Постанова

від 24.03.2021 по справі 277/781/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 березня 2021 року

м. Київ

справа № 277/781/16-ц

провадження № 61-41318св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - голова Ємільчинської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок ОСОБА_4,

третя особа - Ємільчинська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року у складі судді Сташків Т. Б. та постанову Апеляційного суду Житомирської області

від 11 червня 2018 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Коломієць О. С., Шевчук А. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Ємільчинської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок (далі - Ємільчинська РО УТМР) ОСОБА_4., третя особа - Ємільчинська РО УТМР, про скасування рішення президії Ємільчинської РО УТМР про виключення з членів товариства та стягнення коштів.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він був головою Барашівської первинної організації УТМР (далі - Барашівська ПО УТМР). 02 вересня 2016 року, перебуваючи у приміщенні Ємільчинської РО УТМР, він у присутності членів товариства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , передав голові Ємільчинської РО УТМР ОСОБА_4 3 000,00 грн, як внесок на придбання ліцензії на право полювання на кабана та 50,00 грн, як сплату банківської комісії. Того ж дня,

02 вересня 2016 року, відповідач вніс через касу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк ) грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн, призначення платежу добровільний внесок , платник ОСОБА_1 . Ліцензія на право полювання на кабана не була видана у зв`язку з відмовою єгера обходу № 6 Ємільчинської РО УТМР ОСОБА_5 від участі у полюванні, яке в подальшому взагалі не відбулося, внесені кошти на придбання ліцензії на право полювання на кабана йому не повернуто.

На підставі надуманого звернення єгера обходу № 6 Ємільчинської РО УТМР ОСОБА_5 від 24 вересня 2016 року щодо його неналежної поведінки (погроз та висловлювань з використанням ненормативної лексики), 28 жовтня 2016 року президія Ємільчинської РО УТМР прийняла рішення про виключення його (позивача) з членів УТМР на підставі пункту 4.8 Статуту УТМР за дії, що завдають матеріального збитку товариству, а також матеріального збитку та моральної шкоди окремим членам УТМР.

Посилаючись на неправомірне позбавлення його членства в УТМР та привласнення коштів, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати рішення президії Ємільчинської РО УТМР від 28 жовтня 2016 року про виключення його з членів УТМР, та стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 3 050,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належним відповідачем у справі є Ємільчинська РО УТМР, яка має статус юридичної особи, а не голова Ємільчинської РО УТМР ОСОБА_4 , оскільки відповідно до Статуту УТМР голова РО УТМР не вправі одноособово приймати рішення, таке рішення приймається у складі членів президії, а тому є колективним. Суд роз`яснив позивачеві право заявити клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача Ємільчинську РО УТМР, однак він такого клопотання не заявив.

Рішенням президії Ємільчинської РО УТМР від 09 лютого 2018 року № 2 вирішено повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн, позивач визнав, що отримав зазначену суму, а тому відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення грошових коштів.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 11 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права. Вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення президії Ємільчинської РО УТМР від 28 жовтня 2016 року заявлені до неналежного відповідача, а вимоги про стягнення коштів, сплачених за придбання ліцензії на право полювання на кабана, є недоведеними, у зв`язку з відсутністю порушень прав позивача.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 11 червня 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з посиланням на те, що голова Ємільчинської РО УТМР ОСОБА_4 є неналежним відповідачем у справі. За змістом статті 51 ЦПК України, якщо суд встановив, що позивач неправильно визначив відповідача, він може інформувати позивача про можливість його заміни до закінчення підготовчого провадження. Про визнання відповідача неналежним суд має постановити відповідну ухвалу, натомість суд не постановляв ухвалу про визнання керівника юридичної особи Ємільчинської РО УТМР неналежним відповідачем. Заміна відповідача без з`ясування особи, яка повинна відповідати за законом, не дає можливості позивачу провести його заміну. Посилання суду на положення статті 51 ЦПК України є безпідставним, оскільки на час роз`яснення позивачеві його процесуальних прав (17 липня 2017 року), порядок заміни неналежного відповідача визначався статтею 33 ЦПК України.

Вважав, що процесуальних підстав для заміни відповідача не було, оскільки

02 вересня 2016 року він сплатив грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн за отримання ліцензії на право полювання на кабана саме голові Ємільчинської РО УТМР ОСОБА_4 , який визнав, що полювання на дикого кабана не відбулося з його вини та не спростував показань свідків про отримання ним грошових коштів.

Плата за отримання ліцензії не є добровільним внеском, як це зазначено у квитанції ПАТ КБ ПриватБанк від 02 вересня 2016 року, платіж здійснювала бухгалтер Ємільчинської РО УТМР ОСОБА_6 , а тому суди попередніх інстанцій помилково визнали зазначений документ як належний та допустимий доказ. Викладені у рапорті єгера ОСОБА_5 обставини спростовуються показами свідків, доказів на підтвердження того, що його діями були заподіяні матеріальні та моральні збитки товариству чи окремим його членам матеріали справи не містять. Посилання суду на те, що сплачені голові Ємільчинської РО УТМР ОСОБА_4 грошові кошти належать Барашівській первинній організації УТМР, яка не має статусу юридичної особи та рахунку в банку, є безпідставними. Рішення президії Ємільчинської РО УТМР від 09 лютого 2018 року № 2 про повернення йому ( ОСОБА_1 ) грошових коштів у розмірі 3 000,00 грн не свідчить про виконання відповідачем обов`язку з повернення отриманих від нього грошових коштів. Зважаючи на те, що грошові кошти на оплату ліцензії на право полювання на кабана він сплатив 03 вересня 2016 року, полювання на кабана не відбулося з вини відповідача, прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачене статтями 530, 625 ЦК України настало з 04 вересня 2016 року.

Вказував на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо допуску до участі у справі представника фізичної особи ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , документи на представлення інтересів якого нотаріально не посвідчені та надають йому право на представлення інтересів ОСОБА_4 лише з питань призначення пенсії.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20).

Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що з 06 січня 2016 року

ОСОБА_1 був головою Барашівської первинної організації Ємільчинської РО УТМР.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.8, 1.9, 1.10 Статуту ГО УТМР , зі змінами затвердженими протоколом позачергового з`їзду УТМР № 1/2016 від 26 травня 2016 року, організаційно-правова форма товариства - громадська організація. Товариство набуває прав юридичної особи з моменту державної реєстрації згідно із законодавством України. Товариство має всеукраїнський статус та відокремлені підрозділи. Єдину систему Товариства складають його відокремлені підрозділи: регіональні, обласні, районні, міжрайонні, міськрайонні, міські організації УТМР.

Відокремлені підрозділи (місцеві осередки) товариства, які діяли із статусом юридичної особи на день введення в дію Закону України Про громадські об`єднання , зберігають такий статус за рішенням з`їзду Товариства. Відокремлені підрозділи товариства зі статусом юридичних осіб в своїй діяльності керуються єдиним Статутом Українського товариства мисливців і рибалок. Районні, міжрайонні, міськрайонні, міські організації УТМР, які зберегли статус юридичних осіб, можуть мати самостійний баланс, рахунки в банківських установах, печатку, штамп із своїм найменуванням, а також закріплене за ними майно. Товариство є таким, що припинилось, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про його припинення (пункти 1.11, 1.12, 11.7 Статуту ГО УТМР ).

З метою організації роботи з членами товариства, координації діяльності членів УТМР щодо проведення організованих спортивних заходів, біотехнічної роботи у мисливських угіддях, президії рад Кримської республіканської, обласних, міських, регіональних, районних, міжрайонних, міськрайонних організацій УТМР своїм рішенням можуть створювати, а також ліквідовувати чи реорганізовувати первинні організації (клуби) УТМР, які не є відокремленими підрозділами товариства та діють без статусу юридичної особи. Первинні організації (клуби) формуються із членів УТМР, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності та виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або навчаються в одному навчальному закладі, або проживають у одній місцевості (пункт 5.1 Статуту ГО УТМР ).

Ємільчинська РО УТМР (код ЄДРПОУ 36575588) є юридичною особою.

Баришівська первинна організація Ємільчинської РО УТМР, відповідно до пункту 5.1 Статуту ГО УТМР , не є відокремленим підрозділом товариства, діє без статусу юридичної особи та підпорядковується Ємільчинській РО УТМР.

02 вересня 2016 року ОСОБА_1 сплатив на рахунок Ємільчинської РО УТМР кошти в розмірі 3 000,00 грн. та 30,00 грн комісії, як добровільний внесок для отримання ліцензії на право полювання на дикого кабана.

24 вересня 2016 року єгер Барашівської первинної організації ОСОБА_5 звернувся до Ємільчинської РО УТМР з рапортом з приводу неналежної щодо нього поведінки позивача.

05 жовтня, 19 жовтня, 28 жовтня 2016 року відбувались засідання президії Ємільчинської РО УТМР, на які запрошувався в установленому порядку позивача, однак на жодне із зазначених засідань ОСОБА_1 не прибув.

Рішенням президії Ємільчинської РО УТМР № 5 від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 , який обіймав посаду голови Барашівської первинної організації Ємільчинської РО УТМР, виключено з членів УТМР на підставі пункту 4.8 Статуту УТМР - за дії, що завдають матеріального збитку товариству, а також матеріального та морального збитку окремим членам УТМР.

З 01 жовтня 2016 року по 31 січня 2017 року полювання на дикого кабана за участі ОСОБА_1 не відбулося. 09 лютого 2018 року президією Ємільчинської РО УТМР № 2 прийнято рішення про повернення ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 3 000,00 грн, які перераховані йому згідно з платіжним дорученням № 1519 від 15 лютого 2018 року.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кампус Коттон клаб щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У разі відсутності такої вказівки будь-які обмеження доступу до суду є недопустимими і суперечать як міжнародним зобов`язанням України, яка ратифікувала Конвенцію, так і конституційним засадам.

Згідно з пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п`ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та за конституційними зверненнями громадян ОСОБА_10 і

ОСОБА_11 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 ЦПК України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) відповідно до положення частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод. За таких умов у контексті статті 3 Конституції України саме на державу в демократичному суспільстві покладається обов`язок забезпечення доступу громадян до ефективних способів захисту їх прав та свобод, зокрема до судового захисту.

У пункті 4.3 зазначеного Рішення вказано, що відповідно до пункту 11 частини першої статті 92 Конституції України законами України визначаються, зокрема, засади утворення і діяльності політичних партій, інших об`єднань громадян. Частиною другою статті 8 Закону України Про громадські об`єднання визначено, що втручання державних органів та службових осіб у діяльність об`єднань громадян не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. Заборона втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків, крім випадків, передбачених зазначеним Законом, міститься також у нормативних приписах частини третьої статті 4 Закону України Про політичні партії в Україні . Об`єднання громадян діє на основі закону, статуту, положення (стаття 13 Закону України Про громадські об`єднання ). Тобто, визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню. Отже, втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність об`єднань громадян не допускається. У разі виникнення спору щодо порушення об`єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина останній має право на підставі статті 55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду. Визначення належності питань до внутрішньоорганізаційної діяльності або виключної компетенції об`єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд у разі оскарження громадянином актів і дій таких об`єднань.

З наведеного можливо зробити висновок, що на час звернення позивача до суду під юрисдикцію суду підпадали будь-які правовідносини, в яких їх сторона вважала, що її права порушено, оспорено чи не визнано. Обмеження доступу до правосуддя чітко регламентувалося лише волевиявленням особи вирішити спір у позасудовому порядку, а також якщо такий спір стосувався створення громадської організації, питань її внутрішньої організації, взаємовідносин членів об`єднань громадян, їх підрозділів, статутної відповідальності членів цих об`єднань, які базуються на законі, що визначено у Конституції України та розтлумачено у рішеннях Конституційного Суду України, які є обов`язковими до виконання.

З урахуванням особливостей створення, діяльності та припинення громадського об`єднання (організації) при вирішенні питання про юрисдикцію суду у спорах за участю громадського об`єднання (організації) необхідно враховувати, що у статті 3 Закону України Про громадські об`єднання передбачено, що громадські об`єднання утворюються і діють на принципах: 1) добровільності; 2) самоврядності; 3) вільного вибору території діяльності; 4) рівності перед законом; 5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); 6) прозорості, відкритості та публічності.

Членами (учасниками) громадської спілки можуть бути юридичні особи приватного права, у тому числі громадські об`єднання зі статусом юридичної особи, фізичні особи, які досягли 18 років та не визнані судом недієздатними.

У статті 21 Закону України Про громадські об`єднання перелічені права громадського об`єднання. Також окремо зазначені права громадського об`єднання зі статусом юридичної особи, зокрема: право бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об`єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об`єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об`єднанням включаються до ЄДР.

Спори за участю громадського об`єднання зі статусом юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК України, так і Господарського процесуального кодексу України

(далі - ГПК України) залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.

Аналізуючи положення зазначеного Закону можна зробити висновок, що юрисдикція суду не поширюється на правовідносини щодо створення громадського об`єднання чи громадської організації, визначення напряму її діяльності, здійснення управління діяльністю (окрім звільнення керівника), порядку та підстав набуття та припинення членства у громадській організації (громадському об`єднанні), участі у роботі громадської організації; делегування своїх представників на загальні збори громадської організації, у керівні органи, участі у розробці рішень та їх реалізації, можливості вносити пропозиції, рекомендації та проекти документів на розгляд органів громадської організації; користування послугами громадської організації, а також усіма видами методичної, консультативної та іншої допомоги, яку може надати громадська організація, на умовах, затверджених правлінням; обговорення питання роботи громадської організації та виборних органів, внесення пропозиції про вдосконалення їх діяльності; вимоги розгляду на засіданнях правління будь-яких питань, що стосуються діяльності громадської організації; отримання інформацію про роботу органів громадської організації, участі у заходах, які проводяться громадською організацією або організовані за її участю; користування підтримкою громадської організації для вдосконалення, розширення та підвищення ефективності своєї роботи, вільно обговорювати питання роботи громадської організації та виборних органів, внесення пропозиції про вдосконалення їх діяльності; установлення і розвитку через громадську організацію двосторонніх та багатосторонніх зв`язків з іншими членами громадської організації; отримання інформаційних, методичних та інших матеріалів, практичної допомоги у створенні професійних творчих центрів, майстерень, лабораторій та інше.

Внутрішньостатутною діяльністю громадського об`єднання (громадської організації) є питання її створення, визначення напряму діяльності, реалізація прав її членів на участь у такій діяльності у правовідносинах, що не є за своїм змістом цивільно-правовими та не впливають на повноваження громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, які урегульовані нормами цивільного, господарського чи трудового права та стосуються цивільних прав та інтересів третіх осіб.

Тому набуття та втрата членства у громадській організації є реалізацією громадською організацією своїх повноважень у внутрішній статутній діяльності, тоді як звільнення з роботи керівника громадської організації чи найманих працівників є реалізацією повноважень громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, на які поширюється юрисдикція суду.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17.

Ураховуючи, що предметом позову є скасування рішення президії Ємільчинської РО УТМР від 28 жовтня 2016 року про виключення позивача з членів УТМР на підставі пункту 4.8 Статуту УТМР, що стосуються реалізації ним права на участь у діяльності громадської організації, які за своїм змістом не є цивільно-правовими відносинами та не впливають на повноваження громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, що урегульовані нормами цивільного права, а є реалізацією президією Ємільчинської РО УТМР своїх повноважень у внутрішньостатутній діяльності (втрата членства у громадській організації), на зазначені правовідносини не поширюється юрисдикція суду.

Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення президії Ємільчинської РО УТМР від 28 жовтня 2016 року про виключення позивача зі складу членів УТМР на підставі пункту 4.8 Статуту ГО УТМР є реалізацією громадською організацією своїх повноважень у внутрішньостатутній діяльності, справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення з голови Ємільчинської РО УТМР коштів, сплачених за придбання ліцензії на полювання, суди попередніх інстанцій виходили з того, що голова Ємільчинської РО УТМР ОСОБА_4 не є належним відповідачем, а також з недоведеності порушених прав позивача.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦПК України 2004 року у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 30 ЦПК України 2004 року).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі

№ 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від

13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня

2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін.

Саме такий правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від

28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20),

від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).

Відповідно до пунктів 4.3 - 4.5 Положення про правила проведення полювань, поводження із зброєю та порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17 жовтня 2011 року № 549, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання видає за клопотаннями державним органам лісового та мисливського господарства необхідну кількість бланків ліцензій на мисливський сезон.

Державні органи лісового та мисливського господарства реєструють отримані бланки ліцензій в журналі обліку ліцензій, який повинен бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою. На виданих бланках проставляється відмітка про реєстрацію в державному органі лісового та мисливського господарства, який їх видав (проставляються штамп або печатка цього органу, дата, підпис керівника).

Державні органи лісового та мисливського господарства видають бланки ліцензії користувачам в кількості відповідно до лімітів, затверджених на мисливський сезон спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, після попередньої оплати користувачами вартості ліцензій і перерахування цих коштів спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання.

Аналізуючи наведе, повноваження щодо видачі мисливцю- члену ГО УТМР ліцензії на добування мисливських тварин належить користувачу відповідними мисливськими угіддями, яким у спірних правовідносинах є відокремлений підрозділ ГО УТМР - Ємільчинська РО УТМР. Відповідно до квитанції від

02 вересня 2016 року позивач сплатив грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн, а також 30,00 грн комісії, на рахунок Ємільчинська РО УТМР.

Ємільчинська РО УТМР не залучена до участі у справі як відповідач, який має відповідати за позовом. Не залучення до участі у справі особи як співвідповідача, за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті, є підставою для відмови у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін.

Суди попередніх інстанцій зазначеного не урахували та дійшли помилкового висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за придбання ліцензії на полювання з голови Ємільчинської РО УТМР ОСОБА_4 .

Ураховуючи неналежність суб`єктного складу справи, а саме заявлення позовних вимог про стягнення коштів за придбання ліцензії на полювання до неналежного відповідача, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині розгляду зазначених позовних вимог необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Посилання ОСОБА_1 на неналежність як доказу квитанції ПАТ КБ ПриватБанк від 02 вересня 2016 року про сплату ним добровільного внеску на рахунок Ємільчинської РО УТМР зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи ОСОБА_1 на порушення судом першої інстанції норм матеріального права в частині не постановлення ухвали про визнання керівника юридичної особи Ємільчинської РО УТМР неналежним відповідачем є неспроможними, оскільки зазначене не передбачено положеннями цивільного процесуального законодавства. Суд першої інстанції роз`яснив позивачеві його право на подання клопотання про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі як співвідповідача Ємільчинську РО УТМР, та у зв`язку з не поданням ним такого клопотання постановив ухвалу від 17 липня 2017 року про залучення Ємільчинської РО УТМР до участі у справі як третьої особи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями

19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення президії Ємільчинської РО УТМР від 28 жовтня 2016 року про виключення його з членів товариства не підлягають розгляду в судах, оскаржувані судові рішення у цій частині підлягаютьскасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частини першої статті 414 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За змістом частини третьої статті 400 ЦПК України, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Зважаючи на викладене, з урахування висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20), від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19 (провадження

№ 61-6983св20), рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів за придбання ліцензії на полювання підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, у зв`язку із неналежним суб`єктним складом.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої вказаної статті).

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи, що за результатами касаційного перегляду справи в частині вирішення вимог, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, закрито провадження у справі, а в частині вирішення інших позовних вимог ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати, понесені у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, покладаються на позивача.

Керуючись статями 255, 256, 400, 402, 409, 412, 414, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від

26 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від

11 червня 2018 року скасувати.

Провадження у справі в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до голови Ємільчинської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок ОСОБА_4, третя особа - Ємільчинська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок, про скасування рішення про виключення з членів товариства закрити.

У частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до голови Ємільчинської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок ОСОБА_4, третя особа - Ємільчинська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок, про стягнення коштів за придбання ліцензії на полювання,ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до голови Ємільчинської районної організації Українського товариства мисливців і рибалок ОСОБА_4, третя особа - Ємільчинська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок, про стягнення коштів за придбання ліцензії на полювання відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. І. Усик

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко