Постанова

від 24.06.2021 по справі 363/346/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №363/346/20 Головуючий у І інстанції - Чіркова Г.Є.

апеляційне провадження №22-ц/824/8718/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участю секретаря Примушко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що 28 травня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики, відповідно до якого останній отримав від нього у борг грошові кошти у розмірі 250 000 грн. та зобов`язався повернути їх не пізніше ніж 28 листопада 2019 року. Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов`язань по поверненню грошових коштів, порушує питання про стягнення з нього заборгованості в розмірі 250 000 грн.; 3% річних в розмірі 1 108 грн. 41 коп., інфляційних витрат в розмірі 500 грн., судового збору та витрат на правничу допомогу.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 квітня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 28 травня 2019 року у розмірі 251 608 грн. 41 коп. та судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2 516 грн. 08 коп. та витрат на правничу допомогу в розмірі 4 800 грн., а всього 258 924 (двісті п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн. 49 (сорок дев`ять) коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідно до пункту 8 договору позики, зобов`язання з позики в силу ст.. 604 ЦК України є припиненими, тому підстав для задоволення позовних вимог не має.

У відзиві позивач посилається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 травня 2019 року ОСОБА_2 (позивач) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір позики грошових коштів, згідно п.п. 1, 2 якого позикодавець передає, а позичальник приймає у власність у якості безпроцентної позики (грошові кошти) у розмірі 250 000 грн. на особисті потреби.

Відповідно до п. 3 договору позики позикодавець зобов`язується передати грошові кошти, які є предметом цього договору, не пізніше 28 транця 2019 року позичальнику готівковими коштами.

Строк повернення всієї суми позики (грошових коштів) до 28 листопада 2019 року включно (п. 4 договору позики).

Згідно пунктів 5-7 договору позики повернення позики (грошових коштів) повинно бути здійснено у грошовій формі не пізніше терміну, що встановлений п. 4 цього договору. Повернення позичальником грошових коштів підтверджується відповідною розпискою позикодавця про одержання ним грошових коштів або відповідними банківськими документами.

Сторони допускають інший порядок взаєморозрахунків за цим договором, не заборонений чинним законодавством України, цим договором та погоджений між сторонами під час його виконання будь-яким способом.

Проценти за позикою по цьому договору не нараховуються.

Пунктом 8 договору позики передбачено, що у разі якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики (грошових коштів), він зобов`язаний забезпечити переоформлення на позикодавця земельну ділянку (с. Старі Петрівці, площею 0,1797 га, ОСГ, кадастровий номер - 32218878 01 03 132 0001). Термін та порядок переоформлення погоджується сторонами. Таке переоформлення є повним виконанням позичальником умов цього договору (інший порядок взаєморозрахунків згідно п. 5 цього Договору).

Як вбачається з додатку №1 до договору позики позивач 28 травня 2019 року передав відповідачу грошові кошти в сумі 250 000 грн.

20 грудня 2019 року та 12 червня 2020 року відповідач направляв на адресу позивача листи, в яких просив погодити терміни та порядок переоформлення земельної ділянки відповідно до пункту 8 договору позики.

16 січня 2020 року позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою погасити заборгованість за договором позики.

Задовольняючи позов, суд виходив з його обґрунтованості, оскільки відповідач договірні зобов`язання не виконав, а тому за вимогою позивача суд вважає необхідним стягнути на його користь суму заборгованості.

Відхиляючи доводи відповідача щодо зобов`язань за договором позики припиненими, суд виходив з того, що пункт 8 договору позики, стосується об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки, що знаходиться в Київській області, Вишгородському районі, с. Старі Петрівці, площею 0,1797 га, кадастровий номер 32218878 01 03 132 0001, а саме стосується переоформлення, тобто відчуження, переходу права власності на нерухоме майно - земельну ділянку.

Такі договори згідно вимог ст.ст. 577, 635 ЦК України, або будь-який інший договір з приводу переходу права власності на нерухоме майно - земельну ділянку (ст. 132 ЗК України), підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Підписаний 28 травня 2019 року між сторонами договір нотаріально не посвідчений.

За таких обставин, п. 8 договору позики грошових коштів від 28 травня 2019 року є нікчемним в силу вимог ч. 3 ст. 203, ст. 215 і ч. 1 ст. 219 ЦК України й жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, не створює.

Крім того, суд звернув увагу на те, що як встановлено з пояснень відповідача в судовому засіданні вказана земельна ділянка належить іншій особі, а не позичальнику.

Разом з тим, повернення грошових коштів може бути забезпечено інститутом майнового поручительства, шляхом передачі вказаного майна в заставу (іпотеку) з укладанням про це договору відповідно до вимог чинного законодавства, після чого іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставне майно в порядку ст. 38 Закону України Про іпотеку .

Визначення в договорі альтернативного зобов`язання щодо переоформлення земельної ділянки на позикодавця, вимогам Закону не відповідає, є нікчемним, і підставою для відмови в позові і в захисті порушеного права позикодавця на повернення суми позики бути не може, стосується майна, яке боржнику не належить, предметом застави не виступає, нотаріально не посвідчене, не має державної реєстрації і за своєю суттю є наміром ухилитися від цивільної відповідальності боржника по поверненню грошових коштів.

Таким чином суд вважав, що відповідач не вправі посилатися на необхідність виконання ним зобов`язань по переоформленню земельної ділянки на позикодавця, як підставу для відмови в захисті порушених прав шляхом стягнення неповернутої в строк суми позики.

За таких обставин, у справі встановлено, що відповідач договірні зобов`язання не виконав, а тому за вимогою позивача суд вважає необхідним стягнути на його користь суму заборгованості.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Згідно доводів апеляційної скарги відповідача, останній вважає, що згідно п. 8 позики відповідно до вимог ст.. 604 ЦК України зобов`язання з позики припинено.

Аналіз статті 604 ЦК України дозволяє стверджувати, що новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.

Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на заміну цього зобов`язання.

До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні: нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а домовленість про новацію , - це договір про заміну зобов`язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається); заміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов`язання новим.

Отже, важливою умовою новації є наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, оскільки за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд із новим (позиція Верховного Суду, справа № 609/67/18 у постанові від 13 березня 2019 року (касаційне провадження

№ 61-43444св18)).

Встановлено, що пунктом 8 договору позики передбачено, що у разі якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики (грошових коштів), він зобов`язаний забезпечити переоформлення на позикодавця земельну ділянку (с. Старі Петрівці, площею 0,1797 га, ОСГ, кадастровий номер - 32218878 01 03 132 0001). Термін та порядок переоформлення погоджується сторонами. Таке переоформлення є повним виконанням позичальником умов цього договору (інший порядок взаєморозрахунків згідно п. 5 цього Договору).

Тобто вказаний пункт свідчить про те, що зобов`язання за позикою, у разі його невиконання, замінюється іншим зобов`язанням, а саме взаєморозрахунком у натурі - земельною ділянкою, право власності на яку має бути оформлено на позикодавця.

Такі договори згідно вимог ст.ст. 577, 635 ЦК України, або будь-який інший договір з приводу переходу права власності на нерухоме майно - земельну ділянку (ст. 132 ЗК України), підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Таким чином, встановивши, що пункт 8 договору містить вказівку, яка не відповідає формі та змісту, необхідної для нового зобов`язання, а саме форма договору щодо якого вчинена новація не нотаріально посвідчена, відсутня державна реєстрація цього договору,суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач, як на підставу свої заперечень не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в силу вимог ч. 3 ст. 203, ст. 215 і ч. 1 ст. 219 ЦК України цей пункт договору не створює юридичних наслідків.

За таких обставин доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на нікчемному правочині, недійсність якого прямо встановлена законом, тому апеляційна скарга як необґрунтована підлягає залишенню без задоволення.

В іншій частині, в частині розміру стягнутої судом суми заборгованості за договором позики, рішення суду не оскаржується. Обставини, щодо прав та обов`язків за договором позики сторонами визнаються.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -

П О С Т АН О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник