Рішення

від 08.04.2021 по справі 536/1797/20

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1797/20

Провадження № 2/536/366/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Даніліної Ж.О., за участі секретаря Таран І.О., представника позивача - адвоката Радченка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кременчук за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою у сумі 5 000,00 грн та судових витрат пов`язаних з розглядом справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2 взяв у неї в борг кошти в сумі 5 000 грн, про що написав власноручно розписку, оригінал якої знаходиться у позивача.Згідно цієї розписки відповідач зобов`язався повернути борг до 31 липня 2020 року, однак по закінченню терміну дії договору відповідач борг не повернув.

Представник позивача адвокат Радченко С. О. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки за останнім відомим місцем реєстрації, проте відповідач не повідомив причини неявки, до суду не звертався із заявою про відкладення розгляду справи.

Частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за можливе, за згоди представника позивача, розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Суд, вислухавши представника позивача - адвоката Радченка С.О., всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Отже, договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Таким чином, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до частини 2 статті 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Судом достовірно установлено, що 11 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики у формі розписки, у відповідності до якого ОСОБА_2 взяв борг у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5 000,00 грн та зобов`язався повернути кошти до 31 липня 2020 року.

Факт укладення договору позики та передачі грошових коштів підтверджується складеною відповідачем власноручно та підписаною розпискою від 11 липня 2020 року. Вказана розписка містить в собі відомості щодо отримання відповідачем коштів у борг та зобов`язання щодо його повернення.

Варто зазначити, що 31 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №707/2606/16-ц, дослідивши питання виконання боргового зобов`язання при наявності боргової розписки у кредитора, встановив, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у ОСОБА_1 свідчить про те, що боргове зобов`язання у ОСОБА_2 виникло перед ОСОБА_1 та не виконане.

Відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження погашення боргу.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 порушив свої договірні зобов`язання щодо належного та вчасного погашення боргу в сумі 5 000,00 грн, а тому суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити як законно обґрунтовані та підтверджені документально.

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути судові витрати пов`язані з розглядом справи та зазначила, що попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які вона понесла у зв`язку з розглядом цієї справи складає 5 000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, на відповідача ? у разі задоволення позову.

Положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із частиною 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У частині четвертій статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 Цивільного процесуального кодексу України).

На підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги разом із позовною заявою подано до суду: договір про надання правової допомоги адвокатом б/н від 26.10.2020; додаткову угоду №1 від 26.10.2020 до договору про надання правової допомоги адвокатом від 26.10.2020 та квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 26.10.2020 про сплату 5 000,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги адвокатом від 26.10.2020.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1 від 26.10.2020 до договору про надання правової допомоги адвокатом 26.10.2020 сторони досягли взаємної згоди щодо розміру гонорару (винагороди, вартості послуг) за правову допомогу, що надається адвокатом Радченко Валентині Володимирівні (клієнт) відповідно до умов договору, яка визначається у фіксованому розмірі та складає 5 000,00 грн, в обсязі передбаченому цією угодою.

У пункті 2 додаткової угоди №1 від 26.10.2020 до договору про надання правової допомоги адвокатом 26.10.2020 передбачено обсяг правової допомоги (юридичних послуг), яка надається адвокатом клієнту відповідно до умов договору та додаткової угоди і включає в себе: консультування клієнта з питань предмету договору без обмежень (пункт 2.1); вивчення документів отриманих від клієнта, їх аналіз та визначення юридичної перспективи стосовно стягнення в судовому порядку на користь клієнта із ОСОБА_2 суми боргу (позики) у розмірі 5 000,00 грн, яку він отримав від клієнта відповідно до розписки від 11.07.2020 (пункт 2.2); складання, оформлення, підписання у клієнта та направлення (подання) від імені клієнта до Кременчуцького районного суду Полтавської області позовної заяви, предметом якої буде стягнення в судовому порядку на користь клієнта із ОСОБА_2 в сумі 5 000,00 грн, яку він отримав від клієнта відповідно до розписки від 11.07.2020 (пункт 2.3); участь у судових засіданнях в суді першої інстанції при розгляді позовної заяви, вказаної у пункті 2.3 додаткової угоди. Кількість судових засідань, в яких братиме участь адвокат відповідно до цієї додаткової угоди ? не обмежена (пункт 2.4); складання, оформлення, підписання у клієнта та подання всіх необхідних процесуальних документів та доказів у справі (пояснень, клопотань, заяв по суті справи, відзиви, заперечення тощо), які відносяться предмету позову, вказаного у пункті 2.3 додаткової угоди.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. […] Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності .

За таких обставин та враховуючи відсутність у справі заперечень щодо неспівмірності заявленого розміру витрат на оплату правничої допомоги у суді першої інстанції, а також встановлення в додатковій угоді №1 фіксованого розміру винагороди за надання правової допомоги за всю роботу, пов`язану з представництвом інтересів позивача під час розгляду справи в Кременчуцькому районному суді Полтавської області, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат у сумі 5 000,00 грн на професійну правничу допомогу.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 135, 137, 141, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу ? задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 11 липня 2020 року у сумі 5 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги у сумі 5 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня складання його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 02.08.1996 Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач ? ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 29.05.2001 Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

СуддяЖ. О. Даніліна