Ухвала

від 07.04.2021 по справі 910/13862/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про задоволення скарги на дії та рішення органів державної виконавчої служби

07.04.2021Справа № 910/13862/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на дії та рішення 1) Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); 2) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

у справі № 910/13862/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"</a>;

до 1) Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи"

про стягнення 1 033 270,08 дол. США, що еквівалентно 21 956 989,20 грн

Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"</a> звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" про стягнення 1 033 270,08 дол. США, що еквівалентно 21 956 989,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/13862/15 в задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/13862/15 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача-1 998 634,84 дол. США, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 21 008 490 грн 35 коп. заборгованості та стягнення з відповідачів солідарно 10 000 дол. США, що станом на день звернення позивача з позовом (20.05.2015) еквівалентно 212 500,00 грн заборгованості та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі № 910/13862/15 залишено без змін.

Господарським судом міста Києва, на виконання постанови апеляційного суду від 29.10.2015, було видано накази від 06.11.2015 у справі № 910/13862/15.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі № 910/13862/15 змінено. Пункт 2 частини 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 викладено в такій редакції: "2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"</a> (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 14 183 629 (чотирнадцять мільйонів сто вісімдесят три тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн 97 коп., що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321 (тридцять два мільйони вісімсот двадцять тисяч триста двадцять один) рубль РФ 10 коп.". У решті вимог про стягнення основного боргу відмовлено. Пункт 3 частини 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 скасовано та прийнято нове рішення: у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" відмовити. Частину 4 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 щодо розподілу судових витрат викладено в такій редакції: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"</a> (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) 48 720 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять) грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, 53 593 (п`ятдесят три тисячі п`ятсот дев`яносто три) грн 34 коп. - за подання апеляційної скарги.". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"</a> на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 29 232 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Господарським судом міста Києва, на виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2016, було видано накази від 25.02.2016 у справі № 910/13862/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Привалов А.І.) від 13.04.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017, частково задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Визнано наказ Господарського суду міста Києва № 910/13862/15 від 25.02.2016 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 14 183 629 грн 97 коп., що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321 російських рублів 10 коп., таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1 777 866,85 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"</a> (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47; код ЄДРПОУ 36185164) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) 1 777 866 грн 85 коп. безпідставно одержаних коштів за наказом Господарського суду міста Києва № 910/13862/15 від 25.02.2016.

14.04.2017 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 було видано відповідний наказ.

18.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії та рішення Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо примусового виконання наказу суду від 14.04.2017 у справі № 910/13862/15, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову від 27.08.2020 в.о. заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Подолянко І. про визнання дій головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Е.М. при виконанні зведеного виконавчого провадження № 53671222 такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження"; визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Печерського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевської І.І. від 08.09.2020 про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 № 53966628.

В обґрунтування поданої скарги стягувач посилається на те, що метою винесення вищевказаних постанов органів державної виконавчої служби було не усунення порушень законодавства у виконавчому провадженні № 53966628, а створення штучних підстав для перешкоджання стягувачу в отриманні відшкодування шкоди у справі № 910/10501/19, вказані постанови органів державної виконавчої служби, на думку стягувача, є незаконними, оскільки постанова від 27.08.2020 винесена неуповноваженою особою. Крім того, за доводами стягувача, ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні вказаної постанови була застосована всупереч статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ініційована перевірка законності дій державного виконавця при вчиненні ним виконавчих дій у виконавчому провадженні була проведена після повернення виконавчого документу стягувачу, а не під час перебування виконавчого документу в цій справі на примусовому виконанні. Як зазначає стягувач, постанова від 08.09.2020 також є незаконною, оскільки в ній відсутня інформація щодо невідповідності постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 № 53966628 вимогам законодавства.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2020, у зв`язку з перебуванням судді Привалова А.І. у відпустці, справу № 910/13862/15 передано судді Нечаю О.В. для розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 скаргу на дії та рішення Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 у справі № 910/13862/15 було повернуто без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 у справі №910/13862/15 скасовано, справу №910/13862/15 направлено для розгляду до Господарського суду міста Києва.

23.02.2021 матеріали справи № 910/13862/15 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 справу № 910/13862/15 прийнято до свого провадження суддею Нечаєм О.В. для розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", розгляд скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії та рішення Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі №910/13862/15 призначено на 17.03.2021.

11.03.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшло клопотання про витребування доказів та заява про зміну предмета скарги.

У поданій до суду заяві про зміну предмета скарги стягувач, крім раніше заявлених вимог, просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Е.М. ВП № 53966628 від 09.09.2020 про відновлення виконавчого провадження, оскільки, на думку стягувача, правовим наслідком скасування постанови начальника Печерського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевської І.І. від 08.09.2020 про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 № 53966628 має бути скасування постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження.

12.03.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли пояснення на скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" разом із матеріалами виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 у справі № 910/13862/15, на виконання вимог ухвали суду від 01.03.2021.

У судове засідання 17.03.2021 з`явився представник стягувача (скаржника), представники боржника та органів державної виконавчої служби не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 17.03.2021 судом було прийнято до розгляду пояснення Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", задоволено клопотання стягувача про приєднання доказів до матеріалів справи, задоволено клопотання стягувача про витребування доказів і витребувано у Міністерства юстиції України належним чином засвідчену копію доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 3641/20.4.2/32-20 від 10.08.2020, прийнято заяву стягувача про зміну предмета скарги до розгляду та оголошено перерву до 07.04.2021.

01.04.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Міністерства юстиції України, на виконання вимог ухвали суду від 17.03.2021, надійшла належним чином засвідчена копія доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №3641/20.4.2/32-20 від 10.08.2020.

05.04.2021 (зареєстровані відділом діловодства суду 06.04.2021) на електронну адресу Господарського суду міста Києва від стягувача надійшли письмові пояснення.

У судове засідання 07.04.2021 з`явився представник стягувача (скаржника), представники боржника та органів державної виконавчої служби не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Згідно з ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У судовому засіданні 07.04.2021 представник стягувача (скаржника) підтримав вимоги скарги, просив суд її задовольнити.

Розглянувши у судовому засіданні 07.04.2021 скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії та рішення Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заслухавши пояснення представника стягувача та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі статтею першою Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2017 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишиним Е.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53966628 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 у справі № 910/13862/15.

За приписами ч. 1 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Е.М. від 01.03.2018 виконавче провадження № 53966628 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 у справі № 910/13862/15 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 53671222, яке перебувало на виконанні у Печерському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, пункт 9 частини другої статті 129).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012, а також Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно зазначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Системний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" засвідчує, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

З огляду на вищенаведене, судове рішення у цій справі, що набрало законної сили, на виконання якого Господарським судом міста Києва було видано наказ від 14.04.2017, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Е.М. від 25.06.2019 (далі - постанова від 25.06.2019) виконавчий документ у цій справі було повернуто стягувачу, у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення, та здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Як зазначає стягувач (скаржник), у вересні 2020 року на його адресу надійшли постанова начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевської І.І. від 08.09.2020 (далі - постанова від 08.09.2020), якою було скасовано постанову від 25.06.2019, та постанова державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Е.М. про відновлення виконавчого провадження від 09.09.2020 ВП № 53966628 (далі - постанова від 09.09.2020).

Зі змісту постанови від 08.09.2020 вбачається, що її було винесено на виконання постанови від 27.08.2020 в.о. заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Подолянко І. про визнання дій головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Е.М. при виконанні зведеного виконавчого провадження № 53671222 такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" (далі - постанова від 27.08.2020).

За доводами стягувача, постанови органів державної виконавчої служби від 27.08.2020 та від 08.09.2020 є незаконними та, як наслідок, незаконною є постанова державного виконавця про відновлення виконавчого провадження від 09.09.2020.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

З наданих органом державної виконавчої служби матеріалів виконавчого провадження вбачається, що перевірку законності зведеного виконавчого провадження № 53671222 було проведено заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Сувало М.С., про що свідчить зміст постанови від 27.08.2020.

В подальшому, постановою від 28.08.2020 було виправлено помилку в постанові від 27.08.2020, оскільки в ній було невірно зазначено прізвище, ім`я та по-батькові і посаду особи, яка здійснювала перевірку, а саме замість "заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Сувало М.С." було зазначено: "в.о. заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Подолянко І.А.".

Згідно з інформацією з офіційного сайту Міністерства юстиції України, а також відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату винесення постанови від 27.08.2020, начальником Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) був Міненко К.В.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з доводами стягувача (скаржника) про те, що, в порушення вимог ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", постанова від 27.08.2020 винесена неуповноваженою особою.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктами 2, 6 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 за № 1302/29432 (далі - Інструкція), передбачено, що посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи. Доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби про проведення перевірки законності виконавчого провадження надається в письмовій формі. Перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження.

Під час розгляду скарги, на виконання вимог ухвали суду від 17.03.2021, Міністерством юстиції України надано копію доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №3641/20.4.2/32-20 від 10.08.2020.

Зі змісту вказаного доручення вбачається, що проведення перевірки виконавчого провадження № 53966628 щодо законності проведення виконавчих дій було доручено заступнику начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Сувало М.С., натомість, як встановлено судом, перевірку законності дій виконавця вказаного виконавчого провадження було проведено в.о. заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Подолянко І.А.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

Європейський суд з прав людини також вказував на те, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985).

Отже, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов`язковості. Це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з доводами стягувача (скаржника) про те, що оскільки строк, протягом якого керівником вищого органу державної виконавчої служби може бути ініційована перевірка законності дій виконавця при вчиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні, законом не встановлено, така перевірка має бути проведена у розумний строк.

При розгляді цієї скарги суд встановив, що постановою від 25.06.2019 виконавчий документ у цій справі було повернуто стягувачу, натомість лише у серпні 2020 року, тобто більше ніж через рік, органом державної виконавчої служби було проведено перевірку законності дій виконавця при вчиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Виходячи із вищевказаних положень законодавства, суд вважає, що для проведення такої перевірки у органів державної виконавчої служби мали бути вагомі причини, в будь-якому разі така перевірка мала б поновити порушені права, в першу чергу, стягувача, як сторони виконавчого провадження.

Натомість, як вбачається зі змісту постанови від 27.08.2020, підставою для визнання дій державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Е.М. такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" стало те, що виконавчі провадження були об`єднані виконавцем з порушенням вимог п.14 Розділу ІІІ Інструкції.

При цьому, як встановлено судом, про що також зазначено у постанові від 27.08.2020, ухвалами Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 та від 16.03.2018 у цій справі було визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Кузьмишина Е.М. у виконавчому провадженні № 53966628.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що постанова від 27.08.2020 є неправомірною, оскільки вказана постанова органу державної виконавчої служби не містить підстав невідповідності дій державного виконавця Кузьмишина Е.М. вимогам Закону України "Про виконавче провадження", перевірка законності дій виконавця при вчиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні була проведена неуповноваженою особою та у період часу, який не був розумним, в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вищенаведеної практики Європейського суду з прав людини.

Судом також встановлено, що оскаржувана стягувачем постанова від 08.09.2020 є неправомірною, оскільки з її змісту не вбачається, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 не відповідає (суперечить) вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що після відновлення постановою державного виконавця від 09.09.2020 виконавчого провадження, стягувач звернувся до виконавця із клопотанням повідомити які дії вжито виконавцем щодо виконання наказу суду від 14.04.2017 у цій справі.

У відповідь на вказане клопотання стягувача, орган державної виконавчої служби повідомив, що дії з примусового стягнення коштів з боржника від 09.09.2020 не вживались, оскільки оригінал наказу на адресу органу державної виконавчої служби не надходив.

Отже, починаючи з дати відновлення виконавчого провадження (09.09.2020) по теперішній час виконавчі дії з примусового виконання наказу суду від 14.04.2017 у цій справі органом державної виконавчої служби не вчиняються.

З огляду на вищевикладене, оскільки постанова державного виконавця про відновлення виконавчого провадження від 09.09.2020 була винесена внаслідок винесення органами державної виконавчої служби постанов від 27.08.2020 та від 08.09.2020, які, як встановлено судом, є незаконними, постанова від 09.09.2020 також є неправомірною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії та рішення Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), визнання постанов від 27.08.2020, від 08.09.2020 і від 09.09.2020 неправомірними та їх скасування.

Згідно зі статтею 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 22.09.2020 покладаються на органи державної виконавчої служби в рівних частинах по 1 051,00 грн, оскільки скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 234, 235, 339 - 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії та рішення Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 у справі № 910/13862/15 задовольнити.

2. Визнати неправомірною та скасувати постанову від 27.08.2020 в.о. заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Подолянко І. про визнання дій головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Е.М. при виконанні зведеного виконавчого провадження № 53671222 такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".

3. Визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Печерського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевської І.І. від 08.09.2020 про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2019 № 53966628.

4. Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишина Е.М. ВП №53966628 від 09.09.2020 про відновлення виконавчого провадження.

5. Стягнути з Печерського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Україна, 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 11-Б; ідентифікаційний код: 34979022) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (Україна, 04053, м. Київ, провул. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн 00 коп.

6. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Україна, 01001, м. Київ, провул. Музейний, буд. 2-Д; ідентифікаційний код: 43315602) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (Україна, 04053, м. Київ, провул. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн 00 коп.

7. Про виконання цієї ухвали Печерському районному відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) необхідно повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

8. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.04.2021

Суддя О.В. Нечай