Ухвала

від 06.04.2021 по справі 909/1342/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 909/1342/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко Н.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Скрипчук О.С., судді - Галушко Н.А., Мирутенко О.Л.)

від 15.02.2021

у справі за позовом Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Спілка забудівників-ІФ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста,

ВСТАНОВИВ:

Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спілка забудівників -ІФ про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська, між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Спілка забудівників -ІФ , в редакції зазначеній у резолютивній частині позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що в порушення зобов`язання, яке прямо передбачено чинним законодавством, замовник будівництва ухиляється від укладення договору про пайову участь до прийняття об`єкта нерухомого майна до експлуатації. Такими діями (бездіяльністю) забудовника порушуються права та інтереси територіальної громади міста Івано-Франківськ в особі Фінансового управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на отримання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, які мають використовуватися для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2020 у справі № 909/1342/19 позов задоволено. Визнано укладеним договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Спілка забудівників -ІФ , в редакції позивача.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Положення Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста , відповідач, як замовник об`єкта будівництва, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франківська та укласти із позивачем договір про пайову участь.

15.02.2021 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким в позові відмовив повністю.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у відповідності до якого у замовників відсутній обов`язок перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, як і відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Таким чином, з огляду на скасування норми закону про обов`язок забудовників сплачувати пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, суд дійшов висновку про відсутність в нього повноважень для визнання укладеним договору, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена.

Суд апеляційної інстанції керувався висновками щодо вирішення спору в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі №904/4442/19, від 13.01.2021 у справі №922/267/20 та від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19.

05.03.2021 Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого господарського суду в силі.

Вивчивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування норм Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні при виконанні умов договорів про пайову участь, які укладено до 01.01.2020 під час дії статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Цей висновок є необхідним для формування єдиної правозастосовчої практики в подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував висновки Верховного Суду у неподібних правовідносинах, оскільки в них було посилання на укладення договору про пайову участь з врахуванням Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні , натомість в цій справі укладення договору про пайову участь з остаточним розрахунком розміру пайового внеску передбачено умовами договору від 10.02.2017 № 34.

Доводи скаржника щодо безпідставного поновлення строку на апеляційне оскарження, Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що скаржником не наведено підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Також Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про помилковість врахування апеляційним судом при прийнятті рішення висновків Верховного Суду у вищезазначених постановах з огляду на те, що однією з підстав для відмови в задоволенні позову, окрім іншого, Касаційний господарський суд вказав відсутність з 01.01.2020 у замовників будівництва обов`язку укладати з органом місцевого самоврядування договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту після внесення змін до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", і ця правова позиція підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Зокрема, Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 179 та статті 187 Господарського кодексу України необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов`язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній на момент будівництва відповідачем об`єкта та звернення позивача з позовом до суду) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін (частина 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

01.01. 2020 набули чинності норми Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні , якими скасовано статтю 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні № 132-IX від 20.09.2019 договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Тобто, з 01.01.2020 у замовників відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина 3 статті 5 Цивільного кодексу України).

Отже, станом на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції та ухвалення оскаржуваного рішення, було відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Івано-Франківська. Відтак суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає статті 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Аналогічні висновки щодо застосування статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у вирішенні спору про укладення договору про пайову участь в інфраструктурі населеного пункту у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 зі справи № 909/1143/19, від 30.09.2020 зі справи № 904/4442/19, від 13.01.2021 зі справи № 922/267/20, від 04.02.2021 зі справи № 904/2468/19, від 23.03.2021 у справі № 904/454/18, від 24.03.2021 у справі № 910/6996/19, відступати від яких Верховний Суд у цій справі підстав не вбачає.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1,4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Враховуючи, що Верховний Суд уже викладав висновки щодо застосування зазначених у касаційній скарзі норм статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у подібних правовідносинах, а суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у справі № 909/1342/19 відповідно до цих висновків, підстави для відступлення від зазначених висновків у межах цієї справи відсутні, тому Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 909/1342/19 за касаційною скаргою Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021.

2. Касаційну скаргу Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко