ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/611/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 712/1515/21 Категорія: Пироженко С. А. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Гончар Н.І.
за участю секретаря Любченко Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2021 року, постановлену в складі судді Пироженка С.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, що є спільним сумісним майном подружжя та його розподіл, -
в с т а н о в и в :
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, що є спільним сумісним майном подружжя та його розподіл.
Також ОСОБА_2 подала заву про забезпечення позову, в якій, посилаючись на те, що відповідач може розпорядитись майном на власний розсуд ще до винесення рішення по суті справи, просила суд накласти арешт та заборонити вчиняти дії щодо передачі у власність, оренду, тощо наступного майна:
1. Нежитловий комплекс, загальною площею 886,7 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер:9684, виданий 21 вересня 2017 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В.;
2. Земельну ділянку, кадастровий номер 7124986000:03:001:0342, площею 0.2128 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
3.Обладнання, яке придбане у 2017 році для роботи нежитлового Комплексу, а саме для відкриття рибного господарства на загальну суму (підтверджено паспортами на обладнання, товарними чеками, товаротранспортними накладними, видатковими накладними та квитанціями) 550 440 гривень 94 копійки.
4. Автомобіль Міцубісі Паджеро вагон, придбаний у 2012 році;
5. Домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2021 року заяву задоволено частково.
На час розгляду справи в суді встановлено забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 наступним шляхом:
- накладено арешт та заборонено відчуження нежитлового комплексу, загальною площею 886,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1 ;
- накладено арешт та заборонено відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 7124986000:03:001:0342, площею 0,2128, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 ;
- накладено арешт та заборонено відчуження домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , житлова площа 121,2 кв.м. (85/100), яке зареєстроване на праві власності на ОСОБА_1 .
В решті вимог відмовлено.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову суд виходив з того, що вказане нерухоме майно є предметом спору - поділу спільного майна подружжя, яке зареєстроване за ОСОБА_1 саме в період шлюбу з позивачем, а метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить її змінити, скасувавши в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження нежитлового комплексу, земельної ділянки та домоволодіння.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що звернення позивача як з позовом так і з заявою про його забезпечення є передчасним, оскільки відповідач не заперечує проти позасудового врегулювання питання розподілу спільного майна подружжя. Належними та допустимими доказами позивачем не доведено, що відповідач має намір відчужити спірне майно подружжя, а заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях.
Частиною 1 ст. 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно набуте за час шлюбу, таким чином без згоди позивача, незважаючи на факт розірвання шлюбу, відповідач не зможе та не має права відчужувати спільно нажите майно.
Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС чи з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності, а тому на даний час відсутні підстави для застосування заходів забезпечення позову.
В даному випадку є недоцільним вживати заходи забезпечення позов, оскільки наслідком арешту майна буде його опис та заборона його використовувати за цільовим призначенням виконавцем, що може безпідставно порушити права законного власника (співвласника) майна.
У відзиві на подану апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечила проти задоволення апеляційної скарги та зазначила, що в добровільному порядку сторони не змогли вирішити питання поділу майна, відповідач на неодноразові спроби позивача вирішити дане питання реагував агресивно, вказуючи, що майном ділитись не збирається. Оскаржувана ухвала не містить в собі заборону користування майном, забороною є тільки його відчуження сторонній особі, а накладення арешту також не позбавляє права відповідача користуватись цим майном.
Позивачем до відзиву надані скрін-шоти оголошень про продаж земельної ділянки та немайнового комплексу в АДРЕСА_3 , що на її думку свідчить про наміри відповідача відчужити спірне майно подружжя.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. До яких серед інших належить накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам .
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Оскільки предметом спору є визнання права власності та розподіл спільного сумісного майна подружжя, то обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову - арешт та заборона відчуження домоволодіння, земельної ділянки та нежитлового комплексу, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Апелянт не надав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції про доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна.
Застосований судом першої інстанції вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки нерухоме майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише будь-яка можливість відчуження його.
Між сторонами дійсно існує спір на вирішення якого позивач звернулась до суду з вказаним позовом, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження майна внаслідок чого може бути істотно ускладнене чи взагалі унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.
За таких обставин, апеляційний суд, не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду.
Керуючись: ст.ст.374,375, 381-384 , суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, що є спільним сумісним майном подружжя та його розподіл - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 8 квітня 2021 року.
Судді
Суд | Черкаський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.04.2021 |
Оприлюднено | 09.04.2021 |
Номер документу | 96126371 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Черкаський апеляційний суд
Бондаренко С. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні