Рішення

від 18.02.2021 по справі 911/2774/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov. ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

"18" лютого 2021 р. м. Київ Справа №911/2774/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, пров. Чорновола, 3) ДоБілоцерківської міської ради (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15) Провизнання права оренди та визнання укладеною додаткової угоди Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

позивачане з`явився відповідачане з`явився обставини справи:

29.01.2021 Господарським судом Київської області за наслідками розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" (далі - позивач) до Білоцерківської міської ради (далі - відповідач) про визнання права оренди та визнання укладеною додаткової угоди прийнято рішення по суті позовних вимог у справі №911/2774/20, яким позовні вимоги задоволені повністю, а саме: визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" право оренди земельної ділянки площею 6,7671 га за кадастровим номером 3220484900:01:001:0086, що розташована в м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 359, на підставі договору оренди землі №36 від 01.08.2019, який був укладений між Білоцерківською міської радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод ЗБВ" та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10.09.2019, номер запису 33223064; визнано додаткову угоду №1 до договору оренди землі №36 від 01.08.2019 укладеною в редакції позивача та стягнуто з відповідача на користь позивача 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. судового збору.

При ухваленні рішення у справі №911/2774/20 питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом вирішено не було, однак позивачем до закінчення судових дебатів у справі заявлено клопотання про намір подання доказів понесення таких судових витрат за правилами п.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

03.02.2021 до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" надійшла заява від 29.01.2021, відповідно до якої він просить суд стягнути з Білоцерківської міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн згідно з договором про надання правової допомоги від 15.09.2020, додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 15.09.2020, у зв`язку зі зверненням до суду з позовною заявою від 18.09.2020 та розглядом справи №911/2774/20.

До вказаної заяви приєднано докази її направлення відповідачу у справі №911/2774/20, у тому числі приєднаних до неї копій.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2020 №911/2774/20 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" від 29.01.2021 про розподіл судових витрат у справі №911/2774/20 призначено на 18.02.2021. Запропоновано Білоцерківській міській раді надати суду письмові пояснення з приводу поданої заяви.

Сторони у судове засідання призначене 18.02.2021 не з`явилися, своїх представників не направили, проте, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Разом з тим, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення (ч.4 ст.244 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подачу до Господарського суду Київської області письмових пояснень з приводу заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" від 29.01.2021 про розподіл судових витрат у справі №911/2774/20 не скористався, пояснень чи інших документів до суду не подав.

Розглянувши подану позивачем заяву про розподіл судових витрат у справі, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви по суті, суд

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" у зв`язку з розглядом в Господарському суді Київської області справи №911/2774/20 про визнання права оренди та визнання укладеною додаткової угоди до Білоцерківської міської ради понесено витрати зі сплати судового збору в сумі 4204,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн.

В обґрунтування розміру понесених судових витрат позивачем додано до матеріалів справи: платіжне доручення №3691 від 17.09.2020 на суму 2102,00 грн, платіжне доручення №4008 від 06.10.2020 на суму 2102,00 грн, договір про надання правової допомоги №15/09 від 15.09.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" та Адвокатом Ситником Сергієм Григоровичем (далі - договір); додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 15.09.2020 (далі - додаткова угода); акт наданих послуг від 29.01.2021 на суму 10000,00 грн; рахунок №1 від 29.01.2021 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серії КС №6770/10.

Також в матеріалах справи №911/2774/20 містяться довіреності №2 від 13.01.2020 та №4 від 11.01.2021, видані Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" на уповноваження адвоката Ситника Сергія Григоровича представляти інтереси довірителя в усіх державних та недержавних органах, установах, підприємствах і організаціях України, в усіх судах України, органах державної виконавчої служби, перед будь-якими іншими особами з приводу будь-яких питань, що пов`язані із представництвом інтересів довірителя, зокрема, надано право на підписання та подання будь-яких заяв та скарг, в тому числі позовних вимог та ін.

За правилами ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Правилами зазначеної статті визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі може бути підтверджено як довіреністю, так і договором про надання правової допомоги.

Згідно з п.1 договору адвокат зобов`язується надати клієнту юридичні послуги адвоката щодо здійснення усіма законними методами та способами представництва (надання правової допомоги) прав та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади, в т.ч., але не виключно, в органах Державної податкової служби України, органах Державної казначейської служби України, органах місцевого самоврядування, в правоохоронних органах, у відносинах з усіма підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та підпорядкування, у відносинах з нотаріусами, у всіх судах України у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта.

Відповідно до п.п.2.1.1. п.2.1 договору адвокат зобов`язується представляти права і законні інтереси клієнта у всіх органах державної влади, в т.ч., але не виключно, органах Державної податкової служби України, органах Державної казначейської служби України, органах місцевого самоврядування, перед третіми особами (фізичними та юридичними особами), у відносинах з нотаріусами, а також у всіх судах України та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника (захисника), в т.ч., які передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним процесуальним кодексом України, в т.ч. з правом підписання та подання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв, клопотань, пояснень, заперечень та інших необхідних документів.

Згідно з п.3.1 договору клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.2 договору додаткові витрати, що відповідно до завдання (доручення) не були включені до загальної вартості юридичних послуг згідно договору, сплачуються клієнтом на підставі окремих рахунків.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 15.02.2021 року (п.5.1 договору).

Згідно з п.6.2 договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами.

Додатковою угодою визначено, що сторони погодили встановити наступний фіксований розмір вартості послуг адвоката у справі про визнання права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484900:01:001:0086, яка розташована в м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 359, та визнання укладеною додаткової угоди в редакції клієнта - 10 000,00 (десять тисяч) грн (п.1 додаткової угоди).

Відповідно до п.2 додаткової угоди в рамках супроводження справи та надання правової допомоги, сторони домовились про наступний (невиключний) перелік послуг (робіт): ознайомлення з наявними документами, консультація клієнта; опрацювання нормативної бази, судової практики; збір доказів по справі; підготовка та подання позовної заяви, в т.ч. зміна підстав та/або предмету позову, інших необхідних процесуальних документів, апеляційної та касаційної скарг; підготовка та подання заяв по суті, клопотань тощо; участь в судових засіданнях в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій; ознайомлення з матеріалами справи в суді; складання адвокатських запитів; інші послуги (роботи), що необхідні для супроводження справи клієнта.

Згідно з п.3 додаткової угоди сторони погодили, що оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг на підставі виставленого рахунку, якщо інше не буде погоджено між сторонами.

Відповідно до умов акта наданих послуг від 29.01.2021 сторонами було узгоджено перелік наданих послуг та їх ціну, що загалом становить 10000,00 грн, а саме:

- ознайомлення з наявними документами, консультація клієнта - 2 год;

- опрацювання нормативної бази, судової практики, збір доказів по справі - 4 год;

- підготовка та подання позовної заяви - 4 год,

- ознайомлення з відзивом на позовну заяву та перевірка посилань Білоцерківської міської ради на законодавство України і судову практику - 1 год;

- підготовка та подання відповіді на відзив - 1,5 год;

- участь у підготовчому судовому засіданні 05.11.2020 - 0,25 год;

- участь у підготовчому судовому засіданні 21.12.2020 - 0,25 год;

- підготовка та подання заяви про надання доказів про розмір судових витрат, які клієнт має понести у зв`язку з розглядом справи - 0,5 год;

- участь у судовому засіданні 14.01.2021 - 0,25 год;

- участь у судовому засіданні 14.01.2021 - 0,25 год.

Загальна ціна наданих послуг складає 10000,00 гривень без ПДВ.

Підписанням цього акту клієнт підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень договору про надання правової допомоги №15/09 від 15.09.2020, а також не має претензій до адвоката стосовно отриманих від нього послуг, вказаних у цьому акті.

Згідно з ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про достатність таких доказів для встановлення факту сплати судового збору і надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у справі №911/2774/20 та обґрунтованість тверджень позивача про понесення в межах розгляду спору у справі №911/2774/20 витрат зі сплати судового збору у розмірі 4204,00 грн та отримання професійної правничої допомоги, що підлягає оплаті в сумі 10000,00 грн.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Господарським судом Київської області при винесенні 29.01.2021 рішення у справі №911/2774/20 вирішено питання щодо розподілу судового збору, сплаченого позивачем відповідно до платіжних доручень №3691 від 17.09.2020 та №4008 від 06.10.2020 у загальному розмірі 4204,00 грн, та стягнуто з Білоцерківської міської ради (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ідентифікаційний код 26376300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, пров. Чорновола, 3, ідентифікаційний код 39066996) 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп судового збору.

А відтак, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" від 29.01.2021 про розподіл судових витрат у справі №911/2774/20 в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати судового збору у розмірі 4204,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Визначальними для цілей розподілу судових витрат є: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

У ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, понесені позивачем в справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвоката, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про обґрунтованість таких витрат та підстави витрати заявником коштів на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, за наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловила правову позицію щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1785/18, від 18.11.2019 у справі №908/374/19.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Разом з тим, акт приймання-передачі наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18).

З огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг у суді першої інстанції, затрачений ним час на надання таких послуг, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у заявленій сумі 10000,00 грн, які маю які мають бути понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд", на думку суду, у даному випадку є обґрунтованими, співмірними та підтвердженими доказами.

За приписами ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідач про дату, час і місце судового засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" від 29.01.2021 про розподіл судових витрат у справі №911/2774/20 був повідомлений належним чином завчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103277017834. Однак, відповідач своїм правом на подачу до Господарського суду Київської області письмових пояснень з приводу заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" від 29.01.2021 про розподіл судових витрат у справі №911/2774/20 не скористався, пояснень чи інших документів до суду не подав.

Відповідно до ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Також, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

На підставі ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача у справі №911/2774/20 на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" від 29.01.2021 про розподіл судових витрат у справі №911/2774/20 підлягає частковому задоволення в частині розподілу 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а в іншій частині суд відмовляє з огляду на її безпідставність.

Керуючись ст.123, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" від 29.01.2021 про розподіл судових витрат у справі №911/2774/20 задовольнити частково.

2. Стягнути з Білоцерківської міської ради (09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ідентифікаційний код 26376300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, пров. Чорновола, 3, ідентифікаційний код 39066996) 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" від 29.01.2021 про розподіл судових витрат у справі №911/2774/20 в частині стягнення з Білоцерківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон буд" 4204 (чотирьох тисяч двісті чотирьох) грн 00 коп витрат зі сплати судового збору.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.04.2021.

Суддя О.О. Третьякова