Постанова

від 07.04.2021 по справі 903/652/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року Справа № 903/652/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підгайцівської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 10 грудня 2020 року в справі №903/652/20 (суддя - Войціховський В.А.)

час та місце ухвалення рішення: 10 грудня 2020 року; м. Луцьк, пр. Волі, 54а; вступна і резолютивна частина проголошена о 10:30 год; повний текст рішення складено 11 грудня 2020 року

за позовом Приватної фірми "Ельбе"

до Підгайцівської сільської ради; Лищенської сільської ради

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

від Позивача - Матвійюк Н.Р.;

від Відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма Ельбе (надалі -Позивач) звернулась до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Підгайцівської сільської ради (надалі -Відповідач 1), в якій просила визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі №040807600003 від 1 серпня 2008 року укладеною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неповідомлення ОТГ Відповідача 1 про реорганізацію Лищенської сільської ради, зміну реквізитів для оплати об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань Позивачем щодо здійснення сплати орендної плати, а тому саме надсилання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки свідчить не лише про виконання взятих на себе зобов`язань зі сторони Позивача, а й про намагання продовжити взаємовідносини, не завдаючи збитків бюджету Відповідача 1 на значні суми, які підлягають відшкодуванню за умовами договору оренди земельної ділянки. В матеріальне обгрунтування позовних вимог Позивач посилається на статтю 15 Закону України Про оренду землі та на статтю 188 Господарського кодексу України.

11 листопада 2020 року на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява Приватної фірми "Ельбе" від 11 листопада 2020 року про уточнення позовних вимог, яка була судом задоволена та в котрій Позивач просив суд задовольнити позовні вимоги шляхом внесення зміни до договору оренди земельної ділянки № 01 від 14 лютого 2008 року, виклавши преамбулу договору в такій редакції:

"Підгайцівська сільська рада Луцького району Волинської області в особі сільського голови Семенюка Юрія Михайловича, який діє на підставі рішення Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області № 1/5 від 4 січня 2019 року про реорганізацію Лищенської сільської ради, надалі іменується "Орендодавець", з одного боку, та

Приватна фірма "Ельбе" в особі директора Лис Наталії Анатоліївни, що діє на підставі Статуту, надалі іменується "Орендар", з другого боку, уклали цей договір оренди земельної ділянки про нижченаведене".

Крім того, Позивач просив викласти пункт 3.2 Договору у запропонованій редакції додаткової угоди, внести зміни в розділ реквізити сторін в частині даних, що стосуються Орендодавця, виклавши їх в редакції зазначеній в заяві Позивача (а.с. 60).

Позивач повідомив, що не наполягає на задоволенні позовних вимог в частині внесення змін до додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №01 від 14 лютого 2008 року щодо нарахування пені.

Позивач заявив клопотання про залучення до справи в якості співвідповідача Лищенської сільської ради Луцького району Волинської області. В обґрунтування клопотання зазначив, що оскільки стороною договору оренди земельної ділянки №01 від 14 лютого 2008 року виступає Лищенська сільська рада (Орендодавець), яка на даний час перебуває в процесі припинення згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але ще не припинена, то існує необхідність у встановленому законом порядку залучити Лищенську сільську раду Луцького району Волинської області до участі у справі №903/652/20 в якості співвідповідача з метою всебічного та об`єктивного вирішення даного спору.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12 листопада 2020 року було задоволено клопотання Позивача та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Лищенську сільську раду Луцького району Волинської області (надалі - Відповідач 2).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10 грудня 2020 року в справі №903/652/20 позов задоволено. Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки №01 від 14 лютого 2008 року, шляхом викладення преамбули договору, пункту 3.2 договору та реквізитів сторін в частині даних, що стосуються Орендодавця в редакції, зазначеній в резолютивній частині рішення.

Висновок суду першої інстанції ґрунтується на тому, що 30 липня 2020 року після того, як Позивач дізналась про фактичну зміну сторони договору оренди земельної ділянки №01 від 14 лютого 2008 року (орендодавця) з Відповідача 2 на Відповідача 1, Позивач на адресу Відповідача 1 направив Додаткову угоду до Договору оренди землі №040807600003 від 1 серпня 2008 року з пропозицією внести зміни в преамбулу договору в частині визначення орендодавця та в пункт 3.2 договору в частині сплати орендної плати. Відповідач 1 відповіді на пропозицію не надав, що стало підставою для звернення Позивача за захистом своїх порушених прав до суду із вимогою про визнання додаткової угоди укладеною.

Як встановлено судом та вбачається з рішення Відповідача 1 №1/5 "Про реорганізацію Лищенської сільської ради" 4 січня 2019 року припинено шляхом реорганізації діяльність Відповідача 2, яка увійшла до складу ОТГ Відповідача 1; повноваження голови Відповідача 2 припинилися, а Відповідач 2 перестав існувати як орган місцевого самоврядування в силу положень статті 8-3 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", а тому, як зазначає місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, стороною (орендодавцем) договору оренди земельної ділянки № 01 від 14 лютого 2008 року, є Відповідача 1, як правонаступник Відповідача 2.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що наведені вище положення законодавства у їх сукупності свідчать про те, що договір може бути змінено за рішенням суду у зв`язку з істотною зміною обставин виключно у випадку одночасної наявності вказаних у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України умов, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зміна нормативно встановлених граничних розмірів орендної плати за землю є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди землі.

Не погоджуючи з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Відповідач 1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Волинської області у справі № 903/652/20 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Скаржник зазначає, що Позивач в порушення вимог закону, впродовж 2019 - 2020 років не подавав до Луцької ДПІ Луцького управління ГУ ДПС у Волинській області податкові декларації з плати за землю та витягу із технічної документації про поновлення нормативно - грошової оцінки земельної ділянки. Також, апелянт зазначає, що з березня 2019 року по квітень 2020 року Позивач не сплачував орендну плату, що свідчить про систематичний характер таких дій, зазначені обставини підтверджуються листом Відповідача 1 від 2 квітня 2020 року №198 до Позивача.

Відтак, Позивач, на переконання Відповідача 1, істотно порушив умови договору оренди землі та лише після пред`явлення позову до Господарського суду Волинської області заступником керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відповідача 1 про дострокове розірвання договору оренди землі № 1 від 14 лютого 2008 року, 31 липня 2020 року надіслав на адресу Відповідача 1 Додаткову угоду до Договору оренди землі від 1 серпня 2008 року.

Також Відповідач 2 вказав про не співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконанням адвокатських робіт; часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 лютого 2021 року справу №903/652/20 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду. Запропоновано Позивачу та Відповідачу 2 надати відзив на апеляційну скаргу.

Позивач подав до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що Відповідач 2 не надав Позивачу своєчасно інформації про реорганізацію сільської ради, зміну сторони договору, реквізитів для оплати тощо. Відтак, Відповідач 1, на переконання Позивача, повинен був звернутися до Позивача, повідомивши про реорганізацію Відповідача 2 та ініціювати підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. Натомість на переконання Позивача, Відповідач 1 ухиляється від здійснення таких дій.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 25 лютого 2021 року від Відповідача 1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 січня 2021 року по справі №903/242/20 за позовом Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відповідача 1 до Позивача про розірвання договору, якою апеляційну скаргу Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 6 жовтня 2020 року в справі №903/242/20 - задоволено. Рішення Господарського суду Волинської області від 6 жовтня 2020 року в справі №903/242/20 - скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Розірвано договір оренди землі №01 від 14 лютого 2008 року укладений між Відповідачем 2 та Позивачем (а.с. 124-130).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2021 року було призначено справу № 903/652/20 до розгляду на 31 березня 2021 року об 10:00 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 березня 2021 року клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволено, призначено розгляд справи № 903/652/20 в режимі відеоконференції.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 22 березня 2021 року від Позивача надійшли додаткові пояснення по справі (а.с. 141-199).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 березня 2021 року, з підстав, зазначених у даній ухвалі, було оголошено перерву в судовому засіданні до 7 квітня 2021 року об 14:00 год..

7 квітня 2021 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

В судове засідання від 7 квітня 2021 року представники Відповідача 1 та Відповідача 2 не з`явилися.

Згідно частин 1-4 статті 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Зі змісту ухвали від 31 березня 2021 року вбачається, що суд в пункті 3 повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вказана ухвала була направлена судом рекомендованими листом з повідомленнями про вручення на почтовий адрес вказаний в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на все вищезазначене, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу без участі представника Відповідача 2 та Відповідача 1 за наявними в матеріалах справи доказами з огляду на закінчення шістдесятиденного строку розгляду даної апеляційної скарги та зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься апеляційна скарга Відповідача 1 в якій висвітлена його позиція з приводу винесеного рішення.

В судовому засіданні від 31 березня та 7 квітня 2021 року, яке було проведено в режимі відеоконференції, представник Позивача заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у відзиві, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що після того, як Позивач дізнався про фактичну зміну сторони Договору №01 з Відповідача 2 на Відповідача 1, Позивач на адресу Відповідача 2 направив Додаткову угоду до Договору №01 щодо зміни преамбули, пункту 3.2, та реквізитів Відповідача 1 в Договорі №01, яка отримана Відповідачем 1, однак відповіді Позивачу надано не було, що спричинило звернення Позивача до суду. Також, представник Позивача зазначив про те, що у Позивача відсутня заборгованість зі сплати орендної плати, а Позивачем проведені відповідні роботи щодо будівництва нерухомих об`єктів станом на час розгляду справи в суді. Також, представник Позивача вказав, що було подано касаційну скаргу по справі 903/242/20, однак станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відсутні відомості щодо відкриття касаційного провадження по справі №903/242/20.

Заслухавши пояснення представників Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, а апеляційну скаргу задоволити. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи, 2 березня 2004 року Відповідачем 2 прийнято рішення №13/13 "Про надання дозволу на збір матеріалів погодження місця розташування об`єкта", згідно пунктів 1-2 котрого було вирішено надати дозвіл Позивачу на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки для влаштування зони відпочинку на території Лищенської сільської ради за межами населеного пункту. Проект відведення земельної ділянки подати для розгляду та затвердження у встановленому порядку (а.с. 12).

14 лютого 2008 року між Відповідачем 2 та Позивачем укладено договір оренди земельної ділянки №01 (надалі - Договір №01; а.с. 7-8),

Згідно з пунктами 1.1 - 1.4 Договору № 01: Відповідач 2 передав Позивачу в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, кадастровий номер 0722883600:03:000:0938, площею 2,40 га, цільове призначення - землі громадського призначення, для розміщення соціально-культурної бази відпочинку з обслуговуючими спорудами на території Лищенської сільської ради Луцького району, а Позивач зобов`язався прийняти таку земельну ділянку та використовувати її відповідно до цільового призначення, а також сплачувати орендну плату; місце розташування та межі земельної ділянки, що передається в оренду, зазначені в акті визначення меж земельної ділянки в натурі, що міститься в додатку до Договору №01; для земельної ділянки визначені наступні умови використання і збереження якості землі - після закінчення терміну договору земельна ділянка повертається в стані, придатному для використання; Відповідач 2 підтвердив, що земельна ділянка, яка є предметом Договору №01, не знаходиться під забороною відчуження і щодо такої земельної ділянки відсутні обмеження щодо її використання за цільовим призначенням або інші юридичні обтяження.

У пунктах 2.1-2.4 Договору №01 визначено, що Відповідач несе наступні обов`язки за Договором №01: після набуття чинності Договором №01 не пізніше семи календарних днів після його державної реєстрації передати земельну ділянку в користування Позивача у стані, що відповідає умовам Договору №01, та придатному для використання за цільовим призначенням; не вчиняти дій, які б перешкоджали Позивачу у користуванні земельною ділянкою; відшкодовувати Позивачу понесені останнім витрати на проведення робіт з поліпшення стану земельної ділянки на умовах, визначених за згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою до Договору №01; Відповідач 1 має право вимагати від Позивача: своєчасно і в повному розмірі вносити орендну плату; додержання Позивачем умов Договору №01 щодо використання останнім земельної ділянки за цільовим призначенням, усувати допущені порушення; додержання правил екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів; додержання режиму використання водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони та територій, які особливо охороняються, а також має право давати письмову згоду Позивачу на зведення у встановленому законодавством порядку житлових, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд, закладання багаторічних насаджень, здійснення у встановленому порядку зрошувальних, осушувальних, інших меліоративних робіт, будувати ставки та водойми. Позивач несе наступні обов`язки за цим Договором: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; своєчасно і в повному обсязі вносити Відповідачу 2 орендну плату в порядку, у строки та у формі, які передбачені Договором №01; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем, при наявності останніх; після розірвання з будь-яких підстав Договору №01 повернути Відповідачу 2 не пізніше 30 календарних днів земельну ділянку в стані, не гіршому, ніж вона перебувала при її отриманні в оренду. Позивач має наступні права за Договором №01: самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності при використанні земельної ділянки відповідно до її призначення і умов Договору №01, передавати земельну ділянку в суборенду; після набуття чинності Договором №01 приступити до використання земельної ділянки і вимагати від Відповідача 2 усунення перешкод, які будь-яким чином перешкоджають здійсненню його прав за Договором №01; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об`єкти, а також корисні властивості землі; право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; за письмовою згодою Відповідача 2 зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди, здійснювати зрошувальні, осушувальні, інші меліоративні роботи, будувати ставки та водойми; отримувати відшкодування витрат на проведення робіт з поліпшення стану земельної ділянки на умовах, визначених за згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою до Договору №01; у передбачених Земельним кодексом України випадках має переважне право перед іншими особами на отримання орендованої земельної ділянки у власність.

В свою чергу пунктами 3.1 та 3.5 Договору № 01 визначено, що: орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який Позивач вносить Відповідачу 2 за користування земельною ділянкою; орендна плата становить 3 % від нормативної грошової оцінки, що складає 3 585 грн 60 коп. в рік і вноситься Відповідачу 2 в порядку, визначеному відповідним чинним в Україні законодавством на рахунок Відповідача 2; умови Договору №01 про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до Договору №01 на підставах, визначених відповідним чинним законодавством; Позивач має право вимагати відповідного зменшення орендної плати, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини; Відповідач 2 має право вимагати збільшення орендної плати, якщо законами України буде збільшено розмір земельного податку.

У пунктах 4.1 - 4.3 Договору № 01 визначено, що Договір №01 набуває чинності за умови досягнення Сторонами згоди по всіх його істотних умовах, підписання Договору №01 Сторонами та після державної реєстрації; строк дії Договору №01 становить 49 років з дня набуття чинності Договором №01; цей Договір може бути розірваний за взаємною згодою Сторін або на вимогу однієї із сторін достроково за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною своїх зобов`язань за Договором №01, а також у разі випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке буде суттєво перешкоджати передбаченому Договором №01 використанню земельної ділянки.

Як визначено пунктами 4.4 та 4.5 Договору №01, Договір №01 припиняється у разі: закінчення строку дії Договору №01, одержання Позивачем земельної ділянки у власність у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, примусового викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законодавством України; перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи Відповідача 2 не є підставою для зміни умов або розірвання Договору № 01; у разі припинення або розірвання Договору №01 Позивач зобов`язався повернути Відповідачу 2 земельну ділянку на тих же умовах, що і при отриманні в оренду; Позивач не має права утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до Відповідача 2.

Згідно пунктів 5.1-5.7 Договору №01: у випадку порушення своїх зобов`язань за Договором №01 Сторони несуть відповідальність, визначену Договором № 01 та чинним в Україні законодавством; порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за Договором №01, якщо воно сталося не з їх вини; сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання; сторони також несуть відповідальність за самовільну зміну або розірвання Договору №01 в односторонньому порядку; Відповідач 2 несе відповідальність за недоліки переданої в оренду земельної ділянки, що не були обумовлені ним у Договорі №01, але які суттєво перешкоджають передбаченому Договором №01 використанню земельної ділянки; у разі виявлення таких недоліків Позивач має право: вимагати зменшення орендної плати або відшкодування витрат на усунення недоліків земельної ділянки; утримувати певну суму понесених ним витрат на усунення таких недоліків із орендної плати, про що попередньо повідомляє Відповідача 2; вимагати дострокового розірвання Договору №01; Відповідач 2 не несе відповідальності за наслідки, які виникли в результаті недоліків переданої в оренду земельної ділянки, якщо про такі недоліки зазначено в Договорі №01; якщо Позивач недбало ставився до орендованої земельної ділянки або інші його дії чи бездіяльність призвели до її деградації, зниження родючості, забруднення, то останній повинен відшкодувати Відповідачу 2 заподіяну шкоду; у разі відмови Позивача від укладеного Договору Відповідач 2 має право на відшкодування упущеної вигоди у розмірі суми орендної плати за 6 місяців з часу підписання договору, якщо відмова не пов`язана з порушенням Відповідачем 2 Договору №01; за прострочення внесення орендної плати Відповідач 2 має право стягнути з Позивача пеню в розмірі три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до пунктів 7.1-7.6 Договору №01: після підписання Договору №01 всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються Договору №01, втрачають юридичну силу; зміни в Договір №01 можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до Договору №01; зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до Договору №01 є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та щодо них дотримано всіх формальностей, які передбачені до укладання Договору №01, якщо інше не передбачено чинним в Україні законодавством; усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов Договору №01 і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства; Договір №01 складений українською мовою у трьох оригінальних примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу; невід`ємними частинами Договору №01 є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Договір №01 було зареєстровано у Луцькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 1 серпня 2008 року №040807600003 (а.с. 7-8).

Як вбачається з акту приймання-передачі земельної ділянки від 22 травня 2008 року земельна ділянка, що знаходиться на території Лищенської сільської ради Луцького району, кадастровий номер: 0722883600:03:000:0938 площею 2,40 га була передана ПФ "Ельбе" строком на 49 років для соціально-культурної бази відпочинку з обслуговуючими спорудами (а.с. 9).

Як стверджує Позивач, 30 липня 2020 року після того, як він дізнався про фактичну зміну сторони Договору №01 з Відповідача 2 на Відповідача 1, Позивач на адресу Відповідача 2 направив Додаткову угоду до Договору №01 щодо зміни преамбули, пункту 3.2, та реквізитів Відповідача 1 в Договорі №01.

Вказана додаткова угода 31 липня 2020 року була отримана адресатом (Відповідачем 1), однак відповіді Позивачу надано не було, що спричинило звернення Позивача до суду з метою захисту порушеного, на його думку права, з позовом про визнання укладеною додаткової угоди до Договору №01.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтями 93 та 96 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

За змістом статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу дії статей 13, 19 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту статей 632, 651 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України Про оренду землі , за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлено, що: підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України: у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо; у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни; якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В силу дії статті 188 Господарського кодексу України: сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Із системного аналізу вищезазначених норм діючого законодавства України, котрі направлені на врегулювання відносин з приводу оренди землі вбачається, що внесення змін у судовому порядку можливе в уже укладений договір, який, зокрема, існує на момент ухвалення судом рішення за наслідками вирішення спору.

В той же час, колегія суддів дослідивши докази, зокрема процесуальні документи, долучені до матеріалів справи, зазначає наступне.

Посилаючись на неналежне виконання Позивачем взятих на себе зобов`язань згідно умов Договору №01 в частині проведення розрахунків по орендній платі за орендовану земельну ділянку, що в свою чергу є підставою для припинення вказаного договору шляхом його розірвання за рішенням суду, заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відповідача 1 звернувся у березні 2020 року до Господарського суду Волинської області з позовом до Позивача, в якому просив розірвати Договір №01 (до якого Позивач в даній справі хоче укласти додаткову угоду).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 8 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 6 жовтня 2020 у справі №903/242/20 в позові заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відповідача 1 до Позивача про розірвання договору оренди землі - відмовлено.

Відповідно до статті 241 ГПК України , рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В той же час, не погоджуючись із винесеним рішенням в жовтні 2020 року Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій з підстав вказаних у ній просив апеляційний суд рішення Господарського суду Волинської області від 6 жовтня 2020 року в справі №903/242/20 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відтак, зважаючи на подання прокурором апеляційної скарги на рішення суду по справі № 903/242/20 без порушення строків на подання апеляційної скарги, рішення Господарського суду Волинської області від 6 жовтня 2020 у справі №903/242/20 не набрало законної сили саме на момент винесення оскаржуваного рішення по справі №903/652/20.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 6 жовтня 2020 року в справі №903/242/20 - задоволено. Рішення Господарського суду Волинської області від 6 жовтня 2020 року в справі №903/242/20 - скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Розірвано договір оренди землі №01 від 14 лютого 2008 року укладений між Позивачем та Відповідачем 2.

Дане судове рішення набрало законної сили з моменту його проголошення "21 січня 2021 року".

Станом на момент винесення постанови по даній справі судом апеляційної інстанції, відсутні відомості щодо винесення процесуального документа (окрім подання касаційної скарги та Ухвали Верховного Суду про залишення без руху касаційної скарги Позивача), яким було б прийнято до розгляду касаційну скаргу Позивача по справі №903/242/20.

За приписами частини 5 статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Порядок набрання чинності рішенням суду встановлено процесуальним законодавством і не вирішується в судовому засіданні. В той же час, судом може бути встановлений момент у часі, з якого договір вважатиметься зміненим або розірваним.

Однак визначення цього моменту повинно бути обґрунтованим з посиланням на норми матеріального права, які передбачають певні обставини, з якими дата набрання чинності змін до договору є іншою від дати набрання чинності рішенням суду.

Частиною 1 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

В силі дії частин 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Законодавцем дана норма була встановлена саме для стабільності цивільного обороту.

Слід мати на увазі, що розповсюдження змін до договору на минулий період є суттєвою обставиною, з огляду на те, що за цей період договір вже виконувався сторонами в тому об`ємі, який був передбачений умовами договору на той час, в т.ч. щодо розміру орендної плати.

З урахуванням викладеного, зміни до договору мають застосовуватись до сторін з моменту набрання законної сили рішення суду першої інстанції.

Відтак, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення суду першої інстанції у справі №903/242/20 та прийняття нового рішення, яким розірвано договір оренди землі №01 від 14 лютого 2008 року (укладений між Позивачем та Відповідачем 2), в правовому полі статті 284 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що на момент відкриття провадження (зважаючи на залишення апеляційної скарги Позивач без руху з метою усунення недоліків) по даній справі Договір №01, в який Позивач хотів внести зміни, шляхом укладення Додаткової угоди, був розірваний.

В той же час, колегія суддів констатує, що зміни та доповнення можна внести лише в діючий та чинний договір, адже внесення змін в розірваний договір не призведе до бажаного результату (продовження правовідносин по договору), а в цілому до відновлення права (становища) за захистом якого було подано позов до суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Виходячи із змісту Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством); відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

За змістом положень вказаних норм, суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються та їх доведення, що полягає у підставності позовних вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення та підставності доведення своїх позовних вимог, і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року в справі № 910/6642/18, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункт 8.5 постанови об`єднаної палати).

Таким чином, позивач звертаючись до господарського суду за захистом порушеного, на його думку, прав має довести, що такі права у нього існують, порушені і можуть бути відновлені саме таким рішенням господарського суду.

Відтак апеляційний господарський суд з огляду на усе вищевказане в даній постанові констатує, що з огляду на розірвання в судовому порядку Договору, до якого Позивач в даному позові хоче внести зміни, станом на момент винесення апеляційним господарським судом постанови в даній справі (№903/652/20), апріорі не існує порушеного права у Позивача, як і не існує можливості захистити таке право шляхом задоволення даного позову.

В той же час, колегія суддів зазначає, що вразі прийняття іншого за змістом рішення Верховним Судом по справі №903/242/20 дане може бути підставою для подання Позивачем заяви (із дотриманням процесуального порядку) про здійснення перегляду судового рішення в справі №903/652/20 за нововиявленими обставинами.

Відтак, враховуючи усе вищеописане, в площинні розірвання Договору № 01 (до котрого Позивач хоче укласти додаткову угоду), колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні позову Позивача про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі №040807600003 від 1 серпня 2008 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та укладення додаткової угоди до Договору №01 (який розірвано за судовим рішенням) не відповідають обставинам справи, внаслідок чого судове рішення є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, яке регулює спірні правовідносини.

З огляду на визначення апеляційним господарським судом відмови в задоволенні позову Позивача.

Відтак, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Відповідачем 2 апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою.

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Волинської області від 10 грудня 2020 року.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, суд покладає на Позивача.

Що ж до оскарження Відповідачем 1 в апеляційній скарзі рішення місцевого господарського суду в частині стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката (обгрунтовуючи не співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконанням адвокатських робіт; часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт), то колегія суду наголошує, що частиною 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, вище в даній постанові апеляційний господарський суд скасував рішення місцевого господарського суду (яким було задоволено позовні вимоги) і прийняв нове рішення, яким відмовив в задоволенні позовних вимог.

Відтак, зважаючи на відмову в задоволенні позовних вимог Позивача та скасування рішення місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку й про необхідність скасування рішення Господарського суду Волинської області від 10 грудня 2020 року по справі №903/652/20 в стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 по 5000 грн судових витрат з кожного на оплату професійної правничої допомоги, саме з огляду на прийняття апеляційним господарським судом судового рішення по відмову в задоволенні позовних вимог в розрізі з дією частини 4 статті 129 ГПК України (адже з огляду на прийняття рішення всі витрати понесені Позивачем в тому числі і на професійну правничу допомогу адвоката в силу дії даної норми покладаються саме на Позивача).

Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Підгайцівської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 10 грудня 2020 року в справі №903/652/20 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 10 грудня 2020 року в справі №903/652/20 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

4. Відмовити в задоволенні заяви Приватної фірми "Ельбе" про стягнення 10 000 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги в місцевому господарському суді.

5. Стягнути з Приватної фірми "Ельбе" (Волинська область, м. Луцьк, вулиця Винниченка, буд. 35, кв. 1, код ЄДРПОУ 13367541) на користь Підгайцівської сільської ради (Волинська область, Луцький район, с. Підгайці, вул. Шкільна, буд. 30, код ЄДРПОУ 04332331) 3153 грн витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

9. Справу №903/652/20 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови виготовлено 12 квітня 2021 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.