Постанова

від 25.03.2021 по справі 505/1887/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2167/21

Номер справи місцевого суду: 505/1887/19

Головуючий у першій інстанції Вергопуло А. К.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 45

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Фабіжевській Т.С.,

розглянувши в судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Котовського районного суду м. Одеси від 23 січня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, стягнення матеріальної і моральної шкоди, та упущеної вигоди, -

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2019 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кресюна В. А. 07 червня 2019 року звернувся з позовною заявою до суду, та уточнивши вимоги позову від 22 листопада 2019 року, просив зобов`язати відповідача усунути йому перешкоди у користуванні земельними ділянками № НОМЕР_1 в масиві № НОМЕР_2 кадастровий № 5122980400:01:002:0226 площею 4.4855 га - цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Подільський район, Олексіївська сільська рада; земельна ділянка № НОМЕР_3 в масиві № НОМЕР_2 кадастровий № 5122980400:01:002:0164 площею 4.5092 га - цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Подільський район, Олексіївська сільська рада, шляхом їх повного звільнення відповідно до межових знаків; стягнути з відповідача на його користь: витрати понесені на обробку земельної ділянки площею 1,8723 га. у сумі 18681 грн.; упущену вигоду у сумі 46850 грн.; моральну шкоду у сумі 10000 грн.; стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати: за встановлення меж земельних ділянок та виготовлення технічного звіту 08.04.19 р. 1700,00 грн.; за обмір земельних ділянок 10.09.2019 р. - 1700,00 грн.; 384.20 грн. за забезпечення позову; 3118,00 грн. судовий збір за подачу позову; 5000 грн. за проведення судової земельно-технічної експертизи; 6000,00 грн. на оплату правової допомоги адвокатом (а .с 1-48).

23 січня 2020 року рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області (головуючий-суддя Вергопуло А.К.) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельними ділянками: № НОМЕР_1 в масиві № НОМЕР_2 кадастровий № 5122980400:01:002:0226 площею 4,4855 га - цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Подільський район, Олексіївська сільська рада; земельна ділянка № НОМЕР_3 в масиві № НОМЕР_2 кадастровий № 5122980400:01:002:0164 площею 4,45092 га - цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Подільський район, Олексіївська сільська рада, шляхом їх повного звільнення відповідно до межових знаків. Стягнуто на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , що зареєстрований за адресою: с. Олексіївка Польського району Одеської області, з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , витрати понесені на обробку земельної ділянки площею 1,8723 га у розмірі 6777,73 грн., упущену вигоду у розмірі 30062,57 грн.; у якості відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , що зареєстрований за адресою: с. Олексіївка Польського району Одеської області, з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2241,63 грн., витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2553,19 грн., та за проведення судової земельно-технічної експертизи у розмірі 5000,00 грн. (а.с 172-175).

11 лютого 2020 року ОСОБА_3 через канцелярію Котовського міськрайонного суду Одеської області подав апеляційну на рішення від 23.01.2020 року. Апелянт вважає, що вказане рішення прийнято судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Апелянт вказує на те, що в 2010 році, після смерті матері, відкрилася спадщина на земельну ділянку, однак апелянт не відкривав спадкову справу, а користуватися земельною ділянкою, № НОМЕР_6 в масиві № НОМЕР_2 , загальною площею 9,13 га. Апелянт вважає, що він є спадкоємцем вищевказаної земельної ділянки, яка була у власності ОСОБА_4 30.11.2018 року відкрито провадження у справі №505/3862/18 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. На даний час справа знаходиться на розгляді у суді. Апелянт пояснює, що на даний час має місце зміщення меж пайових земельних ділянок на масиві № НОМЕР_2 за межами с. Олексіївка, Подільського району, Одеської області. Таким чином, межа земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , змістилася на земельну ділянку № НОМЕР_6 , таким чином ОСОБА_5 незаконно захватив частину земельної ділянки № НОМЕР_6 , посилаючись на перенесення межі і зміщення поля при внесенні земельної ділянки до Державного земельного кадастру та внесення права власності на належні йому земельні ділянки в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно в 2015 році винесення межі в натурі та присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці. Також апелянт пояснює, що так як він проводив роботи на вказаній земельній ділянці, і вважає її своєю власністю, тому і стягнення з нього суми витрат ОСОБА_1 є незаконним, оскільки він вимоги чинного законодавства не порушував. Апелянт пояснює те, що судом зроблено невірний розрахунок упущеної вигоди ОСОБА_1 , який згідно рішення становить 30062, 57 грн, однак якщо рахувати за даними Державної служби статистики України, щодо середньої урожайності, станом на 01.09.2019 року по Подільському району Одеської області то виходить, що вказана сума повинна бути 23284, 84 грн. Також апелянт не згоден з тим, що вимоги відповідача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди. Та не згоден з сумою судових витрат та отриманням висновку експертизи. Апелянт просить скасувати рішення Котовського районного суду Одеської області від 23.01.2020 року, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.177-189).

21 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Котовського міськрайонного суду Одеської області апеляційну скаргу на рішення від 23 січня 2020 року. Апелянт вказує на те, що вказане рішення в частині відмови ОСОБА_1 у задоволення позовних вимог у стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає скасуванню, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що він надав до суду розрахунок витрат, які він особисто поніс на обробку 1.8723 га. земельної. Суд не аргументував чому він відмовив у задоволенні позову в цій частині. Всі трудові роботи ОСОБА_1 проводив своєю особистою фізичною працею. Також він надавав суду розрахунок неотриманої вигоди, яку він мав отримати від збору врожаю на незаконного займаній ділянці. Апелянт пояснює, що ТОВ Світоч проводить господарську діяльність в с. Олексіївна, Подільського району та надало Довідку №8 від 20.02.2020 року, якою підтвердило те, що урожайність озимого ячменю у 2019 року у підприємства склала 55.5 ц. з га. Крім того, суд не аргументував чому саме стягнув моральну шкоду 1000 грн. хоча було заявлено 10000 грн. Також судом було задоволено лише частково витрати понесені на надання правової допомоги, а саме 2553, 19 грн. з заявлених 6000 грн. Апелянт просить рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 23.01.2020 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_3 сплачений апелянтом судовий збір за подачу апеляційної скарги (а.с.193-196).

01 червня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , у якій підкреслює, що факт незаконного захоплення відповідачем 1,8723 га., земельної ділянки підтверджується даними контрольно кадастрової зйомки та вважає, що апеляційна скарга відповідача повинна бути залишена без задоволення. Окрім того, представник позивача посилається на доводи викладені ним у власній апеляційній скарзі.

22 липня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_3 направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якому зазначив, що вважає апеляційну скаргу представника позивача необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на обробку земельної ділянки власним транспортом, сівбу, підвіз ТМЦ та амортизацію не підтверджую жодними належними доказами у матеріалах справи, є необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню. Вимоги позивача, щодо стягнення неотриманої вигоди у сумі 16 787,43 грн., розмір якої апелянт обґрунтовую доданої до апеляційної скарги позивача довідкою, на думку відповідача задоволенню також не підлягають, оскільки ґрунтуються на неналежних доказах, є суто теоретичними та нічим не підкріпленими. Отже враховуючи, що відшкодуванню підлягають тільки ті збитки, які реально могли бути отримані, на думку ОСОБА_3 відшкодуванню ним на користь позивача підлягають кошти у розмірі 16 996,84 грн. Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, зазначає, що відповідні вимоги окрім посилань на особисте приниження більше нічим не обґрунтовані та не підтвердженні, а отже задоволенню не підлягають. Вимоги ж представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 судових витрат задоволенню також не підлягають, оскільки на думку відповідача витрати на проведення експертизи має нести сторона, яка заявляє відповідне клопотання про проведення експертизи, вимоги ж щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу є непосильними для ОСОБА_3 як малозабезпеченої особи.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

В судовому засіданні сторони свої апеляційні скарги підтримали. Проти задоволення апеляційної скарги іншої сторони заперечували.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Приймаючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неправомірних дій відповідача порушено право власності позивача на земельні ділянки, останньому заподіяно матеріальну (суд вважав доведеними витрати позивача на обробку земельної ділянки у частині витрат на внесення добрива нітроамофоски у розмірі 3482.48 грн. та внесення добрива селітри у розмірі 3295.25 грн., що складає 6777,73 грн.) і моральну шкоду (враховуючи характер правопорушення, глибину душевних переживань позивача і їх тривалість, та виходячи із засад розумності виваженості і справедливості, суд вважав за необхідне визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 1000,00 грн.).

Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції та звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві приватної власності належать: земельна ділянка № НОМЕР_1 в масиві № НОМЕР_2 кадастровий № 5122980400:01:002:0226 площею 4,4855 га - цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Подільський район, Олексіївська сільська рада, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.01.2019 року, та земельна ділянка № НОМЕР_3 в масиві № НОМЕР_2 кадастровий № 5122980400:01:002:0164 площею 4,5092 га - цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Подільський район, Олексіївська сільська рада, на підставі державного акту від 16.01.2002 року серії Р1 №478964 (а.с. 16-18, 20-23, 27-28).

ОСОБА_4 належала земельна ділянка № НОМЕР_6 в масиві № НОМЕР_2 загальною площею 9,13 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Подільський р-н, Олексїївська сільська рада, на підставі державного акту від 11.02.2002 року серії ІV-ОД №055990 (а.с.66-66 зворот, 92-94) .

Земельні ділянки № НОМЕР_6 та № НОМЕР_1 є суміжними.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 21.09.2010 року (а.с.67) .

Відповідач ОСОБА_3 є правонаступником померлої ОСОБА_4 та користувачем земельної ділянки № НОМЕР_6 в масиві № НОМЕР_2 загальною площею 9,13 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Подільський р-н, Олексїївська сільська рада.

Згідно довідки Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за вих. №205 від 29.05.2019 року, ОСОБА_1 на своїй земельній ділянці (пай) 5,51 га посіяв у 2018 році під озимину ячмінь з насіння 2018 року з власного урожаю (а.с.32).

Актом обстеження земельної ділянки, складеним 14.05.2019 року головними спеціалістами відділу з питань агропромислового комплексу та земельних відносин Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області Бондар Н. В. і Пшеничною І. Г., за участю старости сіл Олексіївка, Миколаївка, Глибочок ОСОБА_6 у присутності ОСОБА_1 , було проведено обстеження земельних ділянок, які знаходяться за межами с. Олексіївка Куяльницької сільської ради площею 4,51 га та 4,4855 га. Було визначено площу на якій вчинено правопорушення - 2,345 га. В результаті обстеження виявлено, що на земельних ділянках ОСОБА_1 межові знаки, які були встановлені ліцензійною землевпорядною організацією порушені з боку сусіда ОСОБА_3 . На масиві ОСОБА_1 засіяний озимий ячмінь ОСОБА_3 , частина озимого ячменю площею 2,345 га була перекультивована та зверху засіяна соняшником (а.с. 30-31) .

Висновком судової земельно-технічної експертизи №10-2019 від 03.10.2019 року встановлено, що фактично за даними контрольної кадастрової зйомки, проведеної сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_7 21.09.2019 року станом на дату обстеження площа земельної ділянки, яку фактично захопив ОСОБА_3 , складає 1,8723 га.

При вивченні земельно-кадастрової документації на досліджувані земельні ділянки №№ НОМЕР_8 та №№ НОМЕР_9 в масиві № НОМЕР_2 на території Олексіївського старостинського округу Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, інформації Публічної кадастрової карти України, проведення контрольної кадастрової зйомки земельних ділянок №№224,225 та земельної ділянки, яка зареєстрована за ОСОБА_4 , (№№222,223) встановлено, що має місце зміщення меж земельних ділянок , якими користується ОСОБА_3 на земельні ділянки, які належать по праву приватної власності ОСОБА_1 , внаслідок чого площа земельних ділянок ОСОБА_1 зменшена на 1,8723 га, а саме: Земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 51229880400:01:002:0226 на площі 0,1282 га; Земельна ділянка № НОМЕР_3 , кадастровий номер 51229880400:01:002:0164 на площі 1,7441 га. (а.с.109-120).

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконний захват ОСОБА_1 чистини земельної ділянки, що належить відповідачу, при цьому посилається на зайняття позивачем відповідної ділянки на підставі відомостей, винесених у Державний земельний кадастр та відомостей щодо його права власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, винесення межі в натурі та присвоєнні кадастрового номеру земельній ділянці. Отже апеляційний суд звертає увагу на розбіжності у доводах апелянта, оскільки посилання на незаконність зайняття позивачем частини земельної ділянки спростовуються наступними пояснення відповідача, наведеними у його апеляційній скарзі.

Щодо посилань апелянта на незгоду із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що були внесені з урахуванням зміщення меж пайових земельних ділянок на масиві № НОМЕР_2 за межами с. Олексіївка, Подільського району, Одеської області, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що у разі незгоди з встановленими межовими знаками та виявленням на частині земельної ділянки, яку відповідач вважає своєю, відповідач мав би звертатись до відповідних контролюючих органів для реагування, а не самовільно порушувати межові знаки, які були встановлені ліцензійною землевпорядною організацією та перекультивовувати частину озимого ячменю, посіяного позивачем, і зверху засіювати соняшником.

Заперечення апелянта проти стягнення з нього витрат, понесених відповідачем на обробку землі, зокрема внесення нітроамофоски та селітри через недоведеність факту внесення відповідних добрив позивачем на спірній земельній ділянці, апеляційний суд відхиляє виходячи з наступного.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.

З огляду на наведене, визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України та з урахуванням наданих позивачем видаткової накладної №11464 від 17 жовтня 2018 року, згідно якої він придбав у ТОВ Торговий дім Укрросхим селітру 1,4 т на суму 12330,00 грн та видаткової накладної №3695 від 17 квітня 2018 року, згідно якої він придбав у ТОВ Торговий дім Укрросхим нітроамофоска 2 т на суму 18600,00 грн, слід зробити висновок, що відповідач, заперечуючи факт внесення позивачем відповідних добрив повинен був довести відповідні обставини.

Окрім цього, заперечуючи проти розрахунку упущеної вигоди, проведеної судом першої інстанції, апелянт зазначає про необхідність віднімання від розрахованих судом першої інстанції 30 062, 57 грн. витрат позивача на обробку земельної ділянки у частині витрат на внесення добрива, обгрунтовуючи таку необхідність положеннями ч.1, п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України, відповідно до якого особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Апеляційний суд відхиляє наведені посилання апелянта, оскільки вони ґрунтуються на хибному ототожненні ним понять дохід та прибуток .

Посилання ж апелянта не необхідність суду вимірювати розмір моральної шкоди ґрунтується на хибному тлумаченні норм діючого законодавства та зводиться до незгоди відповідача із висновком суду першої інстанції щодо наявності порушень з його боку прав позивача.

Окрім цього ОСОБА_4 зазначає, що судові витрати пов`язані із отриманням висновку експертизи стягненню з нього не підлягають, оскільки, на його думку, витрати пов`язані із проведенням експертизи, під час судового розгляду має нести сторона, яка заявила відповідне клопотання, витрати ж на правову допомогу, на думку апелянта стягненню не підлягають через його скрутний матеріальний стан, наведені доводи апеляційний суд не приймає як такі, що зводяться до суб`єктивної думки відповідача та не відповідають положенням діючого цивільного законодавства.

Втім, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача повної суми вартості, сплаченої позивачем за проведення судової експертизи. Так, як вбачається з ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 , було задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати, пов`язані з отриманням висновку експертизи пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3 594, 66 грн.

Апеляційний суд також погоджується із доводами апелянта щодо недостовірності акту прийому-передачі межових знаків на зберігання (а.с. 19), оскільки з зазначеного акту, складеного 11 листопада 2014 року вбачається, що у якості власника суміжних земельних ділянок акт підписано ОСОБА_4 , втім, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.67) , втім зазначає, що наведені розбіжності у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання не впливають на обґрунтованість та правильність висновку суду першої інстанції щодо порушення неправомірними діями відповідача прав власності позивача.

Інших доводів щодо незаконності чи необґрунтованості оскаржуваного рішення апеляційна скарга ОСОБА_4 не містить.

Щодо вимог та доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , апеляційний суд зазначає наступне.

Апелянт посилається на необґрунтовану відмову суду першої інстанції у задоволенні вимог позивача, щодо стягнення з ОСОБА_3 витрати, які він поніс на обробку землі у розмірі, а саме: дискування 1,8723 га. = 3.9 х 9.75 л солярки х 32 грн. за 1 літр = 240 грн.; сівба 1,8723 га. = 2.7 х 6.75 л. солярки х 32 грн. за 1 літр = 164 грн.; посів насіння ячменю: 240 кг на 1 га. х 1,8723 га. = 284 кг. вартістю ячменю 6000 грн. за 1 тону або 6 грн. за 1 кг. (284 кг. х 6 = 1704 грн.); інші витрати: підвіз ТМЦ + амортизація = 4180 грн.

Однак, у оскаржувану судовому рішенні суд першої інстанції зазначив, що доказів понесення вищенаведених витрат на обробку земельної ділянки позивачем не надано. Апеляційний суд погоджується із наведеним висновком та звертає увагу, що посилання апелянта на проведення розрахунку відповідних витрат економістом не є достатньою підставою для визнання їх обґрунтованими, так наведені розрахунки проведені на підставі показників документального підтвердження розміру яких матеріали справи не містять.

Щодо посилань апелянта на те, що при розрахунку розміру упущеної вигоди підлягали застосуванню показники врожайності, наведені у наданій ним довідці ТОВ Світоч №8 від 20.02.2020 року, а не показники середньої врожайності по Подільському району, згідно даними Державної служби статистики України щодо середньої урожайності, апеляційний суд звертає увагу, що дана довідка видана юридичною особою приватного права щодо власних показників врожайності не може слугувати належним та допустимим доказом розміру врожайності на земельних ділянках ОСОБА_1 , а відтак обґрунтовано не була взята до уваги судом першої інстанції при розрахунку розміру упущеної вигоди, що підлягає стягненню з відповідача.

Апеляційний суд також не приймає до уваги твердження апелянта щодо доведеності ним понесення матеріальної шкоди у розмірі 10 000 грн., апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи конкретні обставини справи, характер і тривалість моральних страждань позивача обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню є матеріальна шкода у розмірі 1 000 грн, як така, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням обставин справи та наслідків, які настали для позивача.

Вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення витрат понесених ним на правову допомогу у повному обсязі також є необґрунтованими, оскільки як вже було зазначено вище, згідно положень ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, судові витрати понесені ним, підлягають відшкодуванню йому відповідачем пропорційно задоволених позовних вимог.

При цьому апеляційній суд погоджується з доводами апелянта щодо необґрунтованості відмови суду першої інстанції у стягнені витрат понесених позивачем на оплату обміру земельних ділянок, проведеного ФОП ОСОБА_7 10.09.2019 року у розмірі 1 700 грн.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Ухвалою Котовського міськрайонного суд Одеської області від 21 серпня 2019 року призначено по справі судову земельно-технічну експертизу, виконання якої доручено експерту Тінкован Р.Д. Дозволено експерту залучити до проведення необхідних замірів фізичну особу- підприємця ОСОБА_7 , як особу яка має право (ліцензію) здійснювати землевпорядні та геодезичні роботи за умови чинності ліцензії та сертифікатів.

З наданої позивачем копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 90 від 10.09.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено ФОП ОСОБА_7 1 700 грн. за обмір земельних ділянок гр. ОСОБА_4 №222, 223 (а.с. 154).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд констатує, що витрати на проведення необхідних замірів виконаних, ФОП ОСОБА_7 10.09.2019 року у розмірі 1 700 грн. є такими, що пов`язані із розглядом справи, обґрунтовані та є пропорційними предмету спору, отже виходячи з положень ст.141 ЦПК України, підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені на оплату обміру земельних ділянок, проведеного ФОП ОСОБА_7 10.09.2019 року пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі у розмірі 1 222, 18 грн.

Інших обґрунтувань незаконності чи необґрунтованості оскаржуваного рішення апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не містить.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, положення діючого національного законодавства, оскільки доводи апеляційних скарг знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційні скарги, скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягнені витрат понесених позивачем на оплату обміру земельних ділянок, проведеного ФОП ОСОБА_7 10.09.2019 року пропорційно розміру задоволених позовних вимог та у частині визначення розміру судових витрат, пов`язаних з отриманням висновку експертизи та ухвалює у цій частині нове рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Котовського районного суду м. Одеси від 23 січня 2020 року - скасувати у частині відмови у стягнені витрат понесених ОСОБА_1 на оплату обміру земельних ділянок, проведеного ФОП ОСОБА_7 10.09.20190 року пропорційно розміру задоволених позовних вимог та у частині визначення розміру судових витрати, пов`язаних з отриманням висновку експертизи та ухвалити у цій частині нове рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , що зареєстрований за адресою: с. Олексіївка Польського району Одеської області, з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , витрати понесені на оплату обміру земельних ділянок, проведеного ФОП ОСОБА_7 10.09.2019 року пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 222 (одна тисяча двісті двадцять дві) грн. 18 (вісімнадцять) коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , що зареєстрований за адресою: с. Олексіївка Польського району Одеської області, з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_5 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3 594 (три тисячі п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 66 (шістдесят шість) коп.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України .

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст постанови складено 05 квітня 2021 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

25.03.2021 року м. Одеса