії (В.І. Стаюра) та члена комісії (В.Є.Чубатий), що ставить під сумнів встановлені неповною комісією факти інвентаризації та підтверджує відсутність в територіальної громади Тернопільської області права власності на об`єкт оренди. Рішення обласної ради не є первинним документом, що підтверджує факт передачі нерухомого майна від одної юридичної особи іншій, а акту приймання-передачі гідротехнічних споруд на баланс комунального підприємства обласної ради матеріали справи не містять, що не було враховано судом першої інстанції.

Відтак, апелянт вказує, що ні третя особа, ні відповідач не мають зареєстрованого права власності на об`єкт оренди, сам договір від 11.11.2013 не тягне за собою настання реальних правових наслідків, зумовлених ним для ФОП Чайчук В.І., що в свою чергу ще раз підтверджує факт недійсності оспорюваного договору (оскільки майно орендарю передано не було).

На підтвердження вказаних обставин апелянт надав інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №260999323 та №260981369 від 10.06.2021, а також витяг №137347449 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію гідроспоруд, які не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції. Апелянт не наводить жодного обґрунтування щодо об`єктивної неможливості подання інформації з державних реєстрів суду першої інстанції, відтак із врахуванням вимог ч.3 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не бере до уваги вказаних доказів.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 стаття 179 Господарського кодексу України).

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (стаття 760 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Аналогічне положення містить стаття 283 Господарського кодексу України, якою визначено за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об`єктом оренди можуть бути зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

У статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог статті 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Позовні вимоги про визнання договору оренди індивідуального визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 11.11.2013, недійсним, позивач мотивує тим, що орендодавець не мав права передавати в оренду гідротехнічні споруди, що є об`єктом оренди, орендареві не передано необхідних для користування орендованим майном документів, договір укладений без відповідного дозволу (ліцензії).

Як вбачається з матеріалів справи, 11 листопада 2013 року між Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради Архбудсервіс , як орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем Чайчуком Віталієм Івановичем, як орендарем, укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - гідротехнічні споруди дільниці Швайківці , які розташовані у с. Швайківці Чортківського району Тернопільської області, що перебуває на балансі Комунального підприємства Тернопільської обласної ради Архбудсервіс , згідно з актом приймання - передачі і експертною оцінкою 75 620 гривень без ПДВ. Майно передається в оренду з метою використання водного об`єкта, з передбаченням місць для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство) (п. 1.1Договору).

Згідно п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі Майна.

Власником майна залишається Тернопільська обласна рада, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.3 Договору).

Пунктом 2.6 договору сторони домовились, що обов`язок по складанню акту приймання - передачі покладається на орендодавця.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 Договору, останній укладено строком на 1095 днів, що діє з 11 листопада 2013 року до 10 листопада 2016 року включно. У випадку якщо за 1 місяць до закінчення строку визначеного у п. 10.1 даного договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення оренди, то строк дії договору оренди продовжується на наступні 2 роки на тих самих умовах.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв орендоване майно, про що свідчить акт приймання - передачі в оренду майна від 11.11.2013, підписаний представниками сторін та скріплений печаткою юридичної особи (орендодавця).

Оскільки предметом оренди у спірному договорі є майно, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору).

Як визначено у ст.3 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 за № 2269-ХІІ (який діяв на момент укладення спірного договору) відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.4 Закону України Про оренду державного та комунального майна об`єктами оренди за цим Законом, серед іншого, є: цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць); нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); захисні споруди цивільного захисту із збереженням їх цільового призначення, крім зазначених у частині другій цієї статті.

Нерухоме майно органів місцевого самоврядування, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Орендодавцями, зокрема, є: органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна ( стаття 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Статтею 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 2 статті 327 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Як визначено статтею 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Положеннями статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Рішенням Тернопільської обласної ради за №1312 Про порядок надання в оренду, методику розрахунку і порядок використання орендної плати за майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 05.01.2012 затверджено типовий договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Тернопільської області.

27 березня 2013 року Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради Архбудсервіс звернулося до Тернопільської обласної ради із листом №01-34 про розгляд на засіданні постійної комісії питання щодо надання в оренду усього комплексу гідроспоруд у с. Швайківці Чортківського району Тернопільської області.

17 квітня 2013 року на засіданні постійної комісії Тернопільської обласної ради з питань соціально-економічного розвитку, промислової політики, транспорту та зв`язку, інвестицій, підприємництва, зовнішньоекономічної діяльності прийнято рішення №1738 Про надання дозволу на здачу в оренду гідроспоруд , яким вирішено провести конкурс на здачу в оренду гідроспоруд дільниці Швайківці , розташованої в с.Швайківці Чортківського району Тернопільської області, що перебувають на балансі КП ТОР Архбудсервіс .

02 жовтня 2013 року конкурсною комісією Тернопільської обласної ради оголошено конкурс на надання в оренду гідротехнічних споруд дільниці Швайківці для використання водного об`єкта, що оформлено відповідним протоколом №21.

Протоколом конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з надання в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 29.10.2013 за №22 вирішено надати згоду на укладення договору оренди, терміном на 5 років, гідротехнічних споруд дільниці Швайківці , які розташовані у с. Швайківці Чортківського району та перебувають на балансі КП ТОР Архбудсервіс , для використання водного об`єкта, фізичній особі - підприємцю Чайчуку Віталію Івановичу з розміром орендної плати за перший/базовий місяць оренди в сумі 1006,50 грн з ПДВ, з передбаченням місць для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування .

31 жовтня 2013 року розпорядженням голови Тернопільської обласної ради за №181 Про затвердження протоколу конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з надання в оренду майна спільної власності територіальної громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 29.10.2013 №22 та про надання майна в оренду затверджено вказаний протокол щодо надання згоди фізичній особі - підприємцю Чайчуку Віталію Івановичу на укладення договору оренди, терміном на 5 років, гідротехнічних споруд дільниці Швайківці , які розташовані у с. Швайківці Чортківського району та перебувають на балансі КП ТОР Архбудсервіс , для використання водного об`єкта.

За таких обставин, 11.11.2013 між сторонами укладено договір оренди, яким в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п.2.3 Договору, власником майна залишається Тернопільська обласна рада, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Слід зазначити, що умовами договору не передбачена передача документів на гідротехнічні споруди дільниці Швайківці , які розташовані у с. Швайківці Чортківського району Тернопільської області.

Отже, твердження позивача про те, що відсутність документів на гідротехнічні споруди дільниці Швайківці нівелювало його право використання орендованого майна за його цільовим призначенням не має правового підґрунтя.

Згідно зі статтею 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 за №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною/республіканською/ власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць / комунальною власністю/ , 26.12.1991 Виконавчий комітет Тернопільської обласної ради прийняв рішення Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м.Тернополя за №300, яким затверджено орієнтовний перелік майна комунальної власності області, що передається до власності районів і м.Тернополя, а також доручено обласним галузевим комісіям по розмежуванню майна продовжити відповідну роботу.

16 липня 1992 року рішенням Тернопільської обласної ради народних депутатів Про комунальну власність затверджено перелік об`єктів комунальної власності області, зокрема Рибо-водно-меліоративна станція за адресою: с. Шманьківчики Чортківського району Тернопільської області віднесена до комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області.

Отже, на підставі Закону України Про власність ( в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), постанови КМУ від 05.11.1991 за №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною/республіканською/ власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць / комунальною власністю/ , рішення Виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 26.12.1991 за №300 Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м.Тернополя та рішення Тернопільської обласної ради народних депутатів Про комунальну власність від 16.07.1992 до комунальної власності Тернопільської області на законних підставах увійшла Рибоводно-меліоративна станція за адресою: с. Шманьківчики Чортківського району Тернопільської області.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 23.07.1999 за №507 Про перетворення державного підприємства`Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція у відкрите акціонерне товариство Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція у відповідності до статті 18 Закону України Про приватизацію державного майна , статті 12 Закону України Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі та Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 №1009 (із наступними змінами) перетворено Державне підприємство Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція у Відкрите акціонерне товариство Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція на підставі затвердженого плану приватизації.

Пунктом 6 Наказу №507 визначено, що з моменту державної реєстрації ВАТ Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція припиняється діяльність ДП Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція , при цьому правонаступником прав та зобов`язань державного підприємства є ВАТ Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція .

Згідно плану приватизації цілісного майнового комплексу Тернопільської обласної рибоводно-меліоративної станції, затвердженого 23.07.1999 Регіональним відділенням ФДМ України по Тернопільській області, до переліку об`єктів, що не підлягали приватизації, увійшли в тому числі ставки дільниці Швайківці (інвентарний номер 005, балансовою залишковою вартістю станом на 01.04.1996 - 407 145,00 грн).

Даний факт підтверджується інвентаризаційним описом №2 основних засобів за адресою цілісного майнового комплексу Тернопільської обласної рибоводно-меліоративної станції: Тернопільська область, Чортківський район, с.Шманьківчики та актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Тернопільської обласної рибоводно-меліоративної станції, затверджений РВ ФДМ України по Тернопільській області 28.05.1999.

Зазначені обставини підтверджуються листами РВ ФДМ України по Тернопільській області за №05-10-03980 від 07.12.2010 та №05-10-04238 від 29.12.2010.

З наведеного вбачається, що в процесі приватизації цілісного майнового комплексу Тернопільської обласної рибоводно-меліоративної станції до статутного капіталу ВАТ Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція не увійшли об`єкти, що не підлягали приватизації, зокрема, ставки дільниці Швайківці , а тому вони не виключалися з переліку об`єктів комунальної власності Тернопільської області.

Слід зазначити, що рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 05.05.2010 у цивільній справі №8-3/10, набрало законної сили, встановлено, що згідно з інвентаризаційним описом №2 основних засобів за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, с.Шманьківчики, ставки дільниці Швайківці перебувають у комунальній власності Тернопільської області.

У зв`язку з цим, рішенням постійної комісії Тернопільської обласної ради з питань соціально-економічного розвитку, промислової політики, транспорту та зв`язку, інвестицій, підприємництва, зовнішньоекономічної діяльності від 23.02.2011 за №962 Про ставки дільниці Швайківці, дільниці Шманьківчики, дільниці Пробіжна, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу ВАТ Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція рекомендовано голові Тернопільської обласної ради утворити тимчасову комісію з метою проведення інвентаризації, визначення балансоутримувача майна ставків дільниці Швайківці, дільниці Шманьківчики, дільниці Пробіжна, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу ВАТ Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція .

11.05.2011 Тернопільська обласна рада розпорядженням №76 Про комісію з інвентаризації та визначення балансоутримувача майна ставків дільниць Пробіжна, Швайківці, Шманьківчики у Чортківському районі, які в процесі приватизації Тернопільської обласної рибоводно-меліоративної станції не увійшли до статутного капіталу ВАТ Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція утворено інвентаризаційну комісію, яка провела інвентаризацію гідротехнічних споруд ставків Тернопільської обласної рибоводно-меліоративної станції, які не увійшли до статутного капіталу ВАТ Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція .

Згідно із зведеним актом інвентаризації гідротехнічних споруд ставків Тернопільської обласної рибоводно-меліоративної станції, які не увійшли до статутного капіталу ВАТ Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція встановлено майно (гідротехнічні споруди), зокрема, по дільниці Швайківці .

Апелянт ставить під сумнів інформацію, наведену у вказаному акті інвентаризації у зв`язку з відсутністю підписів заступника голови комісії (В.І. Стаюра) та члена комісії (В.Є.Чубатий), проте, зведений акт було розглянуто на засіданні постійної комісії Тернопільської обласної ради з питань соціально-економічного розвитку, промислової політики, транспорту та зв`язку, інвестицій, підприємництва, зовнішньоекономічної діяльності, та в результаті 03.09.2012 прийнято рішення за №1512 Про передачу на баланс гідротехнічних споруд , яким рекомендовано Тернопільській обласній раді визначити балансоутримувачем гідротехнічних споруд ставків Тернопільської обласної рибоводно-меліоративної станції, які не увійшли до статутного капіталу ВАТ Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція , КП ТОР Архбудсервіс .

23.10.2012 Тернопільською обласною радою прийнято рішення №1437 Питання спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області балансоутримувачем гідротехнічних споруд ставків Тернопільської обласної рибоводно-меліоративної станції, які не увійшли до статутного капіталу ВАТ Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція визначено КП ТОР Архбудсервіс .

Таким чином, орендоване майно було передано на баланс КП ТОР Архбудсервіс , і доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи акту прийому-передачі вказаного майна від ВАТ Тернопільська обласна рибоводно-меліоративна станція до КП ТОР Архбудсервіс цієї обставини не спростовують.

З огляду на викладене, КП ТОР Архбудсервіс відповідно до вимог чинного законодавства України як балансоутримувач об`єкту оренди та юридична особа, якій належить відповідні майнові права, мало право укладення оспорюваного договору оренди гідротехнічних споруд.

Наведеним також спростовується твердження апелянта щодо відсутності у КП ТОР Архбудсервіс та у Тернопільської обласної ради права на передачу нерухомого майна у користування іншим особам.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що відсутність записів у державних реєстрах речових прав про право власності відповідача та третьої особи на гідротехнічні споруди свідчить про те, що передане в оренду майно не належить орендодавцю чи обласній раді, та зазначає, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів недотримання сторонами вимог ст. 203 Цивільного кодексу України під час укладення оспорюваного правочину.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Окрім того, слід зазначити, що позивач звернувся до суду із пропуском позовної давності.

Так, для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про вчинення цього правочину. Враховуючи, що позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди заявив орендар, перебіг позовної давності розпочався в момент укладення оспорюваного договору - 11.11.2013, та закінчився після спливу строку, встановленого у ч.1 ст.257 ЦК України - 12.11.2016.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, відтак у зв`язку з відмовою в позові з підстав його необґрунтованості, наслідки спливу позовної давності, які просив застосувати відповідач, до спірних правовідносин не застосовуються.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Чайчука Віталія Івановича б/н від 06.04.2021 (вх. №01-05/1230/20 від 08.12.2020) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.12.2020 у справі №921/186/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 22.06.2021.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.