Постанова

від 09.04.2021 по справі 923/1013/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1013/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОСС

на рішення Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020 (суддя Павленко Н.А., м. Херсон, повний текст складено 03.12.2020)

у справі № 923/1013/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОСС

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СБА-ГРУПА

про стягнення 19 564грн. 87коп.,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю КОЛОСС звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СБА-ГРУПА про стягнення заборгованості за укладеним між ними договором поставки товару №105 від 09.10.2017 на загальну суму 19 564,87грн., що складаються з 15 600,00грн. передплати, 1 351,73грн. суми 3% річних, 2 613,14грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтований статтями 11, 509, 530, 610, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України та мотивований тим, що на виконання умов договору позивачем здійснено передплату в сумі 15 600,00грн., проте відповідачем зобов`язань з поставки обумовленого товару не виконано. Позивачем вручено відповідачу повідомлення про відмову від отримання товару з вимогою повернути кошти, сплачені в якості передплати. Відповідачем на час звернення до суду товар не поставлено, передплату не повернуто, що стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою про повернення суми передплати, на яку позивачем здійснено нарахування на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на наявність у відповідача грошового зобов`язання.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, до якого не можуть застосовуватися положення інших договорів, зокрема, договору купівлі- продажу/поставки на предмет можливостей повернення передоплати за договором купівлі-продажу згідно із статтею 693 Цивільного кодексу України, якщо умовами укладеного договору сторони не передбачили іншого. Дослідивши предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки відповідно до частин другої та четвертої статті 849 Цивільного кодексу України за договором підряду прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як зобов`язання підрядника вчинити певні дії у випадку порушення строків виконання зобов`язань, або стягнути завдані порушенням зобов`язань збитки, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору. Також судом зазначено, що позивачем не наведено правових підстав позовної вимоги щодо повернення передплати ані за договором купівлі-продажу/поставки, ані за договором підряду.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю КОЛОСС звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020 скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що аналіз умов укладеного договору свідчить про укладення договору підряду, не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки з аналізу умов договору №105 від 09.10.2017 вбачається, що він стосується саме товару, його ціни, порядку та строків його поставки, тобто містить всі істотні умови договору поставки, що передбачені статтею 712 Цивільного кодексу України. В оскаржуваному рішенні місцевим господарським судом встановлено, що сторони погодили довжину виробу, вартість товару, строк поставки та порядок оплати товару, порядок відмови від прийняття товару. Тобто, судом встановлено обставини, що стосуються товару, а не робіт. Жодної обставини, яка б стосувалася виконання робіт судом не встановлено. Натомість зробленими висновками суд втрутився не лише в предмет та підстави позову, а й змінив природу договірних зобов`язань, які виникли між сторонами, з поставки на підряд, що не входить до компетенції господарського суду та є порушенням частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, якою визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення у разі його пропуску та про відстрочення сплати судового збору за подання скарги.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОСС про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020 у справі № 923/1013/20 з огляду на відсутність для цього підстав згідно із статтею 8 Закону України Про судовий збір ; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОСС про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020 у справі № 923/1013/20 залишено без розгляду, оскільки строк не пропущений; вказану апеляційну скаргу залишено без руху з підстав не надання доказів сплати судового збору та доказів надсилання копії скарги відповідачу у справі; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.

Після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОСС на рішення Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020 у справі № 923/1013/20; розгляд справи № 923/1013/20 постановлено почати через 15 днів з дня відкриття апеляційного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив від відповідача на апеляційну скаргу не надходив.

Копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 про відкриття провадження у даній справі надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОСС : 73009 м.Херсон, вул.Робоча, 82, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте вказане відправлення повернуто до апеляційного суду оператором поштового зв`язку з довідкою: за зазначеною адресою адресат відсутній . Окрім того, копія ухвали від 08.02.2021 направлялася за ще однією адресою: 73000, м.Херсон, вул.Червонофлотська, 17, яка зазначена позивачем у позовній заяві, проте вказане відправлення також повернуто до апеляційного суду оператором поштового зв`язку з довідкою: за закінченням терміну зберігання .

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про апеляційний перегляд даної справи.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

09.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю КОЛОСС, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю СБА-ГРУПА , як виробником, укладено договір поставки №105, відповідно до умов розділу 1 якого виробник зобов`язався виготовити та поставити жолоб водоприймальний, а замовник - прийняти та оплатити товар відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Умовами розділу 1 договору поставки №105 від 09.10.2017 та у специфікації, яка є додатком до цього договору, сторони погодили довжину виробу - 33 м, ціну за 1 м - 500,00грн. та вартість товару - 15 600,00грн.

Строк поставки товару учасники договору встановили у п.4.1. договору - 25 робочих днів з моменту внесення попередньої оплати.

У пункті 4.2. сторони узгодили адресу, за якою замовник одержує товар (Миколаївська область, Снігурівський район, с.Новотимофіївка, вул.8 Березня, 23).

Доставка товару здійснюється транспортом виробника або транспортною компанією. Вибір транспорту визначається спільно (пункт 4.3. договору поставки №105 від 09.10.2017).

Пунктами 4.4. - 4.7. договору поставки №105 від 09.10.2017 передбачено, що виробник має право відвантажувати товар окремими частинами комплекту, встановленого в специфікації. Окремі частини комплекту можуть відвантажуватися безпосередньо підприємством - виробником за проханням виробника. Прийнятий замовником товар повинен бути оглянутий ним протягом п`яти робочих днів. При виявленні виробничих дефектів товару при його прийманні, покупець повинен повідомити постачальника про виявлені дефекти протягом 10 (десяти) робочих днів після їх виявлення з наданням детального переліку вказаних дефектів. Виробник зобов`язується усунути недоліки або здійснити заміну товару неналежної якості протягом двадцяти робочих днів від дати приймання-передачі товару, якщо дефекти були виявлені в момент приймання-передачі товару.

Документами, що підтверджують виконання виробником зобов`язань, являються: товарна накладна, рахунок-фактура, акт передавання-приймання, за умов, що зобов`язання з поставки товару виконані постачальником належним чином (пункт 4.8. договору поставки №105 від 09.10.2017).

У розділі 5 договору поставки №105 від 09.10.2017 сторонами узгоджено ціну та порядок розрахунків за договором.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору замовник здійснює оплату товару, що постачається виробником, за цінами, зазначеними в рахунку-фактурі, на дану партію товару.

У пункті 5.3 договору передбачено, що загальна ціна товару згідно з рахунком-фактурою СФ №000684 становить 15600,00грн., замовник сплачує передплату у розмірі 13200,00грн. та 2400,00грн. - в день поставки товару за адресою замовника.

Відповідно до положень пункту 5.5. договору поставки №105 від 09.10.2017 оплата товару здійснюється протягом одного банківського дня на підставі виставленого виробником рахунку-фактури.

За умовою пункту 6.3 договору замовник має право, повідомивши виробника, відмовитися від прийняття товару в разі прострочення поставки товару на шістдесят календарних днів.

Договір набрав чинності з моменту його підписання (п.8.12 договору).

Платіжним доручення №284 від 12.10.2017 позивачем перераховано відповідачу 15600,00грн. із призначенням платежу: За жолоб по рах.№684 від 09.10.2017. Без ПДВ .

Як зазначає позивач, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з поставки товару у встановлений в договорі №105 від 09.10.2017 строк, позивачем вручено директору Товариства з обмеженою відповідальністю СБА-ГРУПА вимогу від 12.07.2018 про повернення сплачених грошових коштів за договором поставки №105 від 09.10.2017 в сумі 15600,00грн. та про відмову від договору.

Місцевий господарський суд, дослідивши зміст укладеного між сторонами договору поставки №105 від 09.10.2017, дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору підряду, які регулюються правовими нормами глави 61 Цивільного кодексу України.

Апеляційна інстанція з таких висновком суду не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядні відносини врегульовано главами 61, 62 Цивільного кодексу України.

Договір підряду характеризується тільки йому властивими рисами: підрядник виконує роботу згідно із завданням замовника; обов`язку підрядника виконати відповідну роботу та передати його замовнику кореспондується право і обов`язок замовника прийняти виконану належним чином роботу та сплатити відповідну ціну.

Характерною ознакою договору підряду є те, що роботи підрядником виконуються на його власний ризик, а це означає, що він не має права вимагати винагороди у разі випадкової загибелі предмета підряду або неможливості завершення робіт без вини сторін (стаття 855 Цивільного кодексу України). Підрядник несе ризик у разі можливих раптових призупинень робіт, їх випадкових погіршень або подорожчанні тощо. Так, якщо предмет договору підряду до здачі його замовникові випадково загинув або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу.

Зміст підрядного договору визначається його істотними умовами, якими є предмет договору, його ціна та строки виконання робіт.

Предмет договору має індивідуальний характер. Тобто, у договорі підряду замовник має можливість індивідуалізувати свою річ, яку виготовлятиме підрядник, а тому договором мають бути чітко визначені її характеристики, такі як кількість, якість, розміри, інші необхідні характеристики, як правило, на розсуд замовника.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина перша статті 843 Цивільного кодексу України).

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі (стаття 844 Цивільного кодексу України). Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Строки початку і завершення виконання підрядних робіт та терміни передачі результатів робіт замовнику є істотними умовами договору підряду. Статтею 846 Цивільного кодексу України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. На практиці при виконанні довгострокових робіт сторонами часто затверджуються графіки проведення робіт, яких має дотримуватися підрядник під загрозою штрафних санкцій або навіть припинення договору.

Ще однією рисою договору підряду є те, що моменти укладення та виконання договору ніколи не збігаються.

Натомість, відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналізуючи зміст зазначеної статті, можна виділити основні характерні риси договору поставки:1) сфера застосування - підприємницька діяльність; 2) правовий статус сторін договору - суб`єкти господарювання; 3) мета придбання товару, що не пов`язана з особистим чи іншим подібним споживанням; 4) істотними умовами договору є предмет, ціна та строк; 5) момент укладення договору і його виконання, як правило, не збігаються.

Предметом договору поставки можуть бути речі як наділені родовими ознаками, так і індивідуально визначені.

Оскільки договір поставки є різновидом договору купівлі продажу, тому до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 Цивільного кодексу України).

Договори поставки і підряду мають схожі положення. Вони спрямовані на відплатну передачу певного об`єкта у власність, окрім того, їх правова кваліфікація збігається: і перший, і другий договори є двосторонніми, відплатними та консенсуальними. Відмінності між ними полягають у тому, що предметом договору підряду є річ, яку підрядник ще повинен виготовити або виконати роботи, а предмет договору купівлі-продажу при укладенні договору вже є наявним (за винятком, наприклад, купівлі-продажу за зразками або за індивідуальним замовленням). За договором підряду обумовлені права та обов`язки сторін пов`язані з виготовленням предмета, а не тільки з його передачею та оплатою, як передбачено договором поставки.

Виходячи із сукупного аналізу змісту викладених норм права, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд неправомірно кваліфікував укладений між сторонами договір №105 від 09.10.2017 тільки як договір підряду, так як за змістом вказаного договору він є договором, який містить як ознаки договору підряду (виготовлення жолобу водоприймального), так і ознаки договору поставки (строк, місце і спосіб поставки).

Враховуючи те, що договір №105 від 09.10.2017 містить ознаки договору підряду в частині лише виготовлення речі; не містить детального врегулювання відносин сторін, спрямованих саме на виготовлення речі; відносини сторін за договором зводилися в переважній більшості до оплатної передачі контрагенту речі - жолобу водоприймального, то до правовідносин сторін при вирішенні даного спору слід застосовувати положення норм права, які регулюють загальні положення про поставку та купівлю-продаж.

За таких обставин суд першої інстанції, дійшовши висновку про існування між сторонами правовідносин лише підряду, помилково відмовив у задоволенні позову з підстав того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, пославшись на частини другу та четверту статті 849 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором, апеляційна інстанція виходила з наступного.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 цього ж Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (статя 663 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (стаття 665 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище, пунктом 6.3. договору сторони узгодили, що замовник має право, повідомивши виконавця, відмовитись від прийняття товару, поставку якого прострочено на шістдесят календарних днів.

Отже, враховуючи вимогу позивача від 12.07.2018 про повідомлення відповідача про відмову від договору №105 від 09.10.2017, цей договір відповідно до пункту 6.3. договору, статей 525, 651, 665 Цивільного кодексу України є таким, що припинив свою дію.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуто, згодом відпала.

Відтак стаття 1212 Цивільного кодексу України застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.02.2019 у справі №910/21154/17).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення №284 від 12.10.2017 позивачем перераховано відповідачу 15 600,00грн. із призначенням платежу: За жолоб по рах.№684 від 09.10.2017. Без ПДВ , що свідчить про належне виконання позивачем умов пунктів 5.3, 5.5 договору щодо здійснення попередньої оплати товару - жолобу водоприймального в сумі 15600,00 грн.

Згідно із пунктом 4.1. договору поставки №105 від 09.10.2017р. строк поставки виробу - 25 робочих днів з моменту внесення попередньої оплати.

Отже, кінцевою датою з поставки водоприймального жолобу є 17.11.2017 (що становить 25 робочих днів з дати здійснення попередньої оплати 12.10.2017, тобто не враховуючи вихідних днів та святкового дня - 14 жовтня - День захисника України). Однак враховуючи відсутність в матеріалах справи товарної накладної, акту передавання-приймання, як підтвердження поставки товару згідно з пунктом 4.8. договору поставки №105 від 09.10.2017, відповідач взятих на себе зобов`язань за договором №105 від 09.10.2017р. з поставки товару не виконав.

За приписами частин першої та другою статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи укладення між сторонами договору поставки №105 від 09.10.2017, перерахування позивачем на виконання його умов 15 600,00 грн. авансового платежу, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №284 від 12.10.2017, та не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару, судова колегія доходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми 15600,00грн. обґрунтовані та правомірні, а тому підлягають задоволенню на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України в сукупності із статтею 1212 Цивільного кодексу України, оскільки підстава, на якій набуто відповідачем грошові кошти у спірній сумі, згодом відпала.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 351,73грн. суми 3% річних та 2613,14грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини другої статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 4.1. договору поставки №105 від 09.10.2017 строку поставки товару (17.11.2017), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого відповідач усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 18.11.2017.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення ).

Оскільки погашення боргу не відбувалося, правильним є розрахунок позивача, згідно з яким залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднято основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Судова колегія зазначає, що початковою датою розрахунку інфляційних втрат та 3% річних є дата, наступна за кінцевою датою поставки товару - 18.11.2017 (а не 17.11.2017 як помилково визначив позивач, не врахувавши святкового дня 14 жовтня), кінцевою датою є 06.10.2020 (дата, яка визначена позивачем).

Апеляційна інстанція, перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат за вказаний період та врахувавши частину другу статті 237 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, вважає позовні вимоги про стягнення 2613,14грн. інфляційних втрат такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1351,73грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 1350,45грн. з урахуванням встановленого судовою колегією періоду нарахування з 18.11.2017 по 06.10.2020, який становить 1054 дні у вказаному періоді.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 129 Господарського кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОСС задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 03.12.2020 у справі №923/1013/20 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СБА-ГРУПА (73009, м.Херсон, вул. Робоча, буд. 82; код ЄДРПОУ 40919139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОСС (73485, м. Херсон, с.Антонівка, вул.Набережна, буд. 11; код ЄДРПОУ 37125766) 19 563 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят три) грн. 59 коп., з яких 15 600 (п`ятнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. суми попередньої оплати, 2 613 (дві тисячі шістсот тринадцять тисяч) грн.14 коп. інфляційних втрат, 1 350 (одна тисяча триста п`ятдесят) грн. 45 коп. 3% річних, 2 101 (дві тисячі сто одну) грн. 58 коп. судового збору.

У задоволенні решти позову відмовити.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 42 коп. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю КОЛОСС (73485, м.Херсон, с. Антонівка, вул. Набережна, буд. 11; код ЄДРПОУ 37125766).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СБА-ГРУПА (73009, м.Херсон, вул. Робоча, буд. 82; код ЄДРПОУ 40919139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОСС (73485, м. Херсон, с. Антонівка, вул.Набережна, буд. 11; код ЄДРПОУ 37125766) 3 152 (три тисячі сто п`ятдесят дві) грн. 37 коп. судового збору за апеляційний перегляд справи.

Судові витрати за апеляційний перегляд справи в сумі 63 коп. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю КОЛОСС (73485, м. Херсон, с.Антонівка, вул. Набережна, буд. 11; код ЄДРПОУ 37125766).

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран