Постанова
від 06.04.2021 по справі 813/2762/15
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 квітня 2021 року

Київ

справа №813/2762/15

адміністративне провадження №К/9901/40407/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - Фролова-Гутарова І.А.,

представник відповідача - Іванський В.І.,

розглянув в судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року (суддя Грень Н.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (судді: Ніколін В.В. (головуючий), Качмар В.Я., Старунський Д.М.) у справі №813/2762/15 за позовом Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство ДТЕК Західенерго (далі - позивач, Товариство, ПАТ ДТЕК Західенерго ) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган) в якому просило, з урахуванням уточнень та доповнень:

- визнати протиправними дії відповідача з порушення порядку оформлення результатів перевірки, встановленого п. 86.3 ст. 86 Податкового кодексу України, а саме, по оформленню акту від 05.12.2014 №525/28-06- 41/23269555;

- визнати протиправними дії контролюючого органу з порушення Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236 по винесенню податкових повідомлень рішень від 24.04.2015 №0000214100/5849, від 30.04.2015 №0000344100/6173, від 30.04.2015 №0000014100/6174;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.01.2015 №0000064100/856 та №0000074100/857, від 24.04.2015 №0000214100/5849, від 30.04.2015 №0000344100/6173 та №0000014100/6174 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 3 892 272,44 грн за основним платежем та в сумі 1 946 136,22 грн нарахування штрафних санкцій.

2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій контролюючого органу та безпідставністю висновків акту перевірки про порушення Товариством вимог податкового законодавства, оскільки такі висновки базуються виключно на припущеннях та не підтверджені доказами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року позов задоволено в повному обсязі.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог щодо визнання протиправними дій контролюючого органу по оформленню акту від 05.12.2014 №525/28-06-41/23269555 та правомірності дій при направленні податкових повідомлень-рішень від 24.04.2015 № 0000214100/5849, від 30.04.2015 №0000344100/6173, від 30.04.2015 №0000014100/6174 скасовано та в задоволенні позову цій частині відмовлено.

5. Рішення судів в частині задоволених вимог щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

7. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні відповідно до ст. 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію знаходиться за адресою: 79026, м.Львів, вул. Козельницька,15, взято на податковий облік 26.05.1995 № 00200105, перереєстровано 04.08.2000, має наступні структурні підрозділи: відокремлений підрозділ БУРШТИНСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ ; відокремлений підрозділ ЛАДИЖИНСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ ; відокремлений підрозділ ДОБРОТВІРСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ ; відокремлений підрозділ ЛЬВІВЕНЕРГОСПЕЦРЕМОНТ ; відокремлений підрозділ ГАЛРЕМЕНЕРГО .

Відповідачем, проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 30.06.2014, за результатами якої складено акт від 05.12.2014 №525/28-06-41/23269555.

Відповідачем на підставі висновків акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення: №0000124100/860, №0000104100/859, №0000114100/861, №0000054100/855, №0000064100/856, №0000084100/849, №0000094100/858, №0000074100/857.

05.02.2015 позивачем подано скаргу вих. №55/216 (вх. ЦО №3236/10) на вищевказані податкові повідомлення-рішення до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, за результатами розгляду якої прийнято рішення про результати розгляду скарги від 10.04.2015 №9231/10/28-10-10-4-33, яким:

1) в частині неоприбуткування Ладижинською ТЕС, Бурштинською ТЕС та Добротвірською ТЕС відходів виробництва (золи, шлаків, золошлаків), в результаті чого занижено доходи, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість - залишено без змін;

2) в частині нарахування амортизації Ладижинською ТЕС на об`єкти основних засобів груп №3, №5, №6, №9 та включення їх балансової вартості в розрахунок лімітів на 2013 та 2014 роки - залишено без змін;

3) в частині включення Бурштинською ТЕС до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування, сплаченого збору за спеціальне використання водних ресурсів - залишено без змін;

4) в частині завищення Бурштинською ТЕС та Добротвірською ТЕС витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, по взаємовідносинах з ТОВ Електроналадка - залишено без змін;

5) в частині обов`язку скоригувати податковий кредит у зв`язку зі списанням кредиторської заборгованості - залишено без змін;

6) в частині неправомірного застосування Бурштинською ТЕС та Добротвірською ТЕС нульової ставки податку на додану вартість до операцій з постачання відходів та брухту чорних та кольорових металів у період з 01.01.2014 по 17.02.2014 - залишено без змін;

7) в частині правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по придбаних товарах (послугах) за капітальні трансфери - залишено без змін;

8) в частині неоприбуткування в касу підприємства готівки в сумі 44,70 грн - залишено без змін;

9) в частині щодо заниження доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ Східспецтехніка , з ТОВ ЕКСФЕРУМ , ТОВ СВІТОВИР , завищення витрат по взаємовідносинах з ТОВ МЕНЕДЖМЕНТ СИСТЕМ КОНСАЛТІНГ , ТОВ ВНЕВІДОМЧА ОХОРОНА , ТОВ ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА ФІРМА ГОСПОДАРСЬКИЙ ЦЕНТР , ДП ПРОПАН , ТОВ ВНЕВІДОМЧА ОХОРОНА , ТОВ ЕКСФЕРУМ та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ СВІТОВИР , ТОВ ВНЕВІДОМЧА ОХОРОНА , ТОВ ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА ФІРМА ГОСПОДАРСЬКИЙ ЦЕНТР , ТОВ ЕКСФЕРУМ , ТОВ ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ТРУБНА КОМПАНІЯ , ТОВ МЕНЕДЖМЕНТ СИСТЕМ КОНСАЛТІНГ , ДП ПРОПАН , ТОВ ЛАБОРАТОРНІ ПРИЛАДИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ , з ТОВ ПРОМСНАБ , ТОВ НТЦ ЕКОТЕХНІКА , з ТОВ НТК МЕГАТРЕЙДІНГ , з ТОВ ТЕХНОС ПЛЮС , з ПП САТАЖ , з ПП ВКФ ЧОТАР - залишено без змін.

10) в частині нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на пільгові путівки по базі відпочинку с. Степашки - скасовано;

11) в частині кваліфікації договорів на реконструкцію як довгострокових - скасовано;

12) в частині транспортних послуг: СПД Поляк , ТзОВ Мерфіс , ТзОВ Альпек , ПП Диліжанс-Тревел - скасовано;

13) в частині правомірності відображення в податковому обліку виплати суми ФОП ОСОБА_2 згідно рішення суду - скасовано;

14) в частині неправомірного зменшення об`єкту оподаткування податку на прибуток на суми нарахованої амортизації на реконструкцію та модернізацію енергоблоку №7 за рахунок інвестиційної складової (за рахунок застосування пільги згідно п.154.8 ст.154 ПКУ) - скасовано;

15) в частині неутримання платником податків та не внесення до бюджету податку з доходів нерезидентів - ВАТ СИЛОВЫЕ МАШИНЫ , ТОВ НОВЫЕ ТЕХНОЛОГИИ - БИЗНЕС СТРИМ , ВАТ ЭНЕРГОМАШИНОСТРОИТЕЛЬНЫЙ АЛЬЯНС - скасовано.

З урахуванням рішення про результати розгляду скарги від 10.04.2015 №9231/10/28-10-10-4-33 відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000214100/5849 від 24.04.2015, форми П , яким за порушення вимог пп. 14.1.56, пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, п. 135.1, пп.135.5.4, пп. 135.5.15 п.135.5 ст. 135, п.137.1, п. 137.4 ,137.10, п. 137.16 ст. 137, пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, п. 138.3, п. 138.8, пп. 138.10.2 п.138.10, ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 144.1, п.144.3 ст.144, п.146.1, п.146.2, п. 146.11, п.146.12, п.146.15, п.146.18 ст.146, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 15 427 782 грн;

2) № 0000344100/6173 від 30.04.2015, форма Р , яким за порушення вимог пп.14.1.56. пп.14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, п. 135.1, пп.135.5.4, пп. 135.5.15 п.135.5 ст. 135, п.137.1, п. 137.4 ,137.10, п. 137.16 ст. 137, пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, п. 138.3, п. 138.8, пп. 138.10.2 п.138.10, ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 144.1, п.144.3 ст.144, п.146.1, п.146.2, п. 146.11, п.146.12, п.146.15, п.146.18 ст.146, п.150.1 ст.150, п. 328.8 ст. 328 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 7 889 346 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 3 944 673 грн;

3) № 0000014100/6174 від 30.04.2015, форма Р , яким за порушення вимог п.185.1 ст.185, ст.192, п.193.1 ст.193, п.194.1 ст.194, п.198.1, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3 910 596, 27 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на 1 955 298, 14 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. У доводах касаційної скарги контролюючий орган вказує на порушення, які на його думку, було допущено позивачем та висновки, які вказані в акті перевірки. Касаційна скарга є ідентичною запереченню на адміністративний позов та апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченні та апеляційній скарзі не вказано. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи.

10. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин):

11.1. Частина перша статті 72.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

11.2. Частина п`ята статті 254.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

11.3. Стаття 255.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

12. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Підпункт 14.1.11 пункту 14.1 статті 14.

Безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

12.2. Підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14.

Доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

12.3. Підпункт 14.1.223 пункту 14.1 статті 14.

Розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

12.4. Підпункт 14.1.203 пункту 14.1 статті 14.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

12.5. Підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14.

Фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

12.6. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

12.7. Пункт 135.1 статті 135.

Доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

12.8. Пункт 135.2 статті 135.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

12.9. Пункт 137.1 статті 137.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

12.10. Пункт 137.4 статті 137.

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються (нараховуються), незалежно від фактичного надходження коштів.

12.11. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

12.12. Підпункт 139.1.5 пункту 139 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов`язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

12.13. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

12.14. Пункт 144.3 статті 144.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів; вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

12.15. Пункт 146.1 статті 146.

Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об`єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об`єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності", як окремий об`єкт амортизації.

12.16. Пункт 146.2 статті 146.

Амортизація об`єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об`єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

12.17. Пункт 146.11 статті 146.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних із ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об`єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

12.18. Пункт 146.12 статті 146.

Сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

12.19. Пункт 146.15 статті 146.

Нарахування амортизації окремого об`єкта припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації такого об`єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих необоротних матеріальних активів за рішенням платника податку або суду.

У цьому ж порядку відбувається виведення основних засобів з експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

12.20. Пункт 146.18 статті 146.

Виведення з експлуатації будь-якого об`єкта основних засобів здійснюється за результатами ліквідації, продажу, консервації на підставі наказу керівника підприємства, а в разі їх примусового відчуження чи конфіскації - згідно із законом.

12.21. Пункт 185.1 статті 185.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

12.22. Пункт 188.1 статті 188.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

12.23. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

12.24. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

12.25. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

12.26. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

12.27. Пункт 201.1 статті 201.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

12.28. Пункт 201.4 статті 201.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

12.29. Пункт 240.5 статті 240.

Не є платниками екологічного податку за розміщення відходів суб`єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об`єктах) виключно відходи як вторинну сировину.

12.30. Пункти 327.1 та 327.3 статті 327.

У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується у п`ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

За відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води збір справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання.

12.31. Пункт 328.8 статті 328.

У межах встановленого в дозволі на спеціальне водокористування ліміту використання води збір включається до складу витрат згідно з розділом III цього Кодексу, а за понадлімітне використання справляється з прибутку, що залишається у розпорядженні водокористувача після оподаткування.

12.32. Пункт 23 підрозділу 2 розділу XX (в редакції, чинній до 01.01.2014).

Тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної під категорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

13. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

13.1. Стаття 1.

13.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

13.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

13.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

13.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

14. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73.

14.1. Пункт 3.

Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92.

15.1. Пункт 4.

Капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

15.2. Пункт 14.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта.

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Міністерства фінансів України 20.10.1999 № 246.

16.1. Пункт 4.

Запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності.

Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

16.2. Пункт 5.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

16.3. Пункт 6.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

17. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.12.1999 №318.

17.1. Підпункт 15.4 пункту 15.

До складу загально виробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення.

17.2. Пункт 18.

До адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо).

18. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

18.1. Пункт 2.6.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Постанова, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, а встановлені в ній обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

20. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

21. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

22. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

23. Суд зазначає, що деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

24. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

25. Якщо платник ПДВ при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику необхідно відкоригувати суму податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки.

26. Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об`єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об`єктів основних засобів.

Амортизація об`єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого Податковим кодексом України, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об`єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

27. Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

28. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

29. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

30. Висновки контролюючого органу про завищення податкового кредиту позивачем на загальну суму 3 254 893,24 грн по контрагентах ТОВ Світовир , ТОВ Вневідомча охорона , ТОВ Виробничо-торгівельна фірма Господарчий центр , ТОВ Ексферум , ТОВ Дніпровська трубна компанія , ДП Пропан , ТОВ Менеджмент Сістем Консалтінг , ТОВ Промснаб , ПП Сатаж , ТОВ Лабораторні прилади та технології , ТОВ НТК Мегатрейдінг , ТОВ Технос Плюс , ТОВ НТЦ Екотехніка , заниження доходів у розмірі 1 272 253,30 грн по контрагентам ТОВ Східспецтехніка ТОВ ЕКСФЕРУМ ТОВ Світовир та завищення витрат на 4 372 702,79 грн по контрагентах ТОВ Вневідомча охорона ТОВ Новаклін , ТОВ Менеджмент Сістем Консалтінг , ТОВ Ексферум , ТОВ Виробничо-торгова фірма Господарський центр , ПП Пропан вмотивовано нереальністю здійснення господарських операцій з посиланням на не підтвердження таких первинними документами, наявністю недоліків в заповненні товарно - транспортних накладних, відсутність контрагентів за місцезнаходженням, наявність податкової інформації і інформаційних базах даних ДФС, актів про проведення зустрічних звірок та неможливість проведення таких, згідно яких неможливо підтвердити рух активів в процесі їх господарської діяльності, що свідчить про проведення транзитних операцій з метою отримання неправомірної вигоди, відсутність контрагентів матеріальних та трудових ресурсів. З урахуванням зазначеного контролюючий орган дійшов висновку, що отримані позивачем товари від контрагентів є безоплатно отриманими.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства по правовідносинам з зазначеними вище контрагентами.

Так, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Судами встановлено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання позивачем придбаних товару, робіт та послуг у власній господарській діяльності, що підтверджено належно оформленими документами (договори, акти приймання - передачі виконаних робіт (КБ-2В), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3), податкові накладні, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, відомості матеріальних цінностей, які підлягають списанню згідно ф. № 29 на виконаний обсяг, накладні на переміщення, акти про приймання виконаних робіт, накладні на відпуск матеріалів на сторону, вимоги на відпуск зі складу матеріальних цінностей, акти дефектації (списання), специфікації, журнали реєстрації довіреностей, акти вхідного контролю, картками складського обліку, прибуткові ордери, виписками із книги реєстрації прибуткових накладних, сертифікати якості на продукцію, акти здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт, акт приймання-передачі проектної документації, акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих, модернізованих об`єктів основних засобів, акт приймання-передачі проектної документації, акт приймання-передачі проектної документації та ін.

Також додатково в підтвердження реальності господарських операцій позивачем також було надано дозвіл Державного пожежного нагляду на початок робіт, ліцензія на будівництво з додатком, дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки, протокол розкриття пропозицій конкурсних торгів, протокол оцінки пропозицій конкурсних торгів, комерційні пропозиції, протоколи засідання комісії по дослідженню ринкових пропозицій рекомендаційні пропозиції учасників, листи про допуск працівників підрядника на територію відокремлених підрозділів ПАТ ДТЕК Західенерго , журналами в`їзду-виїзду, тощо.

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Доводи контролюючого органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такі висновки не підтверджені належними та допустимими доказами. Висновки акту перевірки позивача базуються на інформації, що викладена в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача та актів про проведення зустрічних звірок. Колегія суддів зазначає, що податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить інформативний характер. Посилання контролюючого органу на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів (акти про проведення зустрічних звірок по ланцюгу постачання контрагентів позивача також базуються на актах про неможливість проведення перевірок контрагентів по ланцюгу постачання 2-гої та наступної ланок), як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення таких актів будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей (інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання), не відповідають критерію юридичної значимості, та не є допустимими та достовірними доказами в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, робіт, послуг обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.

Посилання контролюючого органу на наявність недоліків в заповненні товарно - транспортних накладних, по взаємовідносинах з контрагентами, як підставу для невизнання реальності господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили, оскільки, не зазначення в товарно - транспортних накладних певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суди дійшли обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.

31. Відносно порушень, встановлених актом перевірки, а саме, п.185.1 ст.185, п.193.1 ст. 193, п.194.1 ст.194 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 243 063,66 грн.

Порушення Товариством вказаних норм відповідач обґрунтовує тим, що в період з 01.01.2014 по 17.02.2014 постанова Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №15 Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість не діяла, а тому Позивач не мав права застосовувати пільгу, встановлену п. 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, якою до 01.01.2015 звільнено від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо безпідставності вказаних висновків контролюючого органу з огляду на те, що протягом спірного періоду (з 1 січня по 17 лютого 2014 року) були чинними норми Податкового кодексу України, згідно з якими операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, звільнялись від оподаткування ПДВ. Інших переліків зазначених відходів та брухту чорних металів, ніж ті, що містяться у додатках 1 та 2 до постанови № 15, Кабінетом Міністрів України затверджено не було. Натомість постановою № 43 були внесені зміни до постанови №15, згідно з якими, зокрема, термін звільнення таких операцій від обкладення ПДВ продовжувався до 1 січня 2015 року. Отже, протягом зазначеного періоду операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, коди та найменування яких містяться у переліках, затверджених постановою №15, звільнялися від оподаткування ПДВ.

Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду України, висловленому в постановах від 20.10.2015 №212792а15, від 23.02.2016 по справі №818/1800/15, від 08.12.2015 по справі №804/15149/14, від 02.02.2016 по справі №808/7860/14, від 23.02.2016 по справі №808/7860/14.

Таким чином, несвоєчасне внесення змін щодо граничної дати дії постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №15, не впливає на дію норм Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції, у тому числі з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів.

32. Щодо встановленого порушення актом перевірки порушення вимог п.135.1, п.п.135.5.15 п.135.5 ст.135, п.137.16 ст.137 Податкового кодексу України, за рахунок не включення до складу доходу при визначенні об`єкту оподаткування податку на прибуток вартості відходів виробництва (зола, шлак, золошлак), які утворилися в процесі виробництва, чим занижено податок на прибуток за 2012 та 2013 роки на загальну суму 5 192 345,99 грн та завищено від`ємне значення податку на прибуток за 2014 рік на суму 7 297 418,35 грн колегія суддів зазначає наступне.

Висновок про неправомірне не оприбуткування Товариством відходів (зола, шлак, золошлак та ін.) та не відображення в доходах для визначення об`єкту оподаткування з податку на прибуток контролюючий орган обґрунтовує тим, що у позивача наявна можливість використовувати отримані відходи в господарській діяльності (реалізація) та можливістю отримання економічних вигод у майбутньому, такі відходи, на думку контролюючого органу, у відповідності до п.5 П(С)БО 9 визнаються активом та мають враховуватись при обчисленні об`єкта оподаткування. В обґрунтування своїх висновків контролюючий орган посилається на Акти визначення ціни реалізації відходів контрагентам, наданих позивачем до перевірки, при цьому зазначає, що відходи, які в подальшому реалізовувалися позивачем оприбутковувались по затверджених цінах реалізації і в обліку відображалися наступними проводками: Дт 209 Кт 719. Таким чином, позивач безпідставно не відобразив в доходах для визначення об`єкту оподаткування з податку на прибуток всього об`єму відходів, який відображено ним в податкових деклараціях з екологічного податку з третього кварталу 2012 року по другий квартал 2014 року включно.

Як встановлено судами відходи (зола, шлак, золошлак та т.і.), які утворюються у процесі виробництва позивача, мають відповідні паспорти відходу, а місця видалення відходів ВП БУРШТИНСЬКА ТЕС , ВП ДОБРОТВІРСЬКА ТЕС та ВП ЛАДИЖИНСЬКА ТЕС мають відповідні паспорти золошлаковідвалів. Позивач має відповідні дозволи на розміщення відходів на золошлаковідвалах у спірний період (з третього кварталу 2012р. по другий квартал 2014р. включно).

З урахування наданих позивачем податкових декларацій з екологічного податку за весь спірний період та залучених судом до матеріалів справи встановлено, що екологічний податок нараховувався позивачем за весь об`єм відходів, які розміщені на спеціально відведених для цього місцях - золошлаковідвалах ВП БУРШТИНСЬКА ТЕС , ВП ДОБРОТВІРСЬКА ТЕС та ВП ЛАДИЖИНСЬКА ТЕС .

Золошлакова суміш, яка утворюється в процесі виробництва енергії, не є зворотними відходами, оскільки, повністю втратили свої корисні споживчі якості (про це зазначено в Інструкції по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості електричної та теплової енергії та Методичних рекомендаціях щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості Наказ МПП України №373 від 09.07.2007 р.). Таким чином, оскільки зазначені відходи мають паспорти, розміщуються на золошлаковідвалах позивача, на що позивач має відповідні дозволи, є об`єктом і базою оподаткування екологічного податку, в результаті чого такий об`єм золошлаку не може бути об`єктом оподаткування податком на прибуток.

Крім того, відходи виробництва (зола, шлак, золошлак та т.і.) не мають заздалегідь сформованого ринку та не визнаються активом в момент виникнення, оскільки не відповідають критеріям визначення активу та первісної оцінки відповідно до положень П(С)БО9.

Відходи виробничої діяльності (зола, шлак, золошлак та т.і.) визнавались Товариством активом у тому разі, коли стане достовірно відомо, що їх використання приведе до надходження економічних вигод у майбутньому (отримання підприємством заявок на реалізацію відхохів, укладення договору, отримання оплати і т.і.), що відповідає змісту до п.5 П(С)БО 9 та листа ДПС України від 30.01.2013 №1445/6/15-1415 Щодо відображення в обліку операції з реалізації зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва .

Для доведення відходів (зола, шлак, золо шлак та т.і.) до відповідності критеріям визнання їх активом, позивачем спеціально організований відбір сухої золи в бункери, а також створений спеціальний промисловий склад для золошлакової суміші, на реалізацію якої є заявки (листи) і укладені договори.

Таким чином, відходи, які були реалізовані з бункерів, в які збирається суха зола, а також, зі створеного спеціального промислового складу для золошлакової суміші, на реалізацію яких є заявки (листи) і укладені договори з контрагентами були оприбутковані позивачем та включені в доход для врахування в об`єкті оподаткування податку на прибуток.

При цьому, слід враховувати, що відповідачем при розгляді справи судом по суті, не надано жодного доказу та не наведено жодної обставини, яка б підтверджувала реалізацію відходів (зола, шлак, золошлак та т.і.) позивачем зі спеціально відведених місць для розміщення відходів, чи використання іншого об`єму відходів (зола, шлак, золошлак та т.і.) як вторинної сировини, щодо якого позивачем не було здійснено оприбуткованя, у разі реалізації таких відходів. Вказане виключає можливість оприбуткування зазначеного об`єму відходів (зола, шлак, золошлак) як вторинної сировини та врахування їх в доходах Позивача для визначення об`єкту оподаткування податку на прибуток.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів про необґрунтованість та неправомірність донарахування податку на прибуток за 2012 та 2013 роки на загальну суму 5 192 345,99 грн за основним платежем, нарахував штрафні санкції в сумі 2 596 172,99 грн, зменшення від`ємного значення податку на прибуток за 2014 рік на суму 7 297 418,35 грн на об`єм відходів (зола, шлак, золошлак), які були розміщенні позивачем на спеціально відведених для цього місцях за спірний період (з третього кварталу 2012 року по другий квартал 2014 року включно) виходячи із розрахунку об`єму відходів, який використовувався Товариством для відображення в об`єкті оподаткування в податкових деклараціях з екологічного податку.

33. Щодо висновків контролюючого органу в частині встановленого актом перевірки порушення п.135.1, пп.135.5.15 п.135.5 ст.135, п.137.16 ст.137 Податкового кодексу України, а саме, заниження доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податку на прибуток, за рахунок оприбуткування шлаку ВП БУРШТИНСЬКА ТЕС для власних виробничих потреб в кількості 20 000 тон по одній копійці за 1 тонну, тобто за ціною, що не відповідає рівню встановлених цін на підприємстві за тонну золошлакових відходів.

В результаті зазначених висновків контролюючим органом донараховано позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями податок на прибуток в сумі 85 482,90 грн, штрафні санкції в сумі 42 741,45 грн та зменшено від`ємне значення податку на прибуток за 2014 рік на суму 549 868,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства в зазначеній частині суди виходили з того, що діюче законодавство України не містить жодної норми, яка б забороняла Позивачу оприбуткувати відходи виробництва (шлак) по одній копійці за 1 тонну. Крім того, спірний об`єм шлаку повністю втратив свої корисні споживчі якості, в результаті чого його не можна використати на підприємстві або реалізувати іншим виробникам, а тому, до цього об`єму не можуть застосовуватися ціни, які встановлені на підприємстві для реалізації.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками судів з огляду на наступне.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема, сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

Справедлива вартість - сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов`язання за звичайних умов на певну дату (п. 4 П(С)БО 19).

Як встановлено актом перевірки, вбачається з матеріалів справи та фактично не заперечується позивачем, останнім згідно актів визначення ціни реалізації золошлакових матеріалів встановлено ціни на 2013 рік: шлак - 60 грн за 1 тонну з ПДВ, зола зволожена - 5 грн за 1 тонну з ПДВ; на 2014 рік - шлак - 50 грн за 1 тонну з ПДВ, зола зволожена - 5 грн за 1 тонну з ПДВ.

Проте оприбуткування шлаку ВП БУРШТИНСЬКА ТЕС для власних виробничих потреб в кількості 20 000 тон позивачем здійснено по одній копійці за 1 тонну. Тобто фактично позивачем оприбутковано шлак для власних потреб по цінам, які не відповідають встановленим цінам на підприємстві.

Слід зазначити, що посилання судів на те, що спірний об`єм шлаку повністю втратив свої корисні споживчі якості, в результаті чого його не можна використати на підприємстві або реалізувати іншим виробникам, а тому, до цього об`єму не можуть застосовуватися ціни, які встановлені на підприємстві для реалізації є недоречними, оскільки, позивачем самостійно визначено ціну на такий шлак безвідносно певних характеристик (тощо), крім того, як вже зазначалось вище, відходи, які утворюються в процесі виробництва енергії, не є зворотними відходами, оскільки, повністю втратили свої корисні споживчі якості (про це зазначено в Інструкції по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості електричної та теплової енергії та Методичних рекомендаціях щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості Наказ МПП України №373 від 09.07.2007 р.), проте це не заважає здійснювати позивачу реалізацію таких відходів, що було встановлено судами та не заперечувалось позивачем, крім того, саме з огляду на наявність фактів реалізації Товариством і були встановлені відповідні ціни.

Слід зазначити, що позивачем самостійно згідно актів визначення ціни реалізації золошлакових матеріалів встановлено ціни на 2013 рік та на 2014 рік в єдиному розмірі, будь - яких інших цін на злошлакові матеріали, зокрема для власних потреб, Товариством не встановлювалось.

Посилання судів на те, що за рахунок спірного об`єму шлаку контрагентом ТОВ СП БУДУЧНІСТЬ проводились роботи щодо поліпшення золовідвалу №3 ВП БУРШТИНСЬКА ТЕС шляхом нарощування його ярусу і якщо збільшити ціну оприбуткування спірного об`єму шлаку, то необхідно було б збільшити витрати у відповідності до ст. 138 ПКУ на такі роботи, а в подальшому відповідно, будуть збільшені амортизаційні нарахування у відповідності до ст.ст. 145, 146 ПКУ є безпідставними та не спростовують факту оприбуткування позивачем шлаку для власних потреб по цінам, які не відповідають встановленим цінам на підприємстві.

Таким чином, контролюючим органом правомірно донараховано позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями податок на прибуток за в сумі 85 482,90 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 42 741,45 грн та зменшено від`ємне значення податку на прибуток за 2014 року на суму 549 868,00 грн.

34. В частині встановленого актом перевірки порушення вимог п.144.3 ст.144, п.146.1, п.146.2, п. 146.11, п.146.12, п.146.15, п.146.18 ст.146 Податкового кодексу України, а саме, щодо завищення витрат при визначенні об`єкта оподаткування податку на прибуток ВП ЛАДИЖИНСЬКА ТЕС внаслідок нарахування амортизації по невиробничих основних засобах та включення до балансової вартості основних засобів на початок року невиробничу сферу, на підставі якої проводиться розрахунок 10% ліміту віднесення до витрат ремонтів основних засобів, що призвело до завищення витрат, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, які відображені у рядку 05.1 Декларацій Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 808 456 грн колегія суддів вказує наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій контролюючим органом в акті перевірки не вказано жодного інвентарного номеру основного засобу або іншої ідентифікуючої інформації щодо основних засобів спірних груп, які відповідач вважає невиробничими.

При цьому, позивачем було надано докази та пояснення відносно спірних груп основних засобів ВП ЛАДИЖИНСЬКА ТЕС про які йде мова в акті перевірки, на підставі яких судами було встановлено, що група основних засобів №3 (будинок культури Прометей , дерев`яні будинки бази та ін.) та група основних засобів №9 (картина Весняний ранок , музичні інструменти: піаніно, баян, стіл більярдний та ін.), використовуються в інших видах діяльності підприємства, від експлуатації яких позивач отримує дохід, тому у платника податків є всі підстави їх амортизувати в податковому обліку, що підтверджується долученими до матеріалів справи інвентарними картками по основним засобам групи №3 та №9, та довідки про обороти по рахунку 712, що підтверджують отримання доходів позивачем від використання цих груп основних засобів.

Відносно групи основних засобів №5, а саме, транспортних засобів, судами встановлено, що факт виведення з експлуатації цих об`єктів, на який посилається відповідач, не підтверджено жодним доказом, зокрема наказу про виведення з експлуатації, по яким позивач продовжив нарахування амортизації після терміну виведення цих об`єктів з експлуатації, відповідачем не надано.

Відносно групи основних засобів №8 (озеленення та благоустрій території, в т.ч. теплиця № 2), судом встановлено, що це основні засоби, що належать до благоустрою території позивача, що є підставою для їх амортизації в податковому обліку. Витрати, понесені платником податку на благоустрій елемента, що є структурним компонентом будівлі чи споруди, яка обліковується як об`єкт основних засобів у процесі будівництва, збільшують первісну вартість об`єкта основних засобів групи 3 у порядку, встановленому ст.ст. 145 - 147 ПКУ.

Таким чином, враховуючи не наведення (не зазначення) жодного інвентарного номеру спірних груп основних засобів в акті перевірки, не надання доказів, що будь - яка з вказаних вище груп основних засобів є невиробничою, не надання доказів щодо виведення з експлуатації будь-якого об`єкта основних засобів чи не використання таких у господарській діяльності колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення Товариством вимог п.144.3 ст.144, п.146.1, п.146.2, п. 146.11, п.146.12, п.146.15, п.146.18 ст.146 Податкового кодексу України.

35. Відносно порушення, встановленого актом перевірки, а саме, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ВАТ Південьтеплоенергомонтаж та ПП Промтехвод-Ч із залученням коштів бюджетних асигнувань по КЕКВ 2410 Капітальні трансферти на суму 195 579,60 грн.

Такий висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що капітальні трансферти, які були отримані позивачем, мають цільове призначення і надаються, зокрема, на фінансування невиробничого (об`єктів соціально - культурного призначення) та виробничого будівництва, переоснащення, тощо, у зв`язку з чим профінансовані за рахунок цих коштів товари (послуги) чи основні фонди не можуть вважатися придбаними безпосередньо платником податків (позивачем) і суми податку на додану вартість, сплачені при їх придбанні, не можуть бути включений до складу податкового кредиту.

З урахуванням зазначених висновків контролюючим органом було збільшено позивачу податок на додану вартість за основним платежем в сумі 195 579,60 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 97 789,82 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення в зазначеній частині суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач оплативши послуги з надання робіт контрагентам за рахунок отриманих капітальних трансфертів мав право на формування податкового кредиту за такими операціями.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Судами встановлено, що Добротвірською селищною Радою прийнято ряд рішень про виділення коштів із спеціального місцевого (селищного) фонду охорони навколишнього природного середовища ВП ДОБРОТВІРСЬКА ТЕС ПАТ ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО для фінансування виконання природоохоронних заходів (установка батарейних емульгаторів, проведення робіт по реконструкції трубопроводу очищеної каналізаційної води з комплексних очисних споруд).

В свою чергу, ВП ДОБРОТВІРСЬКА ТЕС у період, що підлягав перевірці, проведено перерахування одержаних бюджетних асигнувань ДП Львівське монтажне управління ВАТ Південтеплоенергомонтаж згідно укладеного договору №23/12 від 23.12.2011 всього в розмірі 780 080,58 грн з одержаного фінансування в тому числі ПДВ 130 013,43 грн та ПП Промтехвод-Ч за договором від 23.05.2012 №04/12 на суму 393 397Ю,20 грн, в тому числі ПДВ 65 566,20 грн.

Виконання вказаних договорів підтверджено копіями актів приймання виконаних робіт, а оплату - платіжними дорученнями. Зауважень з приводу фактичної реалізації зазначених господарських операцій та наявності первинних документів відповідач в акті перевірки не наводить.

Відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету , затвердженої наказом Мінфіну України 25.11.2008 №495 (зареєстровано в Мінюсті України 27.01.2009 за №79/16095), капітальні трансферти - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов`язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів.

Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для надавача (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення. За КЕКВ 2410 Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям) обліковуються видатки бюджетів на: а) капітальні трансферти одержувачам (тобто всі капітальні видатки одержувачів); б) внески у статутні фонди суб`єктів підприємницької діяльності відповідно до законодавства з метою інвестування в необоротні активи; в) капітальні видатки вищих навчальних закладів та наукових установ відповідно до нормативно-правових актів.

Оскільки, як зазначено вище, капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, отримувач трансферту не виконує будь-які роботи, послуги та не надає товари в рахунок їх отримання, тому при отриманні капітального трансферту об`єкт оподаткування ПДВ відсутній (п. 185.1 ст. 185 ПКУ). До того ж згідно з пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПКУ не є об`єктом оподаткування ПДВ субсидії, дотації за рахунок бюджетів (крім тих, які надаються у майновій формі).

За загальними нормами ПКУ отримувач трансферту може віднести до податкового кредиту суми ПДВ у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництва, спорудження, створення) необоротних активів (пп. "б" п. 198.1 ПКУ). При цьому податковий кредит виникає на дату тієї події, що відбулася раніше (п. 198.2 ПКУ): дату списання коштів з банківського рахунка платника податків на оплату товарів/послуг; дату отримання платником податків товарів/послуг (основних засобів).

Таким чином за придбаними за рахунок капітальних трансфертів необоротними активами отримувач має право на податковий кредит, оскільки жодних обмежень щодо цього Податковий кодекс України не містить.

Отже, на отримані капітальні трансферти ПДВ не нараховують, проте за придбаними за рахунок таких трансфертів необоротними активами отримувач має право на податковий кредит.

З огляду на зазначене висновки контролюючого органу відносно порушення Товариством вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 ПКУ та завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ВАТ Південьтеплоенергомонтаж та ПП Промтехвод-Ч із залученням коштів бюджетних асигнувань по КЕКВ 2410 Капітальні трансферти є безпідставними, а донарахування ПДВ за основним платежем в сумі 195 579,60 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 97789,82 грн є противоправними.

36. В частині встановленого актом перевірки порушення вимог п.138.1 п.138.10, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст.138 п.146.15 ст.146 Податкового кодексу України, а саме, щодо завищення витрат по господарських взаємовідносинах з ТОВ Електроналадка .

Порушення вказаних вимог законодавств контролюючий орган обґрунтовує тим, що витрати позивача, здійснені на оплату послуг ТОВ Електроналадка за договором від 02.09.2013 №020913/ЗСП пов`язані з виконанням інвестиційних проектів і повинні відображатися у складі капітальних інвестицій (Дт 15 рах.) з подальшим включенням до балансової вартості відповідних основних засобів так як витрати на модернізацію, реконструкцію, добудову та дообладнання основних засобів не включаються до складу податкових і бухгалтерських витрат та повинні бути віднесені на збільшення первісної вартості об`єкта.

Позивач вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки витрати, здійснені на оплату послуг ТОВ Електроналадка за Договором № 020913/3СП від 02.09.2013, є адміністративними витратами, а саме, винагородою за консультаційні послуги, які не відносяться до витрат на модернізацію, реконструкцію, добудову та дообладнання основних засобів, не є пов`язаними з виконанням інвестиційних проектів і не повинні відображатися у складі капітальних інвестицій (Дт 15 рах.) з подальшим включенням до балансової вартості відповідних основних засобів.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства в зазначеній частині суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачу послуги контрагентом ТОВ Електроналадка є послугами, які забезпечують консультаційну професійну підтримку процесу здійснення реконструкції та безпосередньо пов`язаними саме з управлінням та адмініструванням процесу реконструкції, а не з самим об`єктом реконструкції, такі послуги не поліпшують об`єкт реконструкції, не впливають на якісні характеристики об`єкту реконструкції та на його вартість, а тому не відносяться до витрат на модернізацію, реконструкцію, добудову та дообладнання основних засобів, які не включаються до складу податкових і бухгалтерських витрат, а відносяться на збільшення первісної вартості об`єкта. Суди дійшли висновку, що відповідачем невірно кваліфіковано предмет Договору № 020913/3СП від 02.09.2013 та сутність послуг ТОВ Електроналадка , у зв`язку з чим помилково ототожнено винагороду на консультаційні послуги ТОВ Електроналадка з витратами на реконструкцію, які відповідно п. 139.1.5.п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком судів з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.09.2013 та 30.05.2014 між ТОВ Електроналадка та ПАТ ДТЕК Західенерго укладено договори № 020913/ЗСП та №167-ЄН про надання послуг (надалі - Договір).

Згідно умов вказаного договору виконавець (ТОВ Електроналадка ) зобов`язується надати замовнику (позивачу) послуги з метою отримання найкращих результатів господарської діяльності і підвищення ефективності діяльності замовника в межах реалізації проектів капітального будівництва, реконструкції, технічного переоснащення і модернізації основних засобів (п. 1.1).

Послуги, які надаються по договору включають наступні послуги: 1) послуги з контролю та супроводження реалізації інвестиційних проектів з метою визначення можливих ризиків в процесі їх реалізації та досягнення запланованих строків їх реалізації; 2) послуги з проведення маркетингових досліджень ринків продукції виробничо-технічного призначення, а також робіт на послуг, необхідних Замовникові, що відповідають найбільш високим якісним характеристикам (п. 1.2).

Виконавець надає послуги по наступним проектам замовника: Реконструкція енергоблока ст.5 ДТЕК Бурштинська ТЕС; Реконструкція енергоблока ст.8 ДТЕК Добротвірська ТЕС.

З огляду на вказані умови договору вбачається, що вказані послуги стосуються виключно реалізації проектів капітального будівництва, реконструкції, технічного переоснащення і модернізації основних засобів.

Згідно п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов`язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

З акту перевірки та матеріалів справи вбачається та не заперечується Товариством, останнім проводилась реконструкція енергоблока ст.5 ДТЕК Бурштинська ТЕС та реконструкція енергоблока ст.8 ДТЕК Добротвірська ТЕС.

Енергоблок ст.5 ДТЕК Бурштинська ТЕС перебував на реконструкції з 01.03.2012, був виведений з експлуатації та введений в експлуатацію 30.04.2014. Витрати по реконструкції енергоблоку відображені Товариством на рах.511 Капітальне будівництво з подальшим включенням до балансової вартості основних засобів Кр рах.1511 Дт рах.10.

Енергоблок ст.8 ДТЕК Добротвірська ТЕС перебував на реконструкції, був виведений з експлуатації згідно наказу від 06.11.2012 №318. Витрати по реконструкції енергоблоку відображені Товариством на рах.511 Капітальне будівництво , станом на 30.06.2014 енергоблок в експлуатацію не введено, а сальдо по рах. Становить 385 952 583,86 грн.

Всі витрати понесені позивачем на оплату послуг ТОВ Електроналадка в межах договорів від 02.09.2013 № 020913/ЗСП та від 30.05.2014 №167-ЄН було віднесено Товариством до адміністративних витрат (в бухгалтерському обліку відображено по Дт 921 Адміністративні витрати - Кт 6835 Розрахунки по витратах ; в податковому обліку відображено в рядку 06.1 Адміністративні витрати внутрішньої декларації з податку на прибуток).

Згідно пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Пунктом 14 П(С)БО 7 Основні засоби первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта.

Згідно з п.п.15.4 п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.12.1999 №318 до складу загально виробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення.

Пунктом 15 П(С)БО 16 Витрати не передбачено віднесення до складу загально виробничих витрат вартості витрат на капітальні інвестиції в об`єкти основних засобів, що амортизуються.

Відповідно до п. 18 П(С)БО 16 Витрати до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо).

Відповідно до пункту 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Відповідно до положень пункту 146.15 статті 146 Податкового кодексу України нарахування амортизації окремого об`єкта припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації такого об`єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих необоротних матеріальних активів за рішенням платника податку або суду. У разі зворотного введення такого об`єкта в експлуатацію або передачі до складу виробничих основних засобів, для цілей амортизації приймається вартість, яка амортизується на момент його виведення з експлуатації (складу виробничих засобів) та збільшується на суму витрат, пов`язаних з ремонтом, модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо. При цьому нарахування амортизації по такому об`єкту розпочинається у місяці, наступному за місяцем зворотнього введення об`єкта в експлуатацію або передачі до складу виробничих засобів.

Таким чином, витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість) є капітальними інвестиціями в об`єкти основних засобів, що амортизуються.

Витрати, пов`язані із ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція) збільшують первісну вартість таких основних засобів, які після зворотного введення такого об`єкта в експлуатацію або передачі до складу виробничих основних засобів, підлягають амортизації. Для цілей амортизації приймається вартість об`єктів основних засобів на момент виведення з експлуатації (складу виробничих засобів) та збільшується на суму витрат, пов`язаних з ремонтом, модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо.

Тобто всі витрати понесені у зв`язку з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція) відносяться на збільшення первісної вартості об`єкта.

Колегія суддів зазначає, що договорами укладеними позивачем з ТОВ Електроналадка визначено, що послуги, які надаються ТОВ Електроналадка , стосуються виключно реалізації проектів капітального будівництва, реконструкції, технічного переоснащення і модернізації основних засобів. Тобто всі понесені позивачем витрати на оплату послуг в межах таких договорів безпосередньо стосуються ремонту та поліпшення об`єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція) та збільшують первісну вартість таких основних засобів.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів контролюючого органу, що понесені позивачем витрати на оплату послуг ТОВ Електроналадка повинні відображатись в складі капітальних інвестицій з подальшим включенням до балансової вартості відповідних основних засобів, а отже позивачем в порушення вимог п.138.1 п.138.10, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст.138 п.146.15 ст.146 Податкового кодексу України завищено витрати по господарських взаємовідносинах з ТОВ Електроналадка на загальну суму 5 741 868,12 грн.

Посилання судів на те, що відповідачем невірно кваліфіковано предмет Договору №020913/3СП від 02.09.2013 та сутність послуг ТОВ Електроналадка , у зв`язку з чим помилково ототожнено винагороду на консультаційні послуги ТОВ Електроналадка , з витратами на реконструкцію, колегія суддів вважає помилковими, оскільки суди не врахували, що такі послуги (консультаційні) надано виключно в межах реалізації проектів капітального будівництва, реконструкції, технічного переоснащення і модернізації основних засобів.

37. Порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 199 597,43 грн контролюючий орган обґрунтовує тим, що платник податку зобов`язаний відкоригувати суму податкового кредиту у податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, проте Товариством такого коригування не проведено.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства в цій частині суди дійшли висновку, що перелік підстав коригування податкового кредиту, передбачений п.192.1. ст. 192 Податкового кодексу України, є вичерпним та не підлягає поширювальному тлумаченню чи застосуванню аналогій. Списання безнадійної кредиторської заборгованості відповідно до Податкового кодексу України не створює для платника податків обов`язку коригувати податковий кредит з ПДВ за операціями, за якими минув строк позовної давнини.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком судів, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що згідно копії бухгалтерської довідки АУП001 від 19.12.2012, копії бухгалтерської довідки ЗЕ-БТС № 1 від 30.01.2013, копії відомостей розрахунків, підтверджено здійснення ВП Бурштинська ТЕС часткових розрахунки із контрагентами, у зв`язку з чим утворилася кредиторська заборгованість позивача перед контрагентами, в сумі 1 245 526,36 грн. Контрагенти позивача не скористалися своїм правом на стягнення кредиторської заборгованості протягом трьох років з моменту її виникнення, з огляду на що ВП Бурштинська ТЕС здійснено списання вказаної кредиторської заборгованості як безнадійної, а саме: в грудні 2012 року в сумі 49 352,32 грн та в січні 2013 року в сумі 150 245,11 грн.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником ПДВ за ставкою, встановленою пп. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Датою віднесення сум ПДВ до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг (п. 198.2 ст. 198Податкового кодексу України).

Заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, визнається безнадійною заборгованістю (пп. "а" 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою (пп. 14.1.257 Податкового кодексу України).

Отже, товари/послуги, які отримані платником ПДВ та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому право на податковий кредит відсутнє.

Таким чином, якщо платник ПДВ при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику необхідно відкоригувати суму податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем порушено вимоги Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 199 597,43 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №804/4327/16.

Посилання позивача на те, що до суми податкового кредиту в розмірі 199 597,43 грн, яку на думку контролюючого органу необхідно відкоригувати у зв`язку з списанням безнадійної кредиторської заборгованості, включено суми списаної заборгованості по трьом контрагентам, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які не є платниками ПДВ та по яким податковий кредит не формувався, колегія суддів на приймає до уваги, оскільки як вбачається з акту перевірки (а.с. акту перевірки 364) списані суми безнадійної кредиторської заборгованості по вказаним контрагентам не брались до уваги при визначенні суми ПДВ на яку позивач був зобов`язаний відкоригувати податковий кредит з суми списаної кредиторської заборгованості.

38. Щодо порушення позивачем вимог касової дисципліни при здійсненні фінансово-господарської діяльності, у зв`язку з чим позивача притягнуто до відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій у розмірі 223,50 грн (податкове повідомлення-рішення №0000074100/857 від 22.01.2015) за порушення вимог п.2.6, п.3.5 Про затвердження Положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 то в цій частині суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушень Товариством вимог вказаного Положення.

Судами встановлено, що громадянином ОСОБА_6 у видатковому ордері помилково поставлено дату одержання 29.08.2012 замість 31.08.2012, що підтверджено відповідними письмовими поясненнями, згідно яких дійсною датою отримання ним дивідендів була дата 31.08.2012, а дата 29.08.2012 є технічною помилкою. Крім того, при хронологічному дослідженні номерів касових ордерів, а саме касового ордеру №304, за яким громадянину ОСОБА_7 29.08.2012 було видано кошти у якості дивідендів, №305, за яким позивачем 30.08.2012 було здано в банк кошти, та № 306 , за яким громадянином ОСОБА_6 отримані кошти у якості дивідендів, дійсно вбачається про наявність лише технічної помилки у касовому ордері №306, адже в іншому випадку математично в касі Товариства на початок дня 29.08.2012 залишається мінусове значення, що є неможливим.

Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в акті перевірки, запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Касаційна скарга не містить і посилань щодо неповного чи неправильного встановлення обставин справи.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо про протиправність прийнятого податкового повідомлення - рішення №0000074100/857 від 22.01.2015.

Поряд з вказаним колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 1340/3510/18 Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 02 квітня 2013 року № 2-77а13, та зазначила про неможливість застосування положень абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 (відповідальність за неоприбуткування готівки) до правовідносин, що виникли після набрання чинності Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

39. Щодо завищення ВП Бурштинська теплова електрична станція ПАТ ДТЕК Західенерго показників витрат в результаті забору води з водогону КП Житловик та з водосховища охолоджувача, створеного на р. Гнила Липа, за період з 08.12.2012 по 03.01.2013 без отримання відповідного дозволу на спеціальне використання води, слід зазначити наступне.

Судами встановлено, що 22.05.2012 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області (далі - Держуправління) Товариству був виданий дозвіл № УКР- 2209-А-Ів-Фр на спеціальне водокористування зі строком дії до 07.12.2012.

Позивач завчасно (за 2 місяці до закінчення терміну) та неодноразово здійснювалися дії щодо подовження строку його дії шляхом подання заяви від 11.10.2012 № 15/3948 до Івано-Франківського обласного управління водного господарства про погодження продовження терміну дії дозволу на спеціальне водокористування від 22.05.2012 №УКР- 2209-А-Ів-Фр.

Частиною 1 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності (далі - Закон) встановлено, що строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 3, 4 ст. 50 Водного кодексу України, ст. 4-1 Закону, ч. 2 п. 6 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 321 (далі - Порядок), встановлено обов`язок дозвільних органів про надання документів дозвільного характеру у визначені строки.

Відповідно до п. 4 Порядку, клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін.

Судами встановлено, що лист Міністерства екології та природних ресурсів України Щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування від 18.12.2012 № 24044/08/10-12, який позивач отримав лише 18.12.2012 тобто на 31 робочий день (через 41 календарний день) з моменту подання заяви про продовження строку дії дозволу на спеціальне водокористування, не містив погодження чи рішення про відмову у продовжені строку дії дозволу на спеціальне водокористування, а містить посилання на схвалення 19.11.2012 Кабінетом міністрів України проекту постанови Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 13 березня 2002 року № 321 , яке, на дату надання відповіді, оформлювалося та повинно було набрати чинності з дня офіційного опублікування.

У той час, відповідно до положень Закону, у разі відмови у погодженні клопотання або у видачі дозволу водокористувачу надається рішення про відмову у його видачі з обґрунтуванням причин відмови, а саме: подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру можуть встановлюватися лише законами. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Тобто, отриманий позивачем лист не містив обов`язкових посилань, які, відповідно до закону, можуть слугувати як підстава для відмови.

Відповідно до ст. 1, ч. 6 ст. 4-1 Закону, у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі - суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Наведений принцип мовчазної згоди може застосуватись лише у разі, якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлене.

Вказане вище обумовлює автоматичне погодження дозвільним органом строку дії дозвільного документу та свідчить про здійснення позивачем спеціального водокористування у період з 08.12.2012 по 03.01.2013 за наявності дозволу.

Судами також встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 у справі № 813/1984/15, яке набрало законної сили, визнано протиправним донарахування Товариству збору за спеціальне водокористування в період з 08.12.2012 по 03.01.2014 та підтверджена правомірність оплати Позивачем такого збору в однократному розмірі внаслідок чого скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 №0000992200, прийняте контролюючим органом на підставі висновку про заниження позивачем збору за спеціальне водовикористання в період відсутності дозволу в результаті забору води з водогону КП Житловик та з водосховища охолоджувача, створеного на р. Гнила Липа, в сумі 2 570 436,00 грн, в тому числі за 4-й квартал 2012 року - 2 272 573,25 грн та за 1-й квартал 2013 року - 297 862,75 грн, викладеного в акті перевірки від 14.11.2014 № 498/28-06-41-00-00131541.

Враховуючи вищезазначене та правову природу порушень, висвітлених в акті перевірки від 14.11.2014 № 498/28-06-41- 00-00131541 та в акті перевірки від 05.12.2014 № 525/28-06-41/23269555, суди дійшли висновку про їх тотожність та аналогічний період їх допущення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час вирішення спору) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищезазначені норми процесуального права, а також встановлені обставини в адміністративній справі № 813/1984/15 про протиправне донарахування позивачу збору за спеціальне водокористування в період з 08.12.2012 по 03.01.2014 та правомірність оплати позивачем такого водокористування в однократному розмірі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про фактичну відсутність завищення позивачем витрат на суму збору за спеціальне водокористування в період відсутності дозволу в загальній сумі 514 087,20 грн.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують.

40. Рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині вимог про визнання протиправними дії контролюючого органу з порушення порядку оформлення результатів перевірки, встановленого п. 86.3 ст. 86 Податкового кодексу України та визнання протиправними дії відповідача з порушення порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236, в касаційному порядку не переглядаються з огляду на відсутність таких вимог в касаційній скарзі контролюючого органу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Враховуючи встановлені обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2015 №0000214100/5849 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 549 868,00 грн, від 30.04.2015 №0000344100/6173 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1 119 019,16 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірім 559 509,58 грн, від 30.04.2015 №0000014100/6174 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 199 597,43 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 99 798,72 грн задоволенню не підлягають.

36. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення) в частині, що призвело до неправильного вирішення спору в зазначених частинах, а тому касаційна скарга Офісу великих платників податків ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року підлягає частковому задоволенню.

42. Відповідно до п. 3 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

43. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі № 813/2762/15 в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення-рішення від 24.04.2015 №0000214100/5849 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 549 868,00 грн;

- податкового повідомлення-рішення від 30.04.2015 №0000344100/6173 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 1 119 019,16 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірім 559 509,58 грн;

- податкового повідомлення-рішення від 30.04.2015 №0000014100/6174 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 199 597,43 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 99 798,72 грн, -

скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго .

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі № 813/2762/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанову в повному обсязі складено 08.04.2021.

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду


Суд	Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення	06.04.2021
Оприлюднено	12.04.2021
Номер документу	96145972
Судочинство	Адміністративне

Маринчак Н.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 06.04.2021 по справі 813/2762/15КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судовий реєстр по справі —813/2762/15

Постанова від 06.04.2021

Постанова
від 06.04.2021 по справі 813/2762/15
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ