Постанова

від 30.03.2021 по справі 440/4616/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Кукоба О.О.

30 березня 2021 р.Справа № 440/4616/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

26.11.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган) від 07.10.2019 року № 0014385333 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати грошового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 59.887,86 грн, винесеного на підставі висновків акта камеральної перевірки Про результати камеральної перевірки громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності по Голобородьківській сільській раді (далі - акт перевірки).

Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що між позивачем та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, як орендодавцем, укладено Договір оренди землі від 09.09.2015 року загальною площею 133,9202 га та Договір оренди землі від 10.09.2015 року загальною площею 181,0701 га. На виконання вимог пунктів 9 та 11 Договорів оренди землі від 09.09.2015 року та 10.09.2015 року.

Також позивач зазначив, що положення п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України) стосується земельного податку, який сплачується у разі, якщо земельна ділянка на праві власності належить фізичній або юридичній особі (з огляду на положення п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України) і дія цих норм не розповсюджується на земельні ділянки державної чи комунальної власності, що передані в оренду.

Позивач вважає, що він має право сплачувати орендну плату, відповідно до п. 288.4 ст. 288 ПК України та п. 11 договорів оренди землі, щомісячно у розмірі 1/12 частини щорічної орендної плати, а висновок відповідача про прострочення орендної плати на 11, 11, 14 та 3 календарних днів, і застосування до нього штрафу у розмірі 10 %, оскільки він не сплатив протягом строку, передбаченого п. 287.5 ст. 287 ПК України, є неправомірним.

Також, позивач наголосив, що акт перевірки не містить інформацію з приводу суми узгодженого податкового зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, а також неконкретизовані суми штрафу по конкретним податковим повідомленням-рішенням (у той час, як відповідач у акті перевірки посилається на два податкові повідомлення-рішення). Крім того, і на першій сторінці акту перевірки і в таблиці, на другій сторінці, як підстава нарахування штрафних санкцій зазначається документ, який ніколи йому не направлявся, а саме - податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 року № 514988-1306-1612. У свою чергу, у 2018-2019 роках він отримав податкові повідомлення-рішення: від 27.06.2018 року № 503458-1306-1612 на суму 434.169,30 грн. (орендна плата з фізичних осіб), від 27.06.2018 року № 503457-1306-1612 на суму 321.113,42 грн (орендна плата з фізичних осіб), від 17.06.2019 року № 8468323-5313-1612 на суму 434.169,30 грн (орендна плата з фізичних осіб), від 17.06.2019 року № 8468324-5313-1612 на суму 321.113,42 грн (орендна плата з фізичних осіб), а також від 07.10.2019 року № 0014385333 на суму 59.887,86 грн (штраф 10%), але жодне з цих повідомлень-рішень за номером не співпадає з податковим повідомленням-рішенням від 27.06.2018 року, зазначеним в акті перевірки.

Також, позивач зазначив, що акт перевірки від 09.09.2019 року був йому вручений 13.09.2019 року, останній день на винесення податкового повідомлення-рішення припадає на 04.10.2019 року, у той час як спірне повідомлення-рішення датується 07.10.219 року.

У відзиві на адміністративний позов контролюючий орган зазначив, що в порушення п. 287.5 ст. 287 ПК України позивачем несвоєчасно сплачено податкове зобов`язання з орендної плати на землю, по коду бюджетної класифікації 53 18010900 10 Орендна плата з фізичних осіб . На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.10.2019 року № 0014385333, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 59.887,86 грн. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.10.2019 року № 0014385333 прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

Щодо твердження позивача про отримання ним податкових повідомлень-рішень відмінних від тих, які використані під час проведення камеральної перевірки, відповідач просив звернути увагу суду, що окремі недоліки, допущені податковим органом при оформленні акта перевірки є безпідставними, оскільки такі недоліки не впливають на факт доведеності складу податкових правопорушень, покладених в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення вмотивоване тим, що матеріалами справи у їх сукупності підтверджено факт несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов`язання з орендної плати за 2018 рік у розмірі 284.177,49 грн та за 2019 рік у розмірі 314.701,11 грн, загальна сума несвоєчасно сплаченого податкового зобов`язання склала 598.878,60 грн. А оскільки у обох випадках граничний строк сплати узгодженого податкового зобов`язання ОСОБА_1 порушено менш ніж на 10 календарних днів, спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача правомірно застосовано штраф у розмірі 10% несвоєчасно сплаченої суми, що становить 59.887,86 грн.

Також, суд зазначив, що посилання представника позивача у заявах по суті справи на окремі недоліки, допущені податковим органом при оформленні акта перевірки (зокрема, в частині зазначення реквізитів податкових повідомлень-рішень), є безпідставними, оскільки такі недоліки не впливають на факт доведеності складу податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно посилань представника позивача на порушення відповідачем строку прийняття спірного рішення, суд зауважив, що згідно з правовими висновками Верховного Суду, які висловлені у постановах від 3.04.2018 року у справі № 810/5546/15, від 24.04.2019 року у справі 3820/212/16 та від 20.03.2020 року у справі № 2340/4876/18, недотримання строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України скасуванню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області укладено договори оренди землі від 09.09.2015 року та 10.09.2015 року, на умовах яких ОСОБА_1 набув право строкового платного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5321681200:00:003:0415 площею 133,9202 га та 5321681200:00:002:0420 площею 181,0701 га відповідно, для ведення фермерського господарства, що підтверджено копіями договорів оренди та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 14-17, 19, 19-22, 23).

Згідно пункту 8 вказаних договорів термін їх укладання становить 25 років.

Згідно пункту 9 Договору від 09.09.2015 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 267.594,52 грн в рік, що становить 7% від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2015 року на коефіцієнт 3,997 та коефіцієнт для ріллі 1,756.

Згідно пункту 9 Договору від 10.09.2015 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 361.807,75 грн в рік, що становить 7% від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2015 року на коефіцієнт 3,997 та коефіцієнт для ріллі 1,756.

Пунктом 11 вказаних договорі визначено, що орендна плата вноситься в такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частина річної орендної плати на розрахункові рахунки в місцевий бюджет Голобородбківської сільської ради Карлівського району Полтавської області, протягом 30 календарних днів наступного за останнім днем звітного (податкового) місяця.

09.09.2019 року ГУ ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку громадянина ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт № 24263/16-31-53-13-12/ НОМЕР_1 (а.с.10-11).

Актом перевірки установлено, що в порушення п. 287.5 ст. 287 ПК України, платником податків несвоєчасно сплачено податкове зобов`язання з орендної плати за землю по коду бюджетної класифікації 53 18010900 10 Орендна плата з фізичних осіб , яке визначено платнику податковими повідомленнями-рішеннями: від 27.06.2018 року № 511988-1306-1612; від 17.06.2019 року № 8468324-5313-1612.

На підставі висновків акта перевірки, контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення від 07.10.2019 року № 0014385333 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку сплати грошового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 59.887,86 грн (а.с.9).

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктами 76.1 та 76.3 ст. 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України.

Пунктом 86.2 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі встановлення порушень за результатами камеральної перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Одним із невід`ємних прав платника податків, відповідно до п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України, є право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акта перевірки у порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 ПК України, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 ПК України (пункт 86.7 ст. 86 ПК України).

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При цьому п. 56.19 ст. 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 ПК України (пункт 76.2 ст. 76 ПК України).

ПК України не передбачена вимога складання акту камеральної перевірки за формою, що має бути затверджена нормативно-правовим актом.

Зразки форм актів про результати камеральної перевірки наведені у додатку 2 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок Податкової декларації про майновий стан і доходи та Податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року № 165, зі змінами та доповненнями (далі - методичні рекомендації № 165).

Абзацом другим пункту 1.1 Розділу І методичних рекомендацій № 165 визначено, що методичні рекомендації є актом рекомендованого, роз`яснювального, інформаційного характеру.

Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що платник податку заперечень на означений вище акт перевірки не подавав.

Відповідно до пункту 58.1 ст. 58 та п. 86.8 статті 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 ПК України).

За змістом пункту 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акта перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов`язання платникові податків.

Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.

Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Обов`язкові рішення суб`єкта владних повноважень мають відповідати вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, які не можуть поширюватися на акт перевірки.

Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

Абзацами першим та другим п. 1 глави 1 розділу II Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 (далі - Порядок № 422), визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органами ДПС відкриваються інтегровані картки платників (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Згідно з п. 2 глави 1 розділу II Порядку № 422 ІКП відкривається, зокрема:

за місцем проживання фізичних осіб (основне місце обліку);

за місцем розташування рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність (неосновне місце обліку).

Відповідно до п. 2 глави 8 розділу IV Порядку № 422 інформація про дату вручення платнику податку податкового повідомлення-рішення вноситься до інформаційної системи ДПС структурними підрозділами органів ДПС, якими сформовані податкові повідомлення-рішення, не пізніше дня, наступного за днем отримання такої інформації.

Після внесення до інформаційної системи органів ДПС інформації про дату вручення податкового повідомлення-рішення облікові показники щодо нарахованих органом ДПС податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю відображаються в ІКП датою граничного строку сплати (60 календарних днів з дня вручення платнику податкового повідомлення-рішення) з використанням відповідних облікових показників (кодів операцій) та беруть участь у розрахунках (абз. 1 п. 1 глави 9 розділу IV Порядку № 422).

У відповідності до ч. 1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо (ч. 1 ст. 115 ПК України).

Згідно з підпунктом 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступнихза останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже податковим правопорушенням відповідно до ст. 126 ПК України є вчинення дії (платником податку) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але з затримкою (несвоєчасно). При цьому, колегія суддів зауважує, що цей штраф нараховується пропорційно реально погашеній сумі податкового боргу.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 року по справі № 440/3336/20, сторонами в якій були ті ж особи, що і у даній справі, податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.06.2018 року № 503458-1306-1612 та від 17.06.2019 року № 8468324-5313-1612 відповідача визнані протиправними і скасовані.

Відповідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що приймаючи висновки акта камеральної перевірки, при проведенні якої використано податкове повідомлення-рішення від 17.06.2019 року № 8468324-5313-1612, яке, в свою чергу, визнано протиправним та скасовано, убачаються підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07.10.2019 року № 0014385333.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, колегія суддів погоджується приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям відповідності, визначеними в ч. 2 ст. 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші доводи сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 2, ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).

Частиною 6 ст. 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції про задоволення вимог ОСОБА_1 , колегія суддів, здійснюючи розподіл судових витрат у справі, приймає рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у загальній сумі 1921 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 07 жовтня 2019 № 0014385333.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ ВП 44057192, адреса: 36014, м. Полтава, вул. Європейська, 4) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц

Постанова у повному обсязі складена і підписана 09 квітня 2021 року.