Рішення

від 16.03.2021 по справі 916/3226/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3226/19Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.

за участю представників:

від позивача: Поляков О.Г. (самопредставництво),

від відповідача: Хаджи І.Д. (на підставі ордеру);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 13);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Вікінг (65058, м. Одеса, провулок Ботанічний, 4, кв. 24)

про стягнення 460831,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 31.10.2019 року позивач Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною вх. ГСОО №3313/19 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Вікінг, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 460831,97 грн., з яких: 425974,38 грн. неустойка за прострочення повернення об`єкта оренди та 34857,59 грн. заборгованість з компенсації податку на землю, а також стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди №116/1999/ГоловКЕУ, оскільки відповідач майно, яке передане в орендне користування не повернув. Водночас, позивач стверджує, що відповідне приміщення, яке було передано в орендне користування відповідачу є нерухомим військовим майном, яке належить Міністерству оборони України та знаходиться на балансі КЕВ м. Одеса. При цьому позивач вказує, що рішенням господарського суду Одеської області від 14.03.2019 року по справі №916/1962/18, яке набрало законної сили, було задоволено позов КЕВ м. Одеса до ТОВ фірми „Вікінг про зобов`язання звільнити та повернути військове нерухоме майно у вигляді КТП за ГП №18 загальною площею 84,0 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку із закінченням 27.12.2017 року терміну дії договору оренди. Однак, як стверджує позивач, наразі зазначене рішення суду не виконано, майно не повернуто, а відповідач продовжує його використовувати, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду про стягнення неустойки на підставі ст. 785 ЦК України та заборгованості з компенсації податку на землю.

Ухвалою суду від 05.11.2019 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3226/19 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 02.12.2019 року.

Ухвалою суду від 02.12.2019 року судом було відкладено підготовче засідання на 20.12.2019 року.

20.12.2019 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх.№ГСОО 2-6265/19), відповідно до якої остання просила суд залучити її до участі у справі №916/3226/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. В обґрунтування зазначеного, ОСОБА_1 зазначає, що є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ Фірма «Вікінг» та в разі задоволення позову, ТОВ Фірма «Вікінг» буде оплачувати значну суму коштів з дивідендів та внесків учасників, що значно зменшить виплати ОСОБА_1 як співвласника товариства та вплине на її майнові інтереси.

У судовому засіданні від 20.12.2019 року, розглянувши заяву ОСОБА_1 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, судом було відмовлено в її задоволенні, з огляду на те, що спір не є корпоративним та третьою особою не доведено наявність обставин, що рішення у справі вплине безпосередньо на права та обов`язки даної особи.

Ухвалою суду від 20.12.2019 року судом було закрито підготовче провадження по справі №916/3226/19 та призначено справу до розгляду по суті на 03.01.2020 року.

02.01.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Вікінг надійшло клопотання (вх.№ГСОО 83/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку із відпусткою його представника.

02.01.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Вікінг надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи (вх.№ГСОО 87/20) у зв`язку із тим, що сума боргу є значною, а справа, що розглядається стосується орендованого майна, що, на думку відповідача, є доказом значної складності справи.

У судовому засіданні від 03.01.2020 року протокольною ухвалою судом було відмовлено відповідачу у задоволенні вищезазначених клопотань, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Ухвалою суду від 03.01.2020 року судом було оголошено перерву до 03.02.2020 року.

03.02.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №2681/20 від 03.02.2020 року, згідно якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у травні 2002 року відповідачем отримано свідоцтво про право власності на магазин-бар за адресою: АДРЕСА_1 на підставі виготовленого технічного паспорту. Більш того, відповідач наполягає, що 23.04.2002 року Приморською районною адміністрацією складено Розпорядження № 382 „Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття закінченого реконструкцією об`єкта в експлуатацію - колишнього приміщення КТП по вул. Армійській, 17 під магазин і бар фірми „Вікінг і присвоєння поштової адреси, відповідно до якого магазину-бару „Вікінг присвоєно поштову адресу: м. Одеса, вул. Армійська, 17-Б. За таких обставин, відповідач вважає, що станом на сьогоднішній день через проведення невідокремлених поліпшень та, фактичну зміну характеристик об`єкту нерухомості, визнання за відповідачем права власності на останній за згодою та за відома позивача, а тому, за його думкою, відсутні підстави для задоволення позовної заяви щодо стягнення із відповідача суми заборгованості за орендну плату.

Також 03.02.2020 року до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі вх. ГСОО №2680/20, згідно якого він просить суд, в порядку ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №916/1962/18.

03.02.2020 року до суду представником відповідача було подано заяву вх. ГСОО №2-130/20 про відвід судді Невінгловської Ю.М. від розгляду справи та передачі справи на розгляд іншого суду.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року судом було визнано подання ТОВ фірмою «Вікінг» заяви про відвід судді Невінгловської Ю.М. у справі №916/3226/19 зловживанням процесуальними правами; заяву ТОВ фірми «Вікінг» про відвід судді Невінгловської Ю.М. залишено без розгляду та стягнуто з ТОВ фірми «Вікінг» в дохід Державного бюджету штраф у сумі 4204 грн.

Також, ухвалою суду від 03.02.2020 року судом було зупинено провадження по справі №916/3226/19 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ТОВ фірма „Вікінг про стягнення грошових коштів у розмірі 460 831,97 грн. до набрання законної сили судовим рішенням по справі №916/1962/18 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ТОВ фірма „Вікінг про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 06.11.2020 року судом було поновлено провадження у справі №916/3226/19 з 25.11.2020 року та призначено справу до розгляду по суті на 25.11.2020 року.

23.11.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Вікінг надійшло клопотання (вх.ГСОО№ 31299/20) про зупинення провадження, згідно якого відповідач просить суд, в порядку ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №916/1962/18. При цьому в зазначеному клопотанні відповідач звертає увагу суду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Вікінг звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2019 року у справі № 916/1962/18 та ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі №916/1962/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Вікінг на рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2019 та призначено справу до розгляду на 16 грудня 2020 року о 15:00.

Ухвалою суду від 25.11.2020 року судом було зупинено провадження по справі №916/3226/19 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ТОВ фірма „Вікінг про стягнення грошових коштів у розмірі 460 831,97 грн. до набрання законної сили судовим рішенням по справі №916/1962/18 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ТОВ фірма „Вікінг про зобов`язання вчинити певні дії.

17.02.2021 року до суду від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса надійшло клопотання (вх.ГСОО № 4536/21 ), відповідно до якого позивач просив суд поновити провадження у справі № 916/3226/19 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Вікінг про стягнення 460 831,97 грн.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року судом було поновлено провадження у справі №916/3226/19 з 17.03.2021 року та призначено справу до розгляду по суті на 17.03.2021 року.

16.03.2021 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Вікінг надійшли додаткові пояснення (вх.№ГСОО 7297/21), в яких відповідач повідомляє, що колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у постанові від 11.01.2021 року по справі №916/1962/18 зазначило, що КЕВ м. Одеси не є ані орендодавцем за спірним договором оренди, ані власником майна, яке є предметом договору оренди нежитлових приміщень №116/1999/ГоловКЕУ від 12.06.1999 року. При цьому, перебування переданого за спірним договором нерухомого майна на балансі КЕВ м. Одеси не наділяє його правом на звернення із даним позовом.

У судовому засіданні від 17.03.2021 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні від 17.03.2021 року заперечував щодо позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні 17.03.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 29.03.2021 року.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 12 червня 1999 між Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України генерал-майора Литвиненко Василя Васильовича (Орендодавець) з одного боку, та ТОВ ВІКІНГ (Орендар) в особі директора Буянова Павла Михайловича, укладено договір оренди нежитлових приміщень №116/1999/ГоловКЕУ (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець здав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення будівлі КТП за генпланом №18 військового містечка №186 загальною 84 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Армійська, 17, що знаходиться на балансі Одеської КЕЧ району Південного ОК, вартість яких визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна (додаток № 3) і ставить 19660 грн.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що момент користування орендованим майном настає одночасно із підписанням сторонами Договору та Акту прийому-передачі вказаного майна.

Згідно з п. 2.2 Договору, передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і складає 983, 00 грн. за рік (без індексів інфляції та ПДВ).

У відповідності до п.п. 5.4, 5.12 Договору, орендар зобов`язаний у випадку припинення договору оренди повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу; щомісячно компенсувати орендодавцю частину податку за землю за земельну ділянку площею на якій знаходиться здане в оренду нерухоме майно.

Згідно з п. 6.2 Договору, за погодженням з Орендодавцем за рахунок власних коштів проводити реконструкцію, поліпшення орендованого майна. Даний вид робіт оформлювати окремою згодою між Орендодавцем та Орендарем.

Відповідно до п. 8.2 Договору, орендодавець має право надавати згоду на реконструкцію, поліпшення орендованого майна за рахунок коштів Орендаря. Даний вид робіт оформлювати окремою згодою між Орендодавцем та Орендарем.

Даний договір діє з 12.06.1999 по 31.12.2009 строком на десять років. (п. 10.1 Договору).

Положенням п. 10.5 Договору, у випадку розторгнення Договору, поліпшення орендованого майна, які здійснені Орендарем за рахунок власних коштів за дозволом Орендодавця, визнаються власністю Орендаря, або при його згоді можуть бути визнані власністю Орендодавця при умові повної компенсації витрат пов`язаних з ремонтом і реконструкцією орендованого майна.

Відповідно до п. 10.9 Договору, дія Договору припиняється у випадку закінчення терміну, на який він був укладений; загибелі об`єкту оренди; банкрутства орендаря; дострокового по спільній згоді сторін або за рішенням арбітражного суду.

У додатку №1 до Договору, комісією, що затверджена наказом начальника Одеської КЕЧ району Південного ОК №6 від 20.01.1998 року, складено акт інвентаризації об`єкту оренди в м. Одесі по вулиці Армійській, 17.

На підставі Акту прийому передачі нежитлових приміщень в оренду від 10.06.1999, який є додатком №2 до Договору, були передані ТОВ «Вікінг» нежитлові приміщення за адресою: вул. Армійська, 17 військового містечка №186, загальною площею 84 м2 вартістю 19660 грн.

У додатку №4 до Договору, заступником начальника регіонального відділення фонду державного майна по Одеській області, був погоджений розрахунок плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Одеської КЕЧ Південного ОК, приміщення нежитлової будівлі №18 за адресою: Армійська, 17 в розмірі 98,30 грн. з ПДВ.

У додатку №5 до Договору, було узгоджено розрахунок комунальних послуг та загальноексплуатаційних витрат на утримання орендованого майна.

28.04.1999 року Службою пожежної безпеки по Одеському району Південного оперативного командування було видано дозвіл на оренду нежитлових приміщень в будівлі Одеської квартирно - експлуатаційної частини району Південного оперативного командування Міністерства оборони України, та їх використання згідно умов Договору оренди, терміном на один рік до 28.04.2000 року.

16.02.2000 року на запит ТОВ «Вікінг», Виконавчим комітетом Одеської міської ради у листі за № 137/4 було зазначено, що враховуючи згоду головного квартирно-експлуатаційного управління МОУ на реконструкцію та договір оренди з ТОВ «Вікінг», надано дозвіл ТОВ фірма «ВІКІНГ» на розроблення проекту реконструкції колишньої будівлі КТР, розташованої по вул. Армійській, 17 в м. Одесі.

На виконання наданого дозволу відповідачем підготовлено Робочий проект реконструкції будівлі, колишнього КТП під магазин, бар «Вікінг», який був розроблений проектною організацією МП «СВС».

28.04.2000 року Приморською районною адміністрацією видано розпорядження № 421 «Про затвердження рішення МВК на дозвіл реконструкції приміщення КТП по вул. Армійська, 17 під магазин бар»., відповідно до якого було затверджено рішення МВК №42 від 11.04.2000 року та дозволено Одеській КЕЧ району реконструкцію приміщення колишнього КТП по вул. Армійській, 17 під магазин і бар «Вікінг» згідно проекту, розробленому МПП «СВС» (держліцензія ОД №00759).

18.05.2000 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контроля м. Одеси видано Одеській КЕЧ району Південного ОК дозвіл №146 на виконання будівельних робіт по реконструкції будівлі КТП під магазин-бар по вул. Армійській, 17 у відповідності з проектною документацією, зареєстрованій №174/00 від 10.03.2000 року. При цьому зазначено, що будівельні роботи проводить ТОВ «Вікінг». Термін дії дозволу до 21.05.2001 року.

31.05.2000 року між Міністерством оборони України в особі начальника головного квартирно-експлуатаційного управління МОУ (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Вікінг» (орендар) було укладено додатковий договір №24д/2000/ГоловКЕУ до Договору, відповідно до якого визначено, що в зв`язку з виконанням робіт по реконструкції орендованої будівлі і доведення її технічного стану, що відповідає вимогам, які пред`являються, до магазину, бару силами орендаря на суму 154352 грн. згідно кошторису на реконструкцію і проекту, розробленому МПП "СВС", орендодавець надав дозвіл орендарю на виконання зазначених робіт за рахунок власних коштів. При цьому, сторонами узгоджено внести зміни та доповнити п. 2.3 Договору оренди від 12.06.1999 року №116/1999/Голов КЕУ, а саме зазначити, що будівлю Орендодавець передає Орендарю для використання під магазин, бар з проведенням відповідної реконструкції.

21.10.1999 року у листі №144/15/404 від 21.10.1999 року, що є додатком до Додаткового договору №24д/2000/ ГоловКЕУ, Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України було надано дозвіл на проведення реконструкції нерухомого майна за кошти орендаря в об`ємі вимог, що відповідають цільовому використанню його згідно договору оренди, при цьому об`єм виконаних робіт, що підлягають зарахуванню в рахунок орендної плати не може перевищувати 24 відсотки від балансової вартості орендованого майна. Роботи, які виконані понад зазначеної межі відшкодуванню орендарю в рахунок орендної плати не підлягають і відносяться на витрати орендаря.

Згідно акту технічного стану будівлі №18, розташованої на території військового містечка № НОМЕР_1 в Одеському гарнізоні за адресою: вул. Армійська, 17 від 26.05.2000 року, було визначено, що будівля потребує капітального ремонту з підведенням зовнішніх інженерних мереж і облаштуванням внутрішніх.

Відповідно до дефектного акту на реконструкцію будівлі колишнього КТП по вул. Армійській, 17 під магазин, бар фірми «Вікінг», затвердженого начальником Одеської КЕЧ району від 26.05.2000 року, комісією були визначені характеристика будівлі та перелік робіт.

Крім того, 26.05.2000 року між сторонами було затверджено кошторис на реконструкцію колишнього КТП по вул. Армійській, 17 під магазин-бар фірми «Вікінг».

22.08.2000 року між Міністерством оборони України в особі начальника головного квартирно-експлуатаційного управління МОУ (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Вікінг» (орендар) було укладено додаткову угоду №124/2000/ГоловКЕУ, відповідно до якої внесено зміни в Договір, а саме зазначили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786-1995 р. та змін до неї №699-1998 р. та №75-2000 р., і складає 1222, 85 грн за рік (без індексів інфляції та ПДВ) (п.3.1 Договору). Орендна плата за базовий місяць оренди (лютий 2000 р.) розраховується згідно з додатком №1 до цієї Додаткової угоди та складає 103,06 Грн. (без ПДВ). Орендна плата перераховується Орендарем на реєстраційний рахунок КЕЧ Одеського району номер 05010021051120/1 Управління державного казначейства у Одеської області р/р 35134305101 в Облуправлінні НБУ м. Одеси, МФО 328027, код 23213460 не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції. ( п. 3.2. Договору).

23.11.2001 року на адресу Приморської районної адміністрації м. Одеси звернувся із заявою вих.№32 ТОВ фірма «ВІКІНГ», в якій просив, у зв`язку із закінченням реконструкції об`єкту оренди та враховуючи умови договору стосовно того, що всі поліпшення орендованого майна, проведені за рахунок ТОВ Фірма «ВІКІНГ» визнаються його власністю, просило в розпорядженні про прийняття об`єкта до експлуатації вказати частки власності Міністерства оборони України, в особі Одеської КЕЧ району, та ТОВ фірма «ВІКІНГ» з подальшою реєстрацією права власності.

За результатами розгляду вищевказаної заяви, 23.04.2002 року розпорядженням Приморської районної адміністрації № 382 «Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття закінченого реконструкцією об`єкта в експлуатацію - колишнього приміщення КТП по вул. Армійській, 17 під магазин і бар фірми «ВІКІНГ» і присвоєння поштової адреси», було затверджено акт державної технічної комісії про прийняття закінченого реконструкцією об`єкта в експлуатацію - колишнього приміщення КТП по вул. Армійській, 17 під магазин і бар фірми «Вікінг» та присвоєно магазину-бару «Вікінг» поштову адресу: м Одеса, вул. Армійська, 17-Б.

22.03.2002 року Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості у листі вих.№19728, адресованому Приморській районній адміністрації м. Одеси, зазначено, що в домоволодінні № 17 по вул. Армійській м. Одеси ідеальна частка нежитлових приміщень, площею 158,3 кв.м., а саме: 8.1,3,11 -коридори; 2,17 - кладові; 5,13,19 - туалети; 6,14,20 - вмивальні; 7,18 - кабінети; 9,10.15,16 -зали, користувачем яких є ТОВ фірма «ВІКІНГ» складають 91/100 частину від всього домоволодіння, а ідеальна частка нежитлових приміщень, площею 14,9 кв.м., а саме: 12- кабінет; 4 - «ладова, користувачем яких є КЕЧ Одеського району, складає 9/100 частин від всього домоволодіння. Загальна корисна площа домоволодіння АДРЕСА_1 - 173,2 кв.м.

16.05.2002 року ТОВ Фірма «ВІКІНГ» отримано Свідоцтво про право власності на 45/100 частки магазину-бар за адресою: АДРЕСА_1 на підставі виготовленого технічного паспорту.

20.03.2002 року між Позивачем та Відповідачем складено Акт, відповідно до якого сторони погодили загальну вартість проведення робіт з реконструкції об`єкту у розмірі 214 419,94 грн.

08.08.2005 року між Квартирно -експлуатаціним відділом м. Одеси (надалі Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікінг» (орендар) було укладено додаткову угоду №32-д-с до Договору, відповідно до якої були внесені зміни у пп.1.1, 2.3, 3.1, 3.2, 3.4, 5.11, 5.12, 8.4, 10.4, 10.9 , 11.1, 11.2 Договору.

Зокрема, відповідно до п.1.1 Договору (в редакції додаткової угоди №32-д-с), орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно (далі Майно) - нежитлові приміщення будівлі №18 загальною площею 84,0 м2 військового містечка №186, що знаходиться на балансі та обліку квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси та розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 17, вартість яких визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 19660,0 грн.

Згідно п.2.3 Договору (в реакції додаткової угоди №32-д-с), назване в п. 1.1 нерухоме майно орендодавець (Балансоутримувач) передає Орендарю під здійснення торгівлі продовольчими товарами (крім товарів підакцизної групи) - 22,0 кв.м., здійснення торгівлі продовольчими товарами..підакцизної групи - 20,0 кв.м, бар - 42,0 кв.м.

При цьому, до даної додаткової угоди додано, зокрема лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №1/167 від 03.09.1999 року, в якому зазначено, що Фонд не заперечує проти надання в оренду приміщення нежитлової будівлі №18 військового містечка №186 згідно акту інвентаризації за адресою: вул. Армійська, 17, площею 84 кв.м.

Відповідно до додаткової угоди №99-д-с/2007/КЕВ м. Одеси від 02.01.2007 року, укладеної між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікіг» було внесено зміни у п. 3.2 Договору, зокрема визначено, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий та перший місяць оренди (січень 2007 року) на рівні 590,0 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. № 786 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.06р. № 1846, яка становить без ПДВ за базовий та перший місяць оренди (січень 2007 року) 495,15 грн, (Додаток № 2). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди. При цьому, в даній додатковій угоді сторони погодили, що дія додатку № 4 Договору припиняється з моменту підписання цієї Додаткової угоди.

Відповідно до акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництва об`єкта в експлуатацію від 08.02.2002 року, що є додатком №5 до Додаткової угоди №99-д-с/2007/КЕВ, технічною комісією, що призначена Приморської районною адміністрацією, було прийнято рішення прийняти в експлуатацію магазин та бар «Вікінг». Крім того, у п. 2 даного Акту зазначено, що цей акт є підставою для оформлення права власності на збудований об`єкт та включення його до державної статистичної звітності.

31.12.2009 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікінг» (орендар) було укладено додаткову угоду №215-д-с/2009/КЕВ м. Одеси, відповідно до якої були внесені зміни у пп.1.1, 2.3, 3.1- 3.4, 3.6 - 3.10, 4.1 - 4.4, 5.3-5.5, 5.7, 5.9, 5.10 - 5.15, 5.12, 5.18, 6.1-6.2, 7.1, 8.1-8.2, 8.4 8.6, 9.2-9.3, 10.1-10.2, 10.4 10.10, 11.2, 11.7 11.8; виключено п.п 2.5 -2.6., 10.6, 11.2.

Так, відповідно до п. 1.1 Договору ( в редакції додаткової угоди №215-д-с/2009/КЕВ м. Одеси), орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно (далі Майно) - нежитлові приміщення загальною площею 84,0 кв.м будівлі КТП за генеральним планом №18 за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 17, військове містечко № НОМЕР_1 , що знаходяться на балансі КЕВ м.Одеси, вартість якого визначена на 05.04.1999 р. незалежною оцінкою і становить 19660 грн.

Згідно п. 2.3 Договору ( в редакції додаткової угоди №215-д-с/2009/КЕВ м. Одеси), названі в п.1.1. приміщення Орендодавець передає Орендарю під магазин-бар (торгівля продовольчими товарами без продажу товарів підакцизної групи - 22 м2; торгівля продовольчими товарами у т.ч підакцизної групи - 20 м2; бар - 42 м2.

Умовами п.3.2 Договору (в редакції додаткової угоди №215-д-с/2009/КЕВ м. Одеси), орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

П.3.7 Договору (в редакції додаткової угоди №215-д-с/2009/КЕВ м. Одеси), орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Положенням п. 4.4 Договору (в редакції додаткової угоди №215-д-с/2009/КЕВ м. Одеси) передбачено, що для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає заяву і матеріали згідно з Порядком надання Орендарю згоди Орендодавця державного Майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного Майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 03.10.2006 № 1523 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.10.2006 за№ 1123/12997.

Відповідно до п. 5.4 Договору (в редакції додаткової угоди №215-д-с/2009/КЕВ м. Одеси), орендар зобов`язаний у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване Майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря.

Згідно п. 5.12 Договору (в редакції додаткової угоди №215-д-с/2009/КЕВ м. Одеси), орендар зобов`язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі - 84 м2, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,0166 га, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

У разі здійснення Орендарем невід`ємних поліпшень орендованого Майна Орендодавець зобов`язаний здійснювати контроль за здійсненням таких поліпшень. (п.7.1 Договору (в редакції додаткової угоди №215-д-с/2009/КЕВ м. Одеси).

У п.8.2 Договору (в редакції додаткової угоди №215-д-с/2009/КЕВ м. Одеси) передбачено право орендодавця на клопотання орендаря з дозволу Міністра оборони України або уповноваженої ним особи надавати згоду на реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого Майна за рахунок кошти Орендаря.

Даний Договір укладено строком на два роки, що діє з 31.12.2009 року по 30.12.2011 року включно. (п. 10.1 Договору в редакції додаткової угоди №215-д-с/2009/КЕВ м. Одеси).

Умовами п.10.5 Договору (в редакції додаткової угоди №215-д-с/2009/КЕВ м. Одеси) сторонами було визначено, що, у разі припинення; або розірвання Договору поліпшення орендованого Майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого Майна не завдаючи йому шкоди, є власністю Орендаря, а невід`ємне поліпшення, яки були зроблені після підписання цієї додаткової угоди - власністю Орендодавця. Вартість проведених Орендарем за дозволом Орендодавця невід`ємних поліпшень орендованого Майна Орендодавцем не компенсується і є державною власністю.

Згідно п.11.7 Договору (в редакції додаткової угоди №215-д-с/2009/КЕВ м. Одеси), орендар не має права на приватизацію орендованого майна.

До даної додаткової угоди №215-д-с/2009/КЕВ м. Одеси додано зокрема дозвіл №96 Південного територіального управління пожежної безпеки від 23.10.2009 року на продовження роботи нежитлових приміщень загальною площею 84,0 м2 ТОВ «Вікінг» з метою використання під продовольчий магазин та бар відповідно договору оренди, термін дії дозволу до 23.10.2010 року.

20.04.2012 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікінг» (орендар) було укладено додаткову угоду №24-д-с/2012/КЕВ м. Одеси, відповідно до якої були внесені зміни у пп.1.1, 2.3 -2.4, 2.7 2.9, 3.1, 3.6, 3.10, 5.3, 6.2, 6.5, 10.1, 10.4, 10.7 10.10; виключено 5.8, 6.3-6.4, 7.5, 8.3, 10.10.

Так, відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди №24-д-с/2012/КЕВ м. Одеси), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 84 м2 в будівлі КТП за генеральним планом № 18 військового містечка № 186 (далі Майно), що знаходиться на балансі КЕВ м. Одеси, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 17, вартість якого визначена на 23.11.2011 року за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 433952 грн. без ПДВ (Додаток № 2 до цієї Додаткової угоди).

Згідно п. 2.3 Договору (в редакції додаткової угоди №24-д-с/2012/КЕВ м. Одеси), назване в п.1.1 нерухоме Майно Орендодавець передає Орендарю для розміщення торгівельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (на площі 22 м2), з продажу непродовольчих товарів, алкогольних та тютюнових виробів (на площі 20 м2) та розміщення бару, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи (на площі 42 м2).

У п. 2.7 Договору (в редакції додаткової угоди №24-д-с/2012/КЕВ м. Одеси) визначено, що у разі припинення або розірвання цього Договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Умовами п. 2.8 Договору (в редакції додаткової угоди №24-д-с/2012/КЕВ м. Одеси) передбачено, що майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Згідно п. 2.9 Договору (в редакції додаткової угоди №24-д-с/2012/КЕВ м. Одеси), якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець вимагає від орендаря сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Положенням п.3.10 Договору (в редакції додаткової угоди №24-д-с/2012/КЕВ м. Одеси), у разі припинення (розірвання) Договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету.

У відповідності до п.5.3 Договору (в редакції додаткової угоди №24-д-с/2012/КЕВ м. Одеси), орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого Майна і не тягне за собою зобов`язання Орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень. У разі, якщо Орендар подає заяву на погодження Орендодавцем здійснення невід`ємних поліпшень орендованого Майна, він зобов`язаний надати документи, передбачені п. 4.4. Договору.

У п.6.2 Договору (в редакції додаткової угоди №24-д-с/2012/КЕВ м. Одеси), орендар має право за письмовою згодою орендодавця, наданою з дозволу Міністерства оборони України або уповноваженої ним особи, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Даний договір діяв з моменту підписання до 28.12.2014 року. (п.10.1 Договору (в редакції додаткової угоди №24-д-с/2012/КЕВ м. Одеси).

Відповідно до п. 10.7 Договору (в редакції додаткової угоди №24-д-с/2012/КЕВ м. Одеси), у разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладення Договору оренди на новий строк за місяць до закінчення строку оренди, дія Договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

До вказаної додаткової угоди, було додано, зокрема акт оцінки вартості нерухомого військового майна, що підлягає передачі в оренду від 31.01.2011 року, відповідно до якого вартість нежитлових приміщень першого та другого поверхів, площею 84 кв.м., які розташовані в двоповерхової будівлі (КТП) інв.№18 на території військового містечка № НОМЕР_1 , за адресою: м.Одеса, вул. Армйська, 17 становить 433 952 грн.

Також, до даної додаткової угоди №24-д-с/2012/КЕВ м. Одеси додано зокрема дозвіл №89 Південного територіального управління пожежної безпеки від 25.10.2011 року на продовження роботи нежитлових приміщень загальною площею 84,0 м2 ТОВ «Вікінг» з метою використання під продовольчий магазин та бар відповідно договору оренди, термін дії дозволу до 25.10.2012 року.

11.03.2015 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікінг» (орендар) було укладено додаткову угоду №06д/2015/КЕВ від 11.03.2015 року, відповідно до якої були внесені зміни у пп.1.1, 2.2, 3.1, 3.8, 8.7, 10.1, 10.8, 10.9.

Так, відповідно до п.1.1 Договору (в редакції додаткової угоди №06д/2015/КЕВ), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 84 м2 в будівлі КТП інв.№18 військового містечка № 186 (далі Майно), що знаходиться на балансі КЕВ м. Одеси, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 17, вартість якого визначена на 01.09.2014 року за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 511840 грн. без ПДВ (Додаток № 2 до цієї Додаткової угоди).

Згідно п. 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди №06д/2015/КЕВ), орендна плата встановлена за домовленістю сторін без ПДВ за базовий місяць (грудень 2014 року) на рівні 5040 грн. з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 № 786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2014 року) 4896,85 грн. (Додаток № 1 до цієї Додаткової угоди). Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди.

Цей Договір укладено строком до трьох років, що діє з 11.03.2015 року по 27.12.2017 року включно. (п.10.1 Договору в редакції додаткової угоди №06д/2015/КЕВ).

У п. 10.8 Договору (в редакції додаткової угоди №06д/2015/КЕВ) вказано, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам, не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), крім випадків відчуження об`єкту оренду.

Умовами п. 10.9 Договору (в редакції додаткової угоди №06д/2015/КЕВ) визначено, що чинність цього Договору припиняється в наслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого Майна; достроково за взаємною згодою сторін або зарішенням суду; банкрутства Орендаря; ліквідації юридичної особи, яка була Орендарем або Орендодавцем; реалізації об`єкта оренди.

При цьому, до Додаткової угоди №06д/2015/КЕВ додано розрахунок плати за базовий місяць оренди військового нерухомого майна, що знаходиться на балансі КЕВ м. Одеси, що узгоджений між сторонами та, у відповідності до якого орендна плата за грудень 2014 року становить 5040 грн.

Згідно акту оцінки вартості нерухомого майна, що підлягає передачі в оренду від 31.10.2014 року, вартість нежитлових приміщень першого та другого поверхів в двоповерхової будівлі (КТП) інв.№18 на території військового містечка №186, за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 17.

Також, до даної додаткової угоди №24-д-с/2012/КЕВ м. Одеси додано зокрема дозвіл №36 Південного територіального управління пожежної безпеки від 18.07.2013 року на оренду приміщення загальною площею 84,0 м2 ТОВ «Вікінг» з метою розміщення магазину-бару «Вікінг».

Разом з тим, в матеріалах справи наявний лист Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради №9042-11/3826 від 21.12.2017 року, в якому зазначено, що станом на 31.12.2012 року право власності за ТОВ Фірма «ВІКІНГ» за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 176, зареєстроване 45/100 частин приміщення магазина бару площею 173,2 кв.м. на підставі Свідоцтва про право власності. Інша частина, у розмірі 55/100 станом на 31.12.2012 року не зареєстрована.

Згідно висновку інженера з інвентаризації нерухомого майна вих.№ 22 від 22.12.2017 року щодо технічного стану об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 176, зазначено, що вказаний об`єкт має технічну можливість об`єднання в один об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю магазину-бару загальною площею 173,2 кв.м. в одній цілій частці власності за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, № 176 без проведення самочинного будівництва та реконструкції.

В подальшому, 19.02.2018 року виготовлено та видано ТОВ «Вікінг» Висновок щодо технічної можливості поділу на окремі одиниці та існування автономно двох самостійних об`єктів нерухомого майна: нежитлова будівля магазину-бару загальною площею 173,2 кв.м. в м. Одесі по вул. Армійській 17-Б.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 13.03.2018 року, у власності ТОВ Фірма «ВІКІНГ» перебуває на праві власності нежитлові приміщення магазину-бару загальною площею 143,5 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 17-Б та нежитлові приміщення магазину-бару загальною площею 29,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 17-Б/1. В подальшому, нежитлові приміщення магазину-бару загальною площею 29,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу відчужено на користь ОСОБА_2 .

Водночас, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію військової частини, як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах від 03.11.2009 року за №350, КЕВ м. Одеси, зареєстровано як суб`єкта господарської діяльності у Збройних силах із визначенням видів господарської діяльності, якими має право займатися даний суб`єкт господарської діяльності, серед яких, зокрема здавання в оренду власного нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, вбачається, що позивачем неодноразово направлялись відповідачу претензії (№68 від 05.04.2018 року, №171 від 05.09.2018 року, №230 від 03.12.2018 року, №2 від 04.01.2019 року, №39 від 04.03.2019 року, №73 від 06.05.2019 року, №153 від 01.08.2019 року), в яких вимагав в добровільному порядку згідно ст. 7 ГПК погасити заборгованість з орендної плати та податку на землю.

Втім, як зазначає позивач, ТОВ фірма «Вікінг» не виконало свої зобов`язання за Договором №116/1999/ГоловКЕУ від 12.06.1999 року та не повернуло орендоване майно. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов`язання звільнити та повернути військове нерухоме майно у вигляді КТП за ГП №18 загальною площею 84,0 кв.м., яке розташоване за адресою вул. Армійська, буд. 17, м. Одеса, у зв`язку з закінченням терміну дії Договору оренди 27.12.2017р.

Так, рішенням Господарського суду Одеською області від 14.03.2019 року по справі №916/1962/18 даний позов було задоволено, однак станом на дату подання позову ТОВ фірма «Вікінг» продовжує користуватись орендованим майном, відповідно дане рішення суду не виконано та майно не повернуто до КЕВ м. Одесса, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу неустойку відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з січня 2018 року по серпень 2019 року в сумі 425 974, 38 грн.

Окрім того позивач зазначає, що відповідач з лютого 2018 року по серпень 2019 року не здійснював оплату з компенсації податку на землю, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 34857, 59 грн.

Отже, наведені обставини стали підставою для позивача для звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст.761 ЦК України).

За приписами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк; орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв`язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Згідно з ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема, майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних і комунальних установ та організацій, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних та фіскальних органів, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, - без права викупу та передачі в суборенду орендарем.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна); органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке належить Автономній Республіці Крим; органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності.

У відповідності до Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», цей Закон визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном.

Військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо (ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).

Статтею ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом, а військова зброя та боєприпаси до неї також Державній спеціальній службі транспорту.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до преамбули договору оренди нежитлових приміщень №116/1999/ГоловКЕУ від 12 червня 1999 останній укладено Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України генерал-майора Литвиненко Василя Васильовича, що діє на підставі доручення Міністра оборони України від 01.06.1998 №148/436.

Як вбачається із матеріалів справи додатковий договір №24д/2000/ГоловКЕУ від 31.05.2000 року та додаткову угоду №124д/200/ГоловКЕУ до договору №116/1999 від 22.08.2000 укладено Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України генерал-майора Литвиненко Василя Васильовича, що діє на підставі доручення Міністра оборони України від 31.12.1999 за №148/941.

Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору оренди вбачається, що орендодавцем за спірним договором є Міністерство оборони України, а в оренду ТОВ фірма „ВІКІНГ було передано державне (військове) майно, управління яким здійснює Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Разом з тим, як було зазначено вище, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України через неповернення орендованого майна та заборгованості з компенсації податку на землю.

При цьому позивач посилається на рішення господарського суду Одеської області від 14.03.2019 року по справі №916/1962/18, яким було задоволено позов КЕВ м. Одеса до ТОВ фірми «Вікінг»; зобов`язано орендаря за договором оренди державного нерухомого майна №116/1999/ГоловКЕУ від 12.06.1999р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКІНГ» звільнити та повернути на користь Квартирно-експлуатаційної служби міста Одеси військове нерухоме майно у вигляді КТП за ГП №18 загальною площею 84,0 кв.м., яке розташоване за адресою вул. Армійська, буд. 17, м. Одеса у зв`язку із закінченням строку договору та стягнуто витрати по сплаті судового збору.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідною умовою є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №914/4238/15, постановах Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року у справі №927/1215/13 і від 19 серпня 2014 року у справі №3-85гс14.

Таким чином, саме наймодавець за невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі, наділений правом на застосування до наймача неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.

Водночас, як встановлено судом, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 року по справі №916/1962/18, вказане рішення було скасоване.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у зазначеній постанові Південно-західного апеляційного господарського суду, колегією суду було встановлено, що КЕВ міста Одеси не є ані орендодавцем за спірним договором оренди, ані власником майна, яке є предметом договору оренди нежитлових приміщень №116/1999/ГоловКЕУ від 12.06.1999 року. Саме Міністерство оборони України є тією особою, яка наділена правом на звернення із відповідним позовом про звільнення та повернення нерухомого майна, переданого в оренду ТОВ фірма «Вікінг» за договором.

Таким чином, оскільки рішенням апеляційної інстанції встановлено, що позивач не є орендодавцем за договором оренди нежитлових приміщень №116/1999/ГоловКЕУ від 12.06.1999 року, відповідно у КЕВ міста Одеси відсутнє право вимагати у відповідача неустойку, передбачену положеннями ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують звернення Міністерства оборони України, до відповідача з вимогою про повернення орендованого майна та, в свою чергу, умисного невиконання відповідачем такої вимоги, що стало б підставою стверджувати про порушення з боку ТОВ фірми «Вікінг» свого обов`язку, визначеного у ст. 785 ЦК та відповідно нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати як санкції за такою статтею.

При цьому, позивач посилався на те, що відповідачу неодноразово надсилались претензії з вимогою про повернення орендованого майна, однак наявні в матеріалах справи претензії, що були адресовані відповідачу такої вимоги не містять, зокрема в них позивач просить погасити заборгованість з орендної плати та податку на землю.

Також, посилаючись на положення п. 5.12 Договору (в редакції додаткової угоди №215-д-с/2009/КЕВ м. Одеси від 31.12.2009 року), орендар зобов`язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі - 84 м2, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,0166 га, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди., позивач зазначає, що ТОВ фірма «Вікінг» з лютого 2018 року по серпень 2019 року не здійснювало оплату з компенсації податку на землю.

Разом з тим, з урахуванням встановлених вище обставин щодо особи орендодавця за договором оренди (Міністерство оборони України), статусу майна, яке передано в оренду (державне військове майно), управління яким здійснює Міністерство оборони України, Закон не пов`язує зміну режиму правового регулювання спірного майна, що передано відповідачеві за договором оренди, зокрема зміни особи орендодавця (сторони за спірним договором), у зв`язку з чим, суд доходить висновку, що саме Міністерству оборони України, як орендодавцю за спірним договором, належить право на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за компенсацією податку на землю.

Окрім того, як зазначає відповідач та не заперечує позивач, орендоване приміщення, за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 17 на момент розгляду справи не існує, при цьому інформація про нього відсутня й в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також відсутня.

За таких обставин, враховуючи відсутність у КЕВ м. Одеси суб`єктивного права на захист якого спрямований заявлений позов, що відповідно зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин, суд залишає поза увагою інші доводи сторін, зокрема щодо закінчення (продовження) строку дії спірного договору, проведення відповідачем поліпшень орендованого майна, визнання за відповідачем права власності на нерухоме майно, тощо.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що за викладеними в позовній заяві обставинами, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.04.2021 року у зв`язку з перебуванням судді Невінгловської Ю.М. на лікарняному з 18.03.2021 року по 06.04.2021 року

Суддя Ю.М. Невінгловська