Постанова

від 06.04.2021 по справі 812/354/14

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року справа №812/354/14

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д., Сіваченка І.В., за участю секретаря судового засідання - Антонюк А.С., представника позивача Парчевського В.Ю., представника відповідача Свердловської І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Метали і полімери на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року (головуючий суддя І інстанції - Кисельова Є.О.), складене в повному обсязі 18 серпня 2020 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області, у справі № 812/354/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Метали і полімери до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 адміністративний позов ТОВ «Метали і полімери» до Алчевської об`єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми В4 №0000072201 від 15 січня 2014 року (арк. спр. 32-37 т. 1).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року апеляційну скаргу Алчевської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року по адміністративній справі № 812/354/14 - залишено без задоволення. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року по адміністративній справі № 812/354/14 - залишено без змін (арк. спр. 60-65 т. 1).

Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року касаційну скаргу Алчевської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області задоволено частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі № 812/354/14 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (арк. спр. 212-217 т. 1). При прийнятті постанови Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити технічну можливість ПП Транс-Інвестбуд виконання підрядних робіт згідно договору підряду від 28 лютого 2020 року № 280212 з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних ресурсів).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року відмовлено у задоволені позовних вимог (арк. спр. 28-33 т. 3).

Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» із таким судовим рішенням не погодилось, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції вірної оцінки обставинам справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що суд першої інстанції прийняв спірне рішення в порушення вимог діючого законодавства, переклавши обов`язок доказування у даній справі на позивача.

Вважає, що суд першої інстанції в порушення норм ст.73, 77, 77 Кодексу адміністративного судочинства України мотивуючи його доказами: поданими відповідачем не встановлений строк; які не містять інформацію щодо предмета доказування; не були покладені в основу спірного ППР.

При цьому, вказав, що позивач надав всю необхідну для скасування ППР первинну документацію.

Вважає спірне ППР таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем доведено можливість та наявність відповідних потужностей товариства на проведення господарських операцій з контрагентами (арк. спр. 39-51 т. 3).

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанцій залишити без змін.

Представник позивача в судому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в судому засідання заперечував проти задоволення апеляційної скарги з посиланням на правомірність рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що у період: з 16 грудня 2013 року по 17 грудня 2013 року відповідачем на підставі направлення від 16 грудня 2013 року №420/233, наказу №342 від 10 грудня 2013 року (том 2 арк. спр.14) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» (код за ЄДРПОУ 35653261) з питань правильності визначення, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Транс - Інвестбуд» (код за ЄДРПОУ 34808709) за період: з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року та з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року, за результатами якої складено акт від 24 грудня 2013 року №1079/12-06/22-01/356553261 (том 2 арк.спр. 16-33).

Вказаною перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Метали і полімери» положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України за лютий, квітень 2012 року, а саме: завищено податковий кредит по ПДВ всього у сумі 1483410,00 грн., у т.ч.: за лютий 2012 року - 101667,00 грн.; за квітень 2012 року - 466743,00 грн.

В підсумок завищення податкового кредиту по ПДВ за лютий, квітень 2012 року встановлено порушення п. 200.3 ст. 200 ПК України, а саме: завищення за квітень 2012 року залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1 483 410,00 грн.

На підставі акту перевірки Алчевською об`єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 15 січня 2014 року №0000072201, яким позивачу зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 483 410,00 грн. (том 2 арк.спр. 42).

Позивач із зазначеними податковими повідомленням-рішеннями не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції надавши аналіз та оцінку первинним документам по взаємовідносинам з контрагентами, дійшов до висновку, щодо наявності підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки обставини справи та докази підтверджують посилання відповідача щодо порушень норм діючого законодавства при здійсненні господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи оцінку спірним правовідносинам, вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із частинами 78.4, 78.5, 78.6, 78.7, 78.8 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм ПК України свідчить про те, що в податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Представником позивача самостійно на виконання постанови Верховного суду від 23 квітня 2020 року до матеріалів справи надано первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій (послуг) у ПП «Транс - Інвестбуд» , а саме: договір підряду №280212 від 28 лютого 2012 року, договірну ціну №1; розрахунок №1-1; розрахунок №1-2; відомість ресурсів; розрахунок №1-4; розрахунок №1-4-2; розрахунок №5; розрахунок №6; договірна ціна №2; локальну схему; роздруківку банківського рахунку; податкову накладну №84 від 29 лютого 2012 року з витягом; довідку про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2012; акт №84 прийому виконаних підрядних робіт за лютий 2012 року; податкову накладну №91 від 30 березня 2012 року; виписку з банківського рахунку; податкову накладну №60 від 24 квітня 2012 року з витягом; довідку про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2012; акт №2 прийому виконаних підрядних робіт за квітень 2012 року; податкову накладну №61 від 24 квітня 2012 року; виписку з банківського рахунку; податкову накладну №91 від 30 березня 2012 року; реєстри отриманих податкових накладних (том 2 арк. спр. 43-129).

Представником позивача також до матеріалів справи надано докази стосовно того, що на час здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент ПП «Транс-Інвестбуд» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб`єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №705835, свідоцтвом №100102550 про державну реєстрацію платника податку на додану вартість, свідоцтвом №100318634 про державну реєстрацію платника податку на додану вартість та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №157892 (том 2 арк. спр. 90, 91, 128). Також надано ліцензію, згідно якої ПП «Транс-Інвестбуд» мало дозвіл на виконання робіт визначених у договорі підряду від 28 лютого 2012 року №280212, та докази в підтвердження повного розрахунку за отримані роботи (послуги) з ПП «Транс-Інвестбуд» (том 2 арк. спр. 92, 93, 104, 118).

Зі змісту договору підряду від 28 лютого 2012 року №280212 (далі - Договір) вбачається, що ПП «Транс - Інвестбуд» (Підрядник) зобов`язаний виконати роботи, а саме: демонтаж виробничих будівель, вивіз будівельного сміття, підготовки майданчика для ведення будівельних робіт, а ТОВ Метали і полімери (Замовник) сплатити та прийняти роботи.

Відповідно до пункту 3.1 Розділу 3 Договору матеріально-технічного обслуговування для виконання робіт по даному договору покладається на підрядника. Роботи виконуються за допомогою механізмів, обладнання підрядника та/або залучення третіх осіб.

Згідно підпункту 5.1.2 пункту 5.1 розділу 5 Договору підрядник зобов`язаний забезпечити своєчасне та безперебійне постачання необхідного будівельного обладнання, інвентаря, транспорту, механізмів, інструментів, іншого необхідного для виконання робіт.

Підпунктом 5.1.8 пункту 5.1 розділу 5 Договору визначено, що підрядник зобов`язаний забезпечити ефективну взаємодію та співробітництво власних та залучених робітників.

Таким чином, даним договором чітко визначено, що підрядник - ПП «Транс - Інвестбуд» зобов`язаний виконати роботи, а саме: демонтаж виробничих будівель, вивіз будівельного сміття, підготовки майданчика для ведення будівельних робіт за допомогою власних чи орендованих механізмів, обладнання та/або залучення третіх осіб та забезпечити своєчасне та безперебійне постачання необхідного будівельного обладнання, інвентаря, транспорту, механізмів, інструментів, іншого необхідного для виконання робіт. Тобто, умовами вказаного договору визначено, що будівельні роботи підрядник зобов`язаний виконати за допомогою механізмів, обладнання власного та/або залучення третіх осіб.

Перевіряючи правомірність та обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту щодо вказаних господарських операцій суд зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку

- дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої

- дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, слідує висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов`язкові реквізити).

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що за лютий, квітень 2012 року позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Транс-Інвестбуд» (код ЄДРПОУ 34808709) у сумі 1483410,00 грн.

Судом встановлено, що спірна сума податкового кредиту сформована позивачем на підставі наступних документів.

У відповідності із договором підряду №280212, укладеним позивачем з ПП «Транс -Інвестбуд» (код ЄДРПОУ 34808709) 28.02.2012 року, останнім протягом лютого та квітня 2012 року були виконані роботи з демонтажу виробничих будівель по вул. Транспортна, 4 у м. Алчевську, вивозу будівельного сміття, підготовки майданчика для ведення будівельних робот.

За результатами виконаних робіт за формою КБ-2в (11 граф) та довідкою вартості виконаних робіт за формою КБ-3, підписаними сторонами за договором, позивачем за лютий та квітень 2012 року у відповідності до вимог податкового законодавства були отримані податкові накладні, а саме:

- податкова накладна від 29.02.2012 №84;

- податкова накладна від 30.03.2012 №91,

- податкова накладна від 24.04.2012 №61,

- податкова накладна від 24.04.2012 №60.

Всі чотири податкових накладні на загальну суму 8 900 458,00 грн., у тому числі податку на додану вартість в сумі 1 483 410,00 грн. включені до реєстру отриманих податкових накладних, що підтверджено витягами з реєстру.

Сума податку на додану вартість у розмірі 1 483 410,00 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, квітень 2012 року (том 2 арк.спр. 71-89).

Дослідженням змісту документів, наданих позивачем в підтвердження здійснення господарських операцій за перевіряємий період відповідачем, судом встановлено, що у договірній ціні №1, розрахунку №1-1, розрахунку №1-2; відомості ресурсів; розрахунку №1-4; розрахунку №1-4-2; розрахунку №6; договірній ціні №2; локальній схемі; відомості ресурсів; розрахунку №1-2; відомості ресурсів до акту приймання за лютий 2012 року; розрахунку № 1-2; дефектному акті (том 2 арк. спр. 46-59, 61, 62, 63,67, 69, том 2 звор.бік арк. спр. 100-102, том 2 арк. спр. 113-114, 115-116) зовсім не зазначено на виконання умов якого договору та в підтвердження здійснення саме яких господарських операцій складені вказані документи.

Тобто, вказані документи не є належними доказами в підтвердження здійснення господарських операцій на виконання договору підряду від 28 лютого 2012 року № 280212, оскільки у даних документах зовсім не зазначено на виконання умов якого договору та в підтвердження здійсненням саме яких господарських операцій складені вказані документи.

Дослідженням змісту акту приймання виконаних будівельних робіт від 30 березня 2012 року № 84 та відомості ресурсів до акту за лютий 2012 року, встановлено, що у розділі Підсумкові показники кошторисна трудомісткість становить 64850 (том 2 звор. арк. спр. 96, арк. спр. 97-102).

Дослідженням змісту акту приймання виконаних будівельних робіт від 30 березня 2012 року № 84 та відомості ресурсів до акту за квітень 2012 року, встановлено, що у розділі Підсумкові показники кошторисна трудомісткість становить 35428 (том 2 звор. арк. спр. 108, арк. спр. 108-112).

Дослідженням змісту відомостей ресурсів до договірної ціни розділу II Строительные машины и механизми судом встановлено, що задля виконання робіт ПП Транс-Інвестбуд мало використовувати наступне устаткування: автомобілі бортові, грузопід`ємність до 3 тон та 5 тон; вишка телескопічна 25 метрів; гідромолот на базі екскаватора на пневмоколісному ході з об`ємами ковша 0,25 м3 и 1 м3; компресори пересувні з двигуном внутрішнього згоряння; крани на автомобільному ході, грузопід`ємність 6,3 тон; крани на гусеничному ходу, грузопід`ємність 25 тон і 16 тон; екскаватори одноковшові дизельні на пневмоколісному ході тощо (том 2 звор. арк. спр. 51, 58, 67, арк. спр. 101).

Зі змісту вказаних документів вбачається, що для виконання будівельних робіт у лютому, квітні 2012 року підрядником ПП «Транс-Інвестбуд» використовувались механізми, обладнання, транспортні засоби, та роботи виконувались особами, що були задіяні до виконання будівельних робіт, обслуговування та управління вказаними вище транспортними засобами. При цьому, виконання будівельних робіт із застосуванням вказаних механізмів обладнання, транспортних засобів потребує значної кількості штатних працівників чи залучених працівників.

Позивачем до матеріалів справи не надано суду жодних доказів в підтвердження наявності у ПП «Транс -Інвестбуд» власних або орендованих транспортних засобів, працевлаштованих або найманих працівників, чи інших доказів підтвердження якими саме засобами виконувались відповідні підрядні роботи.

Представником відповідача в ході розгляду справи до матеріалів справи надано лист головного управління Держспоживслужби в Луганській області від 07.07.2020 за вихідним реєстраційним номером 01-11/3432, в якому на запит ГУ ДПС у Луганській області від 01.07.2020 за № 4697/10/12-32-08-00-29 повідомлено, що в Єдиному реєстрі для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів інформація щодо зареєстрованої сільськогосподарської (будівельної) техніки за ПП Транс-Інвестбуд (код ЄДРПОУ: 34808709) станом на 01.02.2012 відсутня (том 2 арк. спр. 213).

Представником відповідача в підтвердження відсутності факту придбання будівельно-монтажних робіт (послуг) ПП Транс-Інвестбуд у період: з 01.01.2012 по 30.04.2012 надано до матеріалів справи витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (том 2 арк. спр. 214-233).

Оскільки позивачем не надано суду жодних доказів в підтвердження наявності у ПП «Транс -Інвестбуд» власних або орендованих транспортних засобів, працевлаштованих або найманих працівників за перевіряємий період, а в матеріалах справи наявні докази в підтвердження відсутності зареєстрованої сільськогосподарської (будівельної) техніки за ПП Транс-Інвестбуд (код ЄДРПОУ: 34808709) станом на 01.02.2012 та факту придбання будівельно-монтажних робіт (послуг) ПП Транс-Інвестбуд у період: з 01.01.2012 по 30.04.2012, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про неналежність та недопустимість доказів (договірна ціна №1, розрахунок №1-1, розрахунок №1-2; відомість ресурсів; розрахунку №1-4; розрахунку №1-4-2; розрахунку №6; договірна ціна №2; локальна схема; відомість ресурсів; розрахунок №1-2; відомість ресурсів до акту приймання за лютий 2012 року; розрахунок № 1-2; дефектний акт, акт приймання виконаних будівельних робіт від 30.03.2012 № 84 та відомості ресурсів до акту за лютий 2012 року, акту приймання виконаних будівельних робіт від 30.03.2012 № 84 та відомість ресурсів до акту за квітень 2012 року), наданих представником позивача в підтвердження здійснення господарських операцій за договором підряду від 28.02.2012 № 280212.

Посилання представника позивача на те, що відповідачами в ході первинного розгляду справи не надавалися документи, а саме: лист головного управління Держспоживслужби в Луганській області від 07.07.2020 та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, вказаним документам у постанові Луганського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 та ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014, у зв`язку з чим ці докази надані в порушення положень Кодексу адміністративного судочинства України, судом визнаються необґрунтованими з огляду на те, що Верховним Судом у постанові від 23.04.2020 зроблено висновок, що лист головного управління Держспоживслужби в Луганській області від 07.07.2020 та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних є належним та допустимими доказами в підтвердження доводів податкового органу.

При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання на те,що відповідач надав докази поза спливом строку на їх подання, ще і з огляду на те, що справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції, відтак, кожна із сторін має право на надання доказів до прийняття рішення по суті вимог.

Крім того, як вже зазначалось раніше, у вказаних первинних документах зовсім не зазначено на виконання умов якого договору та в підтвердження здійснення саме яких господарських операцій складені вказані документи, у зв`язку з чим дані документи не містять усіх необхідних реквізитів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів.

За таких обставин, суд вважає, що надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій ПП «Транс-Інвестбуд» первинні документи в своїй сукупності не спростовують висновків податкового органу, що викладені в акті перевірки від 24.12.2013 № 1079/12-06/22-01/35653261.

Щодо посилань представника позивач на те, що на час здійснення господарських операцій його контрагент ПП «Транс-Інвестбуд» мав ліцензію, згідно якої ПП «Транс-Інвестбуд» було надано дозвіл на виконання робіт визначених у договорі підряду від 28.02.2012 №280212, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1396 Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (далі - Постанова № 1396) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) затверджено Порядок ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві. Установлено, що ліцензії, видані до 01.01.2008, підлягають переоформленню.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 N 94 Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 5.12.2007 N 1396 установлено, що ліцензії, видані до 01.01.2008, діють до закінчення встановлених у них строків.

Відповідно до пункту 12 Постанови № 1396 строк дії ліцензії становить п`ять років, а для суб`єктів будівельної діяльності, які отримують її вперше, - три роки.

Пунктом 16 Постанови № 1396 строк дії ліцензії продовжується на строк, встановлений для її отримання згідно з цим Порядком.

Отже, строк дії ліцензії становить п`ять років.

Дослідженням змісту ліцензії серії АВ № 315726, виданої Міністерством будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства України ПП «Транс-Інвестбуд» , вбачається, що строк дії ліцензії спливає 25.04.2012 (том 2 арк. спр. 92).

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Транс-Інвестбуд» , у період: лютий-квітень 2012 року виконував роботи з демонтажу виробничих будівель, вивозу будівельного сміття, підготовки майданчика для ведення будівельних робіт.

В підтвердження вказаних робіт на виконання договору підряду від 28.02.2012 № 280212 представником позивача до матеріалів справи надані, зокрема, акт приймання-виконаних будівельних робіт від 30.03.2012 № 84 та відомості ресурсів до акту за лютий 2012 року, акт приймання виконаних будівельних робіт від 30.04.2012 № 2 та відомості ресурсів до акту за квітень 2012 року.

Дослідженням змісту акту приймання-виконаних будівельних робіт від 30.04.2012 № 2 та відомості ресурсів до акту за квітень 2012 року судом встановлено, що будівельні роботи за квітень 2012 року виконані підрядником - ПП «Транс-Інвестбуд» 30.04.2012, та прийнято замовником ТОВ Метали і Полімери 30.04.2012 (том 2 звор. бік арк. спр. 110). Тобто, даним актом підтверджується факт остаточного виконання підрядником будівельних робіт згідно договору підряду від 28.02.2012 № 280212.

Таким чином, зі змісту вказаного акту слідує, що ПП «Транс-Інвестбуд» , перелічені вище будівельні роботи виконувались після закінчення строку дії ліцензії серії АВ № 315726 (25.04.2012), виданої Міністерством будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства, що є порушенням пунктів 12,16 Постанови № 1396, відтак акт приймання виконаних будівельних робіт від 30.04.2012 № 2 та відомості ресурсів до акту за квітень 2012 року є неналежним та недопустимим доказом в підтвердження здійснення господарських операцій за квітень 2012 року.

Суд зазначає, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, а також первинні документи, складені у відповідності до положень Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість за лютий, квітень 2012 року щодо фінансово-господарських відносин з ПП «Транс-Інвестбуд» у розмірі 1 483 410,00 грн. сформовано з без вимог Податкового кодексу України, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 283, 310, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Метали і полімери - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду 14 серпня 2020 року по справі № 812/354/14 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 квітня 2021 року.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.Д.Компанієць

І.В. Сіваченко