Ухвала

від 01.04.2021 по справі 922/3072/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/3072/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - Коршунова Л. Г. (самопредставництво),

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Муніципальна компанія поводження з відходами" Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 (судді: Ільїн О. В. - головуючий, Дучал Н. М., Хачатрян В. С.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2020 (суддя Шарко Л. В.)

за позовом Комунального підприємства "Муніципальна компанія поводження з відходами" Харківської міської ради

до: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областям,

2. Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації

2. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів Міндовкілля (Міністерство енергетики та захисту довкілля України)

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Муніципальна компанія поводження з відходами" Харківської міської ради(далі - КП "МКПВ", Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областям (далі - Регіональне відділення ФДМУ, Відповідач-1), Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області (залучене в якості співвідповідача ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2019, далі - Державне управління, Відповідач-2) в якій просило зобов`язати Регіональне відділення ФДМУ надати Позивачу дозвіл на списання з позабалансового бухгалтерського рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні" наступні товарно-матеріальні цінності: комплект для селективного збору 240 л в кількості 210 комплектів на загальну суму 116550,00 грн (1 комплект - 3 контейнери); контейнер МСВ 1 100 л для збору відходів в кількості 250 шт. на суму 516 250,00 грн; контейнер МСВ 1 100 л для збору паперу в кількості 60 шт. на суму 137 100,00 грн; разом на загальну суму 769900,00 грн.

Позов було обґрунтовано тим, що вказані контейнери, які знаходяться на зберіганні Позивача, перебувають у непридатному стані і їх подальше зберігання викликає значні труднощі. Водночас для їх списання необхідно отримати відповідний дозвіл, враховуючи, що зазначені контейнери знаходилися на балансі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020, повністю відмовлено у задоволенні позову.

Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що дозвіл на списання майна, в даному випадку контейнерів та комплектів, має надаватись суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває майно. При цьому факт непридатності майна і неможливості та/або неефективності його використання іншим чином, а також оформлення документів списання майна повинно проводитися Комісією зі списання майна, яка у даному випадку створена не була. Водночас Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами того факту, що товарно-матеріальні цінності, стосовно яких він просить суд зобов`язати Відповідачів надати дозвіл на списання, морально застарілі чи фізично зношені, як це передбачено Порядком списання об`єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314.

Під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.12.2004 між Державним управлінням екології та природних ресурсів в Харківській області (замовник, інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оферта Ф" (виконавець) було укладено договір №9-ДФ по заходу "Пілотний проект по впровадженню селективного збору твердих побутових відходів в м. Харкові (придбання контейнерів)", відповідно до п. 1.2. якого виконавець передав у власність замовнику контейнери у кількості 940 одиниць, а замовник сплатив вартість цих контейнерів.

За змістом п. 1.3. договору здача-приймання контейнерів оформлюється актами прийому (накладними) та передається на відповідальне зберігання експлуатуючій організації (Комунальному підприємству "Муніципальна компанія поводження з відходами"). А із закінченням обсягу робіт згідно з договором - актом робочої комісії і передається експлуатуючій організації в користування та володіння (Комунальному підприємству "Муніципальна компанія поводження з відходами").

Пунктом 6.1. договору передбачено, що гарантійний строк на експлуатацію контейнерів становить 10 років (120 місяців) з моменту вводу в експлуатацію контейнера експлуатуючою організацією - Комунальним підприємством "Муніципальна компанія поводження з відходами".

Відповідно до пункту 11.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2004 року.

Згідно з актом здачі-приймання обладнання за договором від 24.12.2004 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оферта Ф" поставило, а Державне управління екології та природних ресурсів в Харківській області прийняло та передало на відповідальне зберігання Комунальному підприємству "Муніципальна компанія поводження з відходами" зазначені вище контейнери.

Як встановлено господарськими судами, починаючи з 2005 року, КП "МКПВ" передало контейнери різним суб`єктам господарювання - житлово-експлуатаційним підприємствам та закладам освіти міста Харкова в рамках реалізації пілотного проекту із впровадження селективного збору твердих побутових відходів в м. Харкові та Програми розвитку системи поводження з твердими побутовими відходами в м. Харкові, затвердженої рішенням Харківської міської ради № 284/03 від 24.12.2003 (із змінами та доповненнями).

09.06.2011 між Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області (поклажодавець) та Комунальними підприємством "Муніципальна компанія поводження з відходами" Харківської міської ради (зберігач) було укладено договір № 60 про відповідальне безоплатне зберігання майна, за умовами якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на себе зобов`язання щодо зберігання майна - 520 контейнерів вартістю 769 900,00 грн за актом прийому-передачі.

Пунктами 1.2. та 3.1. договору передбачено, що зберігач дотримується обмежень щодо користування і розпорядження майном відповідно до умов цього договору.

Позивач зазначає, що 09.11.2011 під час здійснення інвентаризації 2011 року, що здійснювалася балансоутримувачем контейнерів - Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області у присутності представників Позивача на підставі наказу від 26.10.2011 № 104, проведено знаття фактичних залишків цінностей, які знаходяться на балансовому рахунку №141 станом на 01.11.2011, та складено Інвентаризаційний опис матеріальних цінностей, прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання до КП "МКПВ".

Відповідно до вказаного опису на балансовому рахунку № 141 Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області перебуває 520 матеріальних цінностей на суму 769 900,00 грн.

Указом Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" № 1085/2010 від 09.12.2010, що набрав чинності 14.12.2010, утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України, реорганізувавши Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

На виконання зазначеного Указу було прийнято Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.03:2013 № 98 "Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища", згідно з яким призначено голів комісій з проведення ліквідації територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища, яким доручено розпочати процедуру ліквідації у встановленому законодавством порядку.

У зв`язку із зазначеним, Наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області від 03.08.2016 № 02 було передбачено проведення інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу в строк з 03.08.2016 по 25.08.2016, станом на 01.08.2016.

У подальшому Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області проведено зняття фактичних залишків матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні КП "МКПВ" за договором від 09.06.2011 станом на 01.08.2016.

За твердженнями Позивача, згідно з Інвентаризаційним описом матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання за договором від 09.06.2011, складеним балансоутримувачем контейнерів за участю представників Позивача 29.09.2016, встановлено наступне:

- загальна кількість одиниць контейнерів (фактично) - 520;

- фактична вартість - 769 900,00 грн;

- загальна кількість одиниць за даними бухгалтерського обліку - 520;

- вартість за даними бухгалтерського обліку - 769 900,00 грн.

Зауваження комісії: комісією перевірена фактична наявність контейнерів, а саме: контейнер МОВ 1 100 л для збору відходів - 250 шт., контейнер МОВ 1 100 л для збору паперу - 60 шт., комплект для селективного збору 240 л (3 контейнери) - 210 комплектів, але з них 168 комплектів (504 шт. контейнерів) знаходяться в непридатному для використання стані та не підлягають відновленню.

У зв`язку із перебуванням контейнерів на балансі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області, їх непридатним станом та значними складнощами у здійсненні подальшого зберігання, КП "МКГІВ" було направлено листа від 31.03.2017 № 145 на адресу голови комісії з проведення ліквідації Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області Капусника І. В. щодо надання дозволу на утилізацію непридатних контейнерів. Даний лист було отримано адресатом 03.04.2017 та вручено під розпис відповідальній особі - Попадченко О. О.

За твердженнями Позивача, відповіді на зазначений лист КП "МКПВ" так і не отримало.

Згідно з даними безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області (код ЄДРПОУ 05524104), цей орган державної влади з 27.03.2013 перебуває у стадії припинення.

Враховуючи вищенаведене, а також створення на місцевому рівні Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, на адресу останнього було направлено листи від 17.08.2018 № 396 та від 05.08.2019 №409 щодо надання відповідей на попередні листи і вирішення питання щодо утилізації непридатних контейнерів.

Зазначені листи були отримані адресатом 21.08.2018 та 06.08.2019 під розпис відповідальної особи - Попадченко О. О., однак, відповіді на них КП "МКПВ" не отримало.

У зв`язку із зазначеним КП "МКПВ" звернулося листом від 05.08.2019 № 408 на адресу Міністерства екології та природних ресурсів України щодо наявності правонаступника(ів) Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області в частині виконання договірних зобов`язань.

Відповіді на цей лист КП "МКПВ" також не отримало, хоча його було отримано адресатом 07.08.2019 під розпис відповідальної особи - Пайової.

У подальшому Позивачем було складено Інвентаризаційний опис № 15 станом на 21.05.2019 згідно з яким на позабалансовому бухгалтерському рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні" КП "МКПВ" обліковуються:

- комплект для селективного збору 240 л в кількості 210 комплектів на загальну суму 116 550,00 грн (1 комплект - 3 контейнери);

- контейнер MGВ 1 100 л для збору відходів в кількості 250 шт. на суму 516 250,00 грн;

- контейнер МGВ 1 100 л для збору паперу в кількості 60 шт. на суму 137 100,00 грн,

разом на суму 769 900,00 грн (Довідка бухгалтерії КП "МКПВ" від 10.09.2019).

Оскільки контейнери, що знаходяться на зберіганні Позивача, перебували на балансі державного органу виконавчої влади та у зв`язку з необхідністю отримання дозволу на їх списання, КП "МКПВ" звернулось до суду з цим позовом.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020, повністю відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Комунальне підприємство "Муніципальна компанія поводження з відходами" Харківської міської ради звернулось з касаційною скаргою, в якій просить повністю скасувати оскаржувані рішення і постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги Позивача у повному обсязі.

У якості підстави подання зазначеної скарги заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 5 Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314.

У відзиві на касаційну скаргу Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржувані судові рішення.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Муніципальна компанія поводження з відходами" Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2020 у справі № 922/3072/19 підлягає закриттю з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Вивчаючи матеріали справи, колегія суддів встановила, що Верховним Судом у справі № 5023/2756/11 переглядались у касаційному порядку судові рішення, прийняті за результатами розгляду клопотання арбітражного керуючого Бідної О. І. про зобов`язання Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" здійснити списання і продаж морально та фізично зношеного, непридатного для подальшого використання майна, перелік якого було подано до Міністерства аграрної політики та продовольства України 03.10.2018. У подальшому арбітражний керуючий уточнив вимоги за вказаним клопотанням та просив суд зобов`язати Державне підприємство "Харківський завод шампанських вин" виконати фінансовий план підприємства за 2018 рік в частині отримання доходу від списання основних засобів у сумі 5 100 000,00 грн (рядок 1150) з метою погашення заборгованості із заробітної плати.

При цьому звертаючись до суду з вказаним клопотанням, розпорядник майна зазначив, що боржник не отримав рішення органу управління про надання чи відмову в наданні згоди на списання майна, а тому розцінює це як "мовчазну згоду" у розумінні Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", і вважає, що боржник набув право на списання основних фондів без отримання відповідного рішення органу управління, оскільки, як зазначає розпорядник майна, боржником подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк рішення органу управління про надання чи відмову в наданні згоди на списання майна не надано.

Під час розгляду зазначеного клопотання господарськими судами було встановлено, що з метою виконання затвердженого фінансового плану на 2018 рік, ефективного використання державного майна, погашення заборгованості із заробітної плати, Державне підприємство "Харківський завод шампанських вин" звернулось до Міністерства аграрної політики та продовольства України з проханням щодо прийняття рішення про надання згоди на списання морально та фізично зношеного, непридатного для подальшого використання майна із повним пакетом документів, передбачених п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності" №1314 від 08.11.2007.

Враховуючи те, що Міністерство аграрної політики та продовольства України не повідомило про надання чи відмову в наданні згоди на списання майна, арбітражним керуючим було скликано комітет кредиторів Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", на засіданні якого 21.03.2019 прийнято рішення про зобов`язання розпорядника майна Бідної О. І. звернутись до Господарського суду Харківської області із клопотанням про зобов`язання Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" здійснити списання і продаж морально та фізично зношеного майна, не придатного для подальшого використання, перелік якого було подано до Міністерства аграрної політики та продовольства України у пакеті документів супровідним листом № 152 від 19.09.2018.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права у справі № 5023/2756/11, Верховний Суд зазначив, що відповідно до п. 5 Порядку № 1314 списання майна здійснюється суб`єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває, на підставі прийнятого суб`єктом управління рішення про надання згоди на його списання.

Згідно з п. 7 Порядку № 1314 рішення про надання чи відмову в наданні згоди на списання майна приймається відповідним суб`єктом управління протягом 30 днів з дати надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, та після погодження з державними органами приватизації відповідно до абзацу третього пункту 5.

Рішення про надання згоди на списання майна оформлюється у формі розпорядчого акту, а про відмову в наданні такої згоди - у формі листа. Рішення про відмову в наданні згоди на списання майна приймається у разі, коли: майно не відповідає вимогам, визначеним у пункті 4 цього Порядку; суб`єкт управління визначив інші шляхи використання майна, що пропонується до списання; суб`єкт господарювання подав передбачені цим Порядком документи з порушенням установлених вимог, а також коли в документах наявні суперечності; у техніко-економічному обґрунтуванні доцільності списання майна відсутні економічні та/або технічні розрахунки, що підтверджують необхідність списання майна (у тому числі визначення впливу списання майна на цілісність майнового комплексу і провадження виробничої та іншої діяльності); відповідно до законодавства заборонено розпорядження майном.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що доводи розпорядника майна про наявність у боржника "мовчазної згоди" Міністерства аграрної політики та продовольства України на списання основних фондів були обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції як безпідставні, оскільки принцип "мовчазної згоди" у розумінні Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Так, Порядком № 1314 чітко врегульовано, що списання майна здійснюється суб`єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває, на підставі прийнятого суб`єктом управління рішення про надання згоди на його списання.

Рішення про надання чи відмову в наданні згоди на списання майна приймається відповідним суб`єктом управління протягом 30 днів з дати надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку.

Верховний Суд дійшов висновку, що в даному випадку ненадання органом управління рішення про надання чи відмову в наданні згоди на списання майна не є "мовчазною згодою" у розумінні Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", оскільки цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.

Крім того, колегією суддів встановлено, що Верховним Судом переглядалися судові рішення у справі № 815/6091/17 за позовом Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" до Міністерства інфраструктури України про визнання протиправною бездіяльність Мінінфраструктури щодо надання згоди на списання судна "Беркут" із наявним на ньому майном з балансу та зобов`язання Мінінфраструктури надати згоду на списання з балансу, зокрема, судно "Беркут".

Зазначений позов було обґрунтовано тим, що міністерство починаючи з 2007 року (з моменту отримання легалізованих документів Сінгапурського суду про продаж майна), ухиляється від прийняття рішення про надання згоди на списання майна з формальних причин, у тому числі і шляхом витребування додаткових документів, які не передбачені нормами діючого законодавства. При цьому, позивач у зазначеній справі вказував на те, що, у зв`язку із продажем майна за рішенням Сінгапурського суду виник обов`язок списання його з балансу, а враховуючи те, що судно із обладнанням є державною власністю та належить Казенному підприємству "Морська пошуково-рятувальна служба" на праві господарського відання, правовий режим майна, яке підлягає списанню визначається виключно Порядком списання об`єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314, а відтак до цього майна не можуть бути застосовані інші способи управління відповідно до пункту 4 вказаного Порядку, у зв`язку з чим правові підстави для відмови у наданні згоди на списання майна з балансу підприємства у Міністерства інфраструктури України відсутні.

При цьому, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права у справі № 815/6091/17, Верховний Суд зазначив, що Кабінет Міністрів України постановою від 08.11.2007 №1314 затвердив Порядок списання об`єктів державної власності (далі - Порядок №1314), який визначає механізм списання об`єктів державної власності, а саме об`єктів незавершеного будівництва (незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи), матеріальних активів, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами), іншими необоротними матеріальними активами (далі - майно).

Дія цього Порядку поширюється на майно, що передане казенним підприємствам, державним комерційним підприємствам (їх об`єднанням), установам та організаціям, закріплене за підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у віданні Національної академії наук і галузевих академій наук, майно, що не ввійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), але перебуває на їх балансі (п.2 Порядку № 1314).

За правилами пункту 5 Порядку № 1314 списання майна здійснюється суб`єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває, на підставі прийнятого суб`єктом управління рішення про надання згоди на його списання.

За змістом п. 4 Порядку № 1314 списанню підлягає майно, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільне), у разі, коли таке майно морально чи фізично зношене, непридатне для подальшого використання суб`єктом господарювання, зокрема у зв`язку з будівництвом, розширенням, реконструкцією і технічним переоснащенням, або пошкоджене внаслідок аварії чи стихійного лиха, або виявлене в результаті інвентаризації як нестача.

Таким чином, Порядок № 1314 затверджений з метою більш ефективного управління об`єктами державної власності.

Водночас, згідно з вказаним Порядком списанню підлягає лише те майно, яке охоплюється змістом його пункту 4.

З наведеного убачається, що Верховний Суд здійснював перегляд справ, правовідносини у яких за своїм змістом та правовим регулюванням є подібними до правовідносин у цій справі, і судом касаційної інстанції вже досліджувалося питання щодо застосування пункту 5 Порядку списання об`єктів державної власності №1314.

При цьому, вирішуючи спір у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій застосували норми вказаного Порядку відповідно до наведеної правової позиції.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що до 2011 року майно так і не було передано на баланс Позивача. Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області за договором від 09.06.2011 № 60 передало на відповідальне зберігання КП "МКВП" 520 контейнерів та комплектів загальною вартістю 923,880 тис. грн з урахуванням ПДВ.

У той же час пунктами 1.2 та п. 3.1 договору № 60 зазначено, що користування та розпорядження цим майном у Позивача було обмежено.

Відповідно до інформації, що міститься в балансовому звіті станом на 30.01.2020 контейнери та комплекти у кількості 520 штук перебувають на балансі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області.

Таким чином, за висновком місцевого та апеляційного судів, дозвіл на списання майна, в даному випадку контейнерів та комплектів, має надаватись суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває майно.

Водночас факт непридатності майна та неможливості та/або неефективності його використання іншим чином, а також оформлення документів списання майна повинно проводитися Комісією зі списання майна, яка у даному випадку створена не була.

Крім того, як встановлено судами, Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами того факту, що товарно-матеріальні цінності, стосовно яких він просить суд зобов`язати Відповідачів надати дозвіл на списання, морально застарілі чи фізично зношені, як це передбачено Порядком списання об`єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314.

З викладеного убачається, що Верховний Суд у своїх постановах викладав правовий висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до такого висновку Верховного Суду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримали підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Муніципальна компанія поводження з відходами" Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2020 у справі № 922/3072/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою Комунального підприємства "Муніципальна компанія поводження з відходами" Харківської міської ради, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова