Рішення

від 30.03.2021 по справі 354/1029/19

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/1029/19

Провадження по справі № 2/354/164/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретарів судового засідання Коцюбович Л.Л., Андрійків А.Я.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Захарчук Г.В.

третьої особи ОСОБА_2

представника третьої особи адвоката Госедло О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення №33-2/2006 від 06 липня 2006 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у грудні 2019 року звернувся до суду із позовом до відповідача Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №33-2/2006 від 06 липня 2006 року Про вилучення, надання земельних ділянок, передачу земельних ділянок у приватну власність та видачу дозволів на виготовлення проекту відведення на землю організаціям, установам та підприємствам в частині надання дозволу ОСОБА_2 жительці АДРЕСА_1 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,0514 га для ведення селянського господарства в АДРЕСА_1 ).

В обгрунтування заявлених позовних вимого зазначив, що з 1949 року він постійно проживає за адресою АДРЕСА_5 , а по сусідству проживає родина Платко. Рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №33-2/2006 від 06 липня 2006 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,0514 га для ведення селянського господарства в АДРЕСА_1 ) та земельної ділянки площею 5534 кв.м. по АДРЕСА_7 для ведення селянського господарства. Про оскаржуване рішення він дізнався лише 13.11.2017 року з листа виконавчого комітету Яремчанської міської ради №К-1376. Вважає, що єдиним законним документом родини померлого ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 є рішення №79 виконкому Яремчанської міської ради депутатів трудящих від 06.07.1973 року про виділення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0600 га під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 , що підтверджується архівним витягом №13/07-099 від 19.03.2019 року. У 1973 році родина Платко самовільно захопила та пригородила до своєї земельної ділянки додаткову площу 0,0914 га за рахунок земель сусідніх домоволодінь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 внаслідок чого площа зазначеної земельної ділянки збільшилась до розміру 0,1514 га. Після смерті ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,0600 га не отримала, а натомість на підставі підроблених і сфальсифікованих рішень Яремчанської міської ради №33-2/2006 від 06 липня 2006 року та №436-31/2010 від 12 травня 2010 року з метою узаконення та захисту зведених будівель, які знаходяться частково на землях державної власності, а частково на землях чужих домоволодінь, зареєструвала право власності на самовільно захоплену земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 2611000000:05:008:0210 площею 0,0471 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 . З цією метою депутатом по АДРЕСА_8 ОСОБА_7 22 червня 2006 року був складений акт погодження меж вказаної земельної ділянки з неіснуючими суміжними землекористувачами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , земельні ділянки яких знаходяться по ліву сторону від центральної АДРЕСА_3 , а земельна ділянка ОСОБА_2 -по праву сторони дороги. У вказаному акті, який засвідчено печаткою Яремчанської міської ради, зазначено, що межа земельної ділянки загальною площею 0,1514 га не мінялась та проходить по існуючій межі земельної ділянки ОСОБА_2 та самовільного захоплення земельної ділянки не відбулось. Разом з тим, з метою ухвалення законного рішення ОСОБА_2 мала подати на розгляд Яремчанської міської ради ряд документів, а саме: акт депутата від 22 червня 2006 року про наявність землі на площі 0,0514 га земельної ділянки по АДРЕСА_5 ; землемірні виміри ПП Геопростір від 23 червня 2006 року про наявність земельної ділянки площею 0,0514 га по АДРЕСА_1 ; заяву міському голові про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,0514 на для ведення особистого селянського господарства із земель покійного ОСОБА_3 та акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористувача складений інженером-геодезистом на ділянку площею 0,0514 га з підписом єдиного суміжного землекористувача ОСОБА_6 або депутата Яремчанської міської ради. Без акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування земельної ділянки площею 0,0514 га оскаржуване рішення Яремчанської міської ради є недійсним. Окрім цього, позивачем зазначено, що у самовільно захоплену ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0514 га включена частина земельної ділянки площею 0,0043 га земель житлової забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000605:008:0117 , яка належить позивачу на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 лютого 2019 року та частина земель площею 0,0226 га земель спільного користування землекористувача ОСОБА_1 з 1965 року, що складає разом 47,7% від площі земельної ділянки розміром 0,0514 га. У вказану земельну ділянку також включено частину облаштованої бетонної дороги-заїзду, що є єдиною дорогою до 5 будинків та господарських споруд родини позивача та відображена у земельно-кадастровому плані належної позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000:05:008:0098. При цьому згідно земельно-кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0514 га бетонна огорожа повністю перекрита на віддаль ширини 10,34 м на довжину 4 м площею 0,0043 га, що є приватної власністю позивача. В подальшому, при посвідченні на підставі оскаржуваного рішення Яремчанської міської ради №33-2/2006 від 06.07.2006 року акту вибору земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства претендента ОСОБА_2 від 08.09.2006 року було комісійно вилучено включену до зазначеної земельної ділянки частину належної позивачу на праві приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000605:008:0117 площею 0,0043 га, зменшивши площу земельної ділянки, на яку претендувала ОСОБА_2 до розміру 0,0471 га. Вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_2 у власність відповідно до рішення Яремчанської міської ради №436-31/2010 від 12 травня 2010 року, однак на переконання позивача, всі подані на розгляд сесії міської ради документи, які стосувалися погодження даного питання є сфальсифікованими та підробленими і підлягають визнанню недійсними за рішенням суду, оскільки вони не містять підпису суміжного землекористувача ОСОБА_6 або депутата міської ради, або правильно вказаного власника землі. Як внаслідок, в результаті затвердження поданих ОСОБА_2 документів їй була передана у власність земельна ділянка площею 0,0471 га до площі якої включено землі спільного користування шириною 6,4 м, довжиною 36,7 м. площею 0,0226 га, що складає 48% від площі вказаної ділянки, де із загальної площі 0,0262 га земель спільного користування землекористувача ОСОБА_1 з 1965 року, а йому залишено лише пішохідний прохід шириною 0,7 м та довжиною 36,7 м, площею 0,0036 га, що не відповідає законодавчим нормам та унеможливлює проїзд до належних родині позивача п`яти житлових будинків та двох стаєнь. Із врахуванням наведеного позивач просить заявлені ним позовні вимоги задовольнити та визнати недійсним рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №33-2/2006 від 06 липня 2006 року.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення №33-2/2006 від 06 липня 2006 року та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Яремчанська міська рада Івано-Франківської області 16 грудня 2019 року подала відзив на позов, в якому вказала, що заявлені позовні вимоги не визнає, оскільки позивач не навів, які саме його права були порушені оскаржуваним рішенням. До позовної заяви не долучено жодних доказів, з яких можна було б встановити відношення позивача до земельної ділянки, дозвіл на відведення якої надавала міська рада. Також позивач не вказав, які порушення законодавства були допущені при прийнятті оскаржуваного рішення. Відповідно до ст.118 ЗК України, в редакції, що була чинною на момент ухвалення оскаржуваного рішення єдиною підставою для надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки була заява зацікавленої особи, на підставі якої відповідачем було правомірно прийнято оскаржуване рішення. Зазначено, що згідно правової позиції Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі №420/5288/18 надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність, а тому захисту у судовому порядку підлягає саме право на отримання земельної ділянки у власність. З позовної заяви слідує, що позивач ставить під сумнів правильність технічної документації, яку ОСОБА_2 надала міській раді для одержання у власність земельної ділянки, однак оспорюване рішення було лише підставою для виготовлення вказаної документації та не впливало на її зміст, таке рішення не є актом розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, ним не затверджувався проект відведення земельної ділянки та на його підставі не видавалися жодні розпорядчі документи. Позивач зазначає, що він дізнався про існування вказаного рішення лише 13 листопада 2017 року з листа №К-1376, яким йому було надіслано копії документів на земельні ділянки площею 0,0953 га та 0,0471 га, однак ОСОБА_1 не вказав які обставини перешкоджали йому ознайомитись із оспорюваним рішенням з моменту його прийняття до моменту отримання вищезазначеного листа. Правило ст.261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало чи могло стати відомо про порушення її прав покладається на позивача, що підтверджується позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 29 жовтня 2014 року справі №6-152цс14. Із врахуванням викладеного відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності та просить у задоволенні позову відмовити із зазначених підстав.

Згідно розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №197 від 03 серпня 2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2020 року у зв`язку із закінченням повноважень попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Польської М.В.) вказану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року дану справу прийнято до провадження суддею Ваврійчук Т.Л. та призначено у ній підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2

03 листопада 2020 року від третьої особи ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення на позов, в яких остання вказала, що предметом спору між нею та позивачем є питання щодо фактичного розташування меж земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000605:008:0117, яку ОСОБА_1 успадкував після смерті свого брата ОСОБА_11 та належних її сім`ї земельних ділянок з кадастровими номерами 2611000000:05:008:0210 та 2611000000:05:008:0535, яке є предметом дослідження у цивільній справі №354/1011/18 за позовом ОСОБА_1 , яка розглядається Яремчанським міським судом. Позивач відмовився від проведення земельної експертизи та ухиляється від проведення обмірів успадкованої ним земельної ділянки, яка була обміряна у 2004 році, приватизована у 2005 році, а відомості щодо неї були внесені у Держгеокадастр у 2013 році із помилковими координатами. В результаті допущених неточностей, земельна ділянка позивача, яка була приватизована першою, залізла вглиб земельних ділянок 2611000000:05:008:0210 та 2611000000:05:008:0535, на ширину 1м та довжиною майже 20м, а тому коли приватизовувалась земельна ділянка з кадастровим номером 2611000000:05:008:0210, про яку ОСОБА_1 вказує у даній справі, землевпорядники при виготовленні технічної документації змістили її на дорогу(заїзд позивача ОСОБА_1 ), однак позивач свідомо затягує розгляд справи про необхідність приведення технічної документації трьох земельних ділянок до їх фактичного розміщення в натурі. Із врахуванням наведеного вважає, що між сторонами вже існує спір про той самий предмет і з тих самих підстав, а позивачем подано зазначений позов з метою затягування розгляду справи.

11 грудня 2020 року від представника третьої особи ОСОБА_2 -адвоката Госедло О.Д. надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких останній вказав, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки є надуманими, безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що у позовній заяві ОСОБА_1 не наводить які порушення законодавства були допущені відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, тобто відсутнє нормативно-правове обґрунтування позову. Окрім цього, позивач також не вказав які його права та інтереси порушені оскаржуваним рішенням. На момент прийняття Яремчанською міською радою рішення №33-2/2006 від 06 липня 2006 року за чоловіком ОСОБА_2 - ОСОБА_3 по земельно-кадастрових книгах рахувалось 0,2050 га землі по АДРЕСА_6 , будь-яких претензій щодо отримання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки з боку батька позивача ОСОБА_6 , який був на той час суміжним землекористувачем до моменту його смерті у травні 2008 року не надходило. Спорів також ніяких не виникало, а тому надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_2 є законним і підстав визнавати оскаржуване рішення недійсним немає. Подані позивачем до справи докази не можуть бути взяті до уваги судом як неналежні та такі, що не відносяться до предмету доказування по справі. До предмету доказування у даній справі можна віднести лише два докази: копію оскаржуваного рішення та копію заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Вказав, що всі долучені позивачем докази не засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством, а докази, які містяться на аркушах справи 23-26,28-35,37,39,40,42,43,47-65,67-69 отримані в незаконний спосіб, є власністю ОСОБА_2 та містять конфіденційну інформацію на розголошення якої остання згоди не надавала. Також зазначив, що оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, яке виконано та відповідні правові наслідки його прийняття вже настали, а тому воно вичерпало свою дію після виконання та не підлягає скасуванню, що підтверджується рішенням Конституційного Суду від 16 квітня 2009 року у справі №7-рп/2009. Вказав, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які понесла та в майбутньому понесе третя особа складає 5600 грн., з яких:консультації-400 грн., написання процесуальних документів-2800 грн., участь у судових засіданнях-2400 грн.(орієнтовна кількість 3 судові засідання). Із врахуванням викладеного вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі та стягнути з позивача понесені третьою особою судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити у повному обсязі, з мотивів, наведених у позовній заяві. Вказав, що рішенням Яремчанської міської ради №33-2/2006 від 06 липня 2006 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,0514 га для ведення селянського господарства в АДРЕСА_1 ) та земельної ділянки для ведення селянського господарства площею 0,5534 га по АДРЕСА_7 . При цьому, до площі земельної ділянки розміром, 0,0514 га по АДРЕСА_5 , якій в подальшому було присвоєно кадастровий номер 2611000000:05:008:0210 було включено частину належної йому на праві приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000605:008:0117 площею 0,0043 га та частину земель спільного користування-заїзду. В подальшому, в процесі виготовлення проектної документації після проведення відповідних обмірів 08 вересня 2006 року був складений акт вибору земельної ділянки і площа земельної ділянки по АДРЕСА_5 , на яку претендувала ОСОБА_2 , була зменшена до розміру 0,0471 га. Однак після цього, Яремчанська міська рада, незважаючи на виявлені порушення в частині визначення розміру площі земельної ділянки дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої було надано ОСОБА_2 , не скасувала своє попереднє рішення №33-2/2006 від 06 липня 2006 року та не ухвалила нове рішення із зазначенням вірної площі земельної ділянки, на яку могла претендувати ОСОБА_2 , що усунуло би будь-які претензії з його боку щодо зазначеного питання. Разом з тим, просить врахувати, що до площі земельної ділянки розміром 0,0471 га, яка в подальшому була передана у власність ОСОБА_2 неправомірно включено площу заїзду розміром 226 кв.м., шириною 6,4 м, довжиною 6,7, що веде до чотирьох належних членам його сім`ї на праві приватної власності житлових будинків, залишивши таким чином прохід шириною 0,70 м. Вказав, що земельна ділянка, на якій він на даний час проживає, з 1925 року належала його матері, а з 1965 року він є її постійним землекористувачем та власником. Відповідно до вказаного акту вибору земельної ділянки від 08 вересня 2006 року із площі земельної ділянки розміром 0,0514 га були виключено землі, що належать йому на праві приватної власності, однак не виключено площу заїзду, а тому, на його переконання, вказані порушення не могли бути врегульовані даним актом вибору, а підлягали усунення виключно шляхом ухвалення міською радою нового рішення з даного питання із визначенням відповідної площі земельної ділянки, яка підлягала передачі ОСОБА_2 за виключенням як земель приватної власності, так і земель спільного користування-заїзду. Вказав, що наданий третьою особою розрахунок витрат на правничу допомогу вважає необгрунтованим, а їх розмір завищеним, оскільки максимальний розмір даних витрат, на його думку, становить не більше 1000 грн.

Представник відповідача Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Захарчук Г.В. у судовому засіданні позов не визнала та просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №33-2/2006 від 06 липня 2006 року було прийняте на основі належно поданих та достатніх на момент його ухвалення документів, наданих ОСОБА_2 , яка подала схему орієнтовного місця розташування земельних ділянок і їй було надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельних ділянок для ведення селянського господарства та в подальшому за результатами розгляду виготовленої технічної документації прийнято рішення про передачу земельних ділянок у власність. При вирішенні питання щодо надання дозволу на відведення земельної ділянки міська рада не здійснює перевірку будь-яких документів та не проводить обмірів земельних ділянок та повинна діяти виключно у межах чинного законодавства, що передбачає виключний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу. Наведені позивачем в обґрунтування заявлених вимог докази та обставини не мають відношення до даного спору. В рамках даного спору підлягають дослідженню лише ті дії, які були вчинені Яремчанською міською радою Івано-Франківської області при ухваленні рішення №33-2/2006 в частині надання ОСОБА_2 відповідно дозволу. Вказала, що жодних порушень прав позивача при ухваленні зазначеного рішення допущено не було, на той час ОСОБА_1 не був власником суміжної із ОСОБА_2 земельної ділянки, право власності на яку набув лише у 2019 році після смерті свого брата. Просить врахувати, що позивачем не зазначено конкретних підстав для визнання недійсним та незаконним оскаржуваного рішення, а тому заявлені позовні вимоги до задоволення не підлягають у зв`язку із безпідставністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та її представник адвокат Госедло О.Д. у судовому засіданні позов не визнали та просять у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що Яремчанська міська рада Івано-Франківської області при ухваленні рішення №33-2/2006 від 06 липня 2006 року діяла у повній відповідності до вимог ч.7 ст.118 ЗК України та ч.1 ст.122 ЗК України, розглянула заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у законний спосіб та ухвалила відповідне рішення, яке не порушує прав та законних інтересів будь-яких осіб. ОСОБА_2 при зверненні за відвідним дозволом ніяких порушень не допустила, недійсних чи отриманих в незаконний спосіб документів не подавала, користувалася земельною ділянкою та в установленому законом порядку реалізувала право на набуття її у власність. Оскаржуване рішення на даний час виконане та вичерпало свою дію, на момент його ухвалення позивач ОСОБА_1 жодного відношення до суміжної із земельними ділянками ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000605:008:0117 не мав, а набув право власності на неї лише 19 лютого 2019 року в порядку спадкування після смерті свого брата. При цьому будь-яких суперечностей щодо порядку користування земельними ділянками між родиною ОСОБА_2 , а також покійними батьком та братом позивача не виникало. З наданих позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог у даній справі документів лише два документи мають безпосереднє відношення до предмету позову-це заява ОСОБА_2 до міської ради та оскаржуване рішення, всі інші докази не стосуються даного спору та є неналежними, оскільки не були засвідчені в установленому порядку.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Яремчанської міської ради №260-4/2005 від 05 січня 2005 року передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,1000 га, кадастровий номер 2611000000:05:008:0098, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІФ №079950 від 31 жовтня 2005 року.

Згідно земельно-кадастрового плану даної земельної ділянки суміжними землекористувачами із позивачем є ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , також дана ділянка межує із землями Яремчанської міської ради по АДРЕСА_5 та зі сторони точок Г-А проходить заїзд, який розділяє земельну ділянку позивача із земельною ділянкою ОСОБА_2 .

Окрім цього, позивачу відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 лютого 2019 року, виданого державним нотаріусом Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. та зареєстрованого в реєстрі за №130 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1000 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер-2611000000605:008:0117, що розташована по АДРЕСА_5 , яку він успадкував після смерті свого брата ОСОБА_11 та яка межує із земельними ділянками ОСОБА_2 .

Як вбачається з архівного витягу із протоколу №13 засідання виконавчого комітету Яремчанської міської ради депутатів трудящих від 06 липня 1973 року, наданого Державним архівом Івано-Франківської області 19 березня 2019 року за вих. №К-8/06-07, чоловікові третьої особи у даній справі ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у відповідності до рішення №79 виконавчого комітету Яремчанської міської ради депутатів трудящих Про виділення земельної ділянки під будівництво житлового будинку гр.-ну ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 було виділено земельну ділянку в кількості 600 кв.м. під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 .

З виданої ОСОБА_3 довідки №464 від 19 травня 2006 року за підписом начальника Яремчанського міського управління земельних ресурсів, вбачається, що за ним по земельно-кадастрових книгах рахується -0,2050 га землі по АДРЕСА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим відділом РАЦС Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області 31 травня 2005 року.

03 липня 2006 року дружина померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернулась до Яремчанської міської ради із заявою, в якій просила дати їй дозвіл на виготовлення проекту відведення земельних ділянок площею 514 кв.м. по АДРЕСА_1 ) для ведення селянського господарства та площею та площею 5534 кв.м. по АДРЕСА_7 для ведення селянського господарства із земель ОСОБА_3 .

Відповідно до п.4.35 рішення другої сесії п`ятого демократичного скликання Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №33-2/2006 від 06 липня 2006 року Про вилучення, надання земельних ділянок, передачу земельних ділянок у приватну власність та видачу дозволів на виготовлення проекту відведення на землю організаціям, установам та підприємствам ОСОБА_2 жительці АДРЕСА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення на земельні ділянки площею 514 кв.м. по АДРЕСА_1 ) та площею 5534 кв.м. по АДРЕСА_7 для ведення селянського господарства та зазначено, що вказаний проект відведення земельної ділянки слід подати на затвердження міської ради на протязі шести місяців.

В ході розробки ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 22 червня 2006 року депутатом Яремчанської міської ради ОСОБА_7 у присутності суміжних землекористувачів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 було складено акт про те, що межа земельної ділянки загальною площею 0,1514 кв.м. не мінялась, проходить по існуючій межі по АДРЕСА_6 ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 та самовільного захоплення земельної ділянки з боку ОСОБА_2 не виявлено. Земельно-кадастровий план відповідає на місцевості.

08 вересня 2007 року комісія у складі: першого заступника міського голови Ю. Бодоряка, головного архітектора Н. Шемрай, головного санітарного лікаря м. Яремче Акрітова С.О., начальника відділу оперативного контролю управління екології та природних ресурсів у Івано-Франківській області В. Брускова, начальника відділу земельних ресурсів міськвиконкому Т. Клим`юка, начальника міського управління земельних ресурсів О.М. Реміцької, представника управління охорони культурної спадщини О.В. Кухарук , претендента на вибір земельної ділянки ОСОБА_2 провела вибір земельних ділянок, які знаходяться в АДРЕСА_5 площею -0,0471 га та АДРЕСА_7 площею 0,5534 га. Вказані земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту та відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Як вбачається із наявного у матеріалах справи акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , на виконання рішення Яремчанського міської ради від 06 липня 2006 року інженером-геодезистом ПП Геопростір ОСОБА_14 у присутності землекористувача та суміжників складено даний акт про те, що проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0471 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Межі в натурі проходять умовно по землі та існуючій огорожі. Суміжними землекористувачами при встановленні зовнішніх меж землекористування ніяких претензій не заявлено. Межі та площа земельної ділянки відповідними службами погоджені. Межові знаки, якими закріплена земельна ділянка в кількості 5 штук показані представникам в натурі і передані на зберігання. Даний акт не містить інформації щодо дати його складення.

Міськрайонне управління у Надвірнянському районі та м. Яремчому ГУ Держгеокадастру у Івано-Франківській області листом від 29 листопада 2019 року за вих. № 0-9-0.202-804/115-19 надано копію вказаного акту, завірену підписом в.о. начальника відділу у м. Яремчому М. Кучак, в якій вказана дата складення акту-19 травня 2006 року.

Також у матеріалах справи наявна ще одна копія вказаного акту, яка була надана 03 грудня 2010 року виконавчим комітетом Яремчанської міської ради Івано-Франківської області на адвокатський запит, із посиланням на те, що незавірена копія акту долучена до матеріалів рішення Яремчанської міської ради від 12 травня 2010 року №436-31/2010, при цьому на вказаній світлокопії акту також відсутня дата його складення.

З долученого до матеріалів справи кадастрового плану земельної ділянки, виготовленого ФОП ОСОБА_15 вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_16 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_5 межує із земельними ділянками ОСОБА_17 (кадастровий номер 2611000000:05:008:0269), ОСОБА_5 (кадастровий номер 2611000000:05:008:0532), Кондрюка(кадастровий номер 2611000000605:008:0117), землями Яремчанської міської ради та земельною ділянкою ОСОБА_2 (кадастровий номер 2611000000:05:008:0210).

Пунктом 5.8 рішення Яремчанської міської ради №436-31/2010 від 12.05.2010 року Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок із земель комунальної власності у власність(користування) громадян та юридичних осіб; затвердження та внесення змін до рішень виконавчого комітету Яремчанської міської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0471 га по АДРЕСА_1 ) для ведення селянського господарства ОСОБА_2 , жительці АДРЕСА_1 та передано їй у власність.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №20128891 від 07.04.2014 року за ОСОБА_2 зареєстровано на праві приватної власності земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0471 га, кадастровий номер 2611000000:05:008:0210, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 .

З листів виконавчого комітету Яремчанської міської ради №К-1332 від 06 листопада 2017 року та № К-1353 від 13 листопада 2017 року вбачається, що за дорученням керівництва обласної державної адміністрації на розгляд міському голові надійшло звернення ОСОБА_1 щодо створення комісії для врегулювання спірного питання по АДРЕСА_6 , яке виникло між ним та суміжним землевласником ОСОБА_2 . Комісійно, на місці у присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представників Яремчанського міськвиконкому та представника геодезичної організації було обстежено земельні ділянки і встановлено, що ділянки знаходяться у приватній власності згідно представлених Державних актів. Представником геодезичної фірми було винесено межі земельних ділянок в натурі(на місцевості) згідно Державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно встановлених меж земельних ділянок на місцевості захоплення земельної ділянки загального користування ОСОБА_2 не виявлено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України(надалі-ЗК України) до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною першою ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відбувається вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. б ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За приписами ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2 ст.116 ЗКУкраїни набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як зазначено у п. в ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. б ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано приписами ст. 118 ЗК України,

Положеннями частин 6-9 ст.118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, право розпорядження земельною ділянкою належить власнику. У випадку з землями комунальної власності від його імені (тобто від імені територіальної громади) право розпорядження здійснюється відповідними органами, визначеними, насамперед, ст. 122 ЗК України.

Відповідно до положень ст.118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, у ч. 7 ст.118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу місцевого самоврядування у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу, а також положеннями даної статті встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування. Перелік документів, які повинен подати заявник для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

Велика Палата Верховного Суду у поставові від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16-ц, вказала, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Такий дозвіл дає особі право замовити у розробника виконання відповідних робіт із землеустрою, результатом яких є формування нової земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності, яка в подальшому може стати об`єктом цивільних прав. Надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки державної чи комунальної власності, і ще не означає позитивного рішення про передачу безоплатно у приватну власність цієї земельної ділянки після розроблення проекту землеустрою.

Водночас згідно із приписами ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування на право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у ст. 126 ЗК України.

Судом встановлено, що третя особа у даній справі ОСОБА_2 03 липня 2006 року звернулась до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області із заявою, в якій просила надати їй дозвіл на виготовлення проекту відведення земельних ділянок площею 514 кв.м. по АДРЕСА_1 та площею 5534 кв.м. по АДРЕСА_7 для ведення селянського господарства із земель, які перебували у користуванні її померлого чоловіка ОСОБА_3 . У вказаній заяві ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.118 ЗК України у редакції, що була чинною той час, зазначила бажані розміри земельних ділянок та мету їх використання.

Яремчанська міська рада Івано-Франківської області в установлений строк розглянула дану заяву та рішенням №33-2/2006 від 06 липня 2006 року надала заявниці дозвіл на виготовлення проекту відведення на вказані земельні ділянки.

Як встановлено судом, на момент розгляду заяви ОСОБА_2 та ухвалення оскаржуваного рішення №33-2/2006 від 06 липня 2006 року у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні даній особі дозволу на розроблення проекту відведення зазначених нею земельних ділянок, які на той момент були вільними та щодо місця розташування яких не було встановлено невідповідності вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, іншої містобудівної та землевпорядної документації.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 року за № 7-рп/2009 - дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що Яремчанська міська рада Івано-Франківської області приймаючи рішення №33-2/2006 від 06 липня 2006 року діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зазначене рішення за своєю правовою природою є правозастосовчим актом індивідуальної дії та вичерпало свою дію шляхом його виконання. ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який в подальшому був затверджений рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №436-31/2010 від 12 травня 2010 року, відтак в останньої виникло право власності на земельну ділянку площею 0,0471 га по АДРЕСА_1 ) і це право ґрунтується на відповідних правовстановлюючих документах.

Позивачем у ході судового розгляду не надано будь-яких належних доказів, що підтверджують порушення оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування вимог земельного законодавства чи його законних прав та інтересів.

Як встановлено судом, на момент ухвалення оскаржуваного рішення позивач ОСОБА_1 не був власником земельної ділянки з кадастровим номером 2611000000605:008:0117, що розташована по АДРЕСА_5 , яка є суміжною із земельними ділянками ОСОБА_2 . При цьому, від суміжних на той час із ОСОБА_2 землекористувачів будь-яких заяв чи заперечень з приводу отримання останньою дозволу на виготовлення проекут відведення земельних ділянок у міську раду не надходило.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в обґрунтування своїх вимог позивач посилається виключно на те, що відповідачем при ухваленні рішення №33-2/2006 від 06 липня 2006 року включено до площі земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 частину належної йому земельної ділянки та частину земель загального користування, разом з тим, зазначені доводи ґрунтуються на невірному тлумаченні ним норм земельного законодавства та не можуть слугувати належною підставою для скасування рішення про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок, оскільки, як зазначено вище, вказаним рішенням питання щодо визначення конкретної площі земельних ділянок чи передачі їх у власність не вирішувалось, ОСОБА_2 у своїй заяві зазначила лише бажану площу земельних ділянок, а у відповідача на етапі розгляду даної заяви були відсутні відповідні повноваження та обов`язок проводити перевірку відповідності вказаної площі фактичному землекористуванню. В подальшому, як вбачається із дослідженим судом доказів, ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку для ведення селянського господарства по АДРЕСА_1 ) площею 0,0471 га.

Необгрунтованими є також і твердження позивача про те, що Яремчанська міська рада Івано-Франківської області після проведення обмірів земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на яку претендувала ОСОБА_2 , повинна була скасувати своє рішення №33-2/2006 від 06 липня 2006 року та винести нове рішення, в якому вказати фактичну площу земельної ділянки, що в подальшому була передана у власність ОСОБА_2 , оскільки дані твердження не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та виходять за межі наданих органам місцевого самоврядування повноважень при вирішення земельних питань.

Наявність у матеріалах справи двох копій акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, складених інженером-геодезистом ПП Геопростір ОСОБА_14 на одній з яких наявна дата складення акту-19 травня 2006 року, в той час як на іншій копії відповідна дата відсутня, жодним чином не спростовує вищезазначених висновків суду та не може слугувати належною та достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки даний акт був складений в процесі виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , що не заперечується сторонами, в той час як предметом даного спору є рішення міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок, а не рішення міської ради про затвердження проекту землеустрою та відведення їх у власність.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Будь-яких інших належних та достатніх доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю, оскільки відсутні належні та допустимі докази щодо протиправності рішення міської ради, яке є предметом спору. Зважаючи на те, що суд прийшов до переконання про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому підстави для застосування позовної давності за заявою відповідача відсутні.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі Серявін та інші проти України , № 4909/04, п. 58, від 10.02. 2010 року).

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Щодо вимоги третьої особи ОСОБА_2 про стягнення з позивача на її користь понесених судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 12 ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Відповідно до вимог ч.1 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У письмових поясненнях на позовну заяву від 11 грудня 2020 року представник третьої особи адвокат Госедло О.Д. вказав, що орієнтовний розрахунок судових витрат ОСОБА_2 складає 5600 грн., в тому числі: консультації-300 грн., написання процесуальних документів-2800 грн., участь у судових засіданнях-2400 грн.(орієнтовна кількість 3 судових засідання).

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою-ч.2 ст.137 ЦПК України.

У відповідності до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником третьої особи надано суду договір про надання правничої допомоги №57 від 16 листопада 2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 30 березня 2021 року, з якого вбачається, що адвокатом Госедло Д.О. було надано ОСОБА_2 наступну правничу допомогу: надання консультацій щодо захисту прав та інтересів у даній справі -400 грн.(0,5 год.); підготовка та подання клопотань про відкладення судового засідання 16 листопада 2020 року та 18 грудня 2020 року-400 грн.(0,5 год.); ознайомлення з матеріалами справи 16 листопада 2020 року-400 грн.(0,5 год.); підготовка та подання відзиву на позовну заяву-2400 грн.(3 год.); представлення інтересів третьої особи в суді у 3-х судових засіданнях-2400 грн.(3 год.), а всього на загальну суму 7000 грн., а також квитанцію до прибуткового касового ордера №9 від 30 березня 2021 року на суму 7000 грн.

Аналізуючи вказані докази, із врахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості розміру вказаних витрат, суд приходить до переконання, що співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг буде відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4200 гривень. При цьому суд вважає, що відшкодуванню підлягають надані послуги щодо надання консультацій відносно захисту прав та інтересів третьої особи у сумі 400 грн., ознайомлення із матеріалами справи у сумі 400 грн., представництва інтересів третьої особи у судовому засіданні на суму 2400 грн., та частковому відшкодуванню на суму 1000 грн. підлягає послуга щодо складання відзиву на позовну заяву, з тих підстав, що представником третьої особи у даній справі відзив на позов не подавався, а були надані лише письмові пояснення на позовну заяву, а тому у задоволенні решти вимог ОСОБА_2 про стягнення понесених витрат на правничу допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.13, 41 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.78, 80, 81, 116,118, 121, 122 ЗК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самосітйних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення №33-2/2006 від 06 липня 2006 року -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4200(чотири тисячі двісті) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог -відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Яремчанська міська рада Івано-Франківської області, місце знаходження: 78501, вул. Свободи, 266 м. Яремче Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 33309833.

Третя особа: - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ,

Повне судове рішення складено 08 квітня 2021 року.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук