Рішення

від 02.04.2021 по справі 363/346/20

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.04.2021 Справа № 363/346/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гриб Л.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики,

встановив:

позивач звернувся до суду з даним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що 28 травня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики, відповідно до якого останній отримав від нього у борг грошові кошти у розмірі 250 000 грн. та зобов`язався повернути їх не пізніше ніж 28 листопада 2019 року. Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов`язань по поверненню грошових коштів, порушує питання про стягнення з нього заборгованості в розмірі 250 000 грн.; 3% річних в розмірі 1 108 грн. 41 коп., інфляційних витрат в розмірі 500 грн., судового збору та витрат на правову допомогу.

Представник позивача в суді просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що пунктом 8 договору позики від 28 травня 2019 року передбачено, що у разі якщо він своєчасно не поверне суму позики (грошових коштів), він зобов`язаний забезпечити переоформлення на позикодавця земельну ділянку (Старі Петрівці, площа, 0,1797 га для ОСГ, кадастровий номер - 3221887801:03:132:0001). Для виконання умов договору за погодженням із позивачем, у порядку передбаченому договором, ним проведено ряд погоджених із позивачем дій, а також направлено рекомендовані листи, якими він просив позивача погодити порядок дій та вчинити дії передбачені договором. Проте позивач від виконання своїх договірних зобов`язань ухиляється та погодити порядок дій спрямованих на оформлення за ним права власності на земельну ділянку відмовляється.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач, коштів, які він надав відповідачу у позику, не отримав. При цьому позивач не погоджував і не збирається погоджувати із відповідачем інший порядок взаєморозрахунків, оскільки вважає, що це може завдати йому шкоди.

Відповідач в суді проти задоволення позову заперечив та пояснив, що укладання договору позики між сторонами пов`язане з продажем його бізнесу. Зазначив, що умови договору передбачають альтернативне зобов`язання, коли право обирати, яке саме з них виконувати належить боржнику. З цих підстав, він направив позивачу два листа з проханням погодити порядок проведення дій спрямованих на оформлення за позивачем обумовленої в п. 8 договору земельної ділянки з кадастровим номером 3221887801:03:132:0001, на які позивач не відреагував, а тому ухиляється від виконання своїх зобов`язань за договором. Крім того зазначив, що земельна ділянка, про яку йдеться в договорі позики, належить іншій особі ОСОБА_4 , а не йому.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 травня 2019 року ОСОБА_3 (позивач) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір позики грошових коштів, згідно п.п. 1, 2 якого позикодавець передає, а позичальник приймає у власність у якості безпроцентної позики (грошові кошти) у розмірі 250 000 грн. на особисті потреби.

Відповідно до п. 3 договору позики позикодавець зобов`язується передати грошові кошти, які є предметом цього договору, не пізніше 28 транця 2019 року позичальнику готівковими коштами.

Строк повернення всієї суми позики (грошових коштів) до 28 листопада 2019 року включно (п. 4 договору позики).

Згідно пунктів 5-7 договору позики повернення позики (грошових коштів) повинно бути здійснено у грошовій формі не пізніше терміну, що встановлений и. 4 цього договору. Повернення позичальником грошових коштів підтверджується відповідною розпискою позикодавця про одержання ним грошових коштів або відповідними банківськими документами.

Сторони допускають інший порядок взаєморозрахунків за цим договором, не заборонений чинним законодавством України, цим договором та погоджений між сторонами під час його виконання будь-яким способом.

Проценти за позикою по цьому договору не нараховуються.

Пунктом 8 договору позики передбачено, що у разі якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики (грошових коштів), він зобов`язаний забезпечити переоформлення на позикодавця земельну ділянку (с. Старі Петрівці, площею 0,1797 га, ОСГ, кадастровий номер - 32218878 01 03 132 0001). Термін та порядок переоформлення погоджується сторонами. Таке переоформлення є повним виконанням позичальником умов цього договору (інший порядок взаєморозрахунків згідно п. 5 цього Договору).

Як вбачається з додатку №1 до договору позики позивач 28 травня 2019 року передав відповідачу грошові кошти в сумі 250 000 грн.

20 грудня 2019 року та 12 червня 2020 року відповідач направляв на адресу позивача листи, в яких просив погодити терміни та порядок переоформлення земельної ділянки відповідно до пункту 8 договору позики.

16 січня 2020 року позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою погасити заборгованість за договором позики.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. (ч. 1 та ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Частиною першою статті 1050 ЦК України визначено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 539 ЦК України альтернативним є зобов`язання, в якому боржник зобов`язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Боржник має право вибору предмета зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Як передбачено вимогами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У справі встановлено, що відповідач свої зобов`язання з договором позики не виконав та позику в строки обумовлені договором не повернув.

Посилання відповідача на те, що зобов`язання за укладеним між сторонами договором позики згідно ст. 539 ЦК України є альтернативним, а тому він має право вибору предмета зобов`язання, суд відкидає як неспроможне, що суперечить інституту позики та умовам самого договору, яким передбачено, що відповідач має повернути отримані від позивача грошові кошти в розмірі 250 000 грн. в строк до 28 листопада 2019 року.

При цьому доводи відповідача зводилися до того, що оскільки він позику у встановлений в договорі строк не повернув, то в нього виник тільки обов`язок забезпечити переоформлення земельної ділянки на позивача, як обраний ним спосіб виконання альтернативного зобов`язання, а тому у позикодавця виник обов`язок прийняти цю земельну ділянку з одночасною втратою права вимагати повернення грошових коштів згідно ст. 539 ЦК України.

Такі твердження відповідача на вимогах Закону не ґрунтуються, коли відповідач свої договірні зобов`язання належним чином і в обумовлений строк не виконав.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.

Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Як передбачено ч. 1 ст. 132 ЗК України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, недодержання чого є підставою його недійсності згідно ч. 3 ст. 203 і ст. 215 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Як передбачено ч. 1 ст. 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Судом встановлено, що пункт 8 договору позики, стосується об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки, що знаходиться в Київській області, Вишгородському районі, с. Старі Петрівці, площею 0,1797 га, кадастровий номер 32218878 01 03 132 0001.

При цьому п. 8 договору стосується переоформлення, тобто відчуження, переходу права власності на нерухоме майно - земельну ділянку.

Такі договори згідно вимог ст.ст. 577, 635 ЦК України, або будь-який інший договір з приводу переходу права власності на нерухоме майно - земельну ділянку (ст. 132 ЗК України), підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Разом з тим, підписаний 28 травня 2019 року між сторонами договір нотаріально не посвідчений.

За таких обставин, п. 8 договору позики грошових коштів від 28 травня 2019 року є нікчемним в силу вимог ч. 3 ст. 203, ст. 215 і ч. 1 ст. 219 ЦК України й жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, не створює.

Крім того, суд звертає увагу на те, що як встановлено з пояснень відповідача в судовому засіданні вказана земельна ділянка належить іншій особі, а не позичальнику.

Разом з тим, повернення грошових коштів може бути забезпечено інститутом майнового поручительства, шляхом передачі вказаного майна в заставу (іпотеку) з укладанням про це договору відповідно до вимог чинного законодавства, після чого іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставне майно в порядку ст. 38 Закону України Про іпотеку .

Визначення в договорі альтернативного зобов`язання щодо переоформлення земельної ділянки на позикодавця, вимогам Закону не відповідає, є нікчемним, і підставою для відмови в позові і в захисті порушеного права позикодавця на повернення суми позики бути не може, стосується майна, яке боржнику не належить, предметом застави не виступає, нотаріально не посвідчене, не має державної реєстрації і за своєю суттю є наміром ухилитися від цивільної відповідальності боржника по поверненню грошових коштів.

Таким чином суд вважає, що відповідач не вправі посилатися на необхідність виконання ним зобов`язань по переоформленню земельної ділянки на позикодавця, як підставу для відмови в захисті порушених прав шляхом стягнення неповернутої в строк суми позики.

За таких обставин, у справі встановлено, що відповідач договірні зобов`язання не виконав, а тому за вимогою позивача суд вважає необхідним стягнути на його користь суму заборгованості.

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить з основної суми заборгованості 250 000 грн., 3% річних за прострочення сплати грошових коштів за період з 29 листопада 2019 року по 21 січня 2020 року в розмірі 1 108 грн. 41 коп. та інфляційних збитків в розмірі 500 грн.

Розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних витрат є вірним і сумнівів у суду не викликає.

Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи час розгляду справи ОСОБА_3 було надано послуги з ознайомлення з наданими документами, їх аналізу та підготовки листа відповідачу з вимогою про погашення боргу вартістю 800 грн. та послуги з підготовки вказаної позовної заяви в розмірі 4 000 грн.

Відтак загальна сума витрат на професійну правничу допомогу складає 4 800 грн.

На підтвердження надання вказаних послуг адвокатом суду надано відповідний акт приймання-передачі наданих адвокатських послуг від 21 січня 2020 року.

Як вбачається з квитанції від 15 січня 2020 року позивач оплатив виконані адвокатом роботи по наданню йому правової допомоги.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатами роботи та значимості вчинених ними дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що вищевказані витрати на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Крім того, позивачем представлено документальне підтвердження понесених судових витрат по оплаті судового збору, які слід покласти на відповідача.

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене права позивача, яке підлягає захистові, а позов про це задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 28 травня 2019 року у розмірі 251 608 грн. 41 коп. та судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2 516 грн. 08 коп. та витрат на правничу допомогу в розмірі 4 800 грн., а всього 258 924 (двісті п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн. 49 (сорок дев`ять) коп.

Повне судове рішення складено 09 квітня 2021 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 05 березня 1998 року, Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя