Рішення

від 09.04.2021 по справі 600/848/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/848/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Глибоцької районної державної адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові (нова редакція) ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області щодо нездійснення виплати недосплаченої суми грошової допомоги до 5-го травня ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2015-2020 роки; - зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області нарахувати ОСОБА_1 , недосплачену суму щорічної разової допомоги до 5-го травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2015-2020 у розмірі 32945 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, порушуючи вимоги законодавства, відмовив позивачу у проведенні перерахунку щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2015 року по 2020 рік у сумі 32945,00 грн.

Вказував, що у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України, починаючи з 22 травня 2008 року відновлено дію частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам бойових дій має становити п`ять мінімальних пенсій за віком.

На переконання позивача, зазначене рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов`язковими для виконання на території України і остаточними.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У зв`язку із винесенням Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018, позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2015-2020 роки у відповідності до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Однак, відповідач листом від 12.05.2020 року № 844/04/01-47 повідомив позивачу, що розмір виплат не входить в компетенцію управління праці та соціального захисту населення.

Позивач не погоджується з таким висновком та вважає, що відповідачем порушено його право на отримання разової грошової допомоги відповідно до вимог чинного законодавства.

До суду надійшов відзив Управління соціального захисту населення Глибоцької районної державної адміністрації на позов, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в задоволенні, посилаючись при цьому на вимоги Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII та Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Заперечення представника відповідача зводились до того, що останній не наділений повноваженнями щодо збільшення чи зменшення допомоги.

В 2020 році позивачеві до 5 травня виплачено разову грошову допомогу, як учаснику бойових дій, у розмірі, який визначений постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112, в межах бюджетних асигнувань державного бюджету передбачених на вказану виплату.

У судове засідання позивач та відповідач не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені, проте надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно, повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.03.2015 року позивач є учасником бойових дій (а. с. 6).

06.05.2020 року позивач звертався до Управління соціального захисту населення Глибоцької районної державної адміністрації із заявою щодо проведення нарахування та виплати невиплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2016 - 2020 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. (а. с. 8-10).

Розглянувши вищевказане звернення, Управління соціального захисту населення Глибоцької районної державної адміністрації листом від 12.05.2020 року № 844/04/01-47 надав відповідь про відмову у нарахуванні допомоги у бажаному заявником розмірі. Така відповідь мотивована тим, що одноразова грошова допомога до 5 травня виплачується позивачу в розмірі, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України №112 від 19.02.2020 року. (а. с. 11).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні матеріали, письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №3551-XII щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 12 частину 5 Закону України №3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року.

У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону №3551-XІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до статті 28 частини 1 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2020 році становить 8190 грн (1638 грн х 5).

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 року по справі №440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Водночас, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Із матеріалів справи видно та не заперечувалося сторонами, що позивачу виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році у розмірі 1390,00 грн.

Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону №3551-XІІ, суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі, а тому дії відповідача щодо відмови позивачу у донарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік є неправомірними.

Зважаючи на викладене, належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача, як суб`єкта владних повноважень, нарахувати та виплатити позивачу недоплачену разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, встановленого ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням виплаченої суми за 2020 рік, у розмірі 6800,00 грн (8190,00 грн - 1390,00 грн (виплачена сума)).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в наведеній вище частині позовних вимог є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню з урахуванням вказаних вище висновків суду.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення виплати недосплаченої суми грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2015 - 2019 роки та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суму за 2015 - 2019 роки, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Як зазначалося вище, Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону №3551-XІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у відповідача відсутній обов`язок здійснювати нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком до 5 травня за 2015 - 2019 роки на підставі Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018.

Водночас, суд констатує, що позивачем отримано щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій до 05 травня: за 2015 рік у розмірі 875,00 грн, за 2016 рік у розмірі 920,00 грн, за 2017 рік у розмірі 1200,00 грн, за 2018 рік - 1265,00 грн, за 2019 рік - 1295,00 грн, тобто у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року та №237 від 20 березня 2019 року, які, як зазначено вище, на момент проведення таких виплат були чинними та неконституційними не визнавались.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що у відповідача відсутні правові підстави для проведення перерахунку виплачених позивачу як учаснику бойових дій сум щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2015 - 2019 роки.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними, а тому відмовляє в їх задоволенні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області щодо нездійснення виплати недосплаченої суми грошової допомоги до 5-го травня ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік.

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області нарахувати ОСОБА_1 , недосплачену суму щорічної разової допомоги до 5-го травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн.

4. В іншій частині відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: - Управління соціального захисту населення Глибоцької районної державної адміністрації (60400, Чернівецька область, смт. Глибока, вул. привокзальна, 6, код ЄДРПОУ 03196268).

Суддя П.Д. Дембіцький