Постанова

від 06.04.2021 по справі 905/820/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2021 р. Справа № 905/820/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Пушай В.І. , суддя Стойка О.В.

за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача - адвоката Куль І.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1887 від 28.08.2020; ордер на надання правничої (правової допомоги) серії ВК № 1017267 від 26.02.2021; договір № 05/21 про надання правової (правничої) допомоги від 26.02.2021)

відповідача - адвоката Марченка К.Ю. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2016 від 12.10.2005; ордер на надання правничої (правової допомоги) серії АЕ № 1063160 від 30.03.2021; )

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Східзахідагро , с. Довге Поле, Дубенський район, Рівненська область (вх. № 721 Д/3) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.02.2021 у справі № 905/820/20 (суддя Ніколаєва Л.В.; повна ухвала складена 15.02.2021 ), постановлену за результатами розгляду заяви Селянського (фермерського) господарства Елена вх.№1304/21 від 25.01.2021 про відстрочення виконання судового рішення у справі № 905/820/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Східзахідагро , с. Довге Поле, Дубенський район, Рівненська область

до Селянського (фермерського) господарства Елена , м. Лиман, Донецька область

про стягнення 768458,29 грн

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.08.2020 у справі №905/820/20 позов ТОВ Східзахідагро задоволено частково. Стягнуто з СФГ Елена на користь ТОВ Східзахідагро основний борг у розмірі 443874,10 грн, 3% річних у розмірі 26153,77 грн, пеню у розмірі 30270,94 грн, судовий збір у розмірі 7504,49 грн, витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 69,80 грн. Закрито провадження у справі №905/820/20 в частині вимог про стягнення штрафу у розмірі 107015,10 грн. В решті позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь ТОВ Східзахідагро судовий збір у розмірі 1702,59 грн.

04.12.2020 на виконання вказаного рішення господарським судом видано відповідні накази.

25.01.2021 СФГ Елена звернулось до суду із заявою (вх. №1304/21) про відстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 14.08.2020 у справі № 905/820/20 до 01.08.2021.

В обґрунтування заяви СФГ Елена послалося на складне матеріальне становище його підприємства, що зумовлено наступним:

-по-перше, з 2014 року підприємство має фінансові труднощі, оскільки на території полів, що обробляє СФГ Елена відбувались бойові дії та було пошкоджено сільськогосподарські культури;

-по-друге, рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 16.10.2015 у справі № 236/2560/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24.02.2016, позовні вимоги ПАТ ВБР задоволено частково, стягнуто солідарно з СФГ Елена , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ ВБР заборгованість за кредитним договором у розмірі 3451248,33 грн та розстрочено виконання рішення строком на 36 місяців шляхом стягнення суми боргу рівними частками щомісячно. При цьому, зобов`язання СФГ Елена за кредитним договором були забезпечені договорами застави та іпотеки, на підставі яких накладено арешт та заборону на відчуження на все рухоме та нерухоме майно останнього. Станом на 04.04.2019 СФГ Елена повністю виконало рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 16.10.2015 у справі №236/2560/15-ц та сплатило у повному обсязі заборгованість за кредитним договором, але банк відмовився знімати обтяження з майна. З огляду на такі дії банку СФГ Елена було вимушене в березні 2020 року звернутись до суду з позовом про зняття відповідних обтяжень з його майна, за результатами розгляду якого рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2020 у справі № 905/512/20 звільнено з під заборони його майно. Між тим, на даний час виконання цього рішення суду унеможливлюється тим, що банком відступлено право вимоги за кредитним договором ТОВ Фастлайн капітал згідно договору про відступлення (купівлі - продажу) права вимоги № 159 від 08.10.2020, переоформлено обтяження за новим власником боргу, змінено підставу обтяження. Протягом цього періоду СФГ Елена не мало можливості залучати кредитні кошти, отримувати фінансові та товарні кредити (насіння та агрохімічну продукцію), зберігати виготовлену товарну продукцію на складі, було вимушено продавати її практично з поля та розраховувало лише на гроші, зароблені від врожаю;

-по-третє, у СФГ Елена наявна заборгованість перед бюджетом, зокрема, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0007131303 від 03.06.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання відповідача (заявника) з податків та зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб на суму 469815,05 грн, нараховано йому штраф у розмірі 338129,75 грн та пеню у розмірі 82782,60 гривень. Вказане податкове повідомлення - рішення оскаржено відповідачем (заявником) у судовому порядку, за результатами чого рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі № 200/9215/19-а його визнано протиправним та скасовано в частині нарахування пені у розмірі 13797,10 гривень;

-по-четверте, відповідно до довідки АТ КБ Приватбанк від 11.01.2021 №21011SU10200200 залишок коштів на рахунку відповідача (заявника) становить від`ємне значення -123437,39 грн та в інших банківських установах рахунків не відкрито.

Також СФГ Елена зазначило, що негайне примусове стягнення заборгованості за рішенням суду призведе до неможливості виплати СФГ Елена заробітної плати, обов`язкових платежів з податків та зборів, може викликати банкрутство підприємства, а відстрочення виконання рішення суду, зважаючи на сезонний характер діяльності підприємства, забезпечить надходження додаткових коштів та дозволить виконати рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.02.2021 у справі № 905/820/20 задоволено заяву Селянського (фермерського) господарства Елена за вх. №1304/21 від 25.01.2021 про відстрочення виконання рішення. Відстрочено виконання рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2020 у справі № 905/820/20 до 01.08.2021.

Дане судове рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що у даному випадку наявні підтверджені відповідачем належними доказами виняткові обставини, які унеможливлюють негайне виконання Господарського суду Донецької області від 14.08.2020 у справі № 905/820/20, та є підставою для відстрочення виконання цього рішення до 01.08.2021.

Позивач (стягувач) - ТОВ Східзахідагро , не погодившись із даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 04.02.2021 про відстрочення виконання рішення у цій справі № 905/820/20 до 01.08.2021, незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права та такою, що позбавляє ТОВ Східзахідагро права на володіння майном, закріплене в Статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивач просить вказану ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства Елена вх.№1304/21 від 25.01.2021 про відстрочення виконання судового рішення у справі № 905/820/20. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на надання професійної правничої (правової) допомоги позивач просить покласти на відповідача. На підтвердження витрат на правову допомогу у Східному апеляційному господарському суді при розгляді справи № 905/820/20 щодо апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали до апеляційної скарги позивачем попередньо, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, надано орієнтовний їх розрахунок, до якого додано копію договору про надання правничої допомоги №05/21 від 26.02.2021; Додаток до Договору №1, копію акту наданих послуг №1 від 26.01.2021 (написання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області у справі № 905/820/20 від 04.02.2021; 2 години); копію платіжного доручення № 544 від 26.02.2021 на суму 2000,00 гривень. Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження оскаржуваної ухвали.

Свої заперечення скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення визнав встановленими обставини, які по суті не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у справі, оскільки неправомірно визнав встановленим факт скрутного матеріального становища відповідача лише на підставі наданих відповідачем (заявником) доказів, зокрема на підставі довідки банківської установи, в той час як для підтвердження скрутного матеріального становища відповідач повинен був надати, а суд дослідити, баланс (звіт про фінансовий стан) підприємства, адже у підприємства на балансі можуть бути: інші активи, основні засоби, не погашена дебіторська заборгованість, яка в майбутньому може бути погашена і у підприємства можуть з`явитися кошти. При цьому, законодавство не містить обмежень щодо кількості рахунків у банківських установах.

На думку скаржника належними та допустимими доказами скрутного матеріального становища підприємства є: довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час, інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва на яке можливо звернути стягнення), але такі докази відповідачем до заяви про відстрочення виконання рішення не надані.

На переконання скаржника поза увагою суду першої інстанції залишився і той факт, що наведені боржником у заяві обставини, а саме складне фінансове становище, можлива загроза банкрутства, непередбачувані обставини, наявність боргів, не доведені жодними належними доказами та не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Сам по собі складний фінансовий стан відповідача не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для відстрочення виконання рішення суду, адже її наявність (відсутність) залежить, зокрема від власної діяльності суб`єкта господарювання - заявника. Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі №910/15430/16, від 27.04.2018 у справі №910/313/17 та від 02.05.2018 у справі №910/3816/16.

Окрім того, позивач вважає, що виключно на припущеннях ґрунтуються висновки суду першої інстанції про продаж насіння сільськогосподарських культур відразу після збирання врожаю. Дійсно основним видом господарської діяльності СФГ Елена є вирощування сільськогосподарських культур, проте виробники мають змогу здійснювати продаж виготовленої продукції в різні строки та періоди і саме станом на сьогоднішній період активно здійснюється продаж насіння зернових культур за кордон.

Також на думку скаржника не є беззаперечним доказом скрутного матеріального становища відповідача й рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі № 200/9215/19-а, оскільки наявність заборгованості відповідача перед бюджетом у розмірі понад 800000 грн підтверджується станом на дату проголошення рішення 10.02.2020, а не станом на час розгляду судом заяви СФГ Елена про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області у справі 905/820/20, проте між вказаними судовими рішеннями минув значний проміжок часу тривалістю в один календарний рік.

Жодного Сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України на підтвердження негативного фінансового становища СФГ Елена через проведення антитерористичної операції на території Донецької області, що суттєво впливає на діяльність підприємства, незначну ступінь вини відповідача через обставини непереборної сили, заявником до суду першої інстанції не надано. Окрім того, стороні позивача достовірно відомо, що сільськогосподарські площі СФГ Елена внаслідок вказаних подій не постраждали.

Поряд із цим позивач вважає, що висновки суду першої інстанції про неможливість погашення відповідачем боргу через фінансові зобов`язання щодо виплати власним працівникам заробітної плати, не відповідають статті 46 Закону України Про виконавче провадження , адже виплати по заробітній платі та виплати перед бюджетом стягуються першочергово. Позивач не може нести відповідальність за зобов`язання боржника власними коштами. Крім цього, не може бути підставою для відстрочення виконання сплати боргу виконання рішення по сплаті заборгованості перед іншими контрагентами, оскільки відповідач при укладенні договору з ТОВ Східзахідагро , мав можливість та був зобов`язаний повною мірою оцінити власне фінансове становище та не брати на себе додаткових зобов`язань. Власні фінансові зобов`язання боржника не можуть бути підставою для невиконання рішення суду на тривалий період.

Позивач наполягає, що заява про відстрочення виконання судового рішення є дією, що спрямована на затягування процедури відновлення порушених прав та законних інтересів ТОВ Східзахідагро . Станом на 04.02.2020 згідно відомостей Єдиного реєстру боржників інші борги, окрім боргу перед ТОВ Східзахідагро , у СФГ Елена на виконанні не перебувають, тому є безпідставними посилання відповідача про наявність боргів перед іншими контрагентами, у тому числі перед бюджетом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Східзахідагро на ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.02.2021 у справі № 905/820/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Пушай В.І., суддя Стойка О.В.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.03.2021 поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 04.02.2021 у справі № 905/820/20; відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Східзахідагро на ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.02.2021 у справі № 905/820/20; запропоновано Селянському (фермерському) господарству Елена у строк до 30.03.2021 (включно) подати до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду на 06.04.2021 об 11:30 год.; явку представників учасників даного судового процесу у судове засідання вирішено визнати необов`язковою.

30.03.2021, тобто у встановлений судом строк, СФГ Елена надало відзив на апеляційну скаргу (вх. № 3819 від 01.2021), в якому проти доводів скаржника заперечує, зазначає, що обставини важкого фінансового стану його підприємства були відомі позивачу, оскільки відповідні документи та інформація надавалися представникам ТОВ Східзахідагро . СФГ Елена посилається також і на те, що в заяві про надання відстрочки на виконання рішення ним було вказано лише ті факти що унеможливлюють виконання рішення на момент його прийняття, не вдаючись в історію обставин, які до цього призвели. Водночас, оскільки позивач наполягає, що наявність висновків компетентних органів про форс-мажор та наявність заборгованості перед бюджетом в реєстрі змінить його відношення до ухваленого рішення судом першої інстанції, то СФГ Елена просить суд апеляційної інстанції залучити як докази:

-висновок Донецької Торгово-Промислової палати від 04.04.2016 за №343/12.1-21-03, про істотну зміну обставин при укладанні Кредитного договору серія та номер МКУШ2.169565.004 від 16.10.2013;

-сертифікат Торгово-Промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 21 липня 2014 року за №1946/05-04;

-лист Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 09.06.2015 за №4184 про вилучення з полів відповідача предметів схожих на міни, артилерійських снарядів 120 мм сучасного виробництва;

-лист Краснолиманської міської ради від 29.05.2015 за №02-4-88 про вплив на роботу підприємства АТО;

-витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунку з бюджетом та цільовими фондами станом на 25.03.2021.

СФГ Елена зауважує, що проблеми які повстали перед його підприємством, не повинні зачіпати інтереси позивача, але якщо врахувати умови за яких вони виникли і до яких наслідків може призвести примусове стягнення значної суми боргу на користь ТОВ Східзахідагро за рішенням суду у цій справі, відповідач вважає, що у нього є право спробувати уникнути банкрутства, звільнення співробітників і отримання можливості розрахуватись як перед бюджетом, так і перед позивачем. Відповідач просить дати СФГ Елена , як сільгоспвиробнику із багаторічним стажем роботи, що має суспільне значення і вносить свій вклад в отриманні Україною валютних надходжень за експорт сільськогосподарських культур, шанс провести посівну компанію, виростити гідний врожай в 2021 році і починаючи з липня 2021 року (час коли зріють озимі культури), повернути борг позивачу. Також просить суд врахувати відсутність в діях відповідача прямого умислу на порушення зобов`язання, оскільки невиконання зобов`язань з його боку виникло з об`єктивних причин, пов`язаних з важким фінансовим становищем, протиправними діями ПАТ ВБР , проведенням антитерористичної операції на території де розташоване підприємство.

31.03.2021 від уповноважених представників СФГ Елена - адвоката Марченка Костянтина Юрійовича та ТОВ Східзахідагро - адвоката Куль Ілони Василівни надійшли заяви про їх участь у судовому засіданні у справі № 905/820/20, призначеному на 06.04.2021 об 11:30 год., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення, розміщеного за посиланням vkz.court.gov.ua ( EаsyCon ).

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.04.2021 вказані заяви задоволені та вирішено провести судове засідання, призначене на 06.04.2021 об 11:30 год., в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon (https://easycon.com.ua/).

06.04.2021 до суду від ТОВ Східзахідагро надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 3995), в якому позивач керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України просить долучити до матеріалів справи документи, які підтверджують надання адвокатом Куль І.В. правової допомоги позивачу в Східному апеляційному господарському суді при розгляді справи № 905/820/20 та розмір цих витрат в сумі 1000,00 гривень (в копіях: додаток № 2 до договору №05/21 від 26.02.2021 про надання правової (правничої) допомоги; платіжне доручення № 592 від 06.04.2021), що включають:

-300,00 грн - складання та подання заяви про участь у судовому засіданні 06.04.2021 в режимі відеоконференції у справі № 905/820/20 (1 год.);

-700,00 грн - участь у судовому засіданні 06.04.2021 в режимі відеоконференції у справі № 905/820/20 04.08.2020 у справі № 905/2384/19.

В судове засідання 06.04.2021 в режимі відеоконференції з`явилися уповноважені представники сторін, які надали усні пояснення по суті заяви про відстрочення виконання рішення та підтримали свої правові позиції, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали цієї господарської справи та апеляційну скаргу позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

За змістом вказаної норми визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду, оскільки у процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, через що дослідженню та оцінці судом підлягають доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, з дотриманням розумного строку відстрочення.

Із матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про надання відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2020 у справі № 905/820/20 відповідач послався на певні фінансові труднощі підприємства, обмеженість матеріальних ресурсів, наявність заборгованості перед бюджетом, відсутність коштів на єдиному банківському рахунку, через що примусове стягнення значної суми боргу на користь позивача може спричинити банкрутство підприємства відповідача та звільнення працівників. Натомість сезонний характер діяльності, яку здійснює СФГ Елена , забезпечить надходження коштів та дозволить виконати рішення суду і погасити борг перед позивачем.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Судом першої інстанції при розгляді заяви про відстрочення виконання рішення встановлено, що господарська діяльність підприємства відповідача (боржника) - СФГ Елена носить сезонний характер, потребує як наявності відповідної техніки, працівників, так і грошових коштів, які б забезпечили можливість належного функціонування підприємства, збору урожаю, його подальшої реалізації, в т.ч. з метою виконання рішення у даній справі. У зв`язку із цим, враховуючи, що збирання врожаю зернових культур (окрім озимих культур), розпочинається переважно в липні, то продаж в подальшому насіння сільськогосподарських культур може передбачувано забезпечити надходження коштів фермерському господарству та, як наслідок, дозволить виконати рішення суду. Тобто, фінансування відповідача (заявника) з початком сезону збирання врожаю та подальшою його реалізацією покращиться, а відстрочення виконання рішення суду у майбутньому надасть можливість йому акумулювати необхідну грошову суму та самостійно здійснити погашення заборгованості без негативного впливу на діяльність та фінансовий стан підприємства.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що:

-на даний час відповідач (заявник) перебуває у скрутному матеріальному становищі та у нього відсутні грошові кошти для негайного виконання рішення у даній справі, що підтверджується наданою боржником довідкою з банківської установи, згідно якої на рахунку відповідача залишок коштів становить від`ємне значення;

-матеріальне становище СФГ Елена ускладнюється наявністю заборгованості перед бюджетом у розмірі понад 800000 грн, існування якої підтверджується рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі № 200/9215/19-а;

-додатковим фінансовим тягарем для відповідача (заявника) стало погашення заборгованості перед банком за кредитним договором у розмірі 3451248,33 грн на виконання рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 16.10.2015 у справі № 236/2560/15-ц, що встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2020 у справі № 905/512/20 та не потребує доказування в силу приписів ст. 75 ГПК України;

-незважаючи на те, що рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2020 у справі № 905/512/20 звільнено з-під заборони на відчуження, зокрема, рухоме майно (сільськогосподарська техніка) відповідача (заявника), але обтяження з такого майна фактично не знято, про що свідчить витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №13957529 від 16.11.2020 (обтяжувач ТОВ Фастлайн капітал ), що також унеможливлює виконання рішення у даній справі і за рахунок цього майна;

-звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованим особам та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 15.01.2021 підтверджується, що відповідач (заявник) має штат у кількості 8 працівників, а отже на нього покладено і фінансові зобов`язання щодо виплати таким працівникам заробітної плати, право на отримання якої гарантоване Конституцією України, Законом України Про оплату праці та Кодексом законів про працю України;

-вчинення дій, спрямованих на негайне виконання рішення суду у даній справі, може призвести до невиплати заробітної плати працівниками відповідача (заявника) чи їх звільнення, блокування роботи та неплатоспроможності останнього, що, в свою чергу, може мати наслідком загрозу повного виконання відповідного судового акту;

-відстрочення виконання рішення суду забезпечить дотримання реального балансу інтересів обох сторін, оскільки внаслідок покращення матеріального стану відповідача (заявника) за рахунок надходження коштів від реалізації виробленої продукції позивач отримає кошти, які стягнуті рішенням суду;

-передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє відповідача (заявника) від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог позивача, проте надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін;

-відсутність відомостей у Єдиному реєстрі боржників про інші борги відповідача (заявника), які перебувають на виконанні, окрім боргу перед позивачем, передусім свідчить про його добросовісність та фінансову дисципліну, а також усуває сумніви щодо нереальності наміру відповідача (заявника) самостійного виконання рішення суду у запропонований ним строк;

-строк відстрочення виконання рішення суду, який запитується відповідачем (заявником), складає 6 місяців з моменту розгляду цього питання, що не перевищує встановлений ч. 5 ст. 331 ГПК України і є адекватним.

Задовольняючи клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення до 01.08.2021, суд першої інстанції на підставі аналізу доданих до заяви доказів, визнав підтвердженими та доведеними відповідачем наявність обставин, що носять винятковий характер і істотно ускладнюють виконання рішення суду у цій справі, враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача та приймаючи до уваги здійснення відповідачем господарської діяльності щодо виробництва сільськогосподарської продукції, яка носить сезонний характер, що надасть можливість здійснити погашення заборгованості.

Переглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів вважає, що задовольняючи заяву про відстрочення виконання рішення, суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, а зазначені судом підстави для відстрочення не носять особливий або надзвичайний характер та не є виключними обставинами, тим більш, що викладені у заяві відповідача доводи щодо фінансового стану підприємства, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. В оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції всупереч вимогам статті 331 Господарського процесуального кодексу України не навів обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його наразі неможливим, не дотримався справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі, з огляду на право позивача на ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду .

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру , а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач, посилаючись у заяві про відстрочення виконання рішення на скрутне фінансове становище свого підприємства, та зазнаючи про те, що у випадку негайного погашення заборгованості перед позивачем та стягнення значної суми на виконання рішення у даній справі, настануть несприятливі наслідки для подальшої діяльності СФГ Елена (банкрутство, звільнення працівників, тощо), не надав належних та допустимих доказів на підтвердження свого майнового стану, як-то: фінансового звіту (балансу та звіту про фінансові результати), складених відповідно до чинних стандартів бухгалтерської звітності, які б відображали актуальне фінансове становище і результати діяльності СФГ Елена ; бухгалтерських довідок в підтвердження наявності/відсутності дебіторської та кредиторської заборгованості; довідок (банківських виписок) про рух коштів по рахунку/рахунках, відкритих у фінансових установах; податкових звітів; інших документів щодо фінансової діяльності підприємства. Також відповідачем не надано належних доказів того, що обігові кошти, які є в його розпорядженні, дозволяють проводити лише невідкладні платежі.

Так, колегія суддів зазначає, що фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Доказами матеріального становища можуть бути фінансова звітність, в тому числі Форма 1 Баланс ; співвідношення загального обсягу кредиторської та дебіторської заборгованості - звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N1-Б); наявність або відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства - Форма 2 Звіт про рух грошових коштів ; наявність або відсутність основних та оборотних засобів та їх вартість; розмір та вартість інших матеріальних активів підприємства.

Частина 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV визначає, що підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. У разі якщо бухгалтерський облік підприємства ведеться підприємством, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, фінансову звітність підписують керівник підприємства або уповноважена особа, а також керівник підприємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, або уповноважена ним особа. При цьому відповідальність підприємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, визначається законом та договором про надання бухгалтерських послуг. Фінансову звітність підприємства, що становить суспільний інтерес, підписують керівник або уповноважена особа у визначеному законодавством порядку та головний бухгалтер. Фінансова звітність недержавних пенсійних фондів та інститутів спільного інвестування підписується у порядку, передбаченому законодавством. Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства (п.3 Загальних положень Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 "Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Загальні вимоги до фінансової звітності", далі - Положення).

Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал (абз.2 п.3 Загальних положень Положення).

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень.

Тобто, для оцінки фінансового стану підприємства необхідна інформація, яку можна отримати з балансу.

Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід (абз.13 п. 3 Загальних положень Положення).

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (п.8 Загальних положень Положення).

Звіт про рух грошових коштів - звіт, який відображає надходження і вибуття грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (абз.12 п. 3 Загальних положень Положення).

Отже, належними доказами існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про рух грошових коштів та ін.), достовірність яких підтверджена належними засобами.

Проте, як вже було зазначено вище, боржником належної фінансової звітності у вигляді балансу, звіту про рух коштів чи інших належних документів на підтвердження факту неплатоспроможності не подано.

Таким чином, звернувшись до суду із заявою про відстрочення виконання рішення, відповідач не підтвердив несприятливі зміни у фінансовому стані його підприємства та у результатах своєї господарської діяльності, які унеможливлюють проведення негайного розрахунку із позивачем за придбаний товар за договором б/н від 06.09.2017 та об`єктивно заважають виконати судове рішення у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (стаття 42 та абзац 5 статті 44 Господарського кодексу України).

Це означає, що за порушення договірних зобов`язань та інших правил здійснення господарської діяльності суб`єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (частина друга статті 218 Господарського кодексу України).

У розумінні статті 617 Цивільного кодексу України, випадкові обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Самі по собі посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан його підприємства, не є тією виключною обставиною, які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду, оскільки їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання (відповідача).

Посилання СФГ Елена на довідку АТ КБ Приватбанк від 11.01.2021 №21011SU10200200, якою підтверджено, що залишок коштів на рахунку відповідача (заявника) становить від`ємне значення -123437,39 грн , у зв`язку з чим виконання рішення в даній справі ставить під загрозу можливість подальшої діяльності товариства, колегією суддів відхиляються, оскільки скаржником не подано належних доказів відсутності у нього рахунків у інших банківських установах та відсутності коштів на них, а тому не підтверджує доводи боржника про неможливість виконання рішення суду.

Також наведені відповідачем у заяві обставини про не зняте обтяження з його рухомого майна (сільськогосподарської техніки), не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, передбачених Законом України Про виконавче провадження способів виконання рішення суду.

Колегія суддів також враховує ту обставину, що з моменту прийняття рішення Господарським судом Донецької області від 14.08.2020, заявником не надано суду жодних доказів, що свідчать про намагання СФГ Елена виконати його хоча б частково.

Надані відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу висновок Донецької Торгово-Промислової палати від 04.04.2016 за №343/12.1-21-03 про істотну зміну обставин при укладанні Кредитного договору серія та номер МКУШ2.169565.004 від 16.10.2013, сертифікат Торгово-Промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 21 липня 2014 року за №1946/05-04, лист Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 09.06.2015 за №4184 про вилучення з полів відповідача предметів схожих на міни, артилерійських снарядів 120 мм сучасного виробництва та лист Краснолиманської міської ради від 29.05.2015 за №02-4-88 про вплив на роботу підприємства АТО, колегією суддів не приймаються до уваги та підлягають відхиленню, оскільки складені у 2014-2016 роках, тобто існували на момент постановлення оскаржуваної ухвали. Ці документи не були подані до суду першої інстанції до заяви про відстрочення виконання рішення для надання їм належної правової оцінки, а відповідач не обґрунтував неможливість їх подання до місцевого суду з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідач не довів винятковість випадку, за наявності якого, вказані докази повинні бути прийняті судом апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку, як і не підтвердив, яке відношення ці документи мають до правовідносин сторін у справі, що виникли у 2017 році.

Отже надані відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу зазначені вище документи, а також витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунку з бюджетом та цільовими фондами станом на 25.03.2021, не підлягають врахуванню при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення в силу положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Однак колегія суддів зазначає, що відповідачем до заяви на підтвердження суттєвих змін у фінансовому становищі СФГ Елена через проведення антитерористичної операції на території Донецької області, що суттєво впливає на діяльність підприємства, не надано жодних доказів на підтвердження наявності форс-мажору та обставин непереборної сили, у тому числі й після виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі.

Також колегія суддів зазначає, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони ;

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, в цьому контексті для визнання поважними причин затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 у справі Жовнер проти України (заява № 56848/00) зазначено, що стаття 1 Першого Протоколу вимагає, перш за все і особливо, щоб втручання державної влади у використання права на майно було законним. Суду належить з`ясувати, чи дотримується справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і вимогами основних прав громадян. Пошук подібної рівноваги повністю віддзеркалюється в структурі статті 1, отже, і в другому абзаці: повинно існувати пропорційно обґрунтоване співвідношення між зазначеною метою і засобами, що використовуються. Контролюючи виконання цієї вимоги, Суд визнає за державою певну свободу розсуду як для вибору способів впровадження, так і для вирішення, чи є їх наслідки виправданими та відповідають загальному інтересу у спробі досягти зазначеної мети закону.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції фактично не досліджував матеріального стану відповідача, не врахував матеріальні інтереси позивача, який мав легітимні сподівання на те, що присуджена до стягнення заборгованість буде йому сплачена у встановлений законом строк, що дає підстави для висновку, що при відстроченні виконання рішення за заявою відповідача судом не дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Також судом першої інстанції не враховано, що відстрочення виконання рішення, за відсутності належних доказів в підтвердження доводів заявника, порушує баланс інтересів сторін, оскільки не спрямоване на досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Відстрочення виконання судового рішення сприяє ухиленню від його виконання та прямо впливає на фінансовий стан позивача. Тобто, принцип справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції при задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення за наведених обставин є порушеним.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

З огляду на наведені фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що виходячи з вимог процесуального законодавства суд першої інстанції, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення у даній справі, не встановив обставини та не обґрунтував їх винятковість, а тому безпідставно відстрочив виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 331 Господарського процесуального кодексу України та відстрочив виконання рішення суду до 01.08.2021, при цьому не вказавши виняткових обставин, які повинні бути встановлені судом для надання відстрочки виконання рішення суду, колегія суддів вважає достатньо вмотивованими, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ Східзахідагро підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, тому наявні підстави для її скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого господарського суду, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід стягнути з відповідача, відповідно до вимог статей 129, 282 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ч.1 п. 1, 4 ст. 277, ст. 282, 331 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Східзахідагро , с. Довге Поле, Дубенський район, Рівненська область на ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.02.2021 у справі № 905/820/20 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.02.2021 у справі № 905/820/20 скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву Селянського (фермерського) господарства Елена вх.№1304/21 від 25.01.2021 про відстрочення виконання судового рішення у справі № 905/820/20 залишити без задоволення.

Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Східзахідагро по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 2270,00 грн покласти на Селянське (фермерське) господарство Елена , м. Лиман, Донецька область.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Елена (84404, Донецька обл., місто Красний Лиман(п), вулиця Слов`янська, будинок 1, квартира 33; код ЄДРПОУ 31046328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Східзахідагро (35650, Рівненська обл., Дубенський р-н, село Довге Поле, вулиця Центральна, будинок 38; код ЄДРПОУ 39765178) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2270,00 гривень.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12.04.2021.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя В.І. Пушай

Суддя О.В. Стойка