Постанова

від 06.04.2021 по справі 540/1111/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1111/20

Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

рішення суду першої інстанції прийнято у

м. Херсон, 15 липня 2020 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.

секретар судового засідання Колесніков-Горобець І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Укргенплан , третя особа - Генічеська міська рада, про визнання незаконним та нечинним п.2 рішення 60 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 19.03.2018 року № 964,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (далі-відповідач); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-Товариство з обмеженою відповідальністю Укргенплан (далі-третя особа) про визнання незаконним та скасування п.2 рішення 60 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 19.03.2018 року №964 Про затвердження проекту Генерального плану села Генічеська Гірка, Генічеського району, Херсонської області з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони , розробленого ТОВ Укргенплан у 2018 році.

02.06.2020 року позивачем подана зава про зміну предмета позову, відповідно до якої він просив визнати протиправним та нечинним п.2 рішення 60 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 19.03.2018 року №964 Про затвердження проекту Генерального плану села Генічеська Гірка, Генічеського району, Херсонської області з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони , розроблений ТОВ Укргенплан у 2018 році.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав, що затверджений спірним пунктом 2 рішення відповідача від 19.03.2018 року № 964 Генеральний план с. Генічеська Гірка Херсонської області з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони розроблений ТОВ Укргенплан у 2018 році, не відповідає вимогам законодавства, порушує право позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля, а тому п.2 рішення 60 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 19.03.2018 року №964, яким затверджено проект Генеральний план села Генічеська Гірка, Генічеського району, Херсонської області з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони слід скасувати. Також, позивач вказав, що Генеральним планом з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони, який затверджено спірним пунктом 2 рішення відповідача від 19.03.2018 року № 964, не визначено розмір прибережної захисної смуги Азовського моря та затоки Сиваш, та згідно картографічних матеріалів генерального плану села включені ділянки Азовського моря та затоки Сиваш; змінено режим використання земель водного фонду для використання для житлової та громадської забудови в супереч вимог ст. 90 Водного кодексу України; землі, які знаходяться в межах озера Зябловське генеральним планом передбачені як землі громадської забудови, порушуючи вимоги ст.89 Водного кодексу України; водоохоронна та прибережна захисна смуга навколо озера Зябловське генеральним планом села взагалі не передбачена, що у сукупності беззаперечно свідчить про порушення екологічного законодавства генеральним планом села, що може привести до незворотних процесів в руйнуванні природного середовища проживання позивача та необмеженого кола громадян.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення у справі та просить скасувати рішення суду першої інстанції.

У своїх доводах апелянт вказує, що судом першої інстанції зроблено хибні висновки про відсутність підстав для задоволення даного позову, оскільки ключовою метою його звернення до суду було намагання забезпечити дотримання суб`єктом владних повноважень - відповідачем, вимог чинного законодавства у тій сфері регулювання, яка може вплинути як на права позивача, так і суспільства в цілому. Апелянт наголошує на тому, що спірним Генеральним планом села Генічеська Гірка порушено вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також вимоги Водного кодексу України та Земельного кодексу України. Відповідачем у ході судового розгляду справи та судом першої інстанції, на думку апелянта, не було спростовано, що порушення вимог природоохоронного законодавства при прийнятті спірного рішення можуть мати наслідком погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища та виникнення небезпеки для здоров`я людей, зокрема і позивача. Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки відповіді Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної адміністрації від 04.04.2018 року, що надана містобудівна документація не забезпечує виконання природоохоронних вимог в повному обсязі та потребує доопрацювання.

28.08.2020 року за вхід. № 16806/20 від відповідача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Щасливцевська сільська рада Генічеського району Херсонської області вказує на необґрунтованість доводів апелянта та просить відмовити у задоволенні скарги, мотивуючи це тим, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.03.2018 року постійною депутатською комісією з питань регулювання земельних відносин було розглянуто проект оскаржуваного рішення та погоджено його до прийняття на засіданні Щасливцевської сільської ради. В цей же день відповідач розглянув проект оскаржуваного рішення та прийняв рішення 60 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 19.03.2018 року №964 Про затвердження нових генеральних планів села Щасливцеве та села Генічеська Гірка .

28.03.2018 року Щасливцевською сільською радою було розміщено оголошення у друкованому виданні Приазовська правда про прийняття рішення 60 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 19.03.2018 року №964 Про затвердження нових генеральних планів села Щасливцеве та села Генічеська Гірка .

Досліджуючи процедуру прийняття спірного регуляторного акта, судом першої інстанції було також встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Щасливцевської сільської ради №887 від 28.12.2017 року було попередньо погоджено проект регуляторного акту рішення сільської ради про затвердження Генерального плану села Генічеська Гірка. Додатком до зазначеного рішення спеціалістами Щасливцевської сільської ради було розроблено Аналіз регуляторного впливу проекту рішення Щасливцевської сільської ради Про затвердження нових генеральних планів села Щасливцеве та села Генічеська Гірка .

Зазначений проект регуляторного впливу та проект рішення про затвердження генерального плану на виконання вимог ст. 9 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та з метою інформування населення було опубліковано на офіційному сайті Щасливцевської сільської ради про що додатково було повідомлено у друкованому виданні №2 від 11.01.2018 року газети Приазовська правда .

Враховуючи відсутність зауважень та заперечень до опублікованих документів та на виконання вимоги ст. 34 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності 16.03.2018 року постійною депутатською комісією Щасливцевської сільської ради з питань законності та державної регуляторної політики було складено експертний висновок, яким було встановлено, що проект рішення Щасливцевської сільської ради Про затвердження нових генеральних планів села Щасливцеве та села Генічеська Гірка , а також аналіз регуляторного впливу цього рішення є такими, що відповідають вимогам ст. 4, 8 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Як було зазначено вище, 19.03.2018 року, після погодження до прийняття постійною депутатською комісією з питань регулювання земельних відносин проекту оскаржуваного рішення, Відповідач прийняв рішення 60 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 19.03.2018 року №964 Про затвердження нових генеральних планів села Щасливцеве та села Генічеська Гірка , про що 28.03.2018 року Щасливцевською сільською радою було розміщено оголошення у друкованому виданні Приазовська правда .

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що під час розроблення та затвердження генерального відповідачем було вжито додаткових заходів з метою залучення до даного процесу громадськості.

Так, 02.10.2017 року Щасливцевською сільською радою було прийнято рішення №758 "Про надання дозволу на розробку генеральних планів з планами зонування с. Щасливцеве та с. Генічеська Гірка". Дане рішення було опубліковано на офіційному сайті Щасливцевської сільської ради.

15.01.2018 року на офіційному сайті Щасливцевської сільської ради було оприлюднено офіційне повідомлення про початок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів до проекту містобудівної документації на місцевому рівні генеральних планів з планами зонування с. Щасливцеве та с. Генічеська Гірка. В друкованому виданні газети Приазовська правда №2 від 11.01.2018 року також було оприлюднено офіційне повідомлення про початок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів до проекту містобудівної документації на місцевому рівні генеральних планів з планами зонування с. Щасливцеве та с. Генічеська Гірка.

18.01.2018 року на офіційному сайті Щасливцевської сільської ради повторно було оприлюднено офіційне повідомлення про початок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів до проекту містобудівної документації на місцевому рівні генеральних планів з планами зонування с. Щасливцеве та с. Генічеська Гірка.

01.02.2018 року Щасливцевською сільською радою було проведено громадські обговорення проектів Генерального плану села Щасливцеве та села Генічеська Гірка за результатами яких було складено протокол Громадського обговорення та довідка, що свідчать про відсутність заперечень та пропозицій по даним Генеральним планам.

Також, 15.03.2018 року на засіданні архітектурно-містобудівної ради при секторі містобудування та архітектури Генічеської районної державної адміністрації відбувався розгляд проекту містобудівної документації на місцевому рівні генеральних планів з планами зонування с. Щасливцеве та с. Генічеська Гірка. За результатом розгляду Щасливцевській раді рекомендовано затвердити даний проект на засіданні сесії.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення та сам Генеральний план села Генічеська Гірка було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, з офіційною публікацією та проведенням процедури громадських обговорень, у зв`язку з чим кожна зацікавлена особа мала можливість прийняти участь у процедурі затвердження Генерального плану села Генічеська Гірка, у зв`язку із чим вважав позов безпідставний та необґрунтованим.

Судом першої інстанції прийнято до уваги, що з 2009 року у відповідності до п. 3 ст. 60 Земельного кодексу України, розміри і конфігурація прибережної захисної смуги Азовського моря є визначеною та встановленою проектом землеустрою, затвердженим рішенням Генічеської районної ради № 478 від 22.05.2009 року.

Крім того, суд першої інстанції зауважив, що відповідачем при прийнятті спірного рішення від 19.03.2018 року № 964 було дотримано умови стосовно проектування та встановлення захисної смуги у межах існуючого населеного пункту, що передбачено ст. 88 Водного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Приписами ч. 2 ст. 264 КАС України передбачено право оскаржити нормативно-правовий особами, щодо яких його застосовано, а також особами, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосований цей акт.

Щодо наявності у позивача права на оскарження п. 2 рішення Щасливцевської сільської ради від 19.03.2018 року № 964, колегія суддів враховує наступне.

Як свідчать матеріали справи, як на підставу для визнання протиправним та нечинним п.2 оскаржуваного рішення позивач посилається на те, що Генеральним планом села Генічеська Гірка, Генічеського району, Херсонської області з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони не визначено розмір прибережної захисної смуги Азовського моря та затоки Сиваш, та згідно картографічних матеріалів генерального плану села включені ділянки Азовського моря та затоки Сиваш. Одночасно, генеральним планом змінено режим використання земель водного фонду для використання для житлової та громадської забудови всупереч вимог ст. 90 Водного кодексу України. Крім цього, землі, які знаходяться в межах озера Зябловське генеральним планом передбачені як землі громадської забудови, порушуючи вимоги ст.89 Водного кодексу України. Водоохоронна та прибережна захисна смуга навколо озера Зябловське генеральним планом села взагалі не передбачена.

Наведені позивачем факти, на його думку, беззаперечно свідчать про порушення екологічного законодавства генеральним планом села, що може привести до незворотних процесів в руйнуванні природного середовища проживання позивача та необмеженого кола громадян. Позивач посилався на те, що порушення природоохоронного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення може мати наслідки у вигляді погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища та виникнення небезпеки для здоров`я людей, зокрема і позивача.

Щодо вказаних доводів, колегія суддів зазначає наступне:

Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.

06.07.1999 року Законом України ратифіковано Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (994_015), підписану від імені України 25 червня 1998 року у м. Орхус (Данія) (надалі - Конвенція), метою якої є сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, для чого кожна зі Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.

Відтак, положення Конвенції відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Згідно з п. 9 ст. 3 Конвенції, у межах відповідних положень Конвенції громадськість отримує доступ до інформації, має можливість брати участь у процесі прийняття рішень і має доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, без дискримінації за ознаками громадянства, національної приналежності або місця проживання, а у разі юридичної особи - без дискримінації за ознаками її зареєстрованого місцезнаходження або фактичного центру діяльності.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст. 9 Конвенції, кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості, які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3, наведеному нижче.

Як встановлено ч. 3 ст. 9 Конвенції, крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

При цьому відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

З аналізу приписів Орхузької Конвенції слідує, що нею передбачено право оскарження порушень виключно законодавства, що стосується навколишнього середовища. Критерієм віднесення положень норм чинного законодавства, до того, яке стосується навколишнього середовища, повинен бути результат, на досягнення якого ці норми спрямовані. Обрання саме такого способу тлумачення цього словосполучення обумовлюється метою Орхуської конвенції, якою є сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту.

Тобто, метою зазначеної Конвенції є досягнення певного екологічного результату, у зв`язку з чим оскарження рішення, дії чи бездіяльності державних органів та інших осіб, у порядку, передбаченому частиною 3 статті 9 Орхуської конвенції, відповідатиме меті зазначеної Конвенції лише у випадку оскарження порушення норми, яке призводить до негативного впливу на навколишнє природне середовища, або ж такого порушення, яке істотно знижує ефективність гарантій від негативного впливу на навколишнє природне середовище чи життя і здоров`я людини.

Таким чином, беручи до уваги положення Орхузької Конвенції, вимоги ч.2 ст. 264 КАС України, зважаючи на те, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, має на меті захист порушених, на його думку, оскаржуваним рішенням, екологічних прав, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач є суб`єктом правовідносин, у яких застосовано оспорюване ним рішення у розумінні ч.2 ст.264 КАС України та має право на доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, з метою оскарження рішень суб`єкта владних повноважень.

Щодо вимог по суті заявленого позову, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові питання вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

За приписами статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Частиною 10 статті 17 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно приписів ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і Законів України, спільного майна територіальних громад.

Як встановлено ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Аналізуючи зазначені норми законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованими твердження суду попередньої інстанції, що розроблення та затвердження Генерального плану населеного пункту входить у компетенцію органу місцевого самоврядування та має на меті, насамперед, забезпечення прав та інтересів територіальної громади даного населеного пункту.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, рішенням Щасливцевської сільської ради №887 від 28.12.2017 року було попередньо погоджено проект регуляторного акту рішення сільської ради про затвердження Генерального плану села Генічеська Гірка.

Додатком до зазначеного рішення спеціалістами Щасливцевської сільської ради було розроблено Аналіз регуляторного впливу проекту рішення Щасливцевської сільської ради Про затвердження нових генеральних планів села Щасливцеве та села Генічеська Гірка .

Зазначений проект регуляторного впливу та проект рішення про затвердження генерального плану було опубліковано на офіційному сайті Щасливцевської сільської ради про що додатково було повідомлено у друкованому виданні №2 від 11.01.2018 року газети Приазовська правда .

Вказане рішення оскаржено не було.

Враховуючи відсутність зауважень та заперечень до опублікованих документів та на виконання вимоги ст. 34 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності 16.03.2018 року постійною депутатською комісією Щасливцевської сільської ради з питань законності та державної регуляторної політики було складено експертний висновок, яким було встановлено, що проект рішення Щасливцевської сільської ради Про затвердження нових генеральних планів села Щасливциве та села Генічеська Гірка , а також аналіз регуляторного впливу цього рішення є такими, що відповідають вимогам ст. 4, 8 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Також, з матеріалів справи встановлено, що проект спірного рішення було погоджено постійною депутатською комісією з питань регулювання земельних відносин до прийняття на засіданні Щасливцевської сільської ради

Крім того, під час розроблення та затвердження генерального плану відповідачем було вжито додаткових заходів з метою залучення до даного процесу громадськості.

Вказані вище обставини були у повній мірі встановлені судом першої інстанції та знайшли своє відображення в судовому рішенні.

Таким чином, оскаржуване рішення та сам Генеральний план села Генічеська Гірка було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, з офіційною публікацією та проведенням процедури громадських обговорень, у зв`язку з чим кожна зацікавлена особа мала можливість прийняти участь у процедурі затвердження Генерального плану села Генічеська Гірка.

Незважаючи на те, що позивач в поданій апеляційній скарзі наголошував на тому, що ним не оскаржується процедура прийняття спірного рішення, колегія суддів вважає, що правомірність прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції обґрунтовано була розглянута з урахуванням п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, через призму пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Як вірно зауважив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, вимоги ОСОБА_1 необхідно розглядати саме з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, а саме врахувати також інтереси територіальної громади села Генічеська Гірка, які приймали участь у громадському обговоренні при процедурі прийняття, а також за рахунок податків та зборів яких і було розроблено оскаржуваний Генеральний план.

Дотримання принципу пропорційності, в свою чергу передбачає, що втручання в право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

В питанні пропорційності у абзаці 2 параграфу 69 рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції , Європейський Суд з прав людини, оцінюючи порушення ст.1 першого протоколу до Конвенції зазначив наступне: Для з`ясування наявності чи відсутності порушення цього положення Суд повинен встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом всієї Конвенції, і це також знайшло своє відображення у структурі статті 1 Протоколу №1.

Як встановлено в ході розгляду справи, до прийняття рішення від 19.03.2018 року №964 Про затвердження проекту Генерального плану села Генічеська Гірка, Генічеського району, Херсонської області з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони , розробленого ТОВ Укргенплан , відповідачем було у встановленому чинним законодавством порядку вжито заходів для врахування інтересів громадськості шляхом проведенням процедури громадських обговорень. Між тим, позивачем не надано жодного доказу про те, що у ході проведення громадських обговорень проекту Генерального плану села Генічеська Гірка, ОСОБА_1 виражалась незгода із цим проектом.

Доводи позивача про недотримання відповідачем під час прийняття спірного пункту 2 рішення № 964 від 19.03.2018 року приписів Земельного кодексу України та Водного кодексу України також не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду справи.

Так, згідно ДБН Б.1.1-15:2012 "Склад та зміст генерального плану населеного пункту", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.07.2012 року № 358, Генеральний план населеного пункту складається з текстових та графічних матеріалів.

У вказаних ДБН наведено перелік графічних матеріалів генерального плану населеного пункту. Так, зазначено, що "План існуючого використання території" виконують на картографічній основі. На "Плані існуючого використання території" відображають: а) межу населеного пункту; б) території існуючої забудови різного функціонального призначення в межах населеного пункту:

Підпунктом 5.5.3 пункту 5 ДБН встановлено, що "Схему існуючих планувальних обмежень" виконують на копії плану існуючого використання території. Для сільських та малих міських населених пунктів "Схема існуючих планувальних обмежень" може бути поєднана з "Планом існуючого використання території". На "Схемі існуючих планувальних обмежень" відображають існуючі обмеження, встановлені відповідно до законів України, нормативно-правових та нормативних актів, зокрема, прибережні захисні смуги річок, морів, інших водойм та водних об`єктів,смуги відведення каналів.

Відповідно до Додатку В зазначених ДБН, вихідні дані для розроблення генерального плану населеного пункту включають, зокрема, і інші графічні матеріали (за наявності), на яких відображаються, в тому числі, охоронні, санітарно-захисні зони, округи (зони) санітарної охорони навколо відповідних територій та об`єктів, прибережні захисні смуги (у тому числі навколо об`єктів, розташованих на територіях суміжних адміністративно-територіальних утворень).

Слід зазначити, що згідно до ст. 58 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Частиною другою цієї статті визначено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Статтею 87 Водного кодексу України визначено правовий режим водоохоронних зон. Так, встановлено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов`язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

В свою чергу, згідно з вимогами ст. 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Статями 89 та 90 Водного кодексу України встановлені обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, а також, в прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах.

Аналогічні норми закріплені і у статті 60 Земельного кодексу України. Вказаною статтею також передбачено, що межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 62 Земельного кодексу України, у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об`ємом понад 1 кубічний метр на добу; влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів; застосування сильнодіючих пестицидів. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

В поданому позові, в обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення, позивач посилався на те, що Генеральним планом села Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони не вказано розмір прибережної захисної смуги Азовського моря та затоки Сиваш, та згідно картографічних матеріалів Генерального плану села включені ділянки Азовського моря та затоки Сиваш.

Вказані доводи колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне:

Зі змісту пояснювальної записки до проектної документації Генерального плану (розділ 4 Природні умови та інженерно-будівельна оцінка (Природоохоронні території) вбачається, що в межах території, що проектується природоохоронні території представлені системою прибережних захисних смуг Азовського моря та Сивашу. У вказаному розділі зазначено, що у проекті Генерального плану межі прибережної смуги моря визначені відповідно до Проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцевської та Стрілківської сільських рад Генічеського району Херсонської області.

В ході розгляду справи встановлено, що рішенням Генічеської районної ради №478 від 22.05.2009 року було затверджено проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря на території Щасливцівської та Стрілківської сільських рад Генічеського району Херсонської області, який розроблено Державним підприємством "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут", та узгоджено з Головним державним санітарним лікарем Херсонської області, управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Херсонської обласної державної адміністрації, Державною екологічною інспекцією Азовського моря, Обласною інспекцією охорони пам`яток історії та культури управління культури і туризму Херсонської обласної державної адміністрації, Державним Комітетом України із земельних ресурсів.

Тобто, з 2009 року у відповідності до п. 3 ст. 60 Земельного кодексу України, розміри та конфігурація прибережної захисної смуги Азовського моря є визначеною та встановленою відповідним проектом землеустрою.

Підтвердженням цього також слугують дані Державного земельного кадастру, оприлюднені у відповідності до ст. 36 Закону України "Про державний земельний кадастр", які є загальнодоступною публічною інформацією, та які відповідно до ст. 194 Земельного кодексу України забезпечують необхідною інформацією органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Зазначене вище рішення як на час прийняття спірного рішення, так і на даний час не скасовано та є чинним.

Таким чином, при розробці Генерального плану с. Генічеська Гірка були враховані межі прибережних захисних смуг Азовського моря та затоки Сиваш, визначені проектом землеустрою, який затверджено рішенням Генічеської районної ради №478 від 22.05.2009 року, що спростовує твердження позивача про протилежне.

Слід зазначити, що згідно п. 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996 року, на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Крім того, як вже зазначалось вище, статтями 60 Земельного кодексу України та 88 Водного кодексу України визначено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що Генеральний план села Генічеська Гірка розроблявся з врахуванням історичного місця географічного розташування населеного пункту, а тому встановлення захисної смуги шириною два кілометри від узрізу води, є фізично неможливим, оскільки ширина всієї Арабатської стрілки в деяких місцях розташування села Генічеська Гірка становить не більше 3 кілометрів. На думку відповідача, саме тому ст. 88 Водного кодексу України передбачено особливу умову стосовно проектування захисної смуги у межах існуючого населеного пункту, яка і була дотримана у затвердженому спірним рішенням Генеральному плані.

З огляду на зазначене, а також зважаючи на те, що на момент затвердження проекту Генерального плану с. Генічеська Гірка було чинним рішення Генічеської районної ради №478від 22.05.2009 року про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної зони, врахування при розробці Генерального плану встановлених вказаним проектом меж прибережних захисних смуг свідчить про дотримання відповідачем положень водоохоронного та земельного законодавства.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що питання правомірності визначення меж прибережних захисних смуг згідно рішення Генічеської районної ради №478 від 22.05.2009 року та надання оцінки вказаному рішенню не є предметом розгляду даної справи, тому не може бути здійснено судом в рамках розгляду даної адміністративної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача, зазначені у позові та в апеляційній скарзі, про недотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення вимог щодо встановлення та використання прибережної захисної смуги Азовського моря та затоки Сиваш, визначених Земельним кодексом України, Водним кодексом України, Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996 р.

Посилання апелянта у скарзі на ненадання судом першої інстанції оцінки відповіді Директора департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації від 04.04.2018 року № 1002-01-10/0/18/013.31-937/1, як підставі для скасування спірного рішення, колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на те, що вказаний лист не може розцінюватись як обов`язковий для врахування, зважаючи на свою правову природу. Крім того, вказаний лист був складений вже після прийняття Щасливцевською сільською радою спірного рішення, а тому не може вважатись належним доказом його протиправності.

Ще одним доводом позивача в обґрунтування протиправності спірного п.2 рішення 60 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 19.03.2018 року № 964 Про затвердження проекту Генерального плану села Генічеська Гірка, Генічеського району, Херсонської області з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони розробленого ТОВ Укргенплан у 2018 році було те, що Генеральним планом було змінено режим використання земель водного фонду для використання з метою житлової та громадської забудови всупереч вимог ст. 90 Водного кодексу України.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне:

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення;є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 58 ЗК України, встановлення водоохоронних зон уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм здійснюється за проектами землеустрою.

Пунктом 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996 року передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Міндовкіллям, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Таким чином, діючим законодавством передбачено особливий порядок встановлення меж водоохоронних зон, віднесення земель до тієї чи іншої категорії, який не охоплюється порядком затвердження Генерального плану населеного пункту.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що границі озера Зябловське зазначені згідно з викопіювання з Державного водного кадастру не збігають з границями цього озера, визначеними у Генеральному плані села, та в межах озера запроектовані АДРЕСА_1 (північна сторона) та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (східна сторона), оскільки обставини, про які зазначає ОСОБА_1 є його суто власними судженнями, зокрема, судженнями особи, що не є спеціалістом у цій області.

На виконання вимог ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 року Щасливцевською сільською радою були надані до суду апеляційної інстанції письмові пояснення та їх документальні підтвердження стосовно встановлення прибережних захисних смуг навколо озера Зябловське Генічеського району Херсонської області, їх розміру та меж, а також відображення меж прибережних захисних смуг навколо вказаного озера на Генеральному плані с. Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області.

Так, у наданих письмових поясненнях відповідач зазначив, що озеро Зябловське цілком розташовано в селі Щасливцеве Генічеського району Херсонської області та не перебуває у межах населеного пункту села Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області, у підтвердження чого надав викопіювання з Генерального плану села Щасливцеве Генічеського району Херсонської області, з Генерального плану села Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області, а також відомості Державного земельного кадастру.

Відповідач вказав на те, що окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж озера Зябловське не розроблявся, однак, при розробленні Генерального плану села Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області було враховано вимоги чинного законодавства щодо необхідності встановлення прибережної захисної смуги вздовж цього озера (зі сторони населеного пункту села Генічеська Гірка).

Дослідження наданих відповідачем документів дійсно свідчить про те, що озеро Зябловське не розташоване в селі Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області, затвердження генерального плану якого і є предметом розгляду даної справи. Однак, з двох сторін межі населеного пункту села Генічеська Гірка, які розташовані з боку озера Зябловське, передбачено прибережні захисні смуги, що підтверджується викопіюванням з Генерального плану села Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області.

Вказане спростовує твердження апелянта про те, що водоохоронна та прибережна захисна смуга навколо озера Зябловське генеральним планом села Генічеська Гірка Генічеського району Херсонської області взагалі не передбачена.

Щодо доводів позивача про те, що землі, які знаходяться в межах озера Зябловське генеральним планом передбачені як землі громадської забудови у порушення вимог ст.89 Водного кодексу України, відповідач зазначив, що оскільки озеро Зябловське не розташоване у межах населеного пункту - села Генічеська Гірка, затвердженим генеральним планом села Генічеська Гірка з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони не може бути врегульовано питання забудови іншого населеного пункту - села Щасливцеве. Крім того, відповідач посилався на те, що твердження позивача в цій частині не підтверджені жодним доказом, а при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не вказано, які саме зони громадської та житлової забудови запроектовані у межах озера Зябловське згідно графічних матеріалів Генерального плану села Генічеська Гірка. Відповідач зазначив, що твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що нібито у межах озера Зябловське запроектовано вулиці Костянтина Симонова, Чумацька, Щаслива (північна сторона), ОСОБА_2 (східна сторона) не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Як вже встановлено судом апеляційної інстанції, наданими відповідачем доказами підтверджено встановлення з боку меж населеного пункту села Генічеська Гірка прибережної захисної смуги навколо озера Зябловське.

Згідно ст. 89 Водного кодексу України, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

З наданих відповідачем викопіювань з генерального плану с. Генічеська Гірка вбачається, що будь-яка забудова у межах запроектованої прибережної захисної смуги не передбачена. При цьому, викопіюваннями з Генерального плану села Щасливцеве в редакції 2009 року та села Генічеська Гірка в редакції 2014 року передбачено території садибної забудови, на які посилається позивач, ще до розроблення та затвердження Генерального плану села Генічеська Гірка.

Враховуючи все вище викладене, колегія суддів доходить до висновку, що доводи апелянта в цій частині також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, на які в даному випадку посилається позивач, не підтверджені жодними належними та допустимими письмовими доказами.

В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки розміщенню, згідно Генерального плану, кладовища у порушення ст. 89 Водного кодексу України, а також проектуванню до розміщення АГЗС, готельно-розважального комплексу ТОВ "Теграс", баз відпочинку, гелікоптерного майданчику, а також не передбаченню місць для збирання та зберігання побутових відходів та місць розташування контейнерів для побутових відходів при розрахованому обємі накопичення твердих побутових відходів та сміття на розрахунковий рік - 2,42 тис. т/рік.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт посилався на неврахування судом першої інстанції недотримання відповідачем при затвердженні Генерального плану с. Генічеська Гірка вимог законодавства щодо вжиття заходів для збереження та раціонального використання екомережі, що виразилось, зокрема, у передбаченні ліквідації анофелогенних територій та ін.

З приводу вказаних доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне:

Статтею 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 5 цієї статті визначено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що в обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається також на обставини, які не були підставами подання ним позовної заяви, не зазначались в обґрунтування позовної заяви, а тому не досліджувались судом першої інстанції при розгляді даної адміністративної справи та їм не надавалась відповідна правова оцінка.

Вказане виключає можливість надання і судом апеляційної інстанції оцінки таким доводам апелянта.

Враховуючи все вищевикладене, з огляду на встановлені обставини справи, зокрема прийняття спірного рішення про затвердження проекту Генерального плану села Генічеська Гірка, Генічеського району Херсонської області з планами зонування території з розвитком рекреаційної зони (п.2) з урахуванням рішення про погодження проекту вказаного регуляторного акту рішення Щасливцевської сільської ради, яке оскарження у судовому порядку не було, а також недоведеності в ході розгляду справи порушення відповідачем вимог водоохоронного законодавства при прийнятті оскаржуваного пункту рішення ввід 19.03.2018 року № 964, апеляційний суд наразі вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 264, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, у справі № 540/1111/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09 квітня 2021 року.

Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.