Постанова

від 04.03.2021 по справі 910/23295/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2021 р. Справа№ 910/23295/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участь представників згідно протоколу судового засідання від 04.03.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 (повний текст ухвали складено 06.11.2020)

у справі №910/23295/15 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор

про заміну сторони виконавчого провадження

у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор-Сервіс

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Лендблоксінвестмент

2) Дочірнього підприємства Мілкіленд-Україна

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 51 623 441,74 грн

за зустрічним позовом Дочірнього підприємства Мілкіленд-Україна

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор-Сервіс

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Лендблоксінвестмент

про розірвання договору поруки

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фактор-комфорт звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лендблоксінвестмент (далі- ТОВ Лендблоксінвестмент ) та Дочірнього підприємства Мілкіленд-Україна (далі- ДП Мілкіленд-Україна ) про стягнення солідарно заборгованості за кредитом у розмірі 48 480 821,89 грн та заборгованості за процентами у розмірі 3 142 619,85 грн.

Дочірнє підприємство Мілкіленд-Україна звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лендблоксінвестмент та Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор-комфорт про розірвання договору поруки №139-15 від 28.05.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством БАНК НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ та Дочірнім підприємством Мілкіленд-Україна .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2015, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2017, первісний позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Лендблоксінвестмент та Дочірнього підприємства Мілкіленд-Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор-Комфорт грошові кошти: заборгованості за кредитом - 48 480 821,89 грн та заборгованості за процентами - 3 142 619,85 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Лендблоксінвестмент в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36 540,00 грн. Стягнуто з Дочірнього підприємства Мілкіленд-Україна в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36 540,00 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

При цьому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 здійснено заміну первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор-комфорт на нового кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор-Сервіс .

30.06.2017 на виконання вищевказаного судового рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

12.10.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор (далі- ТОВ ФК Груп Фактор ) надійшла заява №905 від 05.10.2020 про заміну сторони стягувача при примусовому виконанні рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі №910/23295/15 про стягнення солідарно з ТОВ Лендблоксінвестмент та ДП Мілкіленд-Україна грошових коштів: заборгованість за кредитом 48480821,89 грн та заборгованість за процентами 3142619,85 грн, а саме ТОВ Фактор-Сервіс на ТОВ Фінансова компанія Груп Фактор .

Заяву обґрунтовано положеннями статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статтею 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), договором про надання послуг з факторингу №2/12, укладеного 04.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор-Сервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Фактор-Стандарт , та договором відступлення права вимоги №04-02/07/2020, укладеного 02.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фактор-Стандарт та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор в задоволенні заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому проваджені відмовлено.

Ухвала обґрунтована тим, що як на момент повернення судових наказів Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 стягувачу (21.06.2018 та 22.06.2018), так і на момент розгляду поданої заявником заяви, стороною виконавчого провадження є ТОВ Фактор-Сервіс , оскільки заявником не було подано докази із яких би вбачалося, що на підставі договору про надання послуг з факторингу №2/12 від 04.12.2017 судом була здійснена заміна сторони виконавчого провадження по наказах від 30.06.2017 з ТОВ Фінансова компанія Фактор-Сервіс на ТОВ Фактор-Стандарт .

Крім цього, Господарський суд міста Києва зазначив, що заявник набув право вимоги до ТОВ Лендблоксінвестмент за кредитним договором № 139 - 15, та до ДП Мілкіленд - Україна за договором поруки №139 - 15, солідарне стягнення за якими було предметом позову у справі №910/23295/15, не від ТОВ Фактор-Сервіс - стягувача за наказами, а від ТОВ Фактор-Стандарт , яке наразі не має правового статусу стягувача за наказами від 30.06.2017 та сторони виконавчого провадження.

Враховуючи вище викладене суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявник не є процесуальним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор-Сервіс як стягувач у виконавчому проваджені.

Крім цього, місцевий господарський суд зазначив, що позбавлений можливості розглядати факт правонаступництва у правовідносинах за кредитним договором, оскільки стадія судового розгляду завершена та спір по суті між учасниками судової справи - вирішено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор 16.11.2019 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/23295/15 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що ухвала Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Апелянт зазначає, що основною вимогою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження є наявність доказів про перехід прав та обов`язків первинного кредитора до нового кредитора.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що відсутність рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження з виконання рішення суду від 10.11.2015 у справі №910/23295/15 з ТОВ Фактор-Сервіс на ТОВ Фактор-Стандарт не може бути підставою для відмови у заміні стягувача ТОВ Фактор-Сервіс на його правонаступника - ТОВ Фінансова компанія Груп Фактор , оскільки останнім надані усі докази для підтвердження переходу від ТОВ Фактор-Сервіс до ТОВ ФК Груп Фактор права вимоги до ТОВ Лендблоксінвестмент та ДП Мілкіленд - Україна за договорами про надання послуг з факторингу №2/12 від 04.12.2017 та відступлення права вимоги №4-02/07/2020 від 02.07.2020.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/23295/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/23295/15 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020, розгляд справи призначено на 21.01.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.01.2021 у справі №910/23295/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 справу №910/23295/15 прийнято до провадження визначеним складом суду та відкладено розгляд справи на 18.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 відкладено розгляд справи на 04.03.2021.

У судове засідання 04.03.2021 представники сторін не з`явились. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Пунктом 26 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у цій справі господарським судом 30.06.2017 видано відповідні накази на примусове виконання. За цими наказами стягувачем є ТОВ Фактор-Сервіс .

Стягувачем зазначені накази Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 №910/23295/15 пред`явлено до виконання, за якими постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.07.2017 та від 17.08.20217 відкрито виконавчі провадження №54392155 і №554534595, відповідно.

21.06.2018 у виконавчому провадженні №54534595 та 22.06.2018 у виконавчому провадженні №54392155 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження . Одночасно в постановах вказано, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені повторно для виконання в строк до 21.06.2021 та 22.06.2021 відповідно.

04.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Фактор-Сервіс уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю Фактор-Стандарт договір про надання послуг з факторингу № 2/12, умовами якого передбачено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фактор-Стандарт набуває право вимоги за кредитним договором №139-15 від 28.05.2015.

02.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Фактор-Стандарт та Товариство з обмеженою відповідальністю ФК Груп Фактор уклали договір №04-02/07/2020 відступлення права вимоги, предметом якого виступає право вимоги до ТОВ Лендблоксінвестмент та ДП Мілкіленд-Україна за кредитним договором №139-15 та договором поруки №139-15.

Як зазначалося вище, ТОВ Фінансова компанія Груп Фактор звернулося із заявою про заміну сторони стягувача її правонаступником при виконанні рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015, в задоволенні якої судом першої інстанції відмовлено.

Згідно зі статтею 129 1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України Про виконавче провадження визначено, що обов`язковість виконання рішення є однією із засад виконання виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

У рішенні у справі Янголенко проти України від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України Про виконавче провадження , який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За змістом статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Пунктом 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним.

За приписами частин 1, 2 статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 15 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність процесуальної підстави для здійснення заміни сторони виконавчого провадження Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор-Сервіс на Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор , оскільки відповідно до договору факторингу №2/12 від 04.12.2017, Товариство з обмеженою відповідальністю Фактор-Стандарт набуло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Лендблоксінвестмент та Дочірнього підприємства Мілкіленд-Україна , яке в свою чергу, відповідно до договору про відступлення права вимоги №04-02/07/2020 від 02.07.2020 відступило, саме, Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор .

Тобто, з наведених обставин та доказів наданих заявником в обґрунтування заяви про заміну сторони виконавчого провадження прослідковується наявність правових підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні з виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі №910/23295/15, оскільки наразі саме Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор має право вимоги у відповідності до договору відступлення права вимоги №4-02/07/2020 від 02.07.2020.

При цьому, колегія суддів зазначає, що процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, а право звернення з заявою про заміну сторони її правонаступником надано, зокрема, заінтересованій особі.

Імперативними приписами частини 5 статті 334 ГПК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження.

Правовий аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що юридична особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Отже, заміна стягувача у виконавчому документі на іншу особу внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, до відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 підлягає скасуванню, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор про заміну сторони її правонаступником задоволенню.

Керуючись ст. 232-241, 275-284, 334 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/23295/15 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/23295/15 скасувати.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор про заміну сторони її правонаступником задовольнити.

4. Замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор-Сервіс на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Груп Фактор (юридична адреса: 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 1-5, офіс 505, ідентифікаційний код 39866943) при примусовому виконанні рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 у справі №910/23295/15 про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лендблоксінвестмент та Дочірнього підприємства Мілкіленд-Україна грошових коштів: заборгованість за кредитом 48 480 821 (сорок вісім мільйонів чотириста вісімдесят тисяч вісімсот двадцять одна) грн 89 коп. та заборгованість за процентами 3 142 619 (три мільйони сто сорок дві тисячі шістсот дев`ятнадцять ) грн 85 коп.

5. Матеріали справи №910/23295/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 08.04.2021 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Я. Дикунська