Рішення

від 07.04.2021 по справі 120/8036/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 квітня 2021 р. Справа № 120/8036/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації (вул. Шкільна, 16А, с. Котюжинці, Калинівський район, Вінницька область, 22447; код ЄДРПОУ 03191880) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації (далі - відповідач).

Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2018 по 2020 роки відповідно до положень статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за період з 2018 по 2020 роки у розмірах п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є учасником бойових дій, тому має право на пільги, а саме на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII). Проте, у 2018 - 2020 роки йому виплачено разову грошову допомогу у розмірі меншому, ніж встановлено Законом № 3551-XII, а саме: у 2018 році - 1265, 00 грн., у 2019 році - 1295,00 грн., у 2020 році - 1390,00 грн.

Окрім того, у позовній заяві вказується, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, на думку позивача, оскільки, на час виплати разової грошової допомоги діяла редакція ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XI, то остання підлягала застосуванню при визначенні розміру оспорюваної виплати.

Позивач вважає дії відповідача щодо виплати допомоги у неповному розмірі протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси.

Ухвалою від 23.12.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 04.01.2021 року провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).

21.01.2021 року до суду подано відзив на позовну заяву, у якому вказується, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2018-2020 роках здійснювалась позивачу відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 року №170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", від 20.03.2019 року № 237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", від 19.02.2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Окрім того, представник відповідача зазначив, що Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації є розпорядником коштів в межах фонду, визначеного бюджетними програмами. Відтак, виплати позивачу допомоги до 5 травня проводились відповідно до норм вищезазначених постанов.

З огляду на зазначене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Ухвалою від 26.03.2021 року вирішено поновити провадження у даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідченням серії НОМЕР_2 від 04.06.2015 року.

Позивач має право на пільги, а саме на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Як зазначає позивач, у 2020 році він звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за період з 2018 по 2020 роки.

У листі від 26.11.2020 року №01-6-1715 відповідач зазначив, що протягом 2018 - 2020 років позивачу грошова допомога до 5 травня виплачувалася у таких розмірах: 2018 рік - 1265 грн.; 2019 рік - 1295 грн.; 2020 рік - 1390 грн.

Позивач із розміром вказаної виплати не погоджується та вважає, що із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020, розмір допомоги слід визначати не на підставі норм відповідних постанов Кабінету Міністрів України, а керуючись Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII, оскільки Конституційний Суд України дійшов висновку про неконституційність делегування Уряду повноважень щодо визначення розміру оспорюваних виплат.

Надаючи оцінку спірним правовим відносинам, суд враховує таке.

За приписами пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни, як особливої окремої категорії громадян, врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII.

Пільги учасникам бойових дій передбачені статтею 12 Закону № 3551-XII.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-XIV статтю 12 Закону № 3551-XII було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня часникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком".

Пунктом 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом № 107-VI, визнані неконституційними.

Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати, зокрема, розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанови:

- від 14.03.2018 року № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1265 грн.;

- від 20.03.2019 року № 237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2019 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1295 грн.;

- від 19.02.2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1390 грн.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення ункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини 4 статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Водночас відповідач, виплачуючи позивачу оспорювану допомогу, керувався нормами постанов Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 року № 170, від 20.03.2019 року № 237 та від 19.02.2020 року № 112.

Суд зазначає, що спірним при розгляді цієї справи є саме питання про розмір разової грошової допомоги до 5 травня, що виплачувалася учасникам бойових дій у 2018 - 2020 роках, з огляду на прийняте Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року у справі 1 -247/2018(3393/18).

Визначаючись із розміром допомоги, що належить до виплати позивачу у 2020 році суд враховує, що цій обставині надано оцінку при розгляді зразкової справи № 440/2722/20-а рішенням Верховного Суду від 29.09.2020 року, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Розглядаючи зразкову справу, Верховний Суд дійшов висновку, що з 27.02.2020 року (день прийняття рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій величиною п`ять мінімальних пенсій за віком.

Велика Палата у п.п. 48-54 постанови від 13.01.2021 року зазначила, що вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком слід визначати із урахуванням статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

У 2020 році мінімальний розмір пенсії за віком становив 1638 грн. (розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік").

Відтак, із урахуванням встановлених обставин та висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд доходить висновку, що виплачуючи позивачу оспорювану допомогу за 2020 рік у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року № 112, відповідач допустив порушення норм статті 12 Закону від 22.10.1993 року № 3551-XII у редакції Закону від 25.12.1998 року № 367-XIV, яка передбачала виплату учасникам бойових дій допомоги до 5 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Отже, адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про виплату допомоги до 5 травня за 2018 - 2019 роки у розмірі, передбаченому статті 12 Закону від 22.10.1993 року № 3551-XII, то суд вважає, що такі не підлягають задоволенню із наступних мотивів.

В той час коли позивачу виплачувалася допомога до 5 травня за 2018 - 2019 роки діяв підпункт 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виходячи із вказаного нормативного регулювання спірних правовідносин, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати протягом 2018 - 2019 років, зокрема, розмір разової грошової допомоги до 5 травня .

Як зазначалося, на реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанови: від 14.03.2018 року № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1265 грн. та від 20.03.2019 року № 237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що учасникам бойових дій у 2019 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1295 грн.

Як було встановлено судом, відповідач при виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2018-2019 роках визначав її розмір саме із урахуванням норм, вказаних вище постанов Кабінету Міністрів України.

Натомість позивач вважає, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27.02.2020 року (у справі 1-247/2018(3393/18)) дійшов висновку про неконституційність делегування повноважень Уряду визначати розмір допомоги в цілому. Тобто, рішення Конституційного Суду, на думку позивача, має застосовуватись і до виплат, проведених в 2017-2019 роках. Тому, як наслідок, позивач просить провести йому доплату недоотриманої у цей період допомоги.

Однак, суд не погоджується із аргументами позивача виходячи із таких міркувань.

Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Норма аналогічного змісту міститься у частині 1 статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII (далі - Закон № 2136).

Із аналізу вказаних приписів, суд робить висновок, що загальним є правило про втрату чинності законів, які визнані неконституційними, саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Проте, винятки із такого правила можуть бути встановлені у самому рішенні Конституційного Суду України.

Згідно з частиною 1 статті 97 Закону № 2136-VIII, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Проте, додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абз. 2 п. 2 рішення від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Необхідно зазначити, що такий принцип є гарантією стабільності суспільних відносин та забезпечення принципу юридичної визначеності. Оскільки, в іншому випадку усі суспільні відносини у яких було застосовано "неконституційний закон" підлягали б "ревізії". Тому, з огляду на відсутність у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 року вказівки на інше, суд вважає, що вказане Рішення слід застосовувати до правовідносин які виникли з дня його ухвалення.

Отже, встановлена у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 року неконституційність закону, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду правовідносин із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.

Враховуючи, що підпункт 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, був чинним на момент проведення позивачу виплат у 2017 - 2019 роках, розмір оспорюваної допомоги правомірно визначався на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 року № 170 та від 20.03.2019 року № 237.

Відтак, позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги до 5 травня за 2018 - 2019 роки у розмірах п`яти мінімальних пенсій за віком, задоволенню не підлягають.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік відповідно до положень статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.

За приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відтак, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік відповідно до положень статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Калинівської районної державної адміністрації (вул. Шкільна, 16А, с. Котюжинці, Калинівський район, Вінницька область, 22447; код ЄДРПОУ 03191880).

Рішення в повному обсязі сформовано: 07.04.2021 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна