Постанова

від 06.04.2021 по справі 935/633/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/633/20 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 60 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Миніч Т.І., Микитюк О.Ю.,

за участю секретаря Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 935/633/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О.,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . До складу спадкового майна входить житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,80 га, яка знаходиться за вказаною адресою. Окрім того, за життя батько набув у власність земельну ділянку площею 3,0227 га ( кадастровий номер 1822582400:10:000:0041), розташовану на території Кам`янобрідської сільської ради Коростишівського району Житомирської області.

Вказує, що він та його брат ОСОБА_2 є спадкоємцями за заповітом після смерті батька, який 3 жовтня 2013 року склав заповіт. Відповідно до змісту цього заповіту житловий будинок та земельну ділянку площею 0,80 га батько заповідав в рівних частках йому та відповідачеві, а земельну ділянку площею 3,0227 га заповів ОСОБА_2 .

Позивач також зазначає, що на час смерті батька та протягом шести місяців після відкриття спадщини не проживав разом з батьком й не знав про існування даного заповіту. Саме з цих причин він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

В подальшому, дізнавшись зі слів сусідів про наявність заповіту, складеного батьком 3 жовтня 2013 року, він у лютому 2020 року отримав його дублікат.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив визначити йому додатковий строк для прийняття ним спадщини після смерті батька, тривалістю один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, вважає помилковим висновок суду стосовно того, що про наявність складеного батьком заповіту йому було відомо у 2016 році. Так, в судовому засіданні він пояснив, що було кілька заповітів, складених батьком та матір`ю. У 2016 році мати повідомила йому про існування одного із цих заповітів та показала його примірник, проте, який це був заповіт, йому не відомо. Після смерті батьків пройшов значний проміжок часу й відсутні підстави стверджувати про те, що наданий йому для огляду в судовому засіданні примірник складеного батьком заповіту є саме тим документом, про який у 2016 році йому повідомляла мати.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що за життя батько повідомляв позивача про існування складеного ним заповіту. Вказує, що постійно проживав разом з батьком та доглядав за ним до його смерті. Саме з цих підстав ОСОБА_1 неодноразово наголошував на тому, що не має наміру приймати спадщину після смерті батька й не претендує на житловий будинок.

Також пояснює, що на даний час здійснив капітальний ремонт цього житлового будинку, побудував гараж, огорожу. Брат пропустив строк на прийняття спадщини без поважних причин, відтак суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу.

Відповідач в судовому засіданні не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін - ОСОБА_3 .

3 жовтня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідного до якого належний йому житловий будинок з надвірними прибудовами та земельну ділянку площею 0,80 га, які розташовані в АДРЕСА_1 , в рівних частках заповідав своїм синам: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Належну йому земельну ділянку площею 3,0227 га ( кадастровий номер 1822582400:10:000:0041) та право на майновий пай члена КСП заповідав сину ОСОБА_2 .

Вказаний заповіт посвідчений секретарем Кам`янобрідської сільської ради Коростишівського району Житомирської області 3 жовтня 2013 року та зареєстрований в реєстрі за №46.

Долучена до матеріалів справи довідка виконавчого комітету Старосілецької сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 24 лютого 2020 року №70 свідчить про те, що на день смерті спадкодавця разом з ним проживали та були зареєстровані: дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 .

22 березня 2016 року приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Мошковською З.І. на ім`я відповідача видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,0227 га ( кадастровий номер 1822582400:10:000:0041), яка розташована на території Кам`янобрідської сільської ради Коростишівського району Житомирської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Досліджена судом копія спадкової справи також свідчить про те, що 3 березня 2020 року представник позивача звернулась до приватного нотаріуса Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Мошковської З.І. із заявою про видачу її довірителю свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину належного спадкодавцю житлового будинку.

Постановою приватного нотаріуса Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Мошковської З.І. від 3 березня 2020 року відмовлено у видачі позивачеві свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька у зв`язку з пропуском ним шестимісячного терміну для подачі заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до положень частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( частина 1 статті 1270 ЦК України).

Частиною 3 статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 7 серпня 2019 року у справі №629/1886/18, від 28 жовтня 2019 року у справі №761/42165/17, від 20 листопада 2019 року у справі №209/1795/18, від 26 березня 2020 року у справі №517/82/19.

Відповідно до статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме.

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з підпунктами 2.2, 2.3 пункту 2 та підпунктом 3.2 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи спадкового договору, заповіту.

У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту.

Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дізнався про наявність вказаного заповіту у 2016 році, що підтверджується його поясненнями в судовому засіданні. У рішенні також зазначено, що, оглянувши заповіт, складений спадкодавцем 3 жовтня 2013 року, ОСОБА_1 підтвердив ту обставину, що саме цей заповіт йому дала мати у 2016 році.

Проте, матеріали справи містять інформацію, що за життя батьком сторін складено два заповіти: 20 липня 2012 року та 3 жовтня 2013 року. Окрім того, ОСОБА_4 7 жовтня 2016 року також був складений заповіт.

Звукозапис судового засідання свідчить про те, що позивач під час розгляду справи судом першої інстанції надавав нечіткі пояснення щодо обставин своєї обізнаності про наявність заповіту, складеного батьком 3 жовтня 2013 року. Зазначивши про те, що мати віддала йому примірник заповіту, однозначно не зміг пояснити, який саме заповіт він отримав та коли це відбулося.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивач не міг чітко вказати, про який саме заповіт йому повідомила мати.

Досліджена судом копія спадкової справи не містить інформації про те, що нотаріус у відповідності до вимог ст. 63 Закону України Про нотаріат повідомила позивача по відкриття спадщини за заповітом.

Дублікат цього заповіту ОСОБА_1 отримав 28 лютого 2020 року, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Старосілецької сільської ради від 10 березня 2020 року №92.

Таким чином, зазначені обставини у своїй сукупності вказують, що позивач до 10 вересня 2015 року, тобто протягом шести місяців з часу відкриття спадщини після смерті батька, не був обізнаний про існування заповіту, складеного спадкодавцем 3 жовтня 2013 року, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Враховуючи вищезазначене, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового,- про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 259 , 268 ,367,368, 374 , 376 , 381-384 ЦПК України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 9 квітня 2021 року.