Ухвала

від 02.04.2021 по справі 739/639/20

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 739/639/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/276/21 Категорія - Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12020270240000045 від 09 лютого 2020 року, за апеляційними скаргами прокурора, захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 та його представника адвоката ОСОБА_9 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2021 року відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луганськ Луганської області, зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України,

за участю учасників кримінального провадження

прокурора ОСОБА_10 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_9 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_11 ,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_12 ,

захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_13 ,

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанцій обставини

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 187 КК України 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

На підставі статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів у видів 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Строк відбування покарання обвинуваченому визначено обчислювати з часу його затримання, тобто, з 15.02.2020 року.

Запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Цим же вироком визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України ОСОБА_11 , вирок щодо якого також оскаржений, рішення Чернігівського апеляційного суду щодо нього буде викладено у формі вироку.

Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, по 6122,17 грн. з кожного окремо.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 та ОСОБА_12 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Цивільний позов ТОВ «Нова Пошта» до ОСОБА_7 та ОСОБА_11 про відшкодування матеріальних збитків залишено без розгляду.

Роз`яснено цивільним позивачам право про пред`явлення цивільних позовів в порядку цивільного судочинства.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.

За вироком суду визнано доведеним, що у ніч з 08 лютого 2020 року на 09 лютого 2020 року ОСОБА_7 за попередньою змовою зі ОСОБА_11 , з метою вчинення крадіжки, прибули до приміщення Авдіївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, яке знаходиться по вулиці Сіверська, 25 в селі Авдіївка Сосницького району Чернігівської області, через незамкнені задні двері проникли до приміщення сільської ради.

Перебуваючи у приміщенні сільської ради, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 металевим ломом зламали замок на дверях кабінету бухгалтерії, проникли в кабінет бухгалтерії звідки умисно, таємно викрали майно, яке належало Авдіївській сільській раді Сосницького району Чернігівської області: ноутбук НР ProBook 4540 s, серійний номер 2СЕ2341FND, вартістю 4 867,70 грн.

Через кабінет бухгалтерії ОСОБА_7 та ОСОБА_11 проникли до кабінету сільського голови, звідки умисно, таємно викрали майно, яке належало Авдіївській сільській раді Сосницького району Чернігівської області: ноутбук НР ProBook 4540 s, серійний номер 2СЕ2340ТDВ, вартістю 4 867,70 грн та майно, яке належало ОСОБА_14 : мобільний телефон марки S-TELL моделі М558, вартістю 718,67 грн; мобільний телефон марки SAMSUNG, моделі SM- G531H/DS/SEK, вартістю 1 350, 67 грн.

Також, перебуваючи у приміщенні Авдіївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 металевим ломом зламали замок на дверях кабінету ТОВ «Прогрес», який знаходиться в одному приміщенні із сільрадою, за адресою по АДРЕСА_3 , зайшли до цього кабінету та знайшли ключі, якими шляхом підбору, відчинили двері до складського приміщення відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта», звідки умисно, таємно викрали майно, належне ТОВ «Нова Пошта», а саме 71 відправлення, перелік яких детально викладено у вироку суду 1 інстанції, загальною оголошеною вартістю в розмірі 34 654, 35 грн.

ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , внаслідок умисного таємного викрадення чужого майна, спричинили майнову шкоду: Авдіївській сільській раді Сосницького району Чернігівської області у розмірі 9 735,40 грн; ОСОБА_14 у розмірі 2 069, 34 грн; Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» - у розмірі 34 654, 35 грн.

Крім того, 13 лютого 2020 року близько 07 години 30 хвилин ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_11 щодо вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_8 , одягнувши на голови заздалегідь підготовлені маски, маючи при собі розкладний ніж, пневматичний пістолет «Crosman PFM-16» та металеву трубу, через хвіртку, яка зачиняється на гачок, проникли на територію господарства, яке належить ОСОБА_8 та знаходиться по АДРЕСА_4 та підійшли до будинку потерпілого.

У цей час, потерпілий ОСОБА_8 виходив з будинку на ганок. ОСОБА_7 та ОСОБА_11 з метою подолання опору потерпілого, який знаходився на ганку житлового будинку, здійснили напад на ОСОБА_8 , поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я останнього, а саме: ОСОБА_11 завдав один удар металевою трубою по голові ОСОБА_8 , заподіявши таким чином ОСОБА_8 легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. ОСОБА_7 у цей час перебував поряд із ОСОБА_11 та, з метою залякати потерпілого ОСОБА_8 , тримав у руках пневматичний пістолет «Crosman PFM-16», направивши ствол пістолета на потерпілого.

Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_8 закричав та покликав на допомогу, а ОСОБА_7 та ОСОБА_11 покинули територію господарства потерпілого.

Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок відносно ОСОБА_11 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий, яким призначити йому покарання за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, 69, 70 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Також просить задовольнити цивільний позов ОСОБА_8 та стягнути із ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на користь потерпілого ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 90000 грн. з кожного по 45000 грн., так суд 1 інстанції, залишаючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 без розгляду, істотно порушив вимоги кримінального процесуального законодавства, та як шкода у кримінальному провадженні пов`язана не з процесуальними відносинами, а з матеріально-правовими, зокрема, вчиненням кримінального правопорушення. Крім того, питання стягнення шкоди з ОСОБА_7 за позовом потерпілого ОСОБА_8 судом взагалі не вирішено та жодних доводів не наведено.

В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність його вини, просив вирок відносно ОСОБА_7 змінити, виключити з вироку посилання на обставину, що обтяжує його покарання, - вчинення злочину відносно особи похилого віку. Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - 5 років позбавлення волі. На підставі статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом 1 інстанції не враховано, що ОСОБА_7 не наносив удари по голові потерпілому, ніяких активних дій відносно нього не вчиняв.

На думку апелянта, суд 1 інстанції безпідставно не визнав обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , визнання вини, часткове відшкодування завданих збитків, так як саме він добровільно видав працівникам поліції викрадені із сільської ради речі, також його молодий вік, позитивну характеристику, вчинення злочину вперше, має стійкі соціальні зв`язки, проживає з матір`ю та батьком пенсійного віку.

Також судом не взято до уваги позицію потерпілого ОСОБА_14 , який не має ніяких претензій до його підзахисного.

На думку апелянта, підлягає виключенню обтяжуюча обставина, так як в даному випадку повинна враховуватись можливість усвідомлення винним відповідного віку потерпілого за зовнішнім виглядом, зростом, станом здоров`я тощо. На момент вчинення злочину ОСОБА_7 не був знайомий з ОСОБА_8 та не був обізнаний про вік останнього, який активно веде фермерське господарство, працює на сільськогосподарських машинах.

Вказані вище обставини, що пом`якшують покарання, дані про особу ОСОБА_7 , істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і є підставами для застосування положень ст. 69 КК України.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 просив вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187 КК України покарання у виді 8 років позбавлення волі, а ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 187 КК України у виді 5 років позбавлення волі. Цивільний позов просить задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не в повній мірі враховано те, що саме ОСОБА_11 застосував металеву трубу під час нападу, намагався завдати другий удар, який прийшовся в навіс ганку, наполіг на вчиненні злочину, його участь при цьому була активною, він поставив під загрозу життя потерпілого.

Також судом не була взята до уваги його думка щодо призначення обвинуваченим найсуворішої міри покарання.

Щодо особи ОСОБА_7 апелянт вказує, що він є особою молодого віку, ніде не працює, вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини за короткий проміжок часу, з приводу вчиненого не жалкує, не розкаявся, не вибачився перед потерпілим.

На думку апелянта, призначене ОСОБА_7 та ОСОБА_11 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м`якості.

Також потерпілий звертає увагу, що під час розгляду було встановлено, що удар у голову він отримав, перебуваючи у житловому будинку, але суд зробив висновок, що такі події відбулися на ганку житлового будинку, що не відповідає фактичним обставинам та виключає кваліфікацію дій за ч. 3 ст. 187 КК України.

Крім того, під час судового розгляду було встановлено факт відсутності у обвинуваченого ОСОБА_11 будь-якого майна чи коштів, але ці обставини судом були проігноровані та позов потерпілого ОСОБА_8 безпідставно залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі представник потерпілого адвокат ОСОБА_9 , не оспорюючи кваліфікації дій обвинувачених та доведеність їх вини, просив вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187 КК України покарання у виді 8 років позбавлення волі, а ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 187 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд 1 інстанції, призначаючи ОСОБА_11 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, урахував одні і ті ж обставини, що є недопустимим.

Також при призначенні ОСОБА_11 покарання судом не було враховано позицію потерпілого щодо призначення виду та міри покарання, не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, агресивність та одноосібне застосування ОСОБА_11 насильства під час нападу, його роль та поведінка, інтенсивність та періодичність вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень.

На думку апелянта, в діях ОСОБА_11 відсутнє щире каяття, так як за вказівкою матері вибачення перед потерпілим не може свідчити про шкодування та каяття у вчиненому.

Що стосується висновків суду про те, що ОСОБА_8 відмовився отримати грошовий переказ, то потерпілий повідомив, оскільки обвинувачений ОСОБА_11 не має прибутку, то ці кошти належать іншим особам, а відшкодування завданих ним збитків він має намір отримати за рішенням суду.

Щодо особи ОСОБА_7 апелянт вказує, що він є особою молодого віку, який ніде не працює, вчинив тяжкий та особливо тяжкий злочини, з приводу вчиненого не жалкує, не розкаявся, не вибачився перед потерпілим.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 прокурор просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений ОСОБА_7 та його адвокат ОСОБА_6 підтримали подану апеляційну скаргу адвокатом і просили її задовольнити з викладених у ній підстав, заперечували проти скарг потерпілого та його представника.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подану прокурором, потерпілим та його представником апеляційні скарги, заперечував проти апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 ..

В судовому засіданні представник потерпілого підтримав подані стороною обвинувачення апеляційні скарги, заперечував проти апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 ..

Обвинувачений ОСОБА_11 , його захисник та законний представник у судовому засіданні заперечували доводам апеляційних скарг прокурора, потерпілого та його захисника.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні вироку

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, його дії вірно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України. Його дії за ч. 3 ст. 185 КК України в апеляційних скаргах не оспорюється, тому вирок суду в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.

На обґрунтування своїх висновків про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, суд послався на показання потерпілого ОСОБА_8 , який повідомив про обставини вчинення на нього нападу обвинуваченими; свідка ОСОБА_15 , який показав, 13.02.2020 року, в ранковий час, перебував у своєму дворі, почув крики ОСОБА_8 про допомогу, який проживає по сусідству; він також бачив кров на голові та обличчі потерпілого; потерпілий розповів, що на нього було скоєно напад двома особами у масках; показання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , які не заперечували, що саме вони скоїли розбійний напад на потерпілого ОСОБА_8 ; а також на сукупність зібраних під час досудового розслідування письмових доказів, у тому числі даних протоколів слідчих експериментів, згідно з якими потерпілий та обвинувачені розповіли про обставини скоєння нападу ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на потерпілого ОСОБА_8 ; висновку судово-медичної експертизи № 34 від 09.04.2020 року, згідно з яким у ОСОБА_8 має місце тілесне ушкодження у вигляді рвано-забійної рани в ділянці чола справа, що могло утворитись від дії тупого предмету, та відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Проникнення як кваліфікуюча ознака розбою передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.

При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення розбою та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.

Судом 1 інстанції встановлено, що на територію домоволодіння потерпілого обвинувачені потрапили через хвіртку, яка зачиняється на гачок, тобто незаконно проникнули на територію, яка має засоби охорони від доступу сторонніх осіб і використовується для зберігання матеріальних цінностей. Крім того, ганок житлового будинку є зовнішньою прибудовою до входу до будинку та є цільним з ним, тобто, є житлом, незаконне проникнення до якого інкримінувалось обвинуваченим, де і скоєно розбійний напад на потерпілого.

Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги потерпілого про здійснення на нього нападу у житловому будинку, а не на його ганку, що також впливає на кваліфікацію дій обвинувачених, є невірним сприйняттям потерпілим будівельної споруди, так як ганок є невід`ємною частиною будинку.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Стаття 69 КК України передбачає, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті КК України.

Зі змісту вироку вбачається, що обставинами, які пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд обґрунтовано визнав щире каяття обвинуваченим ОСОБА_7 та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень. Інших обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченого, судом 1 та апеляційної інстанцій встановлено не було. Водночас, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, визнано обставиною, що обтяжує його покарання.

Відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди - це дії, які фактично усувають негативні наслідки вчиненого кримінального правопорушення. Вилучення викраденого майна працівниками поліції та повернення його потерпілим не можна розцінювати як добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди і визначати як обставину, що пом`якшує покарання, оскільки таке відшкодування відбулося не за волею обвинуваченого, а внаслідок діяльності працівників поліції.

Колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 будь-яких активних дій, на відміну від обвинуваченого ОСОБА_11 щодо відшкодування завданих збитків не вчиняв, будь-які документи на підтвердження сплати ним потерплим моральної чи матеріальної шкоди у матеріалах кримінального провадження також відсутні. Окрім іншого, частина викрадених речей у потерпілих були вилучені працівниками поліції під час проведення слідчих дій. Вказані обставини не можуть свідчити про добровільне відшкодування завданих збитків обвинуваченим ОСОБА_7 .

Вищезазначену обставину колегія суддів не може визнати такою, що пом`якшує покарання обвинуваченого, так як відсутні на те підстави.

Також не заслуговують на увагу твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 обтяжуючої покарання обставини, - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, так як потерпілому 62 роки, а його зовнішній вигляд підтверджує дану обставину.

При призначенні покарання, яке ОСОБА_7 має відбувати реально, суд 1 інстанції урахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочинів, конкретні обставини їх скоєння, характер та спосіб вчиненого, ступінь його участі у скоєнні розбійного нападу, значну суспільну небезпечність вчиненого, яка полягає не лише у посяганні на право власності, а й у спричиненні шкоди здоров`ю потерпілого, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, неодружений, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, позицію потерпілого ОСОБА_8 , який наполягав на суворій мірі покарання.

Таким чином, суд урахував конкретні обставини справи та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , що його характеризують, у тому числі й ті, з якими захисник та потерпіла сторона пов`язують свої апеляційні вимоги.

У апеляційних скаргах не наведено таких обставин та даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , які б не були враховані при призначенні йому покарання і свідчили про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину, як про це просить захисник, чи призначення більш суворо покарання, про що наголошує потерпілий та його представник в апеляційних скаргах.

Відповідно до норми ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст.1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

При цьому слід враховувати положення ст.1180 ЦК України, шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов`язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.

Потерпілим ОСОБА_8 в рамках даного кримінального провадження подано позовну заяву про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , яка є законним представником неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_11 , моральної шкоди в сумі 90 000 грн. на його користь.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні цього позову правильно мотивував тим, що позов подано до неналежного відповідача.

Під час розгляду справи встановлено, що на час ухвалення вироку та вирішення цивільного позову потерпілого обвинувачений ОСОБА_11 досягнув повноліття, тобто, виникли правові підстави для стягнення моральної шкоди, заявленої у позові з обвинуваченого ОСОБА_11 , оскільки обов`язок батьків відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повнолітня.

Оскільки позов подано до його законного представника ОСОБА_12 , та зважаючи на вимоги ст. 1190 ЦК України, якою визначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, то висновок суду 1 інстанції про залишення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 без розгляду з роз`ясненням права про звернення в цивільному порядку є правильним, а доводи прокурора, потерпілого та його представника є безпідставними.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 404, 405, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурора, потерпілого ОСОБА_8 та його представника адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Менського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2021 року відносно ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженому, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4