Постанова

від 08.04.2021 по справі 212/6500/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2723/21 Справа № 212/6500/19 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П.,Зубакової В.П.,

сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Житлокомцентр

відповідач: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю КОМЕРСАНТ КР

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лисенка Олександра Анатолійовича на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року, яке ухвалено суддею Ваврушак Н.М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 30 листопада 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Житлокомцентр (надалі ТОВ Житлокомцентр ) звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ТОВ Житлокомцентр надає послуги з управління та утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. У зв`язку з несвоєчасною оплатою послуг за період з з 01.11.2015 р. по 30.06.2019 р. у відповідачів утворилась заборгованість, станом на 01.07.2019 в розмірі 7495,51 гривень. Судовим наказом Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10.12.2018 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за надані житлово-комінальні послуги, який за заявою відповідачки 22.05.2019 року було скасовано.

19.09.2019 року ТОВ Житлокомцентр уточнили свої позовні вимоги та просили суд постановити рішення яким стягнути солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житлокомцентр з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю КОМЕРСАНТ КР заборгованість за послуги з управління та утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2015 р. по 30.06.2019 р. у сумі 7495,51 гривень, індекс інфляції 1327,37 гривень, та 3% річних 344,70 гривень.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю КОМЕРСАНТ КР на користь Товариства з обмеженою відповідальність Житлокомцентр заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2015 року по 30.06.2019 року в розмірі 7495,51 гривень, індекс інфляції в розмірі 1327,37 гривень та 3% річних в сумі 344,70 гривень, всього 9167,58 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю КОМЕРСАНТ КР , на користь Товариства з обмеженою відповідальність Житлокомцентр судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1744,80 гривень по 872,40 гривень з кожного.

В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості поза межами строку позовної давності з застосуванням до вимог позивача наслідків пропуску строку позовної давності.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про переривання строку позовної давності заявою про видачу судового наказу від 20.11.2018 року та помилково стягнув з відповідача заборгованість за період з 01.11.2015 року по 31.10.2018 року.

Також необхідно зазначити, що позивач не надав суду доказів вручення відповідачу рахунків на оплату нарахованих позивачем коштів, у зв`язку з чим відповідач був необізнаний щодо нарахованих сум, реквізитів отримувача платежів, формування тарифів та сум платежів. Вважає, що невжиття позивачем заходів направлених на виконання споживачем обов`язку по оплаті житлово-комунальних послуг, позбавляють позивача права на нарахування 3% річних та індексу інфляції на суму заборгованості передбачених ст. 625 ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 01.11.2015 по 30.06.2019 ТОВ Житлокомцентр надавались послуги з управління та послуг з утримання будинків і прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 , а саме з послуги з прибирання прибудинкової території, технічного обслуговування внутнішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення, і зливової каналізації, послугами з дератизації, дезінсекції, обслуговування димовентиляційних каналів; поточний ремонт конструктивних елементів будинку , та інших послуг, підтверджених інформацією про щомісячні витрати на послуги з утримання будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та передбачених Рішенням Криворізької міської ради №415 від 14.12.2011 року , Рішенням Криворізької міської Ради № 181 від 12.04.2017 року, та споживачам послуг нараховувались витрати по житловій послузі.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.09.2019 року ОСОБА_1 на підставі Договору дарування ВРЛ № 874663 від 28.07.2011 р є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.09.2019 року на Товариство з обмеженою відповідальністю Комерсант КР зареєстровано 05.10.2016 року право власності перейшло право володіння об`єкту житлової нерухомості, квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за послуги з управління та послуг з утримання будинків і прибудинкової території, позивач посилався на те, що на відповідача, яка є власником та зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 , покладено обов`язок сплати заборгованості за надані позивачем послуги з управління та послуг з утримання будинків і прибудинкової території , 3% річних та інфляційних втрат.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ Житлокомцентр , суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги централізованого опалення за період з 01 листопада 2015 року по 30 червня 2019 року, 3 % річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів не може в повному обсязі погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з управління та послуг з утримання будинків і прибудинкової території за період з 01 листопада 2015 року по 30 червня 2019 року, та відповідно із розміром стягнутих судом 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву споживача кореспондує визначений п. 5 ч.3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги його обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Згідно ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, (санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Статтею 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 року передбачений обов`язок споживача здійснювати оплату житлово-комунальних послуг щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 року, передбачено, що послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відноситься до житлової послуги, в розумінні ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 року послуга з управління багатоквартирним будинком, до якої входить послуга з утримання будинку є житловою послугою.

Статтею 179 Житлового кодексу України передбачено, що користування будинками державного і громадського житлового фонду, фонду житлово- будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45, передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Судом встановлено, що 21.12.2012 року між ТОВ Житлокомцентр та Управлінням благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради укладено Договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Жовтневому районі. З 01.04.2013 ТОВ Житлокомцентр розпочало виконувати функції з управління та надання послуг з утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях Жовтневого району м. Кривого Рогу, в т.ч. і будинок АДРЕСА_2 . Згідно додаткової угоди від 11.11.2013 року до вказаного договору, термін його дії з 01.04.2013 року - безстроково.

Таким чином ТОВ Житлокомцентр є надавачем послуги з управління та послуг з утримання будинків і прибудинкової території у період виникнення заборгованості: за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачі ОСОБА_1 та ТОВ Комерсант КР є споживачами послуг з з утримання будинку і прибудинкової території, які надаються ТОВ Житлокомцентр .

Отже, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню, які врегульовано Законом України Про житлово-комунальні послуги від 09 листопада 2017 року, та Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45.

Відповідно до статті 1 та ст..15 Закону України Про житлово-комунальні послуги , передбачено, що утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території входить до послуги з управління багатоквартирним будинком, яка є житловою послугою- даного закону

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ Житлокомцентр , надавались послуги з утримання будинку і прибудинкової території, щомісячні витрати по будинку розподілялись на всіх власників, наймачів, орендарів відповідно займаній загальній площі приміщень, що належать на праві власності або користуванню. Послуги надавались згідно рішення Криворізької міської ради № 415 від 14.12.2011 року Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення Жовтневого району м. Кривого Рогу , Рішення Криворізької міської Ради № 181 від 12.04.2017 року Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій, що надаються населенню м. Кривого Рогу ТОВ Житлокомцентр (а.с.14-18) , однак відповідачами зобов`язання по оплаті за надані послуги не здійснювалась.

Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за послуги з утримання будинків та прибудинкової території квартири АДРЕСА_3 за період з 01 листопада 2015 року по 31 червень 2019 року становить 7495,51 грн.(а.с. 7-10).

При цьому, визначаючи період та розмір заборгованості за послуги з утримання будинків та прибудинкової території, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що цей період буде становити з 01 листопада 2015 року по червня 2019 року так як позивачем було перервано строк позовної давності шляхом подання позивачем 20.11.2018 року про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність, відповідно до частини першої статті 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати).

Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов`язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, частина друга статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати).

Таким чином, подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі за № № 712/8916/17.

Оскільки подання позивачем 20 листопада 2018 року заяви про видачу судового наказу не перервало загальної позовної давності, сплати боржником чергових платежів не було, а позивач звернувся з позовними вимогами до суду першої інстанції 02 серпня 2019 року тому помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на стягнення заборгованості за період з 01 листопада 2015 року по 31 червня 2019 року.

У зв`язку з наведеним вище колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності, про застосування якого відповідач ОСОБА_1 заявляла у суді першої інстанції, що згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті житлово-комунальних послуг має бути стягнута в межах строків позовної давності за період з 01 липня 2016 року по 01 липня 2019 року, яка, згідно проведеного колегією суддів розрахунку, станом на 01 липня 2019 року становить 6397, 71 грн.

У позовній заяві позивач вказав, що, окрім повернення боргу за надані ним послуги, відповідач має сплатити позивачеві три проценти річних й інфляційні втрати.

Так, згідно з частиною другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Беручи до уваги зазначене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Отже, вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Вказаний висновок колегії суддів узгоджується з висновком, викладеним в Постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 369/88/17, провадження № 61-4924св18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляв вимоги про стягнення з відповідача на його користь 3% річних від простроченої суми в сумі 344,70 грн. та інфляційних втрат в сумі 1327,37 грн., нарахованих на суму несплаченої заборгованості. Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди, на які відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Нараховані згідно вимог статті 625 ЦК України інфляційні втрати на вказану суму боргу за спірний період складають 870,19 грн.; та 3% річних становить 239,43 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду.

Відповідачем в апеляційній скарзі заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі та стягнення витрат на правничу допомогу (а.с. 9),

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 вказаної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу стороною відповідача було подано договір про надання правової допомоги у цивільному процесі від 09 грудня 2020 року, Акт виконаних робіт, згідно якого позивачу ОСОБА_2 надана правова допомога на загальну суму - 3 000 гривень, яка полягає в правовому аналізі (1 години) - 1000 грн., складання та подання апеляційної скарги (3 години) -4000 грн. Відповідно до товарного чека № 27 від 28.12.2020 року відповідачем сплачено 3000 грн. (а.с.247).

Верховний Суд зазначає, що, відповідно до положень ст. 14 ПК адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

ВС вказав, що аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (постанова ВС у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року).

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, з позивача ТОВ Житлокомцентр підлягають стягненню на користь відповідача витрати на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 2456 грн.40 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2142, 96грн., що в сумі становить 4599, 36 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог ТОВ Житлокомцентр та стягнення з ОСОБА_1 , ТОВ Комерсант на користь позивача 6397,71 грн. заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 липня 2016 року по 01 липня 2019 року, інфляційні втрати в сумі 870,19 грн.; 3% річних в сумі 239,43 грн.,

В іншій частині в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лисенка Олександра Анатолійовича - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року скасувати та постановити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Житлокомцентр до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю КОМЕРСАНТ КР про стягнення заборгованості по житлово - комунальним послугам - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю КОМЕРСАНТ КР на користь Товариства з обмеженою відповідальність Житлокомцентр заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 липня 2016 року по 01 липня 2019 року в розмірі 6397,71 гривень, індекс інфляції в розмірі 870,19 гривень та 3% річних в сумі 239,43 гривень, всього 7507,33 гривень.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю КОМЕРСАНТ КР , на користь Товариства з обмеженою відповідальність Житлокомцентр судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1428,81 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність Житлокомцентр на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на правничу допомогу в сумі 4599,36 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне рішення суду складено 08 квітня 2021 року.

Головуючий:

Судді: