Ухвала

від 05.04.2021 по справі 704/715/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 704/715/15-ц

провадження № 61-4184 ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу фермерського господарства Джерело-Г на ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області у складі судді Шимчика Р. В. від 23 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Василенко Л. І. , Єльцова В. О., від 03 лютого 2021 року за заявою фермерського господарства Джерело-Г про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 29 лютого 2016 року у справі за позовом фермерського господарства Джерело-Г до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , фермерського господарства Зернятко Плюс , реєстраційної служби Тальнівського районного управління юстиції, треті особи: державна інспекція сільського господарства в Черкаській області; Тальнівська районна державна адміністрація Черкаської області; Держземагенство у Тальнівському районі Черкаської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання договорів оренди та суборенди недійсними ,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 29 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2016 року, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 14 червня 2017 року, у задоволенні позову ФГ Джерело-Г відмовлено.

У січні 2018 року ФГ Джерело-Г звернулося до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 29 лютого 2016 року у цій справі.

Зазначило, що лише після розгляду цієї справи в суді касаційної інстанції йому стали відомі обставини, які є істотними для справи, що не були прийняті до уваги судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а саме акцентує увагу на відсутність у матеріалах справи ухвали від 19 лютого 2016 року про задоволення заяви про відвід судді Дьяченка Д. О.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ФГ Джерело-Г про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 29 лютого 2016 року.

11 березня 2021 року до Верховного Суду ФГ Джерело-Г подало касаційну скаргу на судові рішення попередніх інстанцій, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

У заяві, доданої до касаційної скарги, заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови отримано поштою лише 12 лютого 2021 року, що підтверджується відповідними доказами.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції звернувся з касаційною скаргою, вважаємо за можливе його поновити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України, передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 29 лютого 2016 року було предметом перегляду судами як апеляційної, так і касаційної інстанцій, при цьому, щодо відсутності в матеріалах справи ухвали від 19 лютого 2016 року заявник безпосередньо повідомляв суд касаційної інстанції в поданій ним касаційній скарзі. Цим обставинам судом вищої інстанції була надана відповідна юридична оцінка.

Встановивши, що обставина, на яку посилається заявник, як на нововиявлену, не спростовує факти, покладені в основу судового рішення і ця обставина не може вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні та у розумінні статті 423 ЦПК України такою не являється, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи ухвали від 19 лютого 2016 року, яка на думку заявника, суттєво вплинула б на результат прийнятих у цій справі судових рішень, зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин та зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права. У силу вимог статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування пункту 1 частини другої статті423 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Керуючись статтею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити фермерському господарству Джерело-Г строк на касаційне оскарження ухвали Жашківського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фермерського господарства Джерело-Г на ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року за заявою фермерського господарства Джерело-Г про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 29 лютого 2016 року у справі за позовом фермерського господарства Джерело-Г до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , фермерського господарства Зернятко Плюс , реєстраційної служби Тальнівського районного управління юстиції, треті особи: державна інспекція сільського господарства в Черкаській області; Тальнівська районна державна адміністрація Черкаської області; Держземагенство у Тальнівському районі Черкаської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання договорів оренди та суборенди недійсними.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара