Справа № 567/1272/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2021 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Венгерчук А.О.
секретар - Самолюк А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Острозький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), орган опіки та піклування Острозької районної адміністрації Рівненської області до ОСОБА_2 про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини
встановив
в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів на утримання дитини звернулась ОСОБА_1 .
Зазначає, що з 2010 по 2014 роки вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_2 , проте шлюб між ними не був зареєстрований у встановленому законом порядку. Від спільного проживання у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що в свідоцтві про народження сина вона записана матір`ю, а в графі батько вказано відомості ОСОБА_4 , з її слів, оскільки при реєстрації народження сина у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Острозького районного управління юстиції у Рівненській області відповідач не був присутній та відмовився подавати заяву про встановлення батьківства та внесення відомостей про нього як батька.
Зазначає, що біологічним батьком сина є саме відповідач - ОСОБА_2 , який самостійно проводив тест на батьківство та яким було підтверджено вірогідність його батьківства з точністю 99,99%, однак зареєструвати себе батьком дитини відповідач відмовляється, тому вона вважає, що даний факт має бути встановлений в судовому порядку.
Також, відповідач, будучи батьком дитини, тривалий час не приймає участі у її вихованні, не цікавиться її життям та здоров`ям, не забезпечує всім необхідним для нормального життя та розвитку, чим ухиляється від виконання батьківських обов`язків.
Позивач зазначає, що на даний час вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Одночасно, позивач зазначає, що відповідач за віком та станом здоров`я є працездатним та на даний час офіційно працевлаштований у ФОП ОСОБА_5 , а тому отримує регулярний дохід, однак матеріальної допомоги на утримання дитини в добровільному порядку не надає.
Також посилається на те, що відповідач ухиляється від участі в утриманні дитини, хоча має всі можливості брати достатню, належну та регулярну участь в її матеріальному утриманні, у зв`язку з чим поставив сина та її в скрутне матеріальне становище. Вказує, що не має можливості самостійно надати сину належне утримання, достатнє для його віку та її доходу недостатньо для належного забезпечення дитини.
Посилаючись на те, що відповідач, будучи працездатним, свідомо ухиляється від належного утримання дитини, просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмір ј частки його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Окрім того, просить стягнути з відповідача судові витрати у справі.
Суд, розглянувши справу відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України за правилами загального позовного провадження, встановив наступне
Ухвалою від 07.12.2020 відкрито загальне позовне провадження по даній справі, призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 02.03.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання сторони не з`явились.
Представником позивача подано заяву про розгляд справи в її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує та просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі
Відповідач ОСОБА_6 та його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. В поданій на адресу суду заяві представник відповідача просить розглядати справу в її відсутності та відсутності відповідача. Одночасно зазначила, що відповідач підтримує пояснення викладені у відзиві на позовну заяву, а саме визнає позовні вимоги в частині батьківства та просить визначити розмір аліментів на утримання дитини в розмірі 1/6 частки його заробітку.
Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, в поданих на адресу суду поясненнях щодо позову просять здійснювати розгляд в їх відсутності, заперечень проти позову не подали.
Суд, визначивши юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази у їх сукупності, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 встановлено, що 26.05.2019 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу позивачу присвоєно прізвище ОСОБА_9 (а.с.11)
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (а.с.12)
Згідно консультативного висновку, висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 04.09.2020, медичної карти амбулаторного хворого встановлено, що малолітній ОСОБА_10 хворіє, постійно проходить курси лікування та потребує занять з логопедом. (а.с.13-25)
З довідки від 26.11.2020 №192 встановлено в склад сім`ї позивача, окрім неї входять її мати, брат та двоє синів: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.29)
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками вказані ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с.30)
Згідно ухвали Острозького районного суду Рівненської області від 20.01.2021 призначено по даній цивільній справі судово-біологічну експертизу молекулярно-генетичного аналізу ДНК. (а.с.88-89)
Згідно приписів ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
В судовому засіданні встановлено, що сторонами по справі не заперечується (визнається) та обставина, що не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з відповідчем, позивач народила сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком якого є відповідач по справі.
В свідоцтві про народження дитини позивач записана матір`ю, в графі батько вказано відомості ОСОБА_4 , зі слів позивача .
Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_2 .
Дані обставини визнаються сторонами та суд не вбачає підстав ставити під сумнів добровільність їх визнання. За вказаних обставин та за клопотанням сторін судово-біологічна експертиза у справі не проводилась.
Відповідно до ст.121 СК України , права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього кодексу .
За змістом ст.ст.125-128 СК України , якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду. Заява жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану і якщо така заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника, повноваження якого мають бути нотаріально засвідчені, або надіслана поштою за умови її нотаріального засвідчення.
За відсутністю заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу , батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду і підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України . Позов може бути пред`явлений матір`ю неповнолітньої дитини або особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 цього Кодексу .
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, має вирішувати відповідно до норм СК , зокрема, ч.2 ст.128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.
Згідно п.4 вказаної постанови, справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч.3 ст.128 СК приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч.1 ст.135 СК ); Із позовом про визнання батьківства чи материнства можуть звертатися до суду лише особи, зазначені у СК .
Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися мати, опікун дитини, особа, яка ї утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи.
Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, коли відповідно до ч.2 ст.55 СК України відомості про батька дитини записані за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній і можуть бути подані особами, зазначеними у ч.3 ст.128 цього Кодексу .
Отже, за приписами приведених норм сімейного права, питання визнання батьківства може вирішуватися в судовому порядку у разі відсутності заяви жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, про визнання походження дитини від батька, та вчинення запису про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 цього Кодексу , за заявою матері дитини.
В даному випадку дитина народилась від осіб, які не перебували у шлюбі між собою і тому запис про батька дитини вчинено зі слів матері відповідно до ч.1 ст.135 СК України .
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15.05.2006 року рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Відповідно до положень ст.134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього кодексу , або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 , при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п.2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 №96/5 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 за №55/18793, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження.
Також при ухваленні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України , щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Доказів на спростування доводів позивача щодо батьківства відповідача стосовно дитини відповідачем не надано.
Як передбачено ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд з врахуванням того, що визнання відповідачем позову в цій частині не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку про задоволення позову в частині вимог про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.
Вирішуючи позов в частині стягнення аліментів, суд виходить з наступного.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття.
Відповідно до ст . 8 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвеції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.180 СК України, обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття лежить на обох батьках.
У відповідності до ст.181 СК України , у разі відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з яким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.
Відповідно до ст.181 СК України , за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст . 182 СК України , визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з вимогами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що на даний час позивач та відповідач разом не проживають, їх син проживає з позивачем та знаходиться на утриманні матері, що підтверджується довідкою про склад сім"ї позивача.
Також в судовому засіданні встановлено, що будучи батьком дитини, ОСОБА_2 свого сина належним чином не утримує, хоча зобов`язаний це робити. При цьому суд виходить з того, що відповідач доказів про те, що він належним чином займається утриманням сина не надав.
Таким чином, загальний розмір утримання дитини від відповідача є меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, суд приходить до висновку, що відповідач не бере належної участі в утриманні дитини.
Оскільки відповідач, будучи батьком дитини, на даний час свого сина належним чином не утримує, хоча зобов`язаний це робити, то з нього на користь позивача необхідно стягнути аліменти.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з ким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що розмір коштів на утримання має відповідати певному рівню, достатньому для утримання та забезпечення нормальної життєдіяльності особи. Мінімальний розмір такого рівня, який мають забезпечити обоє батьків, визначений законодавчо прожитковий мінімум і встановлюється законом про бюджет кожного року.
Згідно Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років з 01.01.2021 становить 2395,00 грн. з 1 липня - 2510 грн., з 1 грудня - 2618 грн.
Отже, мінімальний розмір аліментів на дитину віком від 6 років становить з 1 січня 2021 року - 1197,50 грн.
Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, встановленого прожиткового мінімуму на дітей, суд приходить до висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача на утримання малолітнього сина.
В той же час, при вирішенні позову суд виходить з того, що відповідач не заперечив наявності у нього можливості утримувати сина, однак не в повній мірі погодився з визначеним позивачем розміром аліментів, оскільки має на утриманні ще одну дитину.
Окрім того, судом береться до уваги стан здоров`я та матеріальне становище дитини та сторін, а також відсутність у сторін інших утриманців.
Суд враховує, що на утриманні позивача перебуває ще одна малолітня дитина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з позивачем.
Водночас судом встановлено, що на даний час відповідач перебуває у шлюбі та на утриманні відповідача перебуває донька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно бази даних НАІС Територіального сервісного центру №5641 в Рівненській області за ОСОБА_2 зареєстровано транспортні засоби: "Ford Orion", реєстраійнйи номер НОМЕР_4 та "Renault Megane", реєстраційнйи номер НОМЕР_5 .
Сторонами не надано доказів щодо працевлаштування відповідача та розміру його заробітку. Доказів мінливості чи нестабільності його заробітку також не надано.
Відомості про отримання доходів позивачем в матеріалах справи відсутні.
Крім того, суд бере до уваги той факт, що малолітній ОСОБА_10 хворіє, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.
В судовому засіданні встановлено, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання сина в розмірі 1/4 частки його заробітку, позивач одночасно обгрунтовує і наявністю витрат, пов`язаних з обстеженням, лікуванням та оздоровленням ОСОБА_10 .
Згідно ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
З норм ст.185 СК України, Постанови Судової палати в цивільних справах ВСУ від 24.02.2016 року №6-129цс15, вбачається, що до особливих обставин законодавцем відносяться випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, талантів, у зв`язку з хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом, тощо. А тому суд приходить до висновку, що витрати, на які вказує позивач, пов`язані з лікуванням та оздоровленням ОСОБА_10 є додатковими, передбаченими ст.185 СК України.
При визначенні розміру аліментів, суд враховує матеріальне становище платника аліментів та приймає до уваги матеріальне становище позивача, яка зобов`язана у рівній частині з відповідачем займатися утриманням неповнолітньої дитини, та виходить з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Отже, вирішуючи питання про розмір аліментів на утримання дитини, суд бере до уваги стан здоров`я, матеріальне становище дитни та сторін, а також що платник аліментів є працездатним, має добрий стан здоров`я, оскільки інших доказів суду не надано, може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини та з врахуванням всіх обставин справи вважає, що їх необхідно стягувати в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та бере до уваги, що в цьому випадку загальний розмір аліментів не перевищуватиме 1/2 частину доходу відповідача, що відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Одночасно, суд бере до уваги, що позов про стягнення аліментів був поданий 30.11.2020 року, а тому за правилами ст.191 СК України саме з цього часу необхідно стягувати аліменти.
Також, з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 840,80 грн., оскільки позивач була звільнена від його сплати при подачі позову відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір та ч.6 ст.141 ЦПК України .
Окрім того, з відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору позивачем відповідно до ст.141 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Ст. 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Також, ст. 137 ЦПК України визначені цілі розподілу судових витрат.
За частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно договору №236 про надання професійної правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Божко Т.Ю., згідно якого адвокат взяла на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту.
Також відповідно до детального розрахунку витрат на надання професійної правничої допомоги, квитанції до прибуткового касового ордеру №268 від 16.11.2020 вбачається, що ОСОБА_1 сплатила адвокату Божко Т.Ю. 6000 грн. за надання професійної правничої допомоги, що включає в себе: 300 грн. - надання консультаційного висновку, 500 грн. опрацювання документів, виготовлення копій документів, 2200 грн. - підготовка позовної заяви, 1000 грн. - підготовка клопотань про витребування доказів, 2000 грн. - представництво в суді та участь в судових засіданнях. (а.с.28, 36,37)
На сьогодні закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, однак він має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданим адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем надано підтвердження укладення договору про надання правничої допомоги, а також згідно вказаного Договору надано докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та вважає за достатнє стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Керуючись ст. 125 , 126 , 128 , 133, 134 , 137, 180 , 181 , 183 СК України , ст. 12 , 133 , 141 , 247 , 263-265 , 352 , 354 , 367 ЦПК України , суд
у х в а л и в :
позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьком ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Зобов`язати Острозький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) внести зміни в актовий запис №18 від 13.10.2014 про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного виконавчим комітетом Розвазької сільської ради, виключивши відомості про батька ОСОБА_4 та зазначивши відомості про батька: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, вказавши прізвище дитини ОСОБА_5 .
Стягувати з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 30.11.2020 до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. витрат на сплату судового збору, 6000 грн. витрат пов`язаних з наданням їй професійної правничої допомоги.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09.04.2021.
Суддя Острозького районного суду Венгерчук А.О.
Суд | Острозький районний суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 06.04.2021 |
Оприлюднено | 09.04.2021 |
Номер документу | 96134742 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Острозький районний суд Рівненської області
Венгерчук А.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні