Рішення

від 22.03.2021 по справі 175/532/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/532/20

Провадження № 2/175/149/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

22 березня 2021 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойка О.М.,

за участю секретаря - Кучеренко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю КИЙ АВІА ЛІЗИНГ до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завдану внаслідок ДТП посилаючись на те, що 05 жовтня 2018 року близько 19:00 год. на автодорозі Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя Дніпровського (Дніпропетровського) району в районі перехрестя на с. Карнаухівка ОСОБА_1 , керуючи легковим автомобілем Мерседес-Бенц Спрінтер реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Кам`янське по правому краю проїжджої частини з включеним ближнім світлом фар, не переконавшись в безпеці руху, став здійснювати розворот в зворотньому напрямку, при цьому не надав дорогу автомобілю Шкода Рапід , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності, під керуванням ОСОБА_2 (яка працює в ПрАТ КИЙ АВІА на посаді директора Дніпровської філії), який рухався позаду автомобіля Мерседес-Банц Спрінтер в лівому ряді руху зі швидкістю близько 90 км/год., якого ОСОБА_1 об`єктивно спроможний був виявити, але заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного об`їзду він не прийняв, в результаті чого допустив зіткнення транспортних засобів. Причиною вказаної ДТП стало порушення ОСОБА_1 п.п. 10.1, 10.4 ПДР, про що зафіксовано в матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018040030002322, щодо ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Цивільно - правова відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП була застрахована третьою особою, що підтверджується страховим полісом №АК/8068249. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100 000 грн. Згідно звіту №18/01.01.19 від 08.01.2019 про оцінку вартості матеріального збитку, розмір матеріального збитку становить 236 676 грн. 50 коп. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача -136 676,50 грн., шкоди, яка є різницею між дійсним розміром завданої шкоди та розміром страхового відшкодування, яке підлягає сплаті відповідачем. Також, позивач прохав суд стягнути судові витрати з відповідача' .

Ухвалою від 28 лютого 2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, у наданий судом строк відзив на позов не подав, зустрічний позов не пред`являв, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223 , 280 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 05 жовтня 2018 року близько 19.00 год. керуючи власним технічно справним автомобілем Мерседес-Бенц Спрінтер , реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух з боку м. Дніпра по авто дорозі Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя Дніпровського (Дніпропетровського) району в напрямку м. Кам`янське, по правому краю проїжджої частини, з включеним ближнім світлом фар.

В дорозі, в районі перехрестя на с. Карнаухівка ОСОБА_1 не переконався в безпеці руху, став здійснювати розворот в зворотному напрямку, при цьому не надав дорогу автомобілю Шкода Рапід , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася позаду нього в лівому ряді руху, зі швидкістю близько 90 км/годину, більш точно швидкість руху встановити на даний час не виявилось можливим, якого він об`єктивно спроможний був виявити, заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного об`їзду не прийняв, в результаті чого допустив зіткнення транспортних засобів.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні в районі перехрестя на с. Карнаухівка Дніпропетровської області правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження, засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладанням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2020 року вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року в частині вирішення цивільних позовів скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Частина 6 статті 82 ЦПК України передбачає, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автомобіля Skoda Rapid д/н НОМЕР_2 є позивач - ТОВ КИЙ АВІА ЛІЗИНГ .

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України) .

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною другою статті 22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України ).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу , якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV ).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інших збитків вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України 1961- IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України 1961- IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права, шляхом окремого звернення вимоги до завдавача шкоди, страховика винної особи чи шляхом звернення до страховика та до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

В той же час, у постанові від 4 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі 755/18006/15-ц сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши таке.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ) (пункт 73).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється, згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином, зокрема після сплати страховиком боржника страхового відшкодування в межах ліміту за полісом, відповідно до спеціальних норм ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та сплати вже завдавачем шкоди, на користь потерпілого, різниці між дійсним обсягом завданих збитків та розміру страхового відшкодування, у відповідності до положень ст. 1187, 1192 ЦК України .

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до звіту №18/01.01.19 від 08 січня 2019 року, виготовленого ФОП ОСОБА_3 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Skoda Rapid д/н НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку становить 236676,50 грн.

Встановивши зазначені обставини, суд визначає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати заподіяну з його вини шкоду в обсязі, який перевищує ліміт відповідальності страховика, тобто 136 676, 50 грн.

Зазначений розмір матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, перебуває за межами ліміту відповідальності за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного між відповідачем та Приватним акціонерним товариством УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ , тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позову про відшкодування матеріальних збитків в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ КИЙ АВІА ЛІЗИНГ в рахунок відшкодування шкоди - 136676,50 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вимог ЗУ Про судовий збір з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2102 гривні, що дорівнює 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року.

Керуючись ст.ст. 16 , 22 , 509 , 511, 636 , 999 , 1187 , 1192 , 1194 ЦК України , ст.ст. 3 , 6 , 22 , 30 , 36 , 37 , 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст.ст. 4 , 13 , 48 , 76-82 , 89 , 141 , 259 , 263-265 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КИЙ АВІА ЛІЗИНГ до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП- задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КИЙ АВІА ЛІЗИНГ (код ЄДРПОУ 31282024, місцезнаходження: вул. Дмитрівська, 1, м. Київ, 01054) кошти в рахунок відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 136 676 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КИЙ АВІА ЛІЗИНГ (код ЄДРПОУ 31282024, місцезнаходження: вул. Дмитрівська, 1, м. Київ, 01054) судовий збір у розмірі 2102 гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Бойко