Постанова

від 08.04.2021 по справі 0870/7964/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 0870/7964/12

касаційне провадження № К/9901/33206/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року (головуючий суддя - Батрак І.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чумак С.Ю.; судді - Гімон М.М., Юрко І.В.)

у справі № 0870/7964/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами Ресурс-Інвест

до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізьке підприємство по забезпеченню матеріальними ресурсами Ресурс-Інвест (далі - ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест ; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Запорізька ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2012 року № 0000112211.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За наслідками останнього її розгляду Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 25 квітня 2017 року адміністративний позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Запорізька ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на безтоварному характері оспорюваних господарських операцій.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Запорізької ОДПІ.

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

22 березня 2021 року від Запорізької ОДПІ надійшло клопотання про заміну відповідача у справі - Запорізької ОДПІ на Головне управління ДПС у Запорізькій області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест з питань достовірності вчинених правочинів із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Хорс-Енерджи , а також дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на прибуток за перший та третій квартали 2011 року, за результатами якої складено акт від 14 березня 2012 року № 3/23-509/22128249.

Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні нафтопродуктів у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Хорс-Енерджи з огляду на безтоварний характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на відсутність активу, реалізованого позивачу. Зокрема, зазначав, що поставлений ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест товар отримано його безпосередніми контрагентами відповідно до первинної документації від осіб, які мають ознаки фіктивності.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2012 року № 0000112211, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 515698,00 грн за основним платежем та 1,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Подібні за правовим регулюванням правила формування платником податку на прибуток валових витрат закріплено і в Законі № 334/94-ВР.

Таким чином, витрати (валові витрати) для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: рахунків-фактур; видаткових накладних; актів прийому-передачі; податкових накладних; платіжних доручень; товарно-транспортних накладних.

Отримані від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Хорс-Енерджи нафтопродукти надійшли на автозаправну станцію ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест , що підтверджується журналом обліку нафтопродуктів, які надійшли на автозаправну станцію, та змінними звітами.

При цьому позивачем долучено до матеріалів справи документи на підтвердження якості поставленого товару - сертифікати відповідності та паспорти якості, а також документи, що свідчать про використання ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності, а саме їх реалізації Приватному підприємству Транзит на підставі договору поставки від 03 січня 2011 року № 0301/2011-НП.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Хорс-Енерджи , як-от: пояснень осіб/посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарської діяльності, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ ЗППЗМР Ресурс-Інвест розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Таким чином, висновок судових інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем витрат (валових витрат) за наслідками здійснення господарських операцій із Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Хорс-Енерджи ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Запорізької ОДПІ без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Запорізьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова