Ухвала від 05.04.2021 по справі 757/9541/14-ц

Ухвала

05 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 757/9541/14-ц

провадження № 61-5312ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Приватного підприємства Нива В. Ш. , треті особи: орган опіки та піклування в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грек Анжеліка Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю КМД-Трейдінвест України про визнання прилюдних торгів недійсними, та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КМД-Трейдінвест України до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які діють в тому числі від імені своїх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: орган опіки та піклування в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит , Печерський районний відділ Державної міграційної служби України в м. Києві про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання втрати права на користування нерухомим майном та виселення,

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у вказаній справі.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судових рішень. Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 359/10886/15-ц (провадження № 61-15382св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 761/22755/18 (провадження № 61-13955св19), від 28 листопада 2018 року у справі № 178/1056/15-ц (провадження № 61-1459св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 303/3043/19 (провадження № 61-8347св20), постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), постанові Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16.

Також як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів(пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Крім того, у поданій касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) як на підставу касаційного оскарження судових рішень. В обґрунтування заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду про застосування положень Закону України Про виконавче провадження , Закону України Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей , а також положень Інструкції з примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, щодо необхідності отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування при виставленні майна на торги.

Враховуючи те, що у постановах від 25 листопада 2019 року у справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19), від 10 жовтня 2019 року у справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 303/3043/19 (провадження № 61-8347св20),Верховний Суд уже викладав висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти), тому відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для залишення касаційної скарги без руху, відмови у відкритті касаційного провадження чи повернення касаційної скарги, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги підлягають перевірці за матеріалами справи, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів указаної вище справи.

Касаційне провадження у цій справі відкривається на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Разом із тим, касаційна скарга містить клопотання заявника про зупинення виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Вказане клопотання мотивовано тим, що у разі виселення заявника, його неповнолітніх дітей та задоволенні касаційної скарги можуть виникнути труднощі у заселенні у житло, оскільки у зазначений період відповідач зможе змінити замки у квартирі, продати її, заселити інших осіб. Оскаржувані судові рішення стосуються крайньої форми втручання у права заявника та його неповнолітніх дітей на житло, підлягають примусовому виконанню та позбавлять останніх єдиного житла.

Згідно зі змістом частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання (дії) судового рішення, підтверджені певними доказами. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або його дії, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Враховуючи те, що заявник не навів належних доводів, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання оскаржуваних судових рішень, тому клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Приватного підприємства Нива В. Ш. , треті особи: орган опіки та піклування в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грек Анжеліка Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю КМД-Трейдінвест України про визнання прилюдних торгів недійсними, та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КМД-Трейдінвест України до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які діють в тому числі від імені своїх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: орган опіки та піклування в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит , Печерський районний відділ Державної міграційної служби України в м. Києві про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання втрати права на користування нерухомим майном та виселення.

Витребувати із Печерського районного суду м. Києва матеріали зазначеної цивільної справи № 757/9541/14-ц.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик